ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 140/6115/21

адміністративне провадження № К/990/16227/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Валюха В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Довга О.І., суддів Запотічного І.І., Матковська З.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, скаржник), у якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови у виділенні Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України коштів у сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство юстиції відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок №4), виділити Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України кошти в сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, позов задоволено повністю.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України, Волинське обласне бюро МСЕК, Державна установа «Цуманська виправна колонія (№84)» про визнання протиправним протоколу та зобов`язання вчинити певні дії.

4. Волинський окружний адміністративний суд у вищезазначеному судовому рішенні, на підставі зазначених медичних документів, дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, оскільки первинно інвалідність ІІІ групи було визначено позивачу у межах шести місяців після звільнення його зі служби, при цьому, причину такої інвалідності (з урахуванням постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ ТМО МВС України по Волинській області від 9 листопада 2018 року № 9) необхідно вважати як захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції.

5. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що відповідач у справі, яка розглядається, - Міністерство юстиції України було залучено до участі у справі № 140/250/20 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому в силу приписів частини другої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини справи, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20, мають юридичні наслідки для Міністерства юстиції України при розгляді цієї справи.

6. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, а Мін`юст листом від 20 квітня 2021 року №118/16.3.2/-21 безпідставно відмовив у виділенні коштів на виплату зазначеної допомоги позивачу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 97 Закону №580-VIII та положення Порядку № 4, у зв`язку з чим суди дійшли помилкових висновків щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.

9. Скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи помилково не враховано правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постановах від 19 серпня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 22 січня 2019 року у справі №2340/2663/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 822/1083/18 та від 5 лютого 2020 року у справі № 810/836/18 щодо правильного застосування пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.

10. Окрім того, скаржник також вважає за необхідне звернути увагу на необхідність врахування при вирішенні спірних правовідносин висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 822/999/18 та від 20 липня 2021 року у справі № 287129/17-а, про те, що положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов: 1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до Суду 28 червня 2022 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №140/6115/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано іншим учасникам надати відзив на касаційну скаргу.

13. З касаційною скаргою Міністерством юстиції України було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, яке було задоволено ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року.

14. Крім того, з касаційною скаргою Міністерством юстиції було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 1 листопада 2022 року.

Позиція інших учасників справи

16. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2022 року про відкриття касаційного провадження у справі позивачем отримано 1 серпня 2022 року.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 3 листопада 2017 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ ТМО МВС України по Волинській області за результатами здійснення медичного огляду ОСОБА_1 видала свідоцтво про хворобу № 99 із зазначенням діагнозу та причинного зв`язку захворювання - так, пов`язане із проходженням військової служби .

18. Наказом начальника ДУ «Цуманська ВК (№ 84)» від 6 листопада 2017 року № 57/ОС-17 старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації звільнено 6 листопада 2017 року з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу) відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

19. 24 листопада 2017 року Волинське обласне бюро МСЕ здійснило первинний огляд позивача та, на підставі акта огляду МСЕК № 592/4 від 24 листопада 2017 року, видало довідку серії 12ААА № 393723, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби, а довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ВЛН № 0000878, яка також видана на підставі акту огляду МСЕК № 592/4 від 24 листопада 2017 року, позивачу встановлено 50% одноразово ступеня втрати професійної працездатності.

20. Згідно із протоколом Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 30 січня 2018 року № 1-18 вирішено призначити і виплатити одноразову грошову допомогу за рахунок коштів, виділених на КПКВК 3601020 КЕКВ 2730, відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону № 580-VIII пенсіонеру кримінально-виконавчої служби ОСОБА_1 , інваліду 3 групи, в сумі 123 340 гривень.

21. Листом від 19 квітня 2018 року № 15404/3267-32-18/1.3.2 Міністерство юстиції України повернуло до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України для приведення у відповідність до норм діючого законодавства документи ОСОБА_1 , оскільки медичними документами визначено захворювання, яке пов`язане із проходженням військової служби, а не в поліції.

22. 9 листопада 2018 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ ТМО МВС України по Волинській області прийняла постанову № 9, відповідно до якої встановлено діагноз та визначено причинний зв`язок - захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції , а постанову М (ВЛ)К ДУ ТМО МВС України по Волинській області в свідоцтві про хворобу ОСОБА_1 від 3 листопада 2017 року № 99 по причинному зв`язку захворювань відмінено.

23. 29 листопада 2018 року Волинське обласне бюро МСЕ здійснило повторний (достроковий на зміну категорії) огляд позивача та, на підставі акта огляду МСЕК № 611/9 від 29 листопада 2018 року, видало довідку серії 12ААА № 769429, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції, а довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ВЛН № 0000893, яка також видана на підставі акта огляду МСЕК № 611/9 від 29 листопада 2018 року, позивачу встановлено 50% одноразово ступеня втрати професійної працездатності.

24. Листом від 10 січня 2019 року № 1062/15479-32-18/16.3.2 Міністерство юстиції України повторно повернуло до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки з дати звільнення з служби до дати проходження МСЕК (із зазначенням інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в поліції) минуло більше як шість місяців.

25. Листом від 16 вересня 2019 року № 34097/1634-32-19/16.3.2 Міністерство юстиції України втретє повернуло до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки від дати звільнення до дати проходження МСЕК (із зазначенням інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в поліції) минуло більше як шість місяців, покликаючись при цьому на лист Міністерства охорони здоров`я України від 8 серпня 2019 року № 04.2-18/37274/2-19, яким повідомлено, що причина інвалідності ОСОБА_1 була встановлена на підставі постанови № 9 військово-лікарської комісії ДУ ТМО МВС України по Волинській області від 9 листопада 2018 року.

26. Пунктом 1 протоколу засідання Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 7-19 від 1 жовтня 2019 року відмінено абзац перший пункту 1 протоколу № 1-18 від 30 січня 2018 року в частині призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, інвалідності або втрати професійної працездатності осіб рядового та начальницького складу пенсіонеру ОСОБА_1 , інваліду ІІІ групи, в сумі 123 340 грн, оскільки від дати звільнення зі служби до дати проходження МСЕК минуло більше шести місяців.

27. Протокол засідання Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 7-19 від 1 жовтня 2019 року було оскаржено у судовому порядку.

28. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі №140/250/20 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано протокол № 7-19 від 1 жовтня 2019 року засідання Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України в частині відміни абзацу першого пункту 1 протоколу № 1-18 від 30 січня 2018 року в частині призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, інвалідності або втрати професійної працездатності осіб рядового та начальницького складу пенсіонеру ОСОБА_1 , інваліду ІІІ групи, в сумі 123 340 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29. Листом від 23 березня 2021 року № 5к/вих./7.2/1651 Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України направило до Міністерства юстиції України матеріали для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності колишньому працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 , відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20, про що повідомило представника позивача листом від 23 березня 2021 року № 5к/вих./7.2/1671.

30. З листа Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 4 червня 2021 року № 5к/вих./7.2/3776 та листа Мін`юсту від 19 травня 2021 року № 21338/17702-33-21/16.3.2 встановлено, що до Міністерства юстиції України надійшли матеріали для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності колишньому працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 , відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20 (лист Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23 березня 2021 року №5к/вих./7.2/1651, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2021 року № 3502-31-21), та листом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2021 року № 118/16.3.2/-21 повідомлено про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

32. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятні з огляду на таке.

37. Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

39. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

40. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

41. Згідно із частиною п`ятою статті 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

42. Конституційний Суду України у пункті 3.2. мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 зазначив, що Конституційний Суд України вважає, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки. Таке законодавче регулювання здійснює в межах своїх конституційних повноважень Верховна Рада України, яка, маючи можливість діяти на власний розсуд, визначає обсяг соціального захисту військовослужбовців, втілюючи зміст відповідних конституційних принципів з метою забезпечення справедливого механізму відшкодування за заподіяння шкоди їх здоров`ю чи навіть життю, але не порушуючи самої сутності конституційного права на соціальний захист, особливо в разі втрати такими особами працездатності. На виконання свого конституційного обов`язку, приписів частини п`ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі визначила обсяг і механізми реалізації соціального захисту військовослужбовців та основні засади державної політики в цій сфері. Згідно зі статтею 1 Закону соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи юридичних і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі; це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, установлених законом. Конституційний Суд України вважає, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України). Крім того, предметом законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців є питання, пов`язані з тим, що статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров`я чи навіть загибелі під час виконання службових обов`язків під час захисту Вітчизни.

43. Крім того, Конституційний Суду України у пункті 2.4 рішення від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580, яким визначаються службовий час і час відпочинку (стаття 91), відпустки та обчислення їх тривалості (статті 92, 93), грошове, медичне, житлове забезпечення (статті 94-96), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101), пенсійне забезпечення (стаття 102), навчання дітей (стаття 103), захист прав та законних інтересів працівників поліції (стаття 104). Наведені положення Закону № 580 щодо визначення прав поліцейських, які гарантуються державою у разі встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що пов`язані з проходженням ним служби та перешкоджають подальшому її проходженню, вказують на наявність комплексу організаційно-юридичних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту цих осіб. Зокрема, зі змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 вбачається, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580 є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов`язків за станом здоров`я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.

44. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є право позивача як службовця, звільненого з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу), на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому ІІІ групи інвалідності в сумі 123 400 гривень.

45. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив повністю, а саме: визнав протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови у виділенні Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України коштів в сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов`язав Міністерство юстиції відповідно до Порядку № 4 виділити Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України кошти в сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

46. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема із того, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20 встановлено, що позивача звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу) відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII та відповідно до довідки серії 12ААА № 393723 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 16 листопада 2017 року, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби. Також Волинський окружний адміністративний суд у зазначеному судовому рішенні на підставі медичних документів дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, оскільки первинно інвалідність ІІІ групи було визначено позивачу у межах шести місяців після звільнення його зі служби, при цьому, причину такої інвалідності (з урахуванням постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ ТМО МВС України по Волинській області від 9 листопада 2018 року № 9) необхідно вважати як захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що відповідач у справі, яка розглядається, - Міністерство юстиції України було залучено до участі у справі № 140/250/20 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому в силу приписів частини другої статті 50 КАС України обставини справи, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20, мають юридичні наслідки для розгляду цієї справи. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, а - Міністерство юстиції України листом від 20 квітня 2021 року №118/16.3.2/-21 фактично відмовив у виділенні коштів на виплату зазначеної допомоги позивачу.

47. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій та доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

48. Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

49. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

50. Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

51. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 7 вересня 2018 року у справі №359/1238/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 29 жовтня 2018 року у справі №287/129/17-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 14 листопада 2018 року у справі №822/2525/17, від 14 листопада 2018 року у справі №821/182/18, від 13 листопада 2018 року у справі №822/3331/17, від 14 листопада 2018 року у справі №823/1225/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1450/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1872/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18, від 22 січня 2019 року у справі № 2340/2663/18, від 20 лютого 2019 року у справі №812/484/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №822/1083/18, від 5 лютого 2020 року у справі №810/836/18, від 30 березня 2020 року у справі №826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі №822/999/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18 та від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18.

52. Підпунктом в пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

53. За правилами частини першої статті 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

54. Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських у тому числі курсантів, слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, які були відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади, визначається Порядком № 4.

55. Згідно з підпунктом 4 пункту 4 розділу І Порядку № 4 випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

56. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 1 - 3 розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (ВЛК). СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України. ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України. Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку одноразової грошової допомоги згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України. Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум одноразової грошової допомоги, згідно із законодавством України. Посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби). У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи.

57. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

58. Згідно із пунктом 1, підпунктом 2 пункту 2 розділу IV Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

59. За правилами пункту 3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (додаток 3).

60. Згідно із пунктами 5 - 7 розділу IV Порядку № 4 виділення коштів органам поліції для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі. Виділення коштів навчальним закладам для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом Міністерства внутрішніх справ відповідно до законодавства. Поліцейським або членам сім`ї загиблого поліцейського нарахування та виплата одноразової грошової допомоги здійснюється після надходження коштів на зазначені цілі до відповідного органу поліції, навчального закладу. Виплата проводиться фінансовим підрозділом за останнім місцем проходження служби поліцейським шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку або через касу органу поліції, навчального закладу. Реквізити для проведення операції переказу коштів на поточний рахунок (МФО, код за ЄДРПОУ, номер транзитного рахунку, номер карткового рахунку, реєстраційний номер облікової картки платника податків) зазначаються у заяві (додаток 4). Одноразової грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів.

61. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, наказом начальника ДУ «Цуманська ВК (№ 84)» від 6 листопада 2017 року № 57/ОС-17 ОСОБА_1 звільнено 6 листопада 2017 року з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу) відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. 24 листопада 2017 року Волинське обласне бюро МСЕ здійснило первинний огляд позивача та, на підставі акта огляду МСЕК № 592/4 від 24 листопада 2017 року, видало довідку серії 12ААА № 393723, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби, а довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ВЛН № 0000878, яка також видана на підставі акту огляду МСЕК № 592/4 від 24 листопада 2017 року, позивачу встановлено 50% одноразово ступеня втрати професійної працездатності. 9 листопада 2018 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ ТМО МВС України по Волинській області прийняла постанову № 9, відповідно до якої встановлено діагноз та визначено причинний зв`язок - захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції, а постанову М (ВЛ)К ДУ ТМО МВС України по Волинській області від 3 листопада 2017 року по причинному зв`язку захворювань відмінено.

62. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі №140/250/20 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України, Волинське обласне бюро МСЕК, Державна установа «Цуманська виправна колонія (№ 84)» про визнання протиправним протоколу та зобов`язання вчинити, встановлено, що позивача ОСОБА_1 звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу) відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII згідно із наказом начальника Державної Установи «Цуманська виправна колонія (№ 84)» від 6 листопада 2017 року № 57/ОС-17 та відповідно до довідки серії 12ААА № 393723 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 16 листопада 2017 року, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції. У вказаній справі суди дійшли висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.

63. Тобто, судами попередніх інстанцій, з огляду на обставини справи, встановлені під час розгляду цієї справи та обставини, встановлені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі №140/250/20, було обґрунтовано зазначено, що позивача було звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу) відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, інвалідність ІІІ групи позивачу встановлено у межах шести місяців (через десять днів) після звільнення його зі служби, а причина встановлення інвалідності захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції.

64. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

65. Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

66. Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

67. Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.

68. Згідно з частиною другою статті 50 КАС України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

69. Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

70. У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

71. Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов?язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

72. Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).

73. На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

74. Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

75. Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

76. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

77. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

78. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

79. Одна з гарантій забезпечення обов`язковості урахування (преюдиційності) судового рішення, передбачено у пункті 3 частини першої статті 236 КАС України, згідно з якою суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

80. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 5 липня 2021 року у справі № 160/9902/19, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішенням суду в цій первісній справі будуть встановлені обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у пов?язаній справі та матимуть преюдиційне значення.

81. Важливо також, що у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, викають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.

82. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

83. Верховний Суд у постановах від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15 та від 21 жовтня 2019 року у справі №1316/954/2012 дійшов висновку, що до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

84. Крім того, у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 814/1130/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.

85. Так, Верховний Суд у постанові від 21 червня 2018 року у справі №810/5724/13-а зазначив, що нововиявленою обставиною, на яку посилався заявник є постанова Вищого адміністративний суду України від 11 вересня 2014 року у справі № 826/13937/13-а, якою змінено ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі № 826/13937/13-а та визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві по проведенню позапланової перевірки нежитлового будинку; визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 7 серпня 2013 року. Враховуючи положення статті 361 КАС України, що були підставою для ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення від 17 лютого 2015 року, колегія суддів Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанції, що зазначена обставина є підставою для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року за нововиявленими обставинами, оскільки із наданих позивачем документів встановлено, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 437/13 складена на підставі матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме акта перевірки від 7 серпня 2013 року, протоколу про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26 вересня 2013 року та припису від 07 серпня 2013 року, який було скасовано постановою Вищого адміністративний суду України від 11 вересня 2014 року.

86. Крім того, колегія суддів зазначає, що особливістю преюдиційності в адміністративному судочинстві є те, що воно безпосередньо конкурує є принципом офіційності

87. Згідно з правовим висновком (позицією) Верховного Суду, сформованим у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

88. Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

89. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу, тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

90. Колегія суддів зазначає, що преюдиція - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

91. Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

92. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;

ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);

ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

судове рішення набрало законної сили;

у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

93. Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №822/1468/17, від 24 квітня 2018 року у справі №825/705/17, від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 14 серпня 2018 року у справі №823/1097/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №2а-6859/10/1570, від 22 січня 2019 року у справі №816/1481/17, від 6 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 14 травня 2019 року у справі №824/234/16-а, від 10 липня 2019 року у справі №826/6063/18, від 18 липня 2019 року у справі №464/2262/17, від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16, від 21 серпня 2019 року у справі №465/5960/14-а, від 6 вересня 2019 року у справі №804/10237/13-а, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 15 листопада 2019 року у справі №463/3704/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі №826/6222/15, від 29 листопада 2019 року у справі №826/6222/15, від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а, від 10 вересня 2020 року у справі № 591/245/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 30 вересня 2021 року у справі №826/7424/17.

94. Колегія суддів звертає увагу на те, що скаржник у цій справі - Міністерство юстиції України було залучено до участі у справі № 140/250/20 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому в силу приписів частини другої статті 50 та частини четвертої статті 78 КАС України обставини справи, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20, мають юридичні наслідки для Міністерства юстиції України при розгляді позову у справі №140/6115/21.

95. Колегія суддів звертає увагу на те, що скаржник у касаційній скарзі не наводить жодних доводів щодо законності та обґрунтованості посилань судів попередніх інстанцій на обставини, встановлені адміністративним судом у адміністративній справі № 140/250/20, у якій він брав участь.

96. Водночас, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.

97. Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

98. Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

99. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії є законними та обґрунтованими.

100. Також колегія суддів за результатами касаційного розгляду справи зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положення статті 97 Закону № 580-VIII та положення Порядку № 4 у повній мірі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 серпня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 22 січня 2019 року у справі №2340/2663/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 822/1083/18, від 5 лютого 2020 року у справі № 810/836/18 від 23 квітня 2020 року у справі № 822/999/18 та від 20 липня 2021 року у справі № 287129/17-а, на які посилається скаржник у касаційні скарзі.

101. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи №140/6115/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

104. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

105. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі №140/6115/21, зупинені ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець