ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 640/25836/20

адміністративне провадження № К/9901/40867/21, К/9901/41747/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркін С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Долинської міської ради Івано-Франківської області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

за касаційними скаргами Долинської міської ради Івано-Франківської області та Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О., Ключковича В.Ю. від 29 вересня 2021 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Долинської міської ради Івано-Франківської області (далі - Долинська МР, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Долинської МР у наданні ПАТ «Укрнафта» згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002;

- зобов`язати Долинську МР прийняти на пленарному засіданні рішення, яким надати ПАТ «Укрнафта» згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 за цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для подальшого одержання у користування земельної ділянки орієнтовною площею 22,4647 га, за цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 є протиправною, оскільки ні в листі, ні у витязі з протоколу пленарного засідання одинадцятої сесії міської ради від 24.12.2019, ні в результатах голосування, не міститься жодного обґрунтування, на підставі якого відповідачем відмовлено позивачу у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою. За наведених обставин вважає, що незаконність оскаржуваної відмови є підставою для зобов`язання відповідача надати позивачу згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу даної земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проєкти рішень готуються лише з варіантом позитивного вирішення питання. У той же час, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу Ради та викладається у формі окремого документу.

Судом першої інстанції також зазначено, що проєкт рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову в задоволенні відповідної вимоги, заяви чи клопотання, а такий результат фіксується у протоколі пленарного засідання Ради.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково: визнати протиправною бездіяльність Долинської МР щодо неприйняття рішення за результатом розгляду клопотання ПАТ «Укрнафта» № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 від 28 листопада 2019 року про надання згоди на обробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Долинської МР об`єднаної територіальної громади сьомого скликання, затверджено рішенням міської ради від 31 липня 2019 року № 16-2/2019; зобов`язано Долинську МР повторно розглянути клопотання ПАТ «Укрнафта» № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 від 28 листопада 2019 року про надання згоди на обробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 з урахуванням правової оцінки наданої апеляційним судом у цій постанові.

6. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає згоду власника земельної ділянки, яким в межах спірних правовідносин є Долинська МР. Відповідна згода надається у формі рішення, яке приймається на пленарному засіданні сесії Ради після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради шляхом відкритого поіменного голосування. Водночас, рішення, що не одержали потрібної кількості голосів, відхиляються чи повертаються на доопрацювання.

7. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неприйняття відповідачем жодного рішення у порядку, передбаченому статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за клопотанням позивача про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, свідчить про недотримання Долинською МР вимог чинного законодавства та порушення законних прав, свобод та інтересів позивача.

8. Разом з цим, щодо вимог позивача зобов`язати Долинську МР прийняти на пленарному засіданні рішення, яким надати ПАТ «Укрнафта» згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002, колегія суддів зазначила, що повноваження відповідача щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є дискреційними. З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачем, за результатом розгляду клопотання позивача, жодного рішення, станом час розгляду даної справи, взагалі не прийнято, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані позовні вимоги є передчасними та зобов`язав Долинську МР повторно розглянути заяву позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Долинська МР та ПАТ «Укрнафта» звернулися із касаційними скаргами до Верховного Суду. Долинська МР у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року. ПАТ «Укрнафта» у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У касаційній скарзі Долинська МР зазначає, що спір між тими ж сторонами та щодо того ж предмету спору вже вирішувався у справі № 300/178/20. Скаржник стверджує, що у справі № 300/178/20 так само, як і у справі, що розглядається, предметом позову ПАТ «Укрнафта» до Долинської МР було визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення по розгляду клопотання ПАТ «Укрнафта» № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 від 28 листопада 2019 року про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 та зобов`язання відповідача прийняти на пленарному засіданні рішення щодо розгляду даного клопотання.

11. Долинська МР наголошує, що у справі № 300/178/20 судовим рішенням, що набрало законної сили, відмовлено у задоволені позову ПАТ «Укрнафта» повністю. Скаржник також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 9 грудня 2020 року у справі № 300/178/20 залишив без задоволення касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» та залишив у силі постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, якою у позові було відмовлено. Долинська МР зазначає, що Верховний Суд у вищезазначеній постанові дійшов висновку, що законодавством України не передбачено обов`язку уповноваженого органу у разі не надання згоди власника земельної ділянки на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем, яке врегульовується статтею 79-1 Земельного кодексу України та статтею 56 Закону України «Про землеустрій», викладати її окремим документом про відмову у наданні згоди власника земельної ділянки на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем та наводити відповідні мотиви такого рішення. Крім того, повноваження відповідача щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є дискреційним.

