Львівський апеляційний адмсуд: Одноразова грошова допомога виплачується також і у разі смерті внаслідок захворювання, пов'язаного з військовою службою не залежно від часу звільнення з військової служби. (Суд, № 876/3630/18, 27.06.18)

Фабула судового акта: В цій судовій справі апеляційний суд визнати протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України, прийняте у формі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім’ї колишнього військовослужбовця у зв'язку зі смертю останнього, що сталася внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час проходження служби в зоні АТО.

Суд зобов'язав Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення членам сім’ї померлого одноразової грошової допомоги, пов'язаної зі смертю колишнього військовослужбовця, виходячи з розмірів, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Звернення з апеляційною скаргою було обумовлено тим, що суд першої інстанції в позові дружини померлого відмовів, виходичи з того, що він був пенсіонером, інвалідом першої групи, але не був військовослужбовцем, тому зазначена постанова уряду не поже поширюватися на членів його сім'ї.

Ця, досить парадоксальна ситуація, змушую проаналізувати законодавство, що регламентує подібні правовідносни.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється, зокрема, і на членів сімей військовослужбовців, які померли.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

- загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.

Якби законодавець пов'язував право сім'ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.

Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Отже, можна зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.

Аналізуйте судовий акт: Як встановлюється факт участі особи у бойових діях в зоні проведення АТО (ВССУ від 13 січня 2016 року у справі № 6-25896ск15)

Отримана учасником АТО щомісячна додаткова грошова винагорода має обов'язково враховуватись при призначенні пенсії за вислугою років (ВССУ від 23 грудня 2016 у справі №К/800/35784/16 )

Захищено права учасника АТО: суд скасував відмову у наданні дозволу на відведення з/д ОСГ у власність та зобов’язав сільраду такий дозвіл надати (Великобагачанський районний суд Полтавської області від 02 липня 2016 р., суддя Хоролець В. В.)

ВС/КАС: У разі призову «військових» пенсіонерів на військову службу під час мобілізації, на особливий період або прийняття за контрактом на строк до його закінчення виплата пенсій не припиняється (ВС/КАС, справа №569/5311/17,03.04.18)

СУД: Громадяни, які були призвані на військову службу під час мобілізації в особливий період і за якими було збережено місце роботи, отримували зарплату без нарахування ЄСВ, наслідком чого є неврахування пенсійним фондом цього періоду до стражу

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Львів

№ 876/3630/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Заверухи О.Б., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засідання - Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Закарпатський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

судді в 1-й інстанції - Микуляк П.П., Дору Ю.Ю., Іванчулинець Д.В.,

час ухвалення рішення - 20.02.2018 року, 17:23 год.,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 02.03.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача - Міністерства оборони України, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства Оборони України від 30 червня 2017 року №67 виражене у формі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам у зв'язку із смертю прапорщика ОСОБА_4, що сталася внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачам одноразову грошову допомогу, пов'язану зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4, виходячи з розмірів, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві» затвердженого Постановою КМУ №975 від 25 грудня 2003 року позивач має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, оскільки покійний чоловік - ОСОБА_4 помер у зв'язку з захворюванням, що мало місце в період проходження ним військової служби. Вважає, що висновок відповідача щодо відсутності підстав призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не є військовослужбовцем є помилковим та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_6 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги, і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивач (апелянт) - ОСОБА_1 у судове засідання 27 червня 2018 року не прибула, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином, в судовому засіданні 06 червня 2018 року підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Тому враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у її відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Представник третьої особи - Закарпатського обласного військового комісаріату у судове засідання не прибув, про дату час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Постанова КМУ №975 від 25 грудня 2013 року не поширюється на членів сім'ї ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 був пенсіонером, інвалідом війни І групи і не був військовослужбовцем. Крім того, на військовому обліку, як військовозобов'язаний в Ужгородському об'єднаному міському військовому комісаріаті не перебував, оскільки звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я з виключенням з військового обліку. Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_4 визнаний інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, скористався правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 1995 року перебував на військовій службі у Збройних Силах України; у період з 24 липня 2014 року по 07 грудня 2014 року, з 20 травня 2015 року по 12 червня 2015 року, з 28 серпня 2015 року по 18 листопада 2015 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та її територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції Луганської та Донецької областей.

26 травня 2016 року Військово - лікарською комісією Західного регіону винесена Постанова щодо придатності ОСОБА_4 до військової служби, в якій зазначено, що він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку у зв'язку із захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу №610/2.

На підставі особистої заяви про звільнення вх.№9674 від 23 червня 2016 року і наказу командира військової частини В4673 від 14 липня 2016 року №154 ОСОБА_4 звільнений з військової служби та виключений зі списків військової частини.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2016 року Медико - соціально експертною комісією ОСОБА_4 встановлено першу групу інвалідності із зазначення причини інвалідності, а саме: "захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини".

15 серпня 2016 року Закарпатським обласним військовим комісаріатом подано документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для прийняття рішення щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і ОСОБА_4 призначена пенсія з дати встановлення інвалідності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 26 жовтня 2016 року.

Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_1 23 травня 2017 року звернулася із заявою (вх.№3863 від 23 травня 2017 року) до Закарпатського обласного військового комісаріату щодо виплати їй та дітям одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка.

29 травня 2017 року Закарпатським ОВК надано висновок до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, колишнього військовослужбовця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та смерть якого пов'язана із захистом Батьківщини.

З Витягу з протоколу №67 від 30 червня 2017 року вбачається, що, розглянувши вищезазначені документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині та двом дочкам померлого ОСОБА_4

Листом від 13 липня 2017 року №4049 Закарпатський ОВК повідомив ОСОБА_1 про рішення Комісії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті такої допомоги.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено законних причин та підстав скасування рішення Міністерства оборони України від 30 червня 2017 року №67 пов'язаного з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам у зв'язку зі смертю особи. Крім того, покійний ОСОБА_4 був пенсіонером, інвалідом першої групи і не був військовослужбовцем, тому Постанова КМУ №975 від 25 грудня 2013 року не може поширюватися на членів його сім'ї.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

П.1 та п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Згідно з ч.1 ст.16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Ч.1, 6, 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (п.1 Порядку).

Згідно з п.3 наведеного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

П.4 цього Порядку передбачає, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Згідно з п.10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Як вбачається з матеріалів справи, старший прапорщик ОСОБА_4, 1969 року народження, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та її територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції Луганської та Донецької областей.

Свідоцтвом про хворобу №610/2 від 26 травня 2016 року ВЛК Західного регіону стверджується факт того, що захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.17).

Також Витягом з протоколу №816 від 03 листопада 2016 року засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв стверджується, що захворювання старшого прапорщика ОСОБА_4 послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1,- захворювання і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася із заявою до Закарпатського обласного військового комісаріату щодо виплати їй та дітям одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка.

Закарпатський обласний військовий комісаріат на звернення ОСОБА_1 про отримання одноразової грошової допомоги надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи та висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

30 червня 2017 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та двом донькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (Закарпатський ОВК), оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем з посиланням на ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби, що підтверджується протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 червня 2017 року №67

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про те, що на ОСОБА_4 не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з тим, що на момент смерті він не був військовослужбовцем з наступних підстав.

Відповідно до ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, законодавством визначено перелік підстав, за наявності яких призначення і виплата відповідної одноразової грошової допомоги не здійснюються, разом з тим, жодна з цих обставин не була підставою для непризначення та невиплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється, зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які померли.

П.1 та п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

З системного аналізу правових норм вбачається, що вищезгадана одноразова грошова допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що ОСОБА_4 з 1995 року проходив службу у Збройних Сил України, приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області, на момент смерті був колишнім військовослужбовцем, можна зробити висновок, що на членів сім'ї ОСОБА_4 розповсюджуються пільги та права, встановлені нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №761/18099/15-а (адміністративне провадження №К/9901/3406/18).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Відповідач не довів правомірність прийняття рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 30 червня 2017 року №67 в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, тому таке є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такий висновок суду першої інстанції спростовується вищенаведеними правовими нормами, а також тим, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що мало місце в період проходження ним військової служби, на останнього з системного аналізу положень законодавства України про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей поширюється визначення статусу військовослужбовця, а тому члени його сім'ї мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Доводи апеляційної скарги є підставними та підлягають задоволенню в цій частині з вищенаведених мотивів.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу та її донькам одноразову грошову допомогу, пов'язану зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4 є передчасною, виходячи з наступного.

Відповідно до п.12-14 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Таким чином, вищенаведеними правовими нормами встановлений чіткий алгоритм дій щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві.

Тому для повного захисту порушеного права позивача та її дітей з врахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України колегія суддів вважає належним способом захисту є зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4, виходячи з розмірів, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Разом з тим, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 272, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №308/8707/17 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 30 червня 2017 року №67 прийняте у формі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю прапорщика ОСОБА_4, що сталася внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4, виходячи з розмірів, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді: О. Б. Заверуха В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року.