Колишній генпрокурор Віталій Ярема після довгого мовчання почав розповідати хто йому заважав працювати і чому не відбулися посадки соратників Януковича

Віталій Ярема очолив Генпрокуратуру 19 червня 2014 року. До того він обіймав посаду першого віце-прем’єра в «уряді камікадзе» Яценюка, де відповідав за правоохоронний та силовий блок, був нардепом від «Батьківщини», кілька років очолював Головне управління МВС України в Києві. Власне, досвід Яреми в системі МВС запитань не викликав. Разом з Арсеном Аваковим він в лютому все того ж року навіть претендував на посаду міністра внутрішніх справ, та соратник Арсенія Петровича «переміг» в цій «гонці».

Але призначення міліціонера, який в прокуратурі не пропрацював і дня, в ГПУ викликало резонанс. Тоді це рішення називали кроком Порошенка назустріч команди Юлії Тимошенко – адже союзників гарант потребував. Та сам Віталій Григорович зараз не стидається називати себе людиною президента. На стіні в просторому кабінеті на Львівській площі, де він «квартирується» тепер, висить його фото з Петром Олексійовичем.

Пік критичного ставлення до Яреми як до Генпрокурора прийшовся на річницю розгону студентів на Євромайдані. Незважаючи на тиск суспільства, навіть через рік після тієї трагічної дати жоден чиновник чи командир «Беркуту» не відповів за скоєні в ті часи злочини. Більш того, за час каденції Яреми вдалося втекти підозрюваному у масових розстрілах Дмитру Садовнику. Обвинувачення в бік Генпрокурора лунали і з уст нардепа Сергія Лещенка, який повідомляв, що в ЄС готові зняти санкції з певного кола осіб, наближених до Януковича, через те, що тим особам ГПУ не були висунуті підозри. А заступника і близького соратника Яреми Анатолія Даниленка журналісти звинувачували в незаконному присвоєнні земельної ділянки, по площі більшою за Межигір’я біглого гаранта.

Врешті в лютому 2015 року Ярема залишив посаду. Як розповідає сьогодні – через шалений тиск, початок якому поклало порушення Генпрокуратурою на чолі із ним кримінального провадження за фактом розкрадання нафти з нафтопроводу «Лісічанськ-Кременчук». І на деякий час «випав» із медіасередовища. Знову вийшов на публіку він вже на цьогорічну річницю розстрілів на Майдані, завітавши на політичне ток-шоу «Право на владу». Як каже зараз, щоб розповісти, що слідство, насправді, є не таким поганим, яким його намагаються представити, але нічого, окрім «тикання пальцями», у відповідь не отримав.

«Главком» першим зв’язався після того із колишнім Генпрокурором і домовився з ним про зустріч. Про хід розслідування злочинів на Майдані, винних у загрозі зняття санкцій з оточення Януковича, прохання нардепів, що полюбляють бігати в ГПУ, та причини свого кількамісячного мовчання – у першій частині інтерв’ю з Віталієм Яремою.

Пане Віталію, для початку розкажіть, де ви пропадали з моменту вашого звільнення з Генпрокуратури, і чому знову вийшли до ЗМІ.

Ще перед тим, як мене звільнила Рада - на моє прохання, бо тоді, як ви пам’ятаєте, за це було лише 140 голосів, і більше зібрати ніхто не міг - я розумів, що в тій ситуації мені залишатись було неможливо. Я залишився практично один. І потім, коли ВР проголосувала за мою відставку, Єгор Соболєв (народний депутат від «Самопомочі», - «Главком») прислав мені таке повідомлення: «Нічого особистого, ми хочемо побудувати нову державу». Я нічого не відповів, але подумав: я замовчу взагалі, а через рік подивлюся, яку державу ви побудуєте.

Чому ж я пішов не так давно вперше за період після відставки на телебачення? Бо була Річниця Майдану. Ще як учасник Майдану, я взяв собі за обов’язок – коли був і першим віце-прем’єром, і потім Генпрокурором - зустрічатися з родинами Небесної сотні, вирішувати їхні питання, проблеми. Це був мій такий внутрішній порив.

Згадайте новину: Колишній генпрокурор Ярема: «Звільнено 80% київських міліціонерів і в січні 2016 року в Києві викрадено 31 автомобіль – це абсолютний рекорд»!

Чого ви очікували від такого «виходу в світ»?

Коли я йшов на шоу «Право на владу», знав, що на каналі Коломойського будуть пальцями тикати в Генпрокуратуру. Та все одно вирішив піти, щоб показати, що слідство не таке вже й погане. Проте інструменти, якими воно користується – законодавча база, норми кримінально-процесуального законодавства – не дозволяють в тій мірі, в якій сьогодні вимагає суспільство, розслідувати справу. Думав, ми будемо говорити про те, що далі робити. А всі знову почали тикати пальцями на слідство, зокрема, на Генпрокурора, хоча його діяльність регламентована близько десятьма статтями Кримінально-процесуального кодексу і законом «Про прокуратуру». Впливати на хід розслідування він може лише, якщо слідство неефективне, заміною слідчого або процесуального керівника, тобто прокурора.

«Коли я прийшов в ГПУ, там працювали ще пшонківські слідчі»

Якщо ми вже зачепили тему розстрілів на Майдані, давайте детальніше про неї і поговоримо. Ви в часи свого перебування в ГПУ вважали слідство ефективним?

Коли я прийшов в ГПУ, там працювали ще пшонківські слідчі. В червні 2014 року ще три заступники Пшонки (екс-Генпрокурор часів Януковича, - «Главком») працювали на керівних посадах в Генпрокуратурі. Це – ректор Національної академії прокуратури Євген Блажівський, син екс-Генпрокурора Михайла Потебенька Юрій Дьомін та Михайло Гаврилюк. Звільнити людину, насправді, не так просто. Тоді ще не було закону про люстрацію, потрібні були інші підстави, і такі, щоб людина не мала змоги поновитися через суд. Але вони мною були звільнені.

У нас все робилося оперативно. Вважаю, що слідство по Майдану не було ефективним до мене. Слідчі, які цим займалися, не встигали виконувати такий величезний обсяг роботи. Тому моїм наказом було створено Управління спеціальних розслідувань. Ми виділили туди транспорт, техніку, все, що було у нас, приміщення на Борисоглібській.

В червні, коли я прийшов, ще стояли барикади, всередині яких знаходилась велика кількість речових доказів, зокрема, кулі вогнепальної зброї. Нараховувалось більше 800 поранених, більше тисячі потерпілих. Сам злочин у часі був розтягнутий – із розгону студентського Майдану 30 листопада і до 20 лютого. І тоді практично щодня вчинялися злочини – по відношенню до автомайданцівців, майданівців, політиків. Все це потрібно було задокументувати. За півтора роки це Управління зробило величезну роботу. Сьогодні є біля 2 тисяч томів кримінального провадження, проведено близько тисячі експертиз. 20 лютого, нагадаю, коли були розстріли, тіла не досліджувалися на предмет напрямку куль, на предмет того, звідки постріли були. Це все слідчими і експертами вже робилося після, коли люди вже були захоронені. Я не беру до уваги період роботи Махніцького (виконував обов’язки Генпрокурора з 24 лютого по 14 червня 2014 року, - «Главком»), бо там нічого не робилось, точніше, щось робилось, але не так, як треба.

Нардеп Олег Мусій, який в ті часи якраз був в епіцентрі подій, розповідав нам, що підписував протоколи опису і судмедекспертиз убитих, 20 лютого супроводжував тіла в морг, а також фіксував характер отвору і напрямок входження куль. Але, незважаючи на це, на момент нашої з ним розмови у грудні 2014 року, тобто коли ви вже були в ГПУ, він не був залучений до розслідування. Чому?

Є нюанси. Це додаткова інформація. Інша справа, коли є висновок експерта, що куля була випущена, наприклад, з такого-то місця. А ми по часу з відеокамер можемо сказати, що на цьому місці стояв оцей «беркутівець».

Всім очільникам ГПУ з часів Майдану закидають відсутність результатів у розслідуванні розстрілів. Розкажіть конкретно, що було зроблено по цій справі в часи вашого керівництва.

На сьогодні оголошено підозри більше 200 людям, які організовували та брали участь в розгоні Майдану. Створено Управління спеціальних розслідувань. Нами була зроблена кваліфікація діянь Януковича і компанії – стаття 255 Кримінального Кодексу – створення злочинної організації. В рамках цього провадження ми охопили дослідження не лише розстрілу самого Майдану, а й діяльність Януковича з початку незаконної зміни ним Конституції України. Були оголошені підозри за вбивство Юрія Вербицького і катування Ігоря Луценка, за вбивство журналіста В’ячеслава Веремія. Наскільки мені відомо, вже встановлені особи, які на Грушевського здійснили вбивство Сергія Нігояна, Романа Сеника та Михайла Жизневського. Далі по епізодах. Напад на автомайданівців на Кріпосному провулку – командир роти «Беркуту» при мені був затриманий, йому оголошена підозра. Автомайдан – при мені більше 20 працівників ДАЇ було притягнуто до оголошення підозри, справи по деяких за вчинення протиправних дій були направлені до суду. По побиттю Тетяни Чорновіл також справа розкрита. Заарештовано 5 «беркутівців», які мали відношення до розстрілу. Оголошені в розшук і оголошені підозри Януковичу, практично всім членам уряду того часу і високопосадовцям Міністерства внутрішніх справ, в тому числі, Віталію Захарченку (екс-голова МВС, - «Главком») за організацію вбивства і інших злочинів.

Але більшість справ знаходяться в судах – в тому числі, по «беркутівцях». До судів прокуратура не має відношення. І є питання і до політиків.

Які саме?

Нами були ініційовані і подані – прокуратура не є суб’єктом законодавчої ініціативи – до Адміністрації президента пропозиції щодо змін Кримінального і Кримінально-процесуального кодексу щодо заочного засудження. Цей закон був прийнятий при нас. Та Януковича все одно засудити не можуть. Чому? Справа по ньому в суді знаходиться, але за розкрадання 220 мільйонів гривень «Укртелекому». Чому не можуть звинуватити у вбивстві? Є вимога закону: особа повинна знаходитись в розшуку Інтерполу. Інтерпол вважає, що те, що відбулося на Майдані, - політичне переслідування Януковича, і тому його не оголошують в розшук. ГПУ внесла пропозиції, і АП подала проект, щоб не було причиною заочного засудження оголошення в міжнародний розшук. Але Верховна Рада не проголосувала. Чому? Чому вони не голосують за те, щоб Україна стала членом Міжнародного кримінального суду? Політики теж повинні розділяти відповідальність разом з правоохоронцями за ситуацію по розслідуванню цього злочину.

Та основна причина «невдач» - в тому, що більшість з осіб, які причетні до тих кровавих подій, знаходяться за межами України – в Російській Федерації або на окупованій території Криму, де ми їх апріорі не можемо дістати.

Хто саме з «втікачів», за вашими даними, зараз перебуває в Криму?

Я не веду розслідування, але начальник Управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк розповідав, що в Криму знаходиться Дмитро Садовник (екс-командир роти «Беркуту», якого підозрюють у скоєнні злочинів проти Євромайдану, і який 3 жовтня 2014 року втік з-під домашнього арешту, - «Главком»).

Згадайте новину: Суддя Волкова догралася - прокуратура повідомила їй про підозру в ухваленні завідомо неправосудного рішення

Взагалі ж, всі події, які відбувалися під час Майдану, керівники процесів, мотивація вчинення злочинів, весь склад злочину встановлені. Є проблеми як правового, так і фізичного характеру щодо притягнення певних осіб до відповідальності. Ніколи в історії не було такого, щоб за вчинення вбивств якась країна когось не видавала. Ми з цим зіткнулися. Я, перебуваючи на посаді, розумів, що люди вимагають негайного притягнення винних до відповідальності. Але ми розуміли: буде ще гірше, якщо ми зберемо докази в незаконний спосіб, і суд винесе цим людям виправдальний вирок.

Ви згадали, що за часів Махніцького злочини на Майдані розслідувалися повільно. Сам Махніцький днями заявив, що розслідуванню заважали міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та тоді ще заступник Генпрокурора Віктор Шокін. Як приклад він наводив згадану справу Садовника, що втік з-під домашнього арешту. Як так сталося, що Садовнику фактично дали втекти?

Я сьогодні, не як тоді Генпрокурор, а як людина, переконаний, що без допомоги оперативних служб це не могло відбутися. На засідання в Апеляційному суді, де ГПУ оскаржувала рішення судді Печерського суду Світлани Волкової щодо звільнення Садовника, Садовник з’являвся. Але у нас був випадок, коли до Апеляційного суду на службовому автобусі прибули переодягнені у цивільне працівники «Беркуту», зайшли до зали суду і виштовхали родичів Небесної сотні. Ті негайно мені про це повідомили.

Інтерв'ю: Бывший генпрокурор Украины Олег Махницкий: «Я могу отвечать только о результатах своей работы. У меня есть подготовленный отчёт о 100 днях пребывания в должности, но зачитать его перед Верховной Радой почему-то не получилось…»

Ви спитали в МВС, що це було?

Я написав Авакову листа: терміново провести службове розслідування і надати інформацію. Через кілька днів я отримав відповідь, підписану тоді ще його заступником Сергієм Чеботарем: проведено службове розслідування, порушень не виявлено. Я сам вже тоді знаходився під пресом: відбувались щоденні мітинги під Генпрокуратурою, по Києву їздили автомобілі і крутили аудіо, що «Ярема – корупціонер», якісь сайти опублікували фото якоїсь оголеної жінки, написавши, що то моя донька десь відпочиває, і так далі. І я не виключаю, що у працівників міліції був зговір із судом, і не виключаю того, що вони сприяли в цій втечі. Хто і як – мені розслідувати вже не вдалося, я не встиг.

Загалом по діяльності Махніцького не можу сказати нічого негативного. Я не прихильник того, щоб давати оцінки своїм попередникам чи наступникам. Але у справі Садовника він правий. Це було при мені. Мабуть, мені слід було вжити якихось неадекватних заходів, може, передоручити оперативне супроводження справи СБУ… Але, повторюсь, у розслідування справи Генпрокурор може втручатись, лише коли воно ведеться не ефективно. Я цього не бачив.

Згадайте новину: Постать колишнього виконуючого обовязки генпрокурора України Олега Махніцького стає все далі цікавішою

Та є один факт. 5 березня 2014 року до санкційного відділу Ради Європи Махніцьким був спрямований список осіб, по відношенню до яких необхідно було встановити обмежувальні санкції. Нагадую, цей список до Європи направляється тоді, коли людина підозрюється у вчиненні економічних злочинів, пов’язаних із розкраданням державних коштів. Причетні до вбивств, подій на Майдані під це не підпадають. В листі в Раду Європи було написано, що по відношенню до поданих у списку осіб були порушені кримінальні провадження, за якими і оголошені підозри за фактом вчинення економічних злочинів, пов’язаних із розкраданням державних коштів. 19 червня, коли я прийшов на посаду, жодного кримінального провадження не було. Тоді, особливо наприкінці 2014 року, Сергій Лещенко (народний депутат від БПП, - «Главком») мені нарікав, що через нас з декого можуть зняти санкції. Та ми в ході розслідування, в ході перевірки діяльності Януковича і його прибічників самі порушували ці справи.

«Ми зіткнулися з серйозною проблемою протистояння з боку уряду»

Уточнення: справа по Сергію Курченку, який також потрапив в санкційний список, була порушена ще навесні 2014 року.

Курченко не був посадовою особою. Але у 90% не було справ по відношенню до тих осіб, які були у санкційному списку. Я – правник. Я стояв на Майдані за те, щоб в Україні було верховенство права. Може, на нас і справедливо тиснули. Але прокурор не може працювати так, як хоче. Ми діяли виключно по закону. От якщо менший Віктор Янукович не мав відношення до держбюджету, не був на посаді, не ставив ніде підписи, як я міг знайти проти нього справу?

Так само по деяким іншим. А наді мною постійно висіла «сокира». Розкриття злочинів здійснюється наступним чином. Є оперативні служби – СБУ і МВС, які знаходять злочини, встановлюють, документують факт, наприклад, хабарництва, передають слідчому. Слідчий в рамках кримінального провадження розслідує справу і потім вже дає доручення оперативним службам. Виявлення і розкриття злочину – функція оперативних служб. Але, коли я працював в ГПУ, у мене складалося враження, що оперативних служб не існує.

Тому, що я пішов з Генпрокуратури, передували два показові моменти. Перший - коли я прочитав в переписці родин Небесної сотні, яких запросив на чергову зустріч, що вони не прийдуть, бо я начебто прикриваюся ними, щоб залишитись на посаді. Другий – коли по «5 каналу» мене звинуватили в зростанні кишенькових крадіжок. Тобто МВС в нас не було, нікого не було, лише Генпрокурор був винний в тому, що виросли кишенькові крадіжки. А ще ж були показові запрошення мене на засідання профільних парламентських комітетів, де фактично влаштовувались розправи. Там же неможна було нічого сказати. Бо виходив Антон Геращенко, Єгор Соболєв, стояли 20 відеокамер, і тільки ти рота відкривав, тебе тут же забивали. Я зрозумів, що так ситуація далі тривати не може, що все це негативно впливає на хід розслідування. Тому і прийняв рішення піти з ГПУ, самостійно…

Згадайте новину: Щось у лісі здохло: Суд арестовал акции Курченко на два миллиарда

І Петро Олексійович вам навіть не натякав, що час прийшов?

Я прийшов до нього, сказав, що більше працювати не маю бажання. Він підтримав мою пропозицію і все.

Не вмовляв залишитись?

Це наші внутрішні питання.

Але ви самі згадали інцидент на «5 каналі». Це камінь в його огород?

Не знаю.

Якщо повернутись до санкційного списку. Ви самі зазначили, що на момент його формування ще не було відповідних справ. Але якось цей список сформували. Тобто, були відповідні критерії. Які? І чому туди не потрапили за тим же принципом, наприклад, Сергій Льовочкін, Юрій Бойко, Дмитро Фірташ, Ринат Ахметов та інші?

Я не готовий про це зараз говорити. Це питання до Махніцького: з ким він той список формував? Тоді, до речі, Віталій Касько був заступником Генпрокурора і відповідав за питання міжнародної діяльності і співпраці з міжнародними організаціями. Але я не знаю, на підставі чого приймались рішення щодо включення когось в цей список. Я можу лише здогадуватись, але здогадки висловлювати не хочу.

До речі, Віталій Касько раніше зазначав, що якщо до березня слідчим не вдасться знайти докази злочинного походження зарубіжних активів Януковича і його соратників, то європейські країни можуть зняти блокування з їхніх рахунків. Кого в такому разі звинувачувати: Махніцького, вас чи Шокіна?

Треба дивитися на правову точку зору, а не на те, кого звинувачувати. Давайте підійдемо з іншого боку. Скільки, наприклад, Кабміном або іншими держустановами, відомствами було направлено в ГПУ інформації по зловживаннях попередньої влади? Нуль. Ми зіткнулися з серйозною проблемою протистояння і ненадання інформації з боку уряду. Ми разом із Миколою Гордієнком (головою Держфінінспекції, - «Главком») зробили величезну роботу. Він зробив ревізію діяльності Мінфіну і інших міністерств, і виявив десяток зловживань на мільярди гривень. Ми порушили кримінальні провадження. Перед моїм звільненням з ГПУ ми проводили біля 70 обшуків в держкомпанії НАЕК «Енергоатом».

Чому це не розслідується зараз? Питання не до мене. Я зробив все можливе, щоб причетні до розкрадання державного майна люди були покарані. Сьогодні, на жаль, я не бачу результатів. Чому на посадах державних монополій працюють ті самі люди, які були при Януковичу? Практично ж ніхто не був змінений. Щоб розкрити економічний злочин, потрібен висновок експертизи, Контрольно-ревізійного управління чи Фінансової інспекції. Для цього органи виконавчої влади мають співпрацювати з правоохоронними органами і надавати інформацію. «Свободівець» Ігор Швайка, коли був міністром аграрної політики, якось прийшов до мене з приводу кримінального провадження, яке ми порушили проти «Аграрного фонду» та проведення обшуків. Там мова йшла про хабар, здається, в 15 мільйонів за те, що майданчик в Одеській області вони хотіли отримати. До речі, це теж не розслідується. Він, коли до мене прийшов, я задав питання: чому ви не даєте нам інформацію? Адже його попередником Миколою Присяжнюком були розкрадені мільярдні кошти. Він так і не відповів. Я сказав: ми вам пишемо запити, але ви самі повинні були прийти, одразу все це виявити і нам віддати, а ви залишили всіх тих самих на посадах.

Інтерв'ю: Экс-президент Украины Янукович: А у нынешней власти я хочу спросить: почему до сих пор не закончено расследование фактов гибели «Небесной сотни» и погибших работников правоохранительных органов?

В ЗМІ була оприлюднена інформація, що за часів Махніцького ГПУ направляла до Австрії клопотання із проханням зняти арешт з рахунків колишнього голови АП Андрія Клюєва. А ви цей лист відкликали…

Було таке.

Хто саме його писав? Мова йшла начебто про заступника Генпрокурора.

Лист був, пам’ятаю, ми його зупинили. Хто підписував його, не пам’ятаю.

А як ви взагалі дізналися про це?

Хтось підказав - чи з громадських діячів, чи з політиків…

Про яку суму там йшла мова?

Не пам’ятаю.

«Підходять політики і кажуть: посади Добкіна, посади Ківалова»

Окрім тих, хто після Майдану виїхав з країни, є ті, що не втекли. Наприклад, екс-голова КМДА Олександр Попов. Його звинуватили в пособництві силовикам, які 30 листопада 2013 року жорстко розігнали учасників акції протесту. Певно, були й інші його дії при виконанні службових обов’язків, до яких є питання.

Розумієте, в тому, що ви кажете, вже є упередженість. Ви називаєте конкретні прізвища. Чому цей не сидить, а той чому не сидить? Олександру Попову, який виконував обов’язки голови КМДА, вміняється, наскільки мені відомо, зупинка в ті часи метрополітену. Але справа по ньому – в суді. І справа, яка стосується розгону студентського Майдану, по ньому, по Коряку (колишній начальник київської міліції, - «Главком»), по Сивковичу (екс-заступник секретаря РНБО, - «Главком») і Клюєву (екс-секретар РНБО, - «Главком») теж в суді.

Якщо зараз владою буде прийнято рішення по ліквідації цієї норми щодо міжнародного розшуку, то навіть люди, які виїхали з країни, будуть засуджені.

Якщо і так, то що далі?

Росія – наш потенційний ворог. Але як нам повернути цих бандитів, які вчинили ці злочини? Я чув висловлювання політиків, що ми їх ніколи не повернемо. Та думаю, над цим треба працювати теж. Це дипломатія, це правоохоронна політика. Злочинність не має кордонів. Якщо правоохоронні органи, політики в Росії зрозуміють, що тримати цих злочинців – їм тільки на шкоду, то чому б нам не домовитися з ними, щоб вони їх нам вернули?

Ви вірите, що таке можливо?

Ну, може, екс-президента і найбільш близьких до нього – оскільки, за оперативною інформацією, всі танки і БТРи Янукович за вкрадені гроші купував в Росії і посилав в Донецьку область – поки Путін президент, нам і не повернуть. Але, сподіваюсь, хоча би виконавців, вбивць, які стріляли, того ж Садовника і інших, віддадуть. Це кримінальні злочинці, які повинні бути покарані. Я вірю, ми досягнемо періоду, коли ми їх повернемо і притягнемо до відповідальності. Прокуратура Литви передала справу про штурм вільнюського телецентру, який відбувався в 1991 році, до суду лише минулого року.

Розумію, людям треба зараз і всіх засудити. Але така ситуація, в якій опинилися сьогодні слідчі органи, вимагає неабиякого іншого підходу до цього. Я був Генпрокурором. На такій посаді до тебе підходять політики і кажуть: посади Добкіна (нардеп віл «Опозиційного блоку», екс-регіонал, колишній губернатор Харківщини, - «Главком»), посади Ківалова (позафракційний нардеп, екс-регіонал, - «Главком»), посади того, посади іншого. Я кажу: послухайте, є порядок, я за цей порядок якраз і боровся. Оперативні служби приносять матеріали, є заява, є обставини, які дозволяють дослідити ті чи інші зловживання. Якщо в діях людини є склад злочину, тоді це реєструється в ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань, - «Главком») і проводиться розслідування кримінального провадження. А вони: посади цього, посади іншого… Ну а як завтра на тебе покажуть?

Хто приходив до вас з такими проханнями?

Ви подивіться публікації в ЗМІ того періоду і побачите.

Згадайте лише, які мітинги проводилися в центрі міста проти мене. То звільнення заступників вимагали – Олега Бачуна, Анатолія Даниленко, то ще щось…

А що в прокуратурі Дніпропетровської області було? На прокурора Дніпропетровської області Романа Федика був здійснений напад. Виламали двері, зайшли, побили прокурора, нанесли йому тілесні ушкодження, зірвали погони. Бо він там комусь не подобався. Мова йшла і про батальйон «Дніпро». А який цирк тоді керівництво області влаштувало? Коли Корбан з депутатами забіг в Головне слідче управління: треба, щоб Ярема особисто мене допитував і так далі...

Це ви так натякаєте, звідки ноги ростуть?

Звідки ноги ростуть – історія розсудить. Але правове регулювання нашого життя було підірвано оцими політиками, людьми, які абсолютно відірвалися від реальності.

Я вам наведу ще приклад. До мене на прийом приїжджали керівник Криворізького металургійного комбінату – «Міталл Стіл», Павлоградського хімзаводу, Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу. Всі вони були піддані рейдерському захопленню, з них вимагали гроші начебто під проведення АТО і тому подібне. Всі ці заяви є в Генпрокуратурі, ми тоді порушили провадження. Що, дали розслідувати? Неможливо було просто проводити слідчі дії, поїхати туди, оглянути місце події. Люди були піддані реальному ризику бути знищеними десь. Або варто згадати, як вивозили «свободівця», екс-голову Держкомземагентства Сергія Рудика. Я розумію, що тоді була війна, але ж це беззаконня. Хто повинен був на нього реагувати? Реагував тільки я. Ні МВС, ні Служба безпеки не реагували. Нікого це не цікавило.

Згадайте новину: "Нафтогаз" ще раз заплатить іноземним адвокатам і спробує стягнути збитки з Росії за втрату майна у анексованому Криму або нове про "вишки Бойко"

«З Бойком я жодного разу в житті навіть за руку не вітався»

Раніше ми спілкувались із вашим колегою – колишнім заступником Генпрокурора Миколою Голомшею. Він впевнений, що та ж справа по Курченку могла бути завершена ще в серпні 2014 року. Також, за його словами, до жовтня того ж року можна було завершити і справу по «вишках Бойка». Ви прийшли в ГПУ в червні. Що можете на це відповісти?

Слідчий може визначити термін розслідування і направлення справи до суду. А Голомша був заступником Генпрокурора і виковував свої функції відповідно до чинного законодавства.

Щодо Курченка і нафтопродуктів, скрапленого газу. Ці справи теж активно розслідувалися при нас. Знаю, що певними людьми, не хочу називати посади, була вигадана нова схема (після втечі команди Януковича, - «Главком»): на Одеському нафтопереробному заводі пропав бензин (наразі відомо, що правоохоронці проводять слідчі дії в рамках карного провадження по факту розкрадання працівниками ДП «Укртраснафтпродукт» нафтопродуктів, які знаходились на Одеському нафтопереробному заводі, - «Главком»).

Взагалі, можу сказати, що оцей тиск на роботу Генпрокуратури за моїх часів розпочався після того, як ми порушили кримінальне провадження за фактом розкрадання нафти із нафтопроводу. Маю на увазі, коли із нафтопроводу «Лісічанськ-Кременчук» була викачана нафта, яка зберігалася на Кременчуцькому НПЗ. І там була встановлена завищена вартість зберігання, в результаті чого через кілька місяців ця вартість зберігання поглинула вартість цієї нафти, і практично її було вкрадено більше, ніж на 3 мільярди гривень. От як тільки ми порушили провадження, в мене почалися проблеми.

Ви зрозуміли, хто за цієї операцією стоїть?

В рамках кримінального провадження ми досліджували, хто вкрав. При мені справа активно розслідувалася. В якому стані вона зараз – не знаю.

По «вишках Бойка». Незважаючи на таку назву, яку справа отримала в ЗМІ та суспільстві, безпосередньо Юрій Бойко проходить по справі лише в якості свідка. Взагалі, по цій справі є підозрювані? Що тут було зроблено в час вашого головування в Генпрокуратурі?

Не готовий зараз сказати, що встановило слідство по цій справі.

Знаю, що справа розслідувалася. По справі по «вишках Бойка» ми їздили в Прибалтику, щоб дослідити, через які офшори йшли оті гроші. Що тут відбувається зараз, чому справа не в суді – не знаю. Але там, здається, основна проблема полягала в тому, що ми не могли провести експертизу збитків, нанесених державі. На жаль, в Крим, де знаходяться ці вишки, ми вже поїхати не могли, щоб оцінити цю ситуацію.

В ЗМІ проходила інформація щодо того, що насправді у ГПУ є достатньо даних для відкриття справи проти Бойка, але там в інтересах нинішньої влади віддають перевагу можливості «впливати» на його голосування та голосування «Опозиційного блоку».

З Бойком я жодного разу в житті навіть за руку не вітався. Я цю людину особисто не знаю, ніколи з ним не спілкувався. І хто, як і на кого впливає не знаю.

Але зверніть увагу на те, хто скільки разів з депутатів був у Генпрокурора? Там все фіксується. Практично жодного питання, яке стосується законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, тобто питання, де можуть взаємодіяти Генпрокурор і представники законодавчої гілки влади, там не розглядається.

Хто і з чим ходив до вас, окрім прохань про арешти Добкіна і Ківалова?

До мене, наприклад, приходили шість депутатів – мажоритарники з Херсонської області, просили: поміняй прокурора. Ще якісь такі питання були. Просто запитайте в ГПУ інформацію,хто ходив до мене, до Шокіна на прийоми, і ви побачте картинку щодо тиску. Народні депутати йшли просто чергами. І на 100% вам можу сказати: одиниці приходили з приводу якихось пропозицій по роботі.

Для того, щоб прокуратурі можна було об’єктивно розслідувати зловживання, об’єктивно працювати і виконувати свої функції, треба створити умови відсутності тиску. В жодному разі не хочу стати сьогодні на сторону Віктора Шокіна, я зараз – людина нейтральна, простий український пенсіонер. Та ім’я Шокін вже стало прозивним. Вже навіть міністр економіки (Айварас Абромавічус, - «Главком»), який півтора роки розвалював економіку країни, і той виходить і говорить: я би залишився, якби Шокін пішов. А при чому Шокін до економіки? Я дивуюся тому, як в інформаційному полі політики, журналісти зробили Генпрокуратуру і взагалі правоохоронні органи якимись монстрами, що працюють проти людей. Запитайте будь-яку людину на вулиці, що вона думає про прокуратуру. Відповідь буде в негативному контексті. Запитайте далі: а ви зустрічалися з прокуратурою? Відповідь буде: ні. Не розумію, для чого це робиться.

Є показові інциденти, які підштовхують людей до таких оцінок. Та ж справа по екс-міністру екології і природних ресурсів Миколі Злочевському. А саме той факт, що відповідно до листа ГПУ британський суд зняв арешт з рахунку його компанії розміром у 23 мільйони доларів, який був заморожений Британією після втечі Януковича.

Це неправда. Касько бреше. Касько відповідав за міжнародну політику. І він для того, щоб попіаритися, усе це говорить.

Згадати новину: Суд зняв арешт, а потім знову наклав арешт на майно міністра екології Злочевського

Але фактично ще рік тому у своєму блозі Сергій Лещенко опублікував відповідь, надану на його запит Генпрокуратурою, де йшлося про те, що, намагаючись зняти арешт зі своїх коштів, Злочевський звернувся до ГПУ з питанням, чи висунуто йому підозру. В грудні 2014 року Генпрокуратура дала відповідь: не висунута. І в грудні цього ж року висунула йому підозру. Але між цими двома датами британський суд зняв арешт з грошей. Це ж якраз ваші часи головування в прокуратурі.

Я вам пояснюю. Як тільки ми взнали про те, що 23 мільйони доларів Злочевського були заарештовані в Лондоні, негайно направили туди листа і зазначили, що є кримінальне провадження. Слідчим управлінням ГПУ було порушено кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення. Він звернувся до суду, і той прийняв рішення на його користь. Ніякого відношення ГПУ до прийняття рішення не має. Ми давали відповідь, що є кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення. Інше не готовий коментувати.

Уточнення. Насправді, відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень, у листопаді 2014 року Генпрокуратура отримала звернення адвоката екс-міністра екології Миколи Злочевського, в якому захисник чиновника просив надати інформацію про те, чи існують підстави для притягнення його клієнта до кримінальної відповідальності. У відповіді ГПУ від 2 грудня 2014 року зазначалося: підстави для притягнення до кримінальної відповідальності Злочевського - відсутні. Цей лист адвокат перенаправив до Британії, яка на цій підставі і розблокувала $ 23 млн.

Під час розмови у нас вже неодноразово згадувалося прізвище Каська. Як оціните його відставку? Звільняючись, він зазначив, що Шокін забрав у нього функції і інструменти ведення та контролю справ, над якими працювала його команда, в тому числі, і справи по так званих «діамантових прокурорах».

Нічого поганого про нього як заступника в час, коли я очолював Генпрокуратуру, сказати не можу. Він – грамотний, акуратний, професійний прокурор, чесно виконував свої обов’язки. Потім, коли я побачив, що він, заступник Генерального прокурора, виходить і бере участь в мітингу під Генпрокуратурою, то був цьому здивований. Це ненормально. Державна служба регламентована відповідними нормативними актами. Тим паче, якщо ти заступник Генерального прокурора, у тебе ті самі повноваження, що і в керівника ГПУ за виключенням можливості подавати подання на притягнення до відповідальності судді або народного депутата. Будь ласка, реагуй в рамках своїх повноважень: порушуй провадження і так далі.

Згадайте новину: Шокін змусив таки заступника генпрокурора Віталія Каська подати у відставку

От, вчепилися в цю справу «діамантових прокурорів». Ну, вже вона в суді – хай він розгляне. За 7 місяців мого перебування на посаді, 8 прокурорів ми притягли до кримінальної відповідальності, в тому числі, прокурора ГПУ за хабарі і прокурора Обухівського району, який отримав гектар землі (в якості хабара). Але ми не робили з цього показухи. Це проста робота будь-якого правоохоронного органу з самоочищення. При мені було 150 прокурорів люстровано. У нас люстровано було більше, ніж в МВС та СБУ, хоча там особового складу в десятки разів більше. Тобто, все робилося своєю чергою. А з Генеральної прокуратури зараз зробили якогось монстра, де процвітає корупція і так далі.

Але, вибачте, як інакше назвати ситуацію, коли у прокурора такого рівня, як Корнієць чи Шапакін, знаходять кокаїн чи діаманти?

Так їх затримали, порушили провадження, хай розслідують. А коли гектар землі бере прокурор чи якісь інші такі речі відбуваються – ще щось інше?

Інший масштаб, принаймні. Ви, до речі, особисто знаєте Шапакіна та Корнійця?

Не знаю. Я їх не призначав. Це вже після мене було.

Та я не про те. Не треба на цьому піаритися. Багато політиків чи людей, які хочуть ними стати, беруть оці резонансні речі як прапор. Багато політиків взяли прапор проблем по розслідування загибелі Небесної сотні, при цьому не розуміючи КПК, не знаючи, як проводиться розслідування, і використовують це. Коли, як це було на програмі «Право на владу», присвяченій розстрілам, нардепи з коаліції, віце-спікер (Андрій Парубій) починають звинувачувати правоохоронні органи, то хочеться спитати: а що ви зробили для цього?! Крім того, що на річницю розстрілів Небесної сотні ви виходите і піаритеся: я стояв на Майдані… От Андрій (Парубій) навів приклад, як його побили біля готелю «Дніпро». То ми з ним вдвох були! Йому палець зламали, мені щелепу розбили. Але ж неможна цим хизуватися, сьогодні це вже не модно. Сьогодні люди вимагають іншого – зміни життя, зміни в економічній ситуації…

І покарання винних, в тому числі.

Після призначення Віктора Шокіна Генпрокурором буквально одразу і показово був затриманий колишній керівник фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. Це сприйняли як знак довгоочікуваних змін. Але згодом Єфремов опинився не за ґратами, а в джакузі. І «покарання винних» виявилось лише гарним піар-ходом до річниці розстрілів Небесної сотні.

Справа закрита?

Ні, але вона була повернута в суд першої інстанції.

Це вже питання не до Шокіна. Це питання, мабуть, до суду. Це окрема гілка влади. І знову таки, хто може реформувати суд сьогодні? Лише парламент. Змінюйте закон, судову владу. Ви створили коаліцію, вносьте зміни до Конституції. Сьогодні ж в парламенті немає лівих – всі праві. Об’єднуйтесь і приймайте рішення. А вони пальцем тикають на слідчого чи прокурора. 208 стаття КПК говорить, що особа може бути затримана за підозрою у вчиненні злочину лише під час вчинення злочину або безпосередньо після. Якщо вже пройшов день, її неможна затримати. Так поміняйте КПК! Нічого. «Прапор» в руки і пішли.

Але справа Єфремова – не єдина, яка виглядає піаром від ГПУ. Після призначення Шокін направив в Раду клопотання про зняття недоторканності і взяття під варту одіозних суддів – Оксани Царевич, Віктора Кицюка, Сергія Вовка. Парламентарі «натиснули». Але зараз вся трійця – знову у Печерському суді. Також дивною була ситуація із втечею Сергія Клюєва, коли ГПУ спочатку звернулась до ВР з проханням зняти з нього недоторканність по підозрі у скоєнні злочинів, і тільки після того як він зник – з проханням погодитись на його арешт. В той час, як з «радикалом» Ігорем Мосійчуком все було зовсім інакше…

До нього (Шокіна, - «Главком») питання, не до мене. Я не готовий це коментувати. Я своїх колег не аналізую.

Згадати новину: Затримано соратника громадянина Януковича Олександра Єфремова

За вашого перебування на чолі ГПУ достроково з тюрми (перебування за ґратами йому замінили на виправні роботи) вийшов екс-голова Держфінпослуг Василь Волга, що був засуджений за півмільйонний хабар. Вийшов, бо зарекомендував себе з позитивного боку. Чи мала Генпрокуратура підстави для оскарження такого рішення?

Я вам наведу інший приклад. Фактично тоді, коли мене призначили в ГПУ, був звільнений Віктор Лозинський (колишній нардеп, засуджений за вбивство мешканця Голованівського району Кіровоградської області Валерія Олійника, на початку червня 2014 року був звільнений рішенням суду за станом здоров’я, - «Главком»). Ми його негайно повернули назад, бо там були зловживання. Сьогодні тодішній прокурор Київської області оголошений в розшук, йому оголошена підозра, і він теж перебуває десь в Російській Федерації (в грудні 2014 року ГПУ оголосила підозру колишньому прокурору Київської області, голові Бориспільського райсуду і начальнику відділу прокуратури Київської області у зв’язку з незаконним звільненням Лозинського, - «Главком»).

По Волзі, наскільки мені відомо, все в рамках чинного законодавства. Він пройшов відповідний термін відбування покарання, коли наступає період, що суд – ніхто інший – може прийняти відповідне рішення.

Розумієте, люди, які сьогодні сприймають прокуратуру як прокуратуру Вишинського (головний державний обвинувач – генеральний прокурор СРСР – на сталінських «показових судових процесах» 1930-х років, - «Главком»), хочуть, щоб прокурор відповідав за все. Сьогодні у прокурора немає повноважень, немає загального нагляду. Генпрокурора навіть позбавили нагляду за дотриманням законності в Пенітенціарній службі. Сьогодні 88 тисяч українців, ну, може, і іноземців, перебувають в місцях позбавлення волі у нас. І там відбуваються жахливі речі. За період мого короткого перебування на посаді ми притягли до відповідальності керівника Жовтоводської колонії Дніпропетровської області, де так катували засуджених! Начальник колонії прокурора області «посилав», коли вони приїхали з перевіркою. Ми – ГПУ – виїхали туди комісійно, його заарештували і притягли до відповідальності. Але сьогодні ці повноваження знаходяться в омбудсмена. Та в омбудсмена сил і можливостей не вистачає цей нагляд здійснювати. Немає в нас посад і можливостей здійснювати нагляд і за судом. Це було в Радянській прокуратурі.

Неоднозначне ставлення до прокуратури у суспільства викликає і розслідування загибелі регіонала Михайла Чечетова чи екс-голови Фонду держмайна Валентини Семенюк-Самсоненко. У людей є сумніви в тому, що це були самогубства. Напередодні смерті Чечетова «Главком» мав розмову із ним. І можемо сказати, що політик відповідав на всі питання доволі охоче, часом навіть експресивно. В його словах не відчувалося і натяку на песимізм чи якісь утопічні настрої, навпаки, здавалося, що колишній нардеп від ПР будує плани на майбутнє. Хотілося б почути вашу думку.

Яка мотивація укривати, наприклад, вбивство? І яку роль відігравав Чечетов в тих же Майданівських злочинах? Він же до них не причетний. Думаю, це вже психічні речі, які стосуються кожної людини. Думаю, що там якраз суїцид. Але це моя думка. Я лише здогадуюсь. Є слідство, яке має давати правову оцінку.

Все ще щодо теми довіри суспільства до прокуратури. Вже неодноразово журналісти в своїх матеріалах показували, як живуть наші прокурори, представники правоохоронних органів, на яких машинах їздять. В цьому ж контексті згадується історія із вашим колишнім заступником Анатолієм Даниленком. А саме – із земельною ділянкою, яка належить його родині, у 140 гектарів в Васильківському районі Київської області. Ви потім заявляли, що було проведено розслідування, яке довело, що все в рамках закону. Але питання у ЗМІ залишились. Розкажіть зараз, як саме проводилась ця перевірка? І як суспільство довіряти чиновникам такого рангу, коли назовні «випливають» їхні маленькі Межигір’я?

Почну з перевірки. Вона здійснювалася за дорученням президента Службою безпеки. Висновок робила СБУ як незалежний орган. І рішення було на користь Даниленка.

Якщо пам’ятаєте, потім ще його обвинувачував Наливайченко в якихось речах…

Наливайченко стверджував, що незаконну діяльність компанії «БРСМ-Нафта», яка, за його словами привела до пожежі на нафтобазі під Києвом, покривав ваш екс-заступник Даниленко.

Вони зараз судяться. Як Даниленко пояснював мені, він ніякого відношення до того не має, ніколи в житті Ставицького в очі не бачив (мережу автозаправних станцій «БРСМ-Нафта» пов’язують із екс-міністром екології та природних ресурсів уряду Азарова Едуардом Ставицьким, - «Главком»). Це були якісь надумані речі.

Що стосується тих 140 гектарів, то, по-перше, вони сьогодні вже йому не належать. По-друге, вони Даниленку і не належали, а належали його сину (В’ячеславу). Його синові 30 років. Це те саме, що писав Лещенко про мої «корупційні схеми», що моя донька - засновниця підприємства, яке на проспекті Перемоги має приміщення. А в чому корупція? Мої діти що, не мають права займатися бізнесом? Якщо донці 23 роки, а сину 28? За рахунок чого їм жити? В чому тут корупція?

Щодо Даниленка, то він в Генпрокуратурі був 7 місяців. До цього він працював в різних структурах – і в міліції, і в податковій, і 10 років був бізнесменом. Він заробив гроші, вказав все це у декларації. Об’єктивно я тоді розібрався і сказав, що тут немає корупції. Я за цей рік багато чого переосмислив. Проведено розслідування за дорученням президента. Я не хочу сьогодні нікого відмазувати, але був висновок: там порушень ніяких немає.

Те, що відбувалося довкола, - це все замовні речі. Розпіарили одного, затоптали іншого. Моя мати живе за 100 кілометрів від Києва, в селі Строкова Переяслав-Хмельницького району Київської області. Так там метрів через сто після городу на пагорбі тиждень камера стояла. Знімали все, бо, може, мама гроші рахує. Чесно, до маразму доходило. Ну невже ви думаєте, що Ярема – найкорумпованіша людина? Хто був підданий більшому тиску, ніж я?

Зараз, мабуть, Шокін.

Я не беру інформацію по людині. Але навіщо переслідувати рідних? В мене син працював в Міністерстві юстиції. Він виконував методичні функції, підпису не ставив ніде. Ганна Гопко 150 разів виходила на телебачення і говорила, що син Яреми працює на жирній посаді. Та у нього дві вищі освіти, йому 28 років. Я цікавився і в Петренка, і в інших: всі були задоволені його роботою. Але він вимушений був звільнитись. Я йому сказав: звільняйся, а то щось підкинуть. Два тижні канал «2+2» стояв біля входу в приміщення підрозділу Мінюсту, щоб його впіймати. Кому стільки уваги приділялось? За це ж треба платити.

Але проблема «батьків і дітей» існує. Син нардепа Сергія Пашинського займає керівну посаду в структурі «Укроборонпрому». Людина, схожа на сина Арсена Авакова, якщо вірити опублікованому відео, домовляється із екс-заступником голови МВС Сергієм Чеботарем про поставку рюкзаків для підрозділів міністерства. Цей список можна продовжити. Політики не дають відчути, що разом з втечею Януковича в Україні зник непотизм, а батьки не прилаштовують своїх дітей.

Я ні за кого не хочу відповідати. Але знаю, що мої діти не орієнтовані на збагачення. Вони орієнтовані на духовні цінності. Донька закінчує шостий курс Інституту журналістики. Сина я вимушений був звільнити. Зараз він з друзями програмне забезпечення створює. Вважаю, сьогодні на державній службі треба бути «камікадзе». Зарплати немає, вимоги шалені.

Яка, до речі, зарплата у Генпрокурора?

Я отримував 17 тисяч гривень на руки.

«Сьогодні 20 крадіжок автомобілів на добу – це нормальне явище»

Щодо цього відео із Чеботарем і начебто сином Авакова. Ви його бачили? Вважаєте, воно справжнє?

Я не досліджував це все. Та переконаний, що всі ці факти потрібно ретельно дослідити, провести експертизу. Якщо це підтвердиться, і є якісь підстави обвинувачувати Чеботаря чи когось іншого, то ці люди мають бути притягнуті до відповідальності.

Я знаю, що через рік після того, як я пішов, деякі провадження чомусь не розслідуються. Чому – запитання не до мене. Більш того, за зверненням народного депутата Лещенка Генпрокуратурою було порушено кримінальне провадження за фактом неефективного розслідування майданівських злочинів. Знаю, що там допитують слідчих, керівництво прокуратури. Не знаю, навіщо все це. Бо оце управління більше, ніж слідче управління, яке розслідує сам факт злочину. Навіщо це зроблено керівництвом ГПУ, я не розумію. В 2014 році в Україні було зареєстровано 1 мільйон 200 тисяч кримінальних проваджень. З них 800 тисяч практично не розкриті. От по кожному з 800 тисяч тоді потрібно порушувати справу, розслідувати за неефективне розслідування. Як на мене, сьогодні найефективніший слідчий підрозділ – якраз очолюваний Горбатюком. І, на мою думку, якщо створювати Державне бюро розслідування, він би міг бути базовим органом. Там професійні, не корумповані, патріотично налаштовані слідчі. Але це не мені вирішувати.

Щодо ДБР. Як відомо, з 1 березня прокуратура втрачає право проводити розслідування. І тими ж злочинами на Майдані повинно буде займатися Державне бюро розслідувань, якого наразі ще немає. Як прокоментуєте цей момент?

Це питання потрібно ставити політикам. Ніхто не звертає уваги на речі, які заважають працювати і дотримувати належний правопорядок в державі. Я вам ще дещо скажу. З листопада і фактично по лютий не були підписані закони по оперативно-розшуковій діяльності. В результаті ці місяці міліція не займалась розкриттям злочинів. Сьогодні виникає та ж сама ситуація. У нас тільки 15 березня почнеться пленарне засідання ВР. А з 1 березня у нас не існує слідства. Умовно, люди, які знаходяться в розшуку, можуть в цей час повернутися, прийти, показати дулю слідчому, а він не може вжити ніяких заходів. Це дуже серйозні речі. Якщо, припустимо, 2 березня до нас приїде Янукович, то він зможе спокійно посилати слідчих подалі.

Та є, взагалі, питання до створення оцих підрозділів. Я бачив багато можливостей, прикладів, як діюча до реформування правоохоронна система спроможна справитися з тими проблемами, які існують в країні. Все залежить від політичної волі. От дивіться, в СБУ є управління по боротьбі з корупцією. В Генпрокуратурі були підрозділи по нагляду за дотриманням законності в сфері боротьби з організованою злочинністю. В МВС був УБОЗ, на який були покладені ті ж функції, що і на Антикорупційне бюро. Шило на мило поміняли. Що змінилося із створенням Антикорупційного бюро і Антикорупційної прокуратури? Захотілося – ну переатестуйте СБУ. А так сьогодні з корупцією борються СБУ, МВС, прокуратура, Антикорупційна прокуратура, Антикорупційне бюро. Мені досвід підказує, що основне питання, коли ти займаєшся боротьбою зі злочинністю – це питання бази даних. До чого ми завжди прагнули? Щоби бази даних прикордонників, ДАЇ, адміністративна практика, оперативні обліки, база даних зброї, бази даних транспорту були об’єднані в одну базу даних. І оперативник, сидячи за столом, міг подивитись на комп’ютері по прізвищу повну картину по людині. Сьогодні це все розбито. Працювати в таких умовах складно, це не на користь справі. Треба все це об’єднати і дати можливість одному підрозділу цим займатись. Створення цих підрозділів – це додаткове фінансування, окремі приміщення… А сенс? От створили спецназ Антикорупційного бюро. Є ж «Сокіл» чи КОРД в МВС, є «Альфа» в СБУ. Недостатньо? Нащо створювати додаткові сили, які виконують ті самі функції? Це навмисне відтягування основної проблеми, яка існує в нашій країні. Адже наші західні партнери не про ДАЇшника говорять, вони говорять про іншу корупцію.

Політики довели ситуацію до такого рівня. Ну створили структурний підрозділ, передали йому слідство. Слідство з 1 березня в ДБР. А де ДБР? Немає. Нонсенс. Вперше в житті за 30 років роботи в правоохоронних органах я зустрічаюся з такими речами. Це не державники. Чим відрізняється політик від державного діяча? Як казав Черчилль, один думає про вибори, інший – про майбутні покоління. У нас сьогодні одні політики. Розігнали всіх, хто може на державу працювати. Кажуть, треба оновлювати. Добре, не хочете, щоб я працював, будь ласка, працюйте, але ж забезпечте нормальний правопорядок в державі. Ну, коли злочинність зростає в десятки разів, коли Київська область фактично вся пограбована, ви в метрополітен зайдіть, вам кишені повивертають, ви навіть і не помітите.

То «5 канал» хоч частково, але був правий?

В 2009 році, коли я очолював Київський главк міліції, і в нас було дві крадіжки автомобілів за добу – це було ЧП. Шість пограбувань – це було ЧП. Сьогодні 20 крадіжок автомобілів і 60 пограбувань – це нормальне явище.

З чим це пов’язано?

Немає професіоналів. Якщо призначаються навіть начальники поліції якихось районів за політичними квотами чи за політичними переконаннями, як це назвати? Управляти Києвом – це 20 тисяч підлеглих. Щоб управляти силами і засобами, треба мати відповідний досвід. Треба щоб людина, яка працювала в правоохоронних органах, пройшла якісь щаблі і знала, що таке бандит, що таке слідчий ізолятор, що таке ізолятор тимчасового утримання, як планувати, коли вчиняється тяжкий злочин, які вулиці перекривати. Сьогодні все розбито. Я зустрічаюсь зі старими колегами, вони таке розповідають – я за голову хапаюся.

Розкажіть і нам.

Ну, розповідають, наприклад, як здійснюється огляд місця подій, профілактика злочинів. Огляд місця подій – це коли кожна річ досліджується. Я працював дільничним інспектором. Це робота, коли ти повинен знати всіх. Тільки вчинено злочин, ти вже приходиш і говориш, що цей злочин міг здійснити оцей чи оцей. А зараз нікому нічого не треба.

Зараз у зв’язку із прийняттям закону про врахування дня, проведеного у СІЗО, за два дні у колонії (восени минулого року Верховна Рада прийняла законопроект авторства Надії Савченко, згідно з яким 1 день, проведений в СІЗО, у випадку обвинувачувального вироку буде враховуватися як два дні ув’язнення, - «Главком»), більше 3 тисяч людей звільняється з місць позбавлення волі. Робочих місць немає. Куди ці люди підуть? Це зріст злочинності ще в декілька разів.

Голова МВС Арсен Аваков хизується тим, що знищив статистику. 60 звітів статистичних даних(види звітності про злочини, - «Главком») він знищив. Та статистика завжди була предметом аналізу і оцінки криміногенної ситуації. Завдяки статистиці керівник міг управляти силами і засобами: сюди треба добавити, тут треба посилити якийсь агентурний апарат, сюди потрібні додаткові сили Нацгвардії… Все втрачено. Не може бути однакова ситуація на Печерську і Борщагівці. Цими процесами треба управляти і орієнтуватися в залежності від того, які злочини відбуваються.

Куди зникають автомобілі, які зараз, як ви кажете, масово крадуть? Адже рівень життя значно погіршився. Хто купить?

В більшості своїй віддають потерпілим за півціни. Ви запитайте людей і взнаєте багато цікавого. Мені наводили вже приклад, що навіть в райвідділах поліції це робиться. В Оболонському, наприклад. Людина прямо туди повезла гроші. Це реальні речі.

В 2009 році – я повертаюся до цих часів, бо не хочу оцінювати період Януковича, адже там сам криміналітет був при владі – в Україні було три «злодія в законі»: «Мамед» Донецький, «Лера Сумський» і Вася Ушатий, Київська область. Вони не знали, де поселитися. Тільки хтось з них в якійсь області поселявся, тут же начальника УВС викликали в МВС і на кожній колегії починали так його «запитувати», не хочу вживати інших слів, що він робив все можливе, щоб цей «злодій в законі» в нього не осідав. За моєї інформацією, сьогодні в Києві десять «злодіїв в законі».

Звідки вони взялися?

Росія, Грузія – всі переїхали до нас.

Щодо Грузії – це якось пов’язано з грузинською командою реформаторів?

Не знаю. У мене немає оперативних можливостей, щоб аналізувати і оцінювати цю ситуацію.

Але в центральні офіси, які сьогодні є в Києві, люди ходять і кланяються: поверніть машину, будь ласка. Такого не було вже 20 років в Україні. Виступає начальник поліції України (Хатія Деканоїдзе, - «Главком») і хизується тим, що звільнила 80% старої міліції. Ну я б підходив би до цього питання індивідуально, звільнив би того, хто заслуговує.

Але там була переатестація.

До кадрових питань потрібно ставитися обережно. Оперативник може бути справжнім оперативником, який зможе завербувати агента, отримати інформацію, розбирається взагалі в системі координат щодо розкриття злочинів, повинен пропрацювати не менше трьох років. Я по собі пам’ятаю. Був дільничним, а потім з 90-го року працював в карному розшуку. Ну, десь через три роки я тільки почав розуміти, що це таке.

Ну, звільнила вона. А що далі? Поліція, прокуратура, інші правоохоронні органи – це інструмент. А мета – це правопорядок, безпека людей. Якщо ви забезпечите безпеку людей на належному рівні, тоді хизуйтеся і говоріть: почекайте, при вас було стільки-то злочинів, а при нас стільки-то. Але сьогодні ви їздите, робите селфі із гарними поліцейськими, в окулярах, в новій формі – все супер, питань нема. А як щодо безпеки людей?

«Я сказав: не буду відмовлятися від посади міністра внутрішніх справ»

Що думаєте про відставку Шокіна?

Генеральний прокурор – посада, з якої неможна змусити піти у відставку. Президент не має важелю це зробити. Лише Верховна Рада – 226 голосів. І мене б ніхто не звільнив, відверто скажу. Бо багато розсудливих людей в парламенті розуміли, що відбувається. Що цікаво, журналісти часто звертаються до президента: дайте оцінку діям Генпрокурора. Та немає таких повноважень у президента - оцінювати Генпрокурора чи, наприклад, суддю. У нас є єдина людина, яка може давати всім оцінку – це Антон Геращенко. Він може сказати, коли і хто буде заарештований, він знає, чи діяв працівник поліції законно чи ні, чи правильно застосувалася зброя, що повинен отой суддя чи прокурор завтра зробити. Це єдина людина, якій все дозволено в країні. А діяльність Генпрокуратури чітко регламентована Конституцією. І ніхто не може втручатися в роботу Генпрокурора: ні президент, ні голова Верховної Ради. Але створити умови неможливості працювати, звичайно, політики можуть. Тим більше, сьогодні в країні, де правлять олігархи.

Хто, на вашу думку, може посісти посаду Генпрокурора?

Я не буду оцінювати конкретних людей – це не етично. Є відповідні норми, які вимагає закон під час призначення Генерального прокурора. Одна з них – це робота в сфері права протягом 10 років. Хотілося, щоб Генпрокурором була людина незалежна….

Чи може сьогодні в країні Генпрокурор бути незалежним?

Ні, Генпрокурор у нас не може зараз бути незалежний від усіх. Так само не може бути незалежним Антикорупційний прокурор, інакше його розтопчуть, якщо він не туди залізе, не те зробить. Я це на собі відчув. Олігархи сьогодні правлять країною. І як тільки ти наступаєш на мозоль якомусь олігарху, в тебе починаються проблеми.

Ви з Шокіним спілкувалися після вашого звільнення і його призначення?

Звичайно. Він мене вітав на день народження. По роботі у нас мало було контактів. Було пару зустрічей, та я намагаюся не втручатися. Він людина самодостатня, досвідчена. Я ж не професійний прокурор, а він професійний, все життя пропрацював в прокуратурі.

Коли вас призначали спочатку першим віце-прем’єром, а потім в ГПУ, здавалося, що ви маєте неабияку підтримку президента. Втратили її?

Я з президентом пройшов дуже серйозний і складний шлях його виборів. Я його поважаю і ставлюсь до нього як до людини мудрої, складного розуму, людини, яка має неабияку працездатність. Я просто дивувався, ми з ніг падали, а він і вдень, і вночі на роботі. Але його функції визначені Конституцією, і функції Генпрокурора визначені Конституцією. Ніхто не повинен нікуди втручатися, тоді це буде правова держава.

Коли тільки формувався перший уряд Яценюка, як потім згадував Юрій Луценко, ваша кандидатура ще перед призначенням на посаду першого віце-прем’єра на раді Майдану висувалась на посаду голови МВС, але Аваков набрав на один голос більше. Таке було? Ви конкурували з нинішнім міністром внутрішніх справ за цю посаду?

Я тоді був народним депутатом і вихідцем з Майдану. Коли формувався уряд в лютому 2014 року, це було ще на емоціях, це ж ще Майдан. На засіданні фракції «Батьківщина», членом якої я був, одні депутати підняли питання за Авакова, інші сказали: у нас є професійний міліціонер, який і має бути міністром внутрішніх справ. Я піднявся і сказав, що я дійсно є професійним міліціонером, люблю цю роботу, жив цим багато років і не буду відмовлятися від посади міністра внутрішніх справ. Якщо парламент проголосує, я погоджусь. Це було о пів на десяту. В десятій мало розпочинатись пленарне засідання. За кілька хвилин до початку мене запросив Яценюк і сказав: пропонуємо тобі посаду першого віце-прем’єра. Я відповів, що мене ця посада не цікавить. Він: ну ми дуже тебе просимо. Я точно знаю, що в парламенті було багато голосів, які хотіли, щоб я став міністром внутрішніх справ. Але ота розмова була в такому руслі, що начебто через мене в країні все розвалиться, якщо я не відмовлюсь від посади міністра і не піду на віце-прем’єра. Я вирішив: ну раз так стоїть питання, що я «цвях програми», голосуйте тоді, як вважаєте за потрібне, і дав згоду. Тобто буквально за три хвилини до голосування мені була запропонована ця посада, і було це умовно так: якщо не погодишся, то будеш чи не негідником.

Я розумів, що йду без портфеля, без повноважень. Потім так і було… Я їздив по відрядженнях, в Донецьк їздив на переговори з Пушиліним і Пургіним (ватажки «ДНР», - «Главком»), сидів з Ахметовим… Тобто я займався більш організаційною роботою, ніж урядовою.

«Ми розуміли: одна куля, і згорять всі ці люди»

Розкажіть про ці зустрічі в Донецьку.

Це було в квітні 2014 року. Вже захоплена була адміністрація. Ми тоді планували її штурм. Здається, за день до цього о дванадцятій ночі мені подзвонив начальник УВС на мобільний і сказав, що Ахметов, Пушилін і Пургін запрошують мене в «Донбасс Палас» (готель в центрі Донецька, - «Главком»). Я приїхав. На першому поверсі в лоббі-барі вони втрьох сиділи. Але автоматчики вже ходили, вже цивільні за склом ходили з автоматами. І ми вели до чотирьох годин ночі перемовини. На всі питання, які вони ставили, я намагався відповісти.

Ахметов яку роль грав в цих переговорах?

Я так тоді зрозумів, що його теж запросили. А, може, він і організував все це, щоб зупинити це кровопролиття. Я приїхав, їх вже троє було. Я його питав: яка ваша позиція? Ахметов відповів: я тут виріс, це мій край, тут на моїх підприємствах працюють тисячі людей, я зацікавлений в тому, щоб мир був, але Донбас – це Україна, крапка.

Ваша задача якою була? До чого ви мали схилити представників «ДНР»?

Моя задача полягала в тому, щоб вони вийшли з адміністрації, здали зброю, і Донецька область повернулась в склад України, щоб не було оцих сепаратистів.

Чому запланований тоді штурм ОДА так і не був проведений?

Антитерористична операція, яка планувалася, була під керівництвом Служби безпеки. В один з днів ми вже провели нараду про те, що будемо штурмувати. Приїхав «Булат» - 200 чоловік, Гелетей привіз. Ми вже розподілили функції. Я переговорив із «Беркутом», який повернувся з Києва. Командира «Беркуту» викликав, спитав: ти з ким? Він пообіцяв: я з Україною, я все розумію. До речі, десь через місяць вже, йому там десь Захарченко (ватажок «ДНР», - «Главком») вручав нагороду якусь на сцені. Але всі ці розмови відбулись. Та утримати інформацію там неможливо було, витік шалений був серед місцевих.

Десь на четверту годину ранку ми планували звільнення адміністрації. А десь близько другої сепаратисти підтягнули туди дітей, жінок, занесли велику кількість каністр з бензином. За нашою інформацією, близько 600 чоловік всередині знаходилося, серед яких були жінки і діти. Ми розуміли: одна куля, і згорять всі ці люди. Керівник СБУ тоді дав відбій операції.

Сергій Тарута, який тоді очолював ОДА, якось зазначив, що «очищення» не відбулось, бо не знайшлось сміливих, тих, хто пішов і зробив би це. Кожен тоді, за його словами, говорив, що то не його спеціалізація. Всі запевняли, що будуть в периметрі, але в штурмову групу не підуть.

Він говорить те, що йому вигідно. Йому сьогодні вигідно показати всіх в поганому світлі, а себе єдиного в доброму. Але чому все це почалось? Чому він не попередив це? Чому він не проводив зустрічі із цими «пушиліними»? Він же був керівником області. Його викинули з цього приміщення адміністрації, не мене.

Тоді приїхали правоохоронці. У нас є єдиний підрозділ, який готовий працювати або штурмувати, звільняти приміщення – це «Альфа», СБУ. Вона на той час вся знаходилась в Луганську. Підрозділ «Булат» - це підрозділ охорони, який забезпечує охорону вищих посадових осіб і відповідних об’єктів. Так, там підготовлені хлопці, патріотичні, але вони не знають всього. Ми знову ж таки повертаємось до професіоналізму. Щоб звільнити приміщення, потрібна спеціальна тактика і методика. Але вони були готові штурмувати.

Я пам’ятаю, приїхав прокурор області на той час, начальник СБУ. Керував всім цим начальник СБУ. Я був як представник влади з точки зору контролю, дотримання прав людини і так далі. Але штурмувати приміщення – це були б жертви. На той час ще війни не було. Якби наперед ми бачили, що буде, може, прийняли б рішення штурмувати. Хай би тоді було менше жертв, але б ми зупинили цей процес. Хоча хто переміг би – невідомо. В нас 200 чоловік було. І я уявляю, що було б, якщо, не дай Бог, загинули б від рук правоохоронців діти і жінки. Тоді б там точно вони зім’яли всіх.

Згадайте новину: Оприлюднено секретну стенограму засідання РНБО від 28 лютого 2014р, де Турчинов, Тенюх, Ярема, Наливайченко, Тимошенко, Аваков, Яценюк обговорювали як заподіяти анексії Криму

Днями була опублікована стенограма засідання РНБО 28 лютого 2014 року, коли обговорювалося питання російської агресії в Криму. Ви реально готувались зустрічати російських військових в Києві?

Все дійсно так було. Я пам’ятаю, був ще віце-прем’єром, як ми сиділи, а нам кажуть, що летять гелікоптери з Росії. В Чернігівській області наші радари зафіксували шість гелікоптерів, що з Росії летять в Україну. У нас не було нічого. Гелетей, значить, думає: де вони можуть сісти? Можуть сісти на даху «будинка Януковича» на Парковій алеї. Туди послали когось зі «Стрілою». Ну до сміху доходило. Не було взагалі армії.

Реально готувались зустрічати російських військових. Я був присутній на засіданні, коли телефонували з Москви Турчинову, погрожували. Це все відбувалось. Армія була 8 тисяч чоловік на всю Україну. Повністю знищена. Я тоді в Тенюха (тодішній міністр оборони, - «Главком») питав: як 8 тисяч, а де решта? А він: та решта теж є. Але, наприклад, танк повинен складатися з трьох членів екіпажу: командир, наводчик і механік-водій. Є командир, є наводчик, а механіка-водія немає. В іншому є механік-водій і командир, наводчика немає. БТРи почали виїжджати - гума розвалюється, перестояла десятки років. Ніхто не думав, що виникне така серйозна проблема. Не були ми готові. Росія готувалась, за оперативною інформацією, шість років до анексії Криму, до цих всіх подій на Сході України. Ще при Януковичу, були заслані сюди міністри, в тому числі, оборони, які розвалювали армію, СБУ, розвідку. Все було насичено російськими агентами.

За словами директора Національного інституту стратегічних досліджень Володимира Горбуліна, в часи Януковича якраз остаточно була зруйнована українська система ПВО, а найсучасніші зенітно-ракетні комплекси і засоби розвідки були передислоковані в Крим.

Так, там С-300 (зенітно-ракетні системи, - «Главком») наші стоять, ПВО залишились, випробовувальний ядерний реактор. Дуже багато чого ми там втратили.

Ніхто не думав, що так станеться. Бо спочатку якісь такі рухи відбувались, а поті м вони просто швидко завели війська і все. Практично весь кримський парламент був на стороні росіян, вони себе фактично зробили заручниками: типу якщо буде штурм, то вони загинуть, бо їх начебто захопили. Ми почали шукати, хто на нашому боці. Міліція, внутрішні війська були практично деморалізовані. Всі доповідають, що начебто все нормально. Пам’ятаю, єдиний підрозділ, десантна бригада в Керчі чинила опір. І ще наші військові льотчики йшли з прапором проти росіян. Та росіяни обрали гібридну методику там. В Криму було дуже багато їхніх прибічників, і було так: йшов натовп людей, а позаду – військові зі зброєю. Приходили так до військової частини, виламували двері. А куди стріляти? В цивільних людей? Таким чином вони практично і захопили військові частини. Там не було прямого штурму.

Як на тому засіданні з’явилась Юлія Тимошенко?

Як там з’явилась Тимошенко, я не знаю. Керівником РНБО не я був.

В часи перебування в прокуратурі ви повинні були мати відношення і до розслідування Іловайської трагедії. Звітуйте про результати.

Один з робочих моментів, з якими я зіткнувся в ГПУ, було якраз створення Військової прокуратури. Сьогодні є декілька кримінальних проваджень, які здійснюються Військовою прокуратурою. Думаю, вони будуть завершені і доведені до суду. Це – літак Іл-76, загибель 49 десантників, Волноваха, розстріл 18 осіб, Іловайська трагедія, Зеленопілля (ракетний обстріл угрупування ЗСУ та Державної прикордонної служби України біля селища Зеленопілля Луганської області 11 липня 2014 року, - «Главком»)… По кожному з цих проваджень ми провели величезну роботу. А її не так просто проводити. Основні слідчі дії потрібно проводити в зоні військових дій. Але Військова прокуратура, вважаю, з цим справилась. Сьогодні вже в суді розглядається справа по збитому Іл-76. Відверто скажу, тиск був величезний і на Матіоса, військового прокурора, і на мене. Мовляв, це військові, їх не варто чіпати, це патріоти, вони воюють. Але закон є закон.

Що стосується Іловайської трагедії. Там дуже багато питань, на які ще слідству треба відповісти. Тому що, за нашою інформацією, це була як і несподіванка з боку РФ, яка перейшла кордон і оточила наші підрозділи, так і промахи, які були допущені військовим керівництвом. Не знаю, в якому стані перебуває сьогодні розслідування. Але, сподіваюсь, воно буде об’єктивним і відповість на всі запитання.

«Звичайно, хочеться бути ще десь затребуваним»

В часи вашого «мовчання» після вашого звільнення з Генпрокуратури, в певних колах ходили розмови, що незабаром варто очікувати на ваше повернення і не просто, а з якимось політичним проектом. Чи є у вас плани на політичне майбутнє?

Буду говорити відверто. Я знаходжусь в тому віці, коли маю здоров’я, досвід і, мабуть, якісь можливості принести користь своїй країні, тим більше, в ці складні часи. Особливо в тому, що стосується боротьби зі злочинністю. Це моє. Я би по-іншому діяв. Звичайно, треба було ДАЇ це прибрати, треба було зробити реформування, ця голуба форма, мабуть, всім набридла. Але підхід до кадрових питань має бути іншим.

От та ж люстрація. Я, будучи Генпрокурором, говорив, що це неправильний підхід до кадрових питань. Багато людей пам’ятає, як я виступав колись на Майдані і показував гранати, які застосовував «Беркут». Коли РФ передала «Беркуту» боєприпаси, мені тоді діючи керівники, працівники передали їх. Вони були з нами, вони передавали нам інформацію, вони допомагали. Так, вони були заручниками тієї ситуації. Але вони всі потрапили під люстрацію. Чому не врахувати оце все? А зараз би був хтось на посаді, якийсь нормальний оперативник чи слідчий, може, не вчинилося б десяток злочинів, десяток людей залишилися б не пограбованими, не побитими, не вбитими.

Звичайно, хочеться бути ще десь затребуваним. Та що стосується політичної складової, я не хочу бути із жодною з політичних сил, які сьогодні є у парламенті.

А поза ним?

А не в парламенті – який сенс? Щоб на щось впливати, треба бути у владі. А влада – це парламент або виконавчі органи.

То йде мова про нову політичну силу? Чи ви десь маєте надію, наприклад, посісти місце голови МВС?

В тій команді, в якій є Кабінет міністрів, мене не цікавлять там посади. Там працювати неможливо, просто не дадуть. Туди не хочу більше.

Щось нове створити… Якщо будуть якісь нові цікаві політичні проекти, цікаві з тої точки зору, що країну треба об’єднувати, можливо, долучуся. Янукович вже в будь-якому випадку сюди не повернеться, і нам треба думку тих людей, які на Сході, на Півдні голосують навіть за ті політичні сили, які нам не подобаються, які мали якусь причетність до діяльності Януковича, може, не сприймати, але враховувати. Політика – це домовленості. А об’єднати країну на сьогоднішньому етапі, під час війни буде дуже важко. Адже дуже багато наших військових – і про це говорять кримінальні провадження – натворили там теж різних дій, що люди не дуже задоволені і нашими.

Чим ви зараз займаєтеся?

Я разом із Дмитром Андрієвським допомагаю нашим землякам – підрозділу Міноборони, який раніше називався батальйоном «Київ-12», «Чорній сотні». Волонтерствуємо, шукаємо можливості, щоб хлопці там більш-менш почували себе людьми.

А на життя чим заробляєте?

Це мої особисті справи. Поки що я не буду цим ділитися.

Автор: Катерина Пешко, Федір Орищук

Джерело: ГЛАВКОМ