12. З огляду на вищезазначене, Долинська МР зазначає, що у цій справі висновки, викладені в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, не відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі № 300/178/20, а залишення у силі оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції призведе до існування двох протилежних судових рішень щодо одного і того ж предмету спору та між тими ж самими сторонами, що не відповідає принципу юридичної визначеності.

13. У касаційній скарзі ПАТ «Укрнафта» зазначає, що в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року суд неправильно застосував положення частини першої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у зв`язку з чим, як стверджує скаржник, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності у відповідача права відмовляти у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки без жодного обґрунтування такої відмови.

14. ПАТ «Укрнафта» вказує також на те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи помилково не враховано правові позиції Верховного Суду, які містяться у постановах від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а та від 19 серпня 2021 року у справі № 509/396/17 про те, що рішення органу місцевого самоврядування не може уважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні не наведено.

15. Від представника ПАТ «Укрнафта» надійшов відзив на касаційну Долинської МР, в якому міститься посилання на правові позиції Верховного Суду, які, на думку позивача, свідчать про протиправність бездіяльності Долинської МР та необхідність зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Зокрема, ПАТ «Укрнафта» посилається на постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 607/14165/17, від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а, від 15 серпня 2019 року у справі № 0440/5781/18 та від 3 листопада 2020 року у справі № 300/53/20. На цій підставі, представник ПАТ «Укрнафта» просить врахувати вказані правові позиції Верховного Суду, відмовити у задоволені касаційної скарги Долинської МР та задовольнити касаційну скаргу позивача.

16. Від представника Долинської МР надійшли письмові пояснення до касаційної скарги, в яких просить суд касаційної інстанції врахувати, що завірена копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, отримана відповідачем, відрізняється від тієї, що розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), зокрема, у резолютивній частині копії зазначено про зобов`язання відповідача прийняти на пленарному засіданні рішення про надання згоди на обробку технічної документації, у той час, як у резолютивній частині рішення суду апеляційної інстанції, розміщеного в ЄДРСР зазначено про зобов`язання Долинської МР повторно розглянути клопотання позивача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. Касаційні скарги подано до суду 10 та 16 листопада 2021 року.

18. Ухвалами Верховного Суду від 18 листопада 2021 року та від 7 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 640/25836/20, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзивів на касаційні скарги Долинської МР та ПАТ «Укрнафта».

19. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 28 листопада 2019 року ПАТ «Укрнафта» звернулось до Долинської МР з клопотанням № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га, кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 за цільовим призначенням 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для подальшого одержання у користування земельної ділянки орієнтовною площею 22,4647 га.

21. До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копії договору оренди від 1 липня 2005 року № 2/4-1/78-ОР/918/05-ОР, додаткової угоди № 1, протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 1, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2622010100:01:029:0002.

22. Відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання одинадцятої сесії міської ради від 24 грудня 2019 року та поіменного голосування встановлено результати голосування з даного питання: за - 4, проти - 9, утрималися -10, відсутні - 12.

23. Листом від 26 грудня 2019 року № 178018 Долинська МР повідомила позивача, що питання про надання згоди на поділ земельних ділянок 47,0733 га, 53,1685 га, 21,0715 га та 29,3876 га, для обслуговування свердловин, були винесені на розгляд 11 сесії міської ради 24 грудня 2019 року, однак при голосуванні вони не отримали необхідної кількості голосів для прийняття рішення по задоволенню клопотань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року не відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. У касаційній скарзі представник Долинської МР зауважив, що спір між тими ж сторонами щодо того ж предмету вже розглядався у справі № 300/178/20, та оскільки у наведеній справі є рішення суду, що набрало законної сили, зокрема, постанова Верховного Суду від 9 грудня 2020 року, якою залишено без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, існування двох протилежних судових рішень в одних і тих самих спірних правовідносинах суперечить принципу юридичної визначеності.

32. Перевіряючи у цій частині доводи касаційної скарги Долинської МР, колегія суддів зазначає наступне.

33. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

34. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

35. За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

36. Разом з тим, згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України Суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

38. Касаційний адміністративний суду складі Верховного Суду висловлював правову позицію стосовно застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України у постанові від 4 березня 2021 року у справі № 260/630/19.

39. Зокрема, Суд вказав, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

40. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

41. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

42. Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

43. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні № 11-257заі18, та Верховним Судом, у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 2040/8028/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 822/1125/16, від 6 травня 2020 року у справі № 766/4587/16-а, від 17 червня 2021 року у справі № 640/17491/19 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20.

44. Суд зазначає, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

45. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; далі - Конвенція).

46. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

47. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 9901/386/18, та Верховним Судом у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 367/4883/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20 та від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18

48. У справі, що розглядається, ПАТ «Укрнафта» звернулося до суду з позовом до Долинської МР, в якому просило визнати протиправною відмову Долинської МР у наданні ПАТ «Укрнафта» згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 та зобов`язати прийняти рішення про надання такої згоди.

49. При цьому, підставою позову у цій справі є те, що Долинською МР на 11 сесії 24 грудня 2019 року за наслідком розгляду заяви ПАТ «Укрнафта» від 28 листопада 2019 року № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га, кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 за цільовим призначенням 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для подальшого одержання у користування земельної ділянки орієнтовною площею 22,4647 га, не було отримано необхідної кількості голосів для прийняття рішення по задоволенню заяви.

49. Водночас, у справі № 300/178/20, на яку посилається скаржник - Долинська МР, ПАТ «Укрнафта» звернулася з позовом до Долинської МР, в якому просила визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по розгляду клопотання ПАТ «Укрнафта» № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 від 28 листопада 2019 року про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 та зобов`язання відповідача прийняти на пленарному засіданні рішення щодо розгляду даного клопотання.

50. Підставою позову у справі № 300/178/20 було те, що згідно відповіді Долинської МР від 26 грудня 2019 року питання про надання згоди на поділ земельної ділянки було винесене на розгляд 11 сесії міської ради 24 грудня 2019 року, однак при голосуванні не отримало необхідної кількості голосів для прийняття рішення про задоволенню клопотання. ПАТ «Укрнафта» зазначило, що Долинська МР, будучи органом місцевого самоврядування та власником земельної ділянки, маючи відповідні повноваження щодо прийняття рішення про надання чи ненадання позивачу дозволу на розробку технічної документації, не прийняла жодного рішення, чим порушила норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

51. Порівнюючи суб`єктний склад, предмет та підстави позову у справі № 300/178/20 та у справі, що переглядається, Суд доходить висновку про те, що такі є тотожними, зокрема: сторонами в обох справах є ПАТ «Укрнафта» (позивач) та Долинська МР (відповідач); предметом спору є протиправність неприйняття рішення по розгляду клопотання ПАТ «Укрнафта» № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 від 28 листопада 2019 року про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 та зобов`язання відповідача прийняти на пленарному засіданні рішення щодо розгляду даного клопотання; підставою позову є протиправність бездіяльності Долинської МР, яка, на думку ПАТ «Укрнафта», виразилась у тому, що відповідач під час розгляду вищезазначеного клопотання позивача на 11 сесії 24 грудня 2019 року не зміг прийняти позитивного рішення, оскільки не було отримано необхідної кількості голосів.

52. Суд враховує, що на момент звернення ПАТ «Укрнафта» із позовом до суду у цій справі (жовтень 2020 року) у справі № 300/178/20 вже було прийнято рішення суду, що набуло законної сили, а саме - постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року.

53. Колегія суддів враховує, що існування двох протилежних судових рішень у тотожних спірних правовідносинах порушує один із фундаментальних аспектів верховенства права - принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд рішення касаційним судом не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу мають місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та неспростованого характеру (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункт 52).

54. У пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

55. Про необхідність дотримання принципу юридичної визначеності неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 559/443/17, 11 грудня 2018 року у справі № 425/1998/16-а, від 12 лютого 2019 року у справі № 823/1089/18, від 21 березня 2019 року у справі № 823/1159/17 та від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15.

56. Крім того, важливо наголосити, що уникнення повторного розгляду справи з тотожними позовами зумовлено також необхідністю дотримання конституційної засади обов`язковості судового рішення.

57. Зокрема, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

58. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

59. На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

60. Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 15/6834/15 та від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19.

61. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 24 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) сторони домовились надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд.

62. Крім того, у доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), зазначається, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ (пункт 44).

63. Суд також враховує сформовані та вже усталені позиції ЄСПЛ стосовно виконання судових рішень, які полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).

64. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

65. Відповідно до пункту 34 рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (заява № 589498/00), пункту 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

66. У пункті 33 рішення ЄСПЛ «Сокур проти України» (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З огляду на те, що доводи касаційної інстанції про те, що спір між тими ж сторонами щодо того ж предмету вже розглядався у справі № 300/178/20, та оскільки у наведеній справі є рішення суду, що набрало законної сили, колегія суддів доходить висновку про те, що судові рішення слід скасувати, а провадження у цій справі - закрити.

67. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

68. З огляду на імперативні приписи частини першої статті 354 КАС України щодо закриття провадження у справі, якщо, зокрема, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, інші доводи та мотиви касаційних скарг Суд до уваги не приймає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги Долинської МР та ПАТ «Укрнафта» слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 341 345 349 354 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Долинської міської ради Івано-Франківської області та Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 640/25836/20 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін