Спосіб захисту права «заборонити органу управління вчиняти ПЕВНІ дії в майбутньому» не передбачений законом, тому така вимога НЕ задовольняється судом (ВСУ у справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017р.)

Фабула судового акту: Резюме цієї постанови ВСУ – суд НЕ має право забороняти щось на майбутнє з двох причин.

По-перше: для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому – невідомо;

По-друге: способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем як завгодно, а визначені виключно законом. Тому, якщо законом не передбачено такого способу захисту права «як заборонити органу управління вчиняти ПЕВНІ дії в майбутньому», то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити. При цьому виходити за межі позовних вимог і застосувати інший спосіб захисту порушеного права не заявлений позивачем суд не має права. Навіть якщо порушення права позивача очевидне.

У цій справі суд серед іншого заборонив загальним зборам органу управління кооперативу у визначеному складі приймати рішення від імені кооперативу, які відповідно до ст. 15 ЗУ «Про кооперацію» віднесені до компетенції загальних зборів.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій підтримали таке рішення, проте ВСУ його скасував і направив справу в цій частині на новий розгляд. Зокрема, ВСУ підкреслив, що судом при ухваленні такого рішення не визначено за захистом якого порушеного права позивач в даному випадку звернувся до суду. ВСУ зазначив, що саме із встановлення порушеного права обирається спосіб захисту цього права. Загальний перелік способів захисту порушеного права та інтересу міститься в ст. 16 ЦК України. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Проте, якщо позивач просить суд захисти право таким способ, який не встановлений законом, то суду слід відмовляти в такому проханні.

Аналізуйте судовий акт: Невизнання цивільного права особи іншою особою підлягає захисту у суді навіть на майбутнє незважаючи на те, що на день розгляду справи спору щодо цього права ще не існує (ВСУ від 13 квітня 2016р, справа № 6-2981цс15)

Вибір способу захисту права: одночасне подання віндикаційного та негаторного позову (вимог) неможливе оскільки такі вимоги є взаємовиключеними (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі за № 6-2723цс16)

Якщо нереалізоване на торгах майно вже оформлене на стягувача, то боржнику слід подавати позов в порядку, передбаченому ст. 293 ЦК України, а не скаргу про скасування акту та постанови д/в (ВСУ у справі № 6-1804цс16 від 14 червня 2017р.)

Припинення строку дії договору підряду не припиняє зобов’язання підрядника. Суд задовільнив вимогу «виконати підрядні роботи щодо проведення капітального ремонту приміщення» (ВГСУ від 24.01.17р. у справі № 910/11087/15)

Порушене право захищено непередбаченим законом способом: суд зобов’язав відповідача прийняти вугілля шляхом підписання актів приймання- передачі (господарський суд Львівської області у справі №914/1128/16 від 13 липня 2016р., суддя Король М. Р.)

«Визнати правовстановлюючий документ таким, що втратив чинність» - такий спосіб захисту права законом не передбачено (ВГСУ від 09 листопада 2016р. у справі № 922/1044/16)

Правова позиція ВСУ у справі № 6-951цс16: Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Проте суд не зазначив, за захистом якого порушеного права позивач звернувся до суду.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом з тим вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду, який, задовольнячи позовні вимоги в частині заборони органу управління діяти від імені юридичної особи, не звернув уваги, що такий спосіб захисту не передбачений законом. Вимога заборонити органу управління вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, хоч у цьому випадку і таке не мало місце.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Теремки-1», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про скасування, визнання протиправними, незаконними і такими, що втратили чинність, протоколів та рішень зборів, зобов'язання вчинити дії за заявою Гаражно-будівельного кооперативу «Теремки-1» про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГБК «Теремки-1» про скасування, визнання протиправними, незаконними і такими, що втратили чинність, протоколів та рішень зборів.

