Чи допоможуть виконанню рішень судів приватні виконавці? Думки різні.

Приватні виконавці: реформа чи узаконення «вибивання» боргів?

Нещодавно Рада з питань судової реформи при Президентові України остаточно затвердила концепцію реформування системи виконання судових рішень. Два відповідних законопроекти – «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження» – вже подані до Верховної Ради України та підтримані у першому читанні. Інститут приватних виконавців, запровадження якого і є змістом цієї реформи, може докорінно змінити модель виконання судових рішень, що існує у нашій країні. Сподіваємося, що народні депутати перед відповідальним голосуванням займаються саме тим, чим мають займатися: ретельно зважують усі «за» і «проти» змін, які можуть стати історичними.

Спокуса позбутися нинішньої моделі виконання рішень аж надто велика. Зарплата державних виконавців мізерна, роботи у них багато, стан приміщень, у яких вони часто тісняться по четверо в одному кабінеті, переважно плачевний. Це призводить до того, що державними виконавцями працюють 3 категорії людей:

1) молоді та недосвідчені юристи, які сприймають цю роботу як можливість отримати перший професійний досвід, але за першої непоганої нагоди планують «втекти»;

2) ті, хто через свої професійні здібності не в змозі відшукати кращу роботу, тим паче, в якомусь невеликому районному центрі, змінювати який на неспокійне велике місто зовсім не хочеться;

3) ті, хто зовсім не проти отримувати незаконний дохід як «вдячність за сприяння» стягувачу чи боржнику.

За статистичними даними, опублікованими на офіційному сайті Державної виконавчої служби України, за 2013 р. усього на виконанні перебувало 7 723 746 виконавчих документів. За цією ж статистикою, упродовж 2013 р. працювало 7 051 державних виконавців. Проста арифметика: на одного державного виконавця у 2013 р. припадало 1 095 виконавчих документів. Якщо узяти до уваги, що у році приблизно 250 робочих днів, то щоденно кожен державний виконавець мав би виконувати по 4 виконавчі документи. Люди, хоча б трохи знайомі з процедурою виконання рішень, чудово розуміють, що за 2 години виконати судове рішення неймовірно складно. Часто один лише виїзд для опису майна займає більше часу, особливо, якщо майно боржника перебуває у селі, звідки від районного центру їхати 40 км поганою дорогою.

Читайте статтю: В Україні з'являться приватні виконавці та приватні виконавчі служби

Невмотивовані зарплатою або системою винагород від держави за успішне стягнення (яка, між іншим, існує, але майже не застосовується), перенавантажені державні виконавці працюють неефективно. За даними Української Гельсінської спілки з прав людини, в Україні не виконується близько 70 % судових рішень. Юристи знають, що отримати позитивне судове рішення, пізніше – виконавчий документ, направити його до виконавчої служби та чекати, коли ж, до прикладу, гроші надійдуть на рахунок – означає не дочекатися. Успішне виконання вимагає регулярних поїздок на зустріч з виконавцем, очікування у черзі, нерідко в якомусь напівпідвальному приміщенні, і безліч запитань на кшталт: «що ви вже зробили по цьому виконавчому провадженні?», «ми знаємо, що у боржника є автомобіль/квартира, давайте накладемо арешт», «давайте поїдемо та опишемо майно» тощо. Можна без перебільшення сказати, що нинішній стан справ у системі виконання судових рішень позбавляє багатьох українців, у тому числі й представників бізнес-середовища, права на ефективний судовий захист, гарантований Конституцією та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Про те, що система виконання судових рішень має тісний зв’язок з правом на судовий захист вказано, зокрема у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787 (2011) від 26.01.2011 р. Зрештою, немає сенсу у судовій системі загалом, якщо рішення її органів майже неможливо виконати.

З огляду на таку картину, апологетів запровадження системи приватних виконавців більше, ніж достатньо. Приватні виконавці, на відміну від державних, зароблятимуть собі на хліб ефективно виконаними судовими рішеннями та цілком законною винагородою від клієнтів. Тому підстави сподіватися, що на зміну непривітних виконавців прийдуть прива(і)тні та клієнтоорієнтовані, а замість неприємних приміщень – красиві та модно заставлені кабінети у ділових кварталах, справді є. Статистика виконання судових рішень відчутно покращиться, а до виконавця можна буде прийти у будь-який робочий час і не стояти у черзі. Виконавця можна буде обрати з-поміж багатьох його колег за будь-якими критеріями.

Запропонована реформа і справді виглядає привабливо. У Раді з питань судової реформи ще й зазначають про успішний закордонний досвід, мовляв, у багатьох європейських державах приватні виконавці працюють століттями, забезпечують якісний сервіс і особливих нарікань на свою діяльність не чують. Це й справді так: дуалістична система виконання судових рішень (у якій існують як державні, так і приватні виконавці) функціонує, зокрема у Франції, Англії, Уельсі, Нідерландах, Бельгії, віднедавна у Грузії. Однак українське суспільство, в тому числі юридична спільнота, вже навчене неприємним досвідом багатьох попередніх реформ, де красиві слова свідомо чи спонтанно згодом перетворилися у зовсім некрасиву реальність. Тому немало експертів чи пересічних юристів насторожено сприймають прийдешні зміни. На їхню думку, приватні виконавці матимуть аж надто багато схожого з колекторами, які «вибивають» борги. За результатами опитування, яке проводила на своєму сайті «Юрліга», близько 55% респондентів вирішили, що інститут приватних виконавців зробить ситуацію з виконанням рішень ще більш непередбачуваною.

Висловлюються побоювання, що з-поміж перших, хто, потираючи руки, чекає приходу приватних виконавців, будуть банки. Адже в такому разі банки зможуть розмістити приватного виконавця у якомусь зі своїх кабінетів, а він/вона, на підставі наданих державою повноважень, робитиме усе можливе для повернення боргів. У голові відразу постає картинка: людина з напівкримінальною зовнішністю «вламується» у квартиру боржника, розмахуючи в одній руці свідоцтвом приватного виконавця, а в другій – постановою про відкриття виконавчого провадження.

Читайте статтю: Как исполнить решения суда предусматривающее перерасчёт пенсии

Хоча, насправді, ситуація не є такою страхітливою, як може здатися. Приватні виконавці змушені будуть діяти в межах чинного правового поля, їхні повноваження будуть не більші, а ще й менші за повноваження державних колег (зокрема, приватні виконавці не зможуть виселяти з житла чи стягувати кошти з держави). Приватний виконавець буде таким собі «супер вмотивованим» виконавцем. Та й людині з кримінальним минулим стати приватним виконавцем буде непросто. Принаймні, вказаний законопроект вимагає від кандидата 2 роки стажу у галузі права (до прикладу, стільки ж для особи, яка хоче стати адвокатом), ступінь магістра права та здачу спеціального іспиту у Мін’юсті.

Можна сказати, що пристрасті довкола приватних виконавців повертають нас до подій 22-річної давнини. Тоді в Україні запроваджували приватний нотаріат, який теж немало фахівців сприймали насторожено, побоюючись нечесних дій. Звісно, що приватний нотаріат не став ідеальною структурою, і «чорні нотаріуси» не така вже й рідкість у наш час. Але загалом, їхнє існування суспільством оцінене позитивно. Свідченням цього є те, що багато хто з нас зловить себе на думці, що він/вона принаймні кілька разів у житті мав справу з приватними нотаріусами, а з державними – жодного.

Паралелі з нотаріатом стають ще більш наочними після порівняння законодавства про нотаріат із запропонованим проектом закону «Про органи та осіб, які здійснюють виконання судових рішень та рішень інших органів». Творці реформи, зокрема Олексій Філатов, заступник Глави Адміністрації Президента України, Голова Ради з питань судової реформи при Президентові України та секретар Конституційної комісії, на IV Судовому форумі вказував на те, що деякі норми закону про приватних виконавців продубльовано з Закону України «Про нотаріат». Навіть норма про обмежену кількість осіб, які можуть здійснювати діяльність у межах одного округу (так звані «квоти»), вже давно скасована для нотаріату, знайшла собі місце у концепції реформи виконання рішень. Планується, що діяльність приватного виконавця буде обмежено округом: районом чи містом як адміністративно-територіальними одиницями. Наприклад, приватний виконавець у Харкові зможе відкривати виконавчі провадження лише щодо боржників, які зареєстровані у Харкові, але подальші виконавчі дії він зможе здійснювати на всій території України.

Зрештою, якщо результати реформи не сподобаються суспільству, повернути status quo ніколи не пізно. Головне – бажання законотворців і віра, що громадянське суспільство та держава дивляться в одному напрямку та сповідують спільні цінності й інтереси. Якраз-таки відсутність цієї віри змушує нас щоразу насторожено сприймати будь-які новаторства від влади. Хоча, мабуть, деякі з них створювалися винятково у благородних цілях.

Юридична спільнота теж розділилась на тих, хто з нетерпінням очікує приходу приватних виконавців, і тих, хто ставиться до цього насторожено. І ті, й інші багато в чому праві. І ті, й інші активно переконують один одного, але погоджуються у ключовому – реформа системи виконання судових рішень необхідна, як повітря.

Автор статті: Антон Куц, керівник практики судових спорів та медіації, адвокат «АО «Юскутум»

Приватні виконавці – гарантія виконання судових рішень?

Верховною Радою України 8.10.2015 було прийнято за основу законопроект №2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – законопроект №2506а). Прийняття нового законопроекту має на меті реформування усієї системи державної виконавчої влади.

У Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки, схваленої Указом Президентом України від 20.05.2015 №276 (далі – Стратегія), зазначено, що на сьогодні система правосуддя не виконує поставлені перед нею завдання на належному рівні. В розділі «Аналіз нинішнього стану правосуддя» Стратегії зазначено, що у системі виконання судових рішень існують істотні проблеми, а саме: гранично низька частка фактичного виконання судових рішень, відсутність ефективної системи мотивації державних виконавців, системні недоліки у взаємодії державних виконавців з іншими державними та недержавними установами.

Новий законопроект №2506а – це дещо кардинально нове в законодавстві України. Його прийняття є одним із кроків для подолання вищезазначених проблем у системі виконання судових рішень. Цікавим є те, що запропоновано впровадити змішану систему виконання рішень. Окрім звичних усім державних виконавців, з’являється нове поняття в українському законодавстві – приватні виконавці.

Ст. 19 законопроекту №2506а дає визначення поняття «приватний виконавець». Це громадянин України, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності, до якого є низка вимог, встановлених законом: громадянство України, вік – не молодше 25 років, вища юридична освіта (ступінь магістр), володіння державною мовою, стаж роботи у галузі права, строк після отримання диплома магістра – не менше двох років, складення кваліфікаційного іспиту.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Якщо іспит складено успішно, особа отримує свідоцтво про право на здійснення діяльності приватного виконавця та посвідчення приватного виконавця.

Приємним нововведенням є те, що за видачу свідоцтва вноситься плата у розмірі лише однієї мінімальної заробітної плати. Якщо порівнювати з платою за кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, то останній перевищує розмір утричі. Передбачається, що свідоцтво про право на здійснення діяльності приватного виконавця видається без обмеження строку його дії.

До приватних виконавців застосовуються певні вимоги, що й до державних службовців. Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту й роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

Дивиться відео: Реформа Державної виконавчої служби України

Окрім того, також було прийнято за основу законопроект №2507а про виконавче провадження (далі – законопроект №2507а), яким визначаються умови та порядок виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Обидва зазначені законопроекти є невід’ємними один від одного. Законопроект №2507а встановлює перелік рішень, які не зможе виконувати приватний виконавець, розширює перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню; передбачає формування відкритого Єдиного реєстру боржників; вводить автоматизацію процедури виконання рішень шляхом електронної реєстрації документів, повного фіксування процесуальних рішень та виконавчих дій в автоматизованій системі; передбачає посилення відповідальності боржника у виконавчому провадженні, а також суттєве підвищення розмірів штрафів, що накладаються виконавцем, тощо.

Приватний виконавець не зможе здійснювати примусове виконання рішень, які стосуються відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; рішень, за якими боржником є держава, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, які фінансуються виключно за кошти державного або/та місцевого бюджету, або частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25%; рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень про конфіскацію майна та ін.

Читайте статтю: Взыскание денег с бюджетной сферы

Але виникає питання, чи не узаконить цей законопроект колекторів, чи не призведе до того, що колектори будуть тепер здійснювати свою діяльність як приватні виконавці, але старими методами. Відповіддю на це має стати прийняття законопроекту, зареєстрованого від 09.04.2015 №2615 «Про захист споживачів від зловживань з боку колекторів» (далі - законопроект №2615). Він мав би врегулювати діяльність колекторів і цим самим провести межу між ними та приватними виконавцями. Хоча він зареєстрований значно раніше перших двох законопроектів. Наскільки дієвим буде законопроект №2615 у разі його прийняття – це вже інше питання, – та чи буде він прийнятий взагалі. Одну таку спробу вже було зроблено, але не вдало. Законопроект реєструвався 20.05.2014 за №4920, однак був відкликаний в листопаді 2011 р.

Є багато варіантів реагування на приватних виконавців, а також на нововведення у сфері виконавчої служби. Позитивним є те, що держава визнала потребу в реформуванні системи виконавчої влади. Допомогою у впровадженні інституту приватних виконавців міг би стати досвід таких європейських країн як Бельгія, Франція, Нідерланди. Проте прийняття законопроектів №2506а та №2507а не є гарантією належного виконання судових рішень. Цією гарантією має стати суспільна свідомість того, що українське законодавство на шляху до реальних змін. І цей шлях має бути подоланим політичними силами та пересічними громадянами спільно.

Автор статті: юрист Крістіна Лопатюк, «Jurimex»

Джерело: Юридична газета