Нереальність господарських відносин та безтоварність операцій між контрагентами не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинна підтверджуватись первинними документами (Одеський окружний адміністративний суд, №815/528/16, суддя Стефанов)

Фабула судового акту: Рішення суду із серії: «Можемо, коли хочемо або чому ні…».

Проведена перевірка, донараховані податки, ДПІ встановила безтоварність операцій платника податків з контрагентами. У платника податків серед первинних документів щодо поставки товарів відсутні товаро-транспортні накладні. Суд погоджується з платником податків, що ТТН підтверджують витрати з оплати транспортних послуг та є необов’язковими для підтвердження операції із придбання товаро-матеріальних цінностей.

Разом з цим суд повністю відкинув припущення ДПІ про документальну непідтвердженість операцій платником податків та нереальність господарських операцій з його контрагентами, які мотивувались наступним: податковою інформацією в АІС «Податковий блок» та листом від іншої ДПІ, в якому було зазначено, що контрагенти платника податку не мають основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей.

Суд скасував повідомлення – рішення ДПІ про донарахування податків та підкреслив, що окрім припущень про безтоварність та фіктивність операцій платника податків, які ґрунтуються на внутрішній інформації, ДПІ повинно зазначати в Акті перевірки та доводи у суді свою позицію первинними документами платника податків.

Слід додати, що ця постанова оскаржена ДПІ до суду апеляційної інстанції і не набрала законної сили.

Аналізуйте судовий акт: Суд може прийняти до розгляду документи (докази), які не були подані платником податків під час перевірки на підтвердження показників податкової звітності (ВАСУ від 8 квітня 2015р., судді Костенко, Бухтіярова, Приходько)

Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснення господарських операцій (Постанова ВАСУ у справі № К/800/1217/13 від 11 лютого 2015р., судді Лосєв, Бившева, Шипуліна)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді — Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання — Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веста» до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа — державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2016 року № 0000102202 та № 0000112202,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста» (надалі по тексту — позивач або ТОВ «Веста») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі по тексту — відповідач або ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2016 року № 0000102202 та № 0000112202.

Ухвалою суду на місці від 22.02.2016 року, яка була занесена до журналу судового засідання залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача — державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі по тексту — ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Веста» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Укрбілд ЛТД» код за ЄДРПОУ 39428963 за період з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року, ТОВ «Евробілд Компані» код за ЄДРПОУ 39089657 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, ТОВ «Консент ЛТД» код за ЄДРПОУ 39602247 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, ТОВ «Стенд ЛТД» код за ЄДРПОУ 39477146 за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено акт від 25.12.2015 року № 1022/15-21-22-02/25423138, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.01.2016 року № 0000102202, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 488 022 грн. та № 0000112202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 554 910,50 грн. (за основним платежем — 1 036 607 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) — 518 303,50 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення — рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та в додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 14.12.2015 року по 18.12.2015 року на підставі направлень від 14.12.2015 року № 215 та № 216, виданих ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області посадовими особами відповідача, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та наказу в.о. начальника ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області № 314 від 14.12.2015 року проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Веста» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Укрбілд ЛТД» код за ЄДРПОУ 39428963 за період з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року, ТОВ «Евробілд Компані» код за ЄДРПОУ 39089657 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, ТОВ «Консент ЛТД» код за ЄДРПОУ 39602247 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, ТОВ «Стенд ЛТД» код за ЄДРПОУ 39477146 за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 25.12.2015 року № 1022/15-21-22-02/25423138 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Веста», код за ЄДРПОУ 25423138 з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Укрбілд ЛТД» код за ЄДРПОУ 39428963 за період з 01.05.2015 року по 31.08.2015 року, ТОВ «Евробілд Компані» код за ЄДРПОУ 39089657 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, ТОВ «Консент ЛТД» код за ЄДРПОУ 39602247 за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, ТОВ «Стенд ЛТД» код за ЄДРПОУ 39477146 за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року», відповідно до висновку якого перевіркою ТОВ «Веста» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Укрбілд ЛТД» за період травень-серпень 2015 року, із ТОВ «Евробілд Компані» за період квітень 2015 року, із ТОВ «Консент» за період квітень 2015 року, їх вид, обсяг та розрахунки; перевіркою ТОВ «Веста» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Стенд ЛТД» за період лютий-березень 2015 року, їх вид, обсяг та розрахунки; п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України — завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 Декларації) в сумі 488022 грн., у т.ч.: за серпень 2015 року в сумі 488022 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість в сумі 1 036 607 грн., у т.ч.: за квітень 2015 року у розмірі 200174 грн., за травень 2015 року у розмірі 199799 грн., за червень 2015 року у розмірі 206803 грн., за липень 2015 року у розмірі 225175 грн., за серпень 2015 року у розмірі 204656 грн.; перевіркою ТОВ «Веста» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Укрбілд ЛТД» за період травень-серпень 2015 року, із ТОВ «Евробілд Компані» за період квітень 2015 року, із ТОВ «Консент» за період квітень 2015 року, із ТОВ «Стенд ЛТД» за період лютий — березень 2015 року (а.с. 18-48 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення — рішення від 26.01.2016 року № 0000102202, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 488 022 грн. та № 0000112202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 554 910,50 грн. (за основним платежем — 1 036 607 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) — 518 303,50 грн.) (а.с. 49-50 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Веста» оскаржило їх у судовому порядку, вимагаючи визнання їх протиправними та скасування.

Як встановлено судом, ТОВ «Веста» на праві власності належать автозаправні станції та нафтобази, які TOB «Веста» здає в оренду.

Як пояснила представник позивача, для того, щоб вказані АЗС та нафтобази користувались попитом серед орендарів та для їх довготривалої та безпечної експлуатації, необхідно проводити їх періодичний ремонт та технічне обслуговування.

Відповідно до вимог п. 4.6 ГОСТ 1510-84 металеві резервуари, за винятком резервуарів підприємств тривалого зберігання, підлягають періодичній зачистці: не менше двох разів на рік для палива для реактивних двигунів, авіаційних бензинів, авіаційних масел та їх компонентів, прямогонних бензинів; допускається за наявності на лінії закачування засобів очищення з тонкістю фільтрування не більше 40 мкм зачищати резервуари не менше одного разу на рік; не менше одного разу на рік — для присадок до мастил і масел з присадками; не менше одного разу на два роки — для інших масел, автомобільних бензинів, дизельних палив, парафінів і аналогічних за фізико-хімічними властивостями нафтопродуктів. Металеві та залізобетонні резервуари для нафти, мазутів, моторних палив і аналогічних за фізико-хімічними властивостями нафтопродуктів слід зачищати в міру необхідності, обумовленою умовами збереження їх якості, надійної експлуатації резервуарів і устаткування.

У відповідності до вимог п. 4.6 ГОСТ 1510-84 TOB «Веста» та в міру необхідності (за зверненням Орендаря АЗС/нафтобази) один раз на рік/один раз на два роки залучає підрядні організації для виконання робіт з чищення резервуарів.

Судом встановлено, що з метою підтримання резервуарів на автозаправних станціях та нафтобазах у належному стані, в 2015 році для виконання робіт з чищення резервуарів TOB «Веста» у періоди, що перевірялися, були укладені відповідні договори підряду з TOB «Євробілд Компані» та «Укрбілд ЛТД» (а.с. 51-56, 77-82, 104-109, 131-136, 157-162, 179-184, 206-211, 226-231 том 1, 1-6, 27-32, 54-59, 80-85, 105-110, 126-131, 150-155, 173-178, 205-210 том 2, 1-6, 22-27, 51-56, 71-76, 97-102, 121-126, 147-152, 171-176, 193-198, 228-233 том 3, 27-32, 56-61 том 4), виконання яких підтверджується належним чином оформленою кошторисною документацією, актами прийняття виконаних будівельних робіт, податковими накладними, а також даними бухгалтерського обліку (а.с. 51-252 том 1, 1-215 том 2, 1-220, 228-252 том 3, 1-129 том 4).

Як зазначила представник позивача, своєчасне очищення резервуарів від залишків нафтопродуктів, високов’язких смолистих опадів, вологи і механічних домішок забезпечить безперебійну роботу нафтобаз, АЗС, ТЕС і сховищ ПММ. Якість нафтопродуктів безпосередньо залежить від технічного стану резервуарів і ретельної очистки ємностей. Контроль технічного стану і очищення резервуарів для зберігання і транспортування нафтопродуктів є обов’язковою вимогою для забезпечення надійної експлуатації протягом усього терміну служби.

Також судом встановлено, що згідно договору від 19 червня 2009 року, укладеного між виконавчим комітетом Одеської міської ради (Замовник) та ТОВ «Веста» (Балансоутримувач) (а.с. 128-137 том 5), Замовник передав Балансоутримувачу для ремонту та благоустрою парк культури та відпочинку ім. Горького, який розташований у межах кварталу вулиць: Космонавтів, Варненська, Генерала Петрова, Терешкової у м. Одесі. Договір посвідчено 19.06.2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., зареєстровано в реєстрі за № 743.

Судом встановлено, що з метою благоустрою території парку культури та відпочинку ім. Горького ТОВ «Веста» було придбано у ТОВ «Консент ЛТД» за договором поставки товарів № 22/04-2015 від 22.04.2015 року 15 металевих урн (а.с. 221-224 том 3).

30 квітня 2015 року TOB «Веста» було перераховано на рахунок TOB «Консент ЛТД» передоплату в розмірі 13500 грн., а отримані згідно видаткової накладної урни були встановлені у парку культури та відпочинку ім. Горького та оприбутковані на рахунку TOB «Веста», що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 112 (необоротні активи) та належним чином складеними та оформленими первинними бухгалтерськими документами, які надані TOB «Веста» як до перевірки так і до суду (а.с. 225-227 том 3) .

Як встановлено судом, зазначений товар (металеві урни) були отримані директором TOB «Веста» Маглиш В.І., про що свідчить її підпис на видатковій накладній, у зв’язку з чим довіреність для отримання вказаного товару не оформлювалась.

Також суд зазначає, що товарно-транспортна накладна підтверджує витрати з оплати транспортних послуг, а не з придбання товарів. Тому за наявності інших первинних документів, що підтверджують придбання товарів, відсутність ТТН не впливає на право підприємства на витрати та податковий кредит. Аналогічна за своїм змістом позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року по справі № К/ 9991/25932/11. В іншій своїй ухвалі від 26.06.2012 року по справі №К-27230/10 Вищий адміністративний суд України вказує на те, що товарно-транспортна накладна не відноситься до тих первинних документів, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей.

Отже, суд вважає, що, відсутність у TOB «Веста» товарно-транспортної накладної, не спростовує факт отримання від TOB «Консент ЛТД» металевих урн за договором поставки товарів № 22/04-2015 від 22.04.2015 року.

При цьому, вищезазначені обставини у акті перевірки не заперечуються.

Отже, під час проведення перевірки ТОВ «Веста» були надані всі належним чином оформлені та складені первинні бухгалтерські документи, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку по рахункам 301, 311, 631, які підтверджують реальність господарських відносин TOB «Веста» з TOB «Укрбілд ЛТД», код ЄДРПОУ 39428963, за період травень — серпень 2015 року, з TOB «Євробілд Компані», код ЄДРПОУ 39089657, за період з квітень 2015 року, TOB «Консент ЛТД», код ЄДРПОУ 39602247, за період квітень 2015 року.

Всі суми податку на додану вартість, включені TOB «Веста» до податкового кредиту періоду, що перевірявся, підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження перевіряючих до наданих документів.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.198.3, п. 193.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем: завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 Декларації) в сумі 488022 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 1 036 607 грн., фактично на підставі наявної податкової інформації в АІС «Податковий блок», а також на підставі інформації, що надійшла від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо контрагентів TOB «Євробілд Компані» та «Укрбілд ЛТД», а також, на підставі того, що контрагенти TOB «Веста» — TOB «Євробілд Компані», «Укрбілд ЛТД» та ТОВ «Консент ЛТД» не мають основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей.

Таким чином на підставі лише вищезазначеної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відповідач в даному акті перевірки дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Укрбілд ЛТД», ТОВ «Евробілд Компані» та ТОВ «Консент», їх вид, обсяг та розрахунки.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин за укладеними ТОВ «Веста» з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ТОВ «Веста» з усіма вищезазначеними контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов’язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб’єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб’єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ «Веста».

До того ж, з акту перевірки вбачається, що висновки про те, що TOB «Євробілд Компані», «Укрбілд ЛТД» та TOB «Консент ЛТД» не мають основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей зроблені у зв’язку з тим, що: ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не змогли провести зустрічну звірку TOB «Укрбілд ЛТД», TOB «Євробілд Компані»; вказані контрагенти не звітували до податкових інспекцій за основним місцем обліку; наявна податкова інформація, що TОB «Укрбілд ЛТД», TOB «Євробілд Компані», TOB «Консент ЛТД» придбавали певні товари (послуги) від інших суб’єктів господарювання, які, на думку податкової, є сумнівними.

Також, з акту перевірки вбачається, що перевіряючі надають оцінку не господарським відносинам TOB «Веста» з TOB «Укрбілд ЛТД», TOB «Євробілд Компані», TOB «Консент ЛТД», а господарським відносинам з контрагентами контрагентів TOB «Веста», які на думку перевіряючих можливо могли мати місце.

Такі посилання в обґрунтування висновків акту перевірки є неправомірними та побудовані лише на припущеннях. Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції Українипринцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб’єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент TOB «Веста» не виконав свого зобов’язання зі сплати ПДВ, податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку, висновки про непідтвердженність реальності здійснення операцій зроблені на підставі податкової інформації щодо контрагентів TOB «Веста».

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме TOB «Веста», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів TOB «Веста», не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів підряду роботи з поточного ремонту АЗС та нафтобаз Підрядником Замовнику не надано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. TOB «Веста» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов’язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов’язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов’язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб’єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов’язань тощо).

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій TOB «Веста» з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв’язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі — підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі — установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженимнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі — Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи — це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції — це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі — первинні документи).

Таким чином, обов’язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об’єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Оскільки TOB «Веста» надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення — придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що TOB «Веста» правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне» відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд наголошує, що ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області на підставі лише отриманої від інших ДПІ інформації фактично визнало правочини між TOB «Веста» та TOB «Євробілд Компані», «Укрбілд ЛТД» та TOB «Консент ЛТД» такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків, жодним чином не обґрунтувавши якою нормою чинного законодавства України вона керувалась при цьому.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків — юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У частині 2 статті 234 ЦК України прямо вказано, що фіктивний правочин визнається недійсним саме судом.

У Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. № 7319, вказано, що особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін — в разі виконання правочину обома сторонами — в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне — з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що усі укладені договори між TOB «Веста» та TOB «Євробілд Компані», TOB «Укрбілд ЛТД» та TOB «Консент ЛТД» у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що TOB «Веста» не було допущено порушення вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту за рахунок господарських відносин з TOB «Євробілд Компані», TOB «Укрбілд ЛТД» та TOB «Консент ЛТД».

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ «Веста» на ухилення від сплати податків, а у зв’язку з цим і фіктивності угод, укладених між останнім та TOB «Євробілд Компані», TOB «Укрбілд ЛТД» та TOB «Консент ЛТД» не приймаються судом як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядкуст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановленийст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними таст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ГУ ДФС в Одеській від 26.01.2016 року № 0000102202 та № 0000112202, у зв’язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Веста» до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа — державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2016 року № 0000102202 та № 0000112202 — задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 26.01.2016 року № 0000102202 та № 0000112202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Веста» (код ЄДРПОУ 25423138) сплачений судовий збір у розмірі 30 643,10 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 березня 2016 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 березня 2016 року.

Суддя С.О. Cтефанов