У подальшому позивач неодноразово доповнював та уточнював свої позовні вимоги і відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 23 серпня 2013 року просив скасувати, визнати протиправними, незаконними і такими, що втратили чинність: протокол та рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» НОМЕР_1 від 18 серпня 2010 року, якими його було виключено із членів ГБК «Теремки-1»; рішення та протоколи зборів власників боксів стоянок ГБК «Теремки-1» про обрання уповноважених представників членів ГБК «Теремки-1» ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_6; всі проведені 5 серпня 1997 року збори уповноважених представників ГБК «Теремки-1» та прийняті на цих зборах рішення уповноваженими представниками ГБК «Теремки-1» у нинішньому складі з 5 серпня 1997 року, зокрема рішення та протоколи зборів від 27 травня 2009 року (про підвищення розміру щомісячних членських внесків з 50 до 150 грн на місяць, від 29 жовтня 2009 року про прийняття редакції статуту «Теремки-1»; всі рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 17 грудня 2006 року, статут ГБК «Теремки-1» в редакції від 17 грудня 2006 року, зареєстрований 31 липня 2007 року; рішення, прийняті після 31 липня 2007 року на підставі статуту, затвердженого зборами уповноважених представників ГБК «Теремки-1» протоколом від 17 грудня 2006 року; протокол та рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1», прийняті 4 березня 2010 року (про підвищення розміру щомісячних членських внесків зі 150 до 180 грн на місяць, про встановлення розміру пайового внеску (вартість гаража) в сумі 40 грн); рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 9 червня 2010 року про встановлення розміру цільового внеску в сумі 8 тис. грн; рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 9 червня, 15 липня, 18 серпня 2010 року про виключення членів ГБК «Теремки-1» з членів кооперативу та інших рішень, про які згадується у судовому рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року у справі НОМЕР_2; заборонити уповноваженим представникам ГБК «Теремки-1» у діючому складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 приймати будь-які рішення, вчиняти будь-які дії від імені юридичної особи ГБК «Теремки-1», що впливають на права та обов’язки членів ГБК «Теремки-1», віднесених відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» до повноважень загальних зборів; зобов’язати ГБК «Теремки-1» приймати рішення, вчиняти дії щодо прав та обов'язків членів ГБК «Теремки-1» відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» (далі – Закон № 1087-IV), вищим керівним органом кооперативу – загальними зборами.

У травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про конкретизацію його позовних вимог у редакції від 30 вересня 2013 року, в якій просив позовну вимогу про заборону неуповноваженим представникам ГБК «Теремки-1» в складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 приймати будь-які рішення, вчиняти будь-які дії від імені юридичної особи ГБК «Теремки-1» доповнити таким переліком заборонених дій, а саме: затверджувати статут кооперативу та вносити до нього зміни, приймати інші рішення, що стосуються діяльності кооперативу; утворювати органи управління та органи контролю за діяльністю кооперативу, іншими органами кооперативу; заслуховувати звіти його органів управління і органів контролю; затверджувати порядок розподілу доходу кооперативу; визначати розміри вступного і членських внесків та паїв; визначати розміри, порядок формування та використання фондів кооперативу; визначати розміри оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затверджувати річні звіти і баланси кооперативу; затверджувати рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; приймати рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворювати спеціальні комісії із залученням як консультантів найманих працівників; приймати рішення про вступ кооперативу до кооперативних об’єднань, про реорганізацію або ліквідацію кооперативу, інші рішення та питання, віднесені до компетенції загальних зборів членів ГБК «Теремки-1»; заборонити виконувати обов'язки уповноважених представників ГБК «Теремки-1» та право представляти інтереси ГБК «Теремки-1» в усіх органах державної влади і управління, судах, правоохоронних органах України, органах державної виконавчої служби України, нотаріальних конторах, органах державної контрольно-ревізійної служби України, на підприємствах всіх форм власності, в установах, організаціях, перед будь-якими фізичними особами, право підписувати і подавати документи, пов'язані із захистом інтересів членів ГБК «Теремки-1», право вчиняти всі процесуальні дії: подавати заяви, довідки, клопотання, звернення, інші документи у відповідні установи, отримувати необхідні довідки та документи, підписувати заяви й інші процесуальні документи, засвідчувати власним підписом від імені ГБК «Теремки-1» копії документів, отримувати на власну адресу поштові відправлення на ім'я ГБК «Теремки-1» у справах, що стосуються захисту інтересів членів ГБК «Теремки-1», та виконувати всі інші дії, а також користуватися іншими правами, наданими чинним законодавством України та міжнародними договорами для захисту законних інтересів ГБК «Теремки-1».

У грудні 2014 року ОСОБА_1 свої позовні вимоги доповнив додатковою вимогою про скасування, визнання протиправними, незаконними і такими, що втратили чинність, протоколу та рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» НОМЕР_3 від 17 жовтня 2012 року про обрання ОСОБА_5 на посаду голови правління кооперативу з 18 жовтня 2012 року; про обрання/затвердження правління кооперативу у складі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3; про обрання/затвердження ревізійної комісії у складі голови комісії ОСОБА_18, членів комісії ОСОБА_19 та ОСОБА_20.

Вищезазначені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що в кооперативі відсутнє рішення загальних зборів ГБК «Теремки-1» про створення такого органу управління, як збори уповноважених представників, та рішення загальних зборів про обрання конкретних осіб, зокрема відповідачів у справі, уповноваженими представниками, а відтак всі прийняті ними рішення є незаконними, прийнятими не уповноваженим на те органом, всупереч вимогам статті 15 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» (далі – Закон № 1087-IV).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконними та скасовано рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1»: НОМЕР_1 від 18 серпня 2010 року про виключення ОСОБА_1 із членів ГБК «Теремки-1»; НОМЕР_3 від 17 жовтня 2012 року про обрання ОСОБА_5 на посаду голови правління ГБК «Теремки-1» з 18 жовтня 2012 року; про обрання/затвердження правління ГБК «Теремки-1» у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3; про обрання/затвердження ревізійної комісії у складі голови ОСОБА_18, членів комісії ОСОБА_19, ОСОБА_20; заборонено зборам уповноважених членів ГБК «Теремки-1» як органу управління кооперативу в складі представників уповноважених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 приймати рішення від імені юридичної особи ГБК «Теремки-1», які відповідно до вимог статті 15 Закону № 1087-IV віднесені до компетенції загальних зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2016 року відмовлено ГБК «Теремки-1» у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ГБК «Теремки-1» просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 15 Закону України «Про кооперацію».

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ГБК «Теремки-1» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ГБК «Теремки-1» - ОСОБА_21, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 360⁴ ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 18 червня 1997 року на загальних зборах членів кооперативу затверджено статут ГБК «Теремки-1». Московською районною державною адміністрацією м. Києва видано розпорядження від 5 серпня 1997 року про надання дозволу на створення ГБК «Теремки-1» та зареєстровано статут цього кооперативу. 31 жовтня 2002 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (далі – Голосіївська РДА) видано свідоцтво про державну реєстрацію ГБК «Теремки-1».

17 грудня 2006 року на зборах уповноважених представників ГБК «Теремки-1» прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту кооперативу, оформлене відповідним протоколом, який 31 липня 2007 року зареєстровано Голосіївською РДА.

29 жовтня 2009 року на зборах уповноважених представників ГБК «Теремки-1» прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту кооперативу, оформлене протоколом НОМЕР_4, який 26 листопада 2009 року зареєстровано Голосіївською РДА.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що статути ГБК «Теремки-1» у редакціях від 18 червня 1997 року, 17 грудня 2006 року та 29 жовтня 2009 року суперечать порядку утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу, що передбачені положеннями статті 15 Закону № 1087-IV у частині утворення такого органу управління кооперативу, як збори уповноважених кооперативу. Таким чином ГБК «Теремки-1» не виконало вимог, передбачених розділом VII «Прикінцеві положення» цього Закону щодо приведення статуту кооперативу у відповідність із цим Законом протягом року з дня набрання ним чинності (з 27 серпня 2003 року), кооператив проводив свою діяльність не у відповідності до положень цього Закону, а тому прийняті зборами уповноважених ГБК «Теремки-1» рішення з 28 серпня 2003 року є такими, що прийняті неналежним органом управління, та підлягають скасуванню.

Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року, постановленій у справі з аналогічних правовідносин у спорі між членами того ж ГБК «Теремки-1» з кооперативом, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, оскільки уповноважених кооперативу було обрано в передбачений статутом кооперативу спосіб. Усього на момент прийняття оскаржуваних рішень в ГБК «Теремки-1» було обрано 13 уповноважених відповідно до кількості членів кооперативу. У зв’язку зі значною кількістю членів кооперативу скликати загальні збори ГБК «Теремки-1» не було можливості, тому оскаржувані рішення приймалися зборами уповноважених цього кооперативу. Позивачі відповідно до статті 38 Закону № 1087-IV, не зверталися до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації як до органу, що здійснює контроль за діяльністю ГБК «Теремки-1», щодо неправомірності діяльності органів управління цього кооперативу. Таким чином правові підстави для задоволення вимог позивачів були відсутні.

Крім того, відмовляючи в позові, суди керувалися статтями 15, 16 ЦК України та виходили з того, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в спосіб, передбачений законом.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції один і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

На час створення ГБК «Теремки-1» був чинний Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 26 травня 1988 року № 8998-XI «Про кооперацію в СРСР», відповідно до статті 14 якого найвищим органом управління кооперативу є загальні збори. У великих кооперативах для вирішення питань, які належать до відання загальних зборів, можуть скликатися збори уповноважених.

27 серпня 2003 року набув чинності Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію».

Основними принципами кооперації згідно зі статтею 4 цього Закону є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу – один голос).

Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Відповідно до статті 15 цього Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Згідно зі статтею 41 цього Закону кооперативи та кооперативні об’єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об’єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Проте суд не зазначив, за захистом якого порушеного права позивач звернувся до суду.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду, який, задовольнячи позовні вимоги в частині заборони органу управління діяти від імені юридичної особи, не звернув уваги, що такий спосіб захисту не передбачений законом. Вимога заборонити органу управління вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, хоч у цьому випадку і таке не мало місце.

Беручи до уваги наведене, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що рішення, ухвалені в справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, в частині задоволених позовних вимог, є незаконними.

За таких обставин ухвалені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 360² ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 360⁴ ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 360³, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 360⁴ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Гаражно-будівельного кооперативу «Теремки-1» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними та скасовання рішень зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» НОМЕР_1 від 18 серпня 2010 року, НОМЕР_3 від 17 жовтня 2012 року, про обрання/затвердження складу правління ГБК «Теремки-1» про обрання/затвердження ревізійної комісії та заборону зборам уповноважених представників ГБК «Теремки-1» як органу управління кооперативу приймати рішення від імені юридичної особи ГБК «Теремки-1» скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Підписи суддів: