Остаточні рішення суду апеляційної інстанції

Щодо остаточності судових рішень, постановлених апеляційними судами в господарському процесі розповідає sud.ua.

Головним завданням даної статті є визначення груп судових рішень, постановлених апеляційними судами, які є остаточними і не підлягають касаційному оскарженню. Питання остаточності рішення суду, хоч і не є новим в сфері господарського процесу, однак з прийняттям чинної редакції Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) залишається актуальним і на сьогодні.

Так, Конституція України передбачає, що однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення. Тобто право на касаційний перегляд є обмеженим, і надається тільки, якщо це прямо передбачено процесуальним законом. Дійсно, за оновленим ГПК України деякі судові рішення, прийняті на стадії апеляційного перегляду, є остаточними. Пропонуємо більш детальніше розглянути дане питання.

Перш за все хотілося б звернути увагу на те, що право касаційного оскарження передбачено статтею 287 ГПК України, проте аналіз даної норми, в сукупності із статтею 255 цього ж Кодексу, дає можливість зробити висновок, що не всі ухвали після їх перегляду судами апеляційної інстанції можуть бути оскарженні в порядку касаційного провадження.

Коритсуйтеся коснультацією: Вінницький апеляційний адміністративний суд: особливості подання апеляційної скарги

Наприклад, ухвали що стосуються загальних положень господарського процесу (п.2, 4, 5, 8, 9, 11, 16 ч.1 ст.255 ГПК України), постановлені ухвали у порядку наказного провадження ( п.1 ч.1 ст.255 ГПК України), ухвали позовного провадження (п.10, 12, 15, 18, 19, 20 ч.1 ст.255 ГПК України).

Також не можуть бути оскаржені в касаційному порядку ухвали, постановлені:

- при вирішенні процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у господарських справах (п.22, 23, 24, 27, 29 ч.1 ст.255 ГПК України);

- у порядку провадження у справах про оскарження рішень третейськихсудів та про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів (п.31, 32, 33 ч.1 ст.255 ГПК України);

- при вирішенні питання про відновлення господарським судом втраченого судового провадження (п.34, 35 ч.1 ст.255 ГПК України).

Окремо варто зазначити, що справи щодо оскарження рішень третейських судів та про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом. Відповідно, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядкусудові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. В силу того, що найвищим судом у системі судоустрою України є саме Верховний Суд, то подальше касаційне оскарження судових рішень в зазначених вище категоріях справ є неможливим.

До того ж, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Але, як свідчить практика, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі — КГС/ВС) все ж таки надходять касаційні скарги за даною категорією справ. Відповідно, у більшості випадків суд касаційної інстанції, керуючись положеннями чинного господарського процесуального законодавства, відмовляє у відкритті касаційного провадження по справі. Так, ухвалою від 15.06.2018 у справі №916/1908/17КГС/ВС відмовив у відкритті касаційного провадження, адже предметом позову у даній справі було стягнення 104 907,00 грн, що менше ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік), а тому у розумінні чинного ГПК України дана справа є малозначною.

Проте законодавцем закріплені винятки з вищевказаного правила, за якими Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у даній категорії справ. Це випадки, коли:

• касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
• особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи;
• справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
• суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Наприклад, КГС/ВС ухвалою від 16.04.2018 у справі №910/10189/17 відкрив касаційне провадження та погодився з доводами скаржника, що дана справа, разом з іншими аналогічними справами, які стосуються захисту авторських прав, «формує правове поле» в Україні у сфері авторського права.

Та все ж таки даний перелік винятків вичерпний і застосовується судом касаційної інстанції лише за наявності відповідного мотивуваннякасаційної скарги.

Читайте статтю: ЩОДО ПИТАННЯ РОЗСЕКРЕЧУВАННЯ УХВАЛ СЛІДЧИХ СУДДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Зазначене вище щодо касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах відповідає нормативно-правовим актам міжнародного права, зокрема Рекомендації №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, де передбачено, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справи, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Крім того учасникам судових проваджень слід звернути увагу на остаточність рішень апеляційних інстанцій, постановлених у справах про банкрутство, у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (п.17 ч.1 ст.255 ГПК України).

Автор статтІ: Наталія Богацька, голова Асоціації суддів господарських судів України, голова Одеського апеляційного господарського суду

Фото: Закон і Бізнес