ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа №520/5993/21

адміністративне провадження № К/990/11840/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (суддя Волошин Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (судді: Бершов Г.Є., Ральченко І.М., Чалий І.С.) у справі №520/5993/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", про визнання протиправним та скасування рішення і наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін`юст, МЮ України), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - відповідач-2, ВККН), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач-3), третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - третя особа), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2021 року №932/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 »;

визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року №279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 »;

зобов`язати Міністерство юстиції України та Державне підприємство «Національні інформаційні системи» вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України (зокрема, Державному реєстру обтяжень рухомого майна; Державному реєстру речових прав на нерухоме майно; Єдиному реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; Єдиному реєстрі довіреностей; Спадковому реєстрі; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі актів цивільного стану громадян; Електронному реєстрі апостилів) для вчинення дій та виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачами прийнято оскаржувані рішення без належних підстав, визначених законодавством. Зокрема, позивачем зазначено про відсутність судових рішень щодо стягнення з позивача збитків, завданих вчиненими нотаріальними діями, а судові рішення про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, не можуть бути підставою для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Позивач також посилався на порушення порядку проведення перевірки та розгляду оскаржуваного подання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2021 року №932/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ».

Визнано протиправним та скасовано наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року №279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в порушення приписів Порядку № 357/5 Центральне міжрегіональне управління юстиції у місті Києві для проведення позапланової перевірки діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу комісію не створювало, відповідний наказ не виносило, за наслідками перевірки не складало та не надавало позивачу для ознайомлення та підпису довідку за результатами такої перевірки. ОСОБА_1 до застосування спірного заходу у вигляді анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не надсилався наказ, у якому б встановлювався строк для усунення виявлених порушень та помилок, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості вжити заходи для усунення виявлених під час перевірки порушень і помилок або надати письмові пояснення, якщо виявлені порушення та помилки усунути неможливо.

Також суди дійшли висновку про те, що о матеріалів справи учасниками справи не надано доказів наявності судових рішень, прийнятих за результатами вирішення спору про оскарження дій ОСОБА_1 , як відповідача, щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому порушено питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства та не встановлено його ступеня вини, її доведеності та встановлення міри відповідальності у зв`язку із вчиненням нотаріальних дій.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Мін`юст указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставами касаційного оскарження відповідачами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року є пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження Мін`юст зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 05 жовтня 2020 року у справі №140/1382/19 щодо повноважень Міністерства і Комісії на встановлення шкоди спричиненої нотаріальними діями приватного нотаріуса, чим порушено норми статей 21, 10, 12 Закону України «Про нотаріат», підпункту 69 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №П/811/591/18 щодо двох не взаємопов`язаних підстав відповідно до яких територіальні органи Міністерства вносять подання про анулювання свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю, чим порушено норми підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій Мін`юст указує, що є необхідність відступити від висновків викладених у постанові від 20 грудня 2019 року у справі №826/3746/17. У цій справі встановлено протиправність рішення ВККН від 19 лютого 2021 року №8 та оскаржуваних наказів, тому що було відсутнє підтвердження заподіяння шкоди у діях нотаріуса.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Мін`юст зазначає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах щодо застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» стосовно того, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством у разі набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

Позиція інших учасників справи

Від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Мін`юсту, в якому він просить задовольнити касаційну скаргу Мін`юсту, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Мін`юсту, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу Мін`юсту, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 серпня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10 січня 2005 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 5486.

18 листопада 2020 року наказом Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції № 1384/6 «Про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » зареєстровано приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1 по Київському міському нотаріальному округу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 5/6, літ. 8 та було видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 1823 від 18 листопада 2020 року.

11 грудня 2020 року наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 1474/6 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 тимчасово зупинено з 12 грудня 2020 року, але не більше як на шість місяців, до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № 5486, виданого Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року на ім`я ОСОБА_1

11 грудня 2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) внесено подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 6370/6.1-20 від 11 грудня 2020 року (далі - Подання), з якого вбачається, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звертається до Вищої кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України з проханням розглянути подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року № 5486 на ім`я ОСОБА_1 .

За результати розгляду цього подання Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату прийнято рішення № 8 від 19 лютого 2021 року про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року за №5486 на ім`я ОСОБА_1 на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

12 березня 2021 року наказом Міністерства юстиції № 932/5 від 12 березня 2021 року «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 » відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 та на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме, у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало істотної шкоди фізичним та юридичним особам, та набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року за № 5486 на ім`я ОСОБА_1 .

Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року № 279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» вирішено припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 15 березня 2021 року.

15 березня 2021 року на адресу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» надійшло відповідне повідомлення Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення діяльності позивача, на підставі якого третьою особою внесено відповідні відомості до реєстрів.

Уважаючи дії відповідачів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання діяльності нотаріату в Україні регулює Закон України "Про нотаріат".

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Відповідно до статті 2-1 Закону України "Про нотаріат" державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Статтею 3 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до частини першої статті 12 Закон України "Про нотаріат" визначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов`язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів; контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.

Частинами першою, дев`ятою, десятою статті 10 Закону встановлено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.

Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України. Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 17.02.2014 року №357/5.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.

Згідно із пунктом 33 Порядку за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями.

Відповідно до пункту 36 Порядку голова комісії надає приватному нотаріусу, діяльність якого перевірялась, довідку за результатами перевірки для ознайомлення та підпису.

Згідно із пунктом 37 Порядку приватний нотаріус, діяльність якого перевірялась, має право письмово викласти свої заперечення або пояснення щодо висновків комісії.

Заперечення або пояснення приватного нотаріуса, діяльність якого перевірялась, надаються комісії та розглядаються разом з довідкою про проведену перевірку та іншими матеріалами перевірки.

За пунктом 38 Порядку один примірник довідки за результатами перевірки подається начальнику головного управління юстиції, який приймає рішення про способи реалізації висновків та пропозицій за результатами комплексної, цільової, контрольної перевірки, а другий примірник отримує приватний нотаріус, діяльність якого перевірялась.

Відповідно до пункту 39 Порядку за результатами перевірки приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.

Копія наказу направляється до виконання приватному нотаріусу для врахування пропозицій комісії впродовж п`яти робочих днів з дня ознайомлення з довідкою про результати проведеної перевірки та долучається до відповідного наряду державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, а також до реєстраційної справи приватного нотаріуса.

Порядок внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 28 липня 2011 року №1904/5.

Пункти 2-4 цього Порядку визначають, що Подання управління юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Воно повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. До Подання додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання: доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса; копії документів про зупинення нотаріальної діяльності; копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо.

Пункт 14 Порядку встановлено, що на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із прийняттям Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України рішення від 19 лютого 2021 року №8 та Міністерством юстиції України наказів від 12 березня 2021 року №932/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 », від 15 березня 2021 року №279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».

При цьому суди встановили, що 19 лютого 2021 року Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України, враховуючи подання, внесене Центральним міжрегіональним управлінням прийняла рішення №8 від 19 лютого 2021 року, яким вирішила на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства та набранням законної сили рішення суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію, анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року за №5486 на ім`я ОСОБА_1 .

Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

Предметом судового контролю в ці й справі є наказ та рішення відповідачів, які належить оцінити на предмет їх відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме: чи прийняті вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, встановили, що спірні накази та рішення прийняті відповідачами за наслідками розгляду подання Центрального міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я позивача.

Суди встановили, що до Міністерства юстиції України була подана скарга фізичної особи щодо правомірності дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу при вчиненні виконавчого напису на кредитному договорі, в якій зазначено про неодноразове порушення чинного законодавства України позивачем.

12 березня 2021 року наказом Міністерства юстиції № 932/5 від 12 березня 2021 ркоу «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 » відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 та на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме, у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало істотної шкоди фізичним та юридичним особам, та набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій було анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року за №5486 на ім`я ОСОБА_1 .

Суди встановили, що вказані обставини стали підставою для внесення Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", а саме: неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства та у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію, вчинену приватним нотаріусом.

Рішення №8 прийняте за результатами розгляду цього подання та з огляду на встановлений факт здійснення приватним нотаріусом ОСОБА_1 своїх професійних обов`язків з порушенням норм чинного законодавства та на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства та набранням законної сили рішенням суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію.

З огляду на вказане Верховний Суд перед усім звертає увагу на таке.

Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про нотаріат" порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.

Механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, визначений Порядком, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року №357/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за №298/25075 (далі - Порядок № 357/5).

Відповідно до пункту 2 Порядку №357/5 перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 357/5 проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.

Пунктом 14 Порядку № 357/5 передбачено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 357/5 у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком.

Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці.

За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.

Відповідно до пункту 31 Порядку №357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із пунктом 33 Порядку № 357/5 за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як "добре", "задовільно", "незадовільно".

Відповідно до пункту 39 Порядку № 357/5 за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.

Виходячи з аналізу вказаної норми права Верховний Суд наголошує, що вказана норма є імперативною.

Проте, суди попередніх інстанцій встановили, що в порушення приписів вказаного Порядку Центральне міжрегіональне управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) для проведення позапланової перевірки діяльності позивача як приватного нотаріуса комісію не створювало, відповідний наказ не виносило, за наслідками перевірки не складало та не надавало позивачу для ознайомлення та підпису довідку за результатами такої перевірки. Позивачу до застосування спірного заходу у виді анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю не надсилався наказ, у якому б встановлювався строк для усунення виявлених порушень та помилок, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості вжити заходи для усунення виявлених під час перевірки порушень і помилок або надати письмові пояснення, якщо виявлені порушення та помилки усунути неможливо.

Суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів на підтвердження дотримання Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві вимог Порядку №357/5 під час проведення указаної перевірки.

На думку суду, надання позивачем письмових пояснень спрямоване на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно неї і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

Резолюцією (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п`ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття "несприятливих" адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

При цьому суди встановили, що пояснення позивача під час такої перевірки не були отримані.

Верховний Суд наголошує, що будь-яких винятків або обмежень щодо вчинення необхідних дій, прийняття рішень, які є підставою для проведення перевірки, а також оформлення результатів її проведення за наслідком перевірки діяльності приватного нотаріуса за зверненням фізичної особи, Порядок №357/5 не містить.

Пунктом 2 Порядку №357/5, серед іншого, визначено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб є різновидом позапланової перевірки. Ураховуючи це, на таку перевірку поширюються загальні вимоги законодавства щодо її проведення з додатковим спеціальним законодавчим регулюванням, передбаченим пунктом 14 Порядку 357/5.

З огляду на недотримання Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) вимог Порядку №357/5 під час проведення перевірки та надання правової оцінки діям приватного позивача як нотаріуса у спірних правовідносинах Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачами під час ухвалення спірних наказів та рішення процедури їх прийняття.

З огляду на це Верховний Суд зазначає, що порушення процедури, в контексті обставин встановлених у цій справі, є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів.

Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, висловленому у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 07 травня 2020 року у справі №П/811/615/16, від 12 червня 2020 року у справі №580/481/19, від 08 липня 2020 року у справі №П/811/937/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 640/7645/20. Колегія суддів не убачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, вже звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Аналогічний висновок висловлено у постанові від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18.

Втім, відповідачем безпідставно проігнорувано приписи Порядку №357/5 під час проведення означеної перевірки та, відповідно, під час прийняття оспорюваних рішень.

Щодо підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю у спірних правовідносинах відповідно до підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" Верховний Суд зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що вказані рішення суб`єктів владних повноважень прийняті з посиланням, зокрема на положення підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", підставою для застосування зазначено неодноразове порушення позивачем як нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

З огляду на це Верховний Суд звертає увагу на таке.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин Верховний Суд резюмує, що у підсумку свідоцтво позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульоване у зв`язку із встановленням відповідачами неодноразових порушень чинного законодавства позивачем при вчиненні нотаріальних дій.

Втім, аналіз змісту підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" дає підстави для висновку, що законодавець для застосування до нотаріуса стягнення, визначеного цією правовою нормою визначає дві передумови, а саме: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону.

Обов`язковою ознакою при цьому є завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.

Аналогічний висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 826/7176/17, від 20 грудня 2019 року № 826/3746/17, від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 25 червня 2020 року № 2340/5084/18, від 05 жовтня 2020 року №140/1382/19. Колегія суддів не убачає підстав для відступу від правових висновків, викладених раніше Верховним Судом.

Натомість, відповідачем не доведено обставини щодо наявності у спірних правовідносинах шкоди, завданої у результаті дій позивача під час здійснення нею нотаріальної діяльності, які відповідачі кваліфікували як порушення. Відповідачем не визначено суми, розміру, обсягу чи іншого виміру завданої шкоди.

Також Верховний Суд зауважує, що для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.

За такого правового регулювання, предмета і підстав позову, а також встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи Верховний Суд уважає, що спірні рішення відповідачів в означеній частині є такими, що прийняті за відсутності правових підстав для цього.

Крім цього, Верховний Суд наголошує, що у постановах Верховного Суду від 20 липня 2018 року у справі № 809/1649/17, від 18 березня 2020 року у справі № 826/3090/17, від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18, від 05 жовтня 2020 року у справі №140/1382/19 сфомована правова позиція, відповідно до якої встановлення факту порушень нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій належить до компетенції суду.

Отже, застосуванню відповідачами правил підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів вчинення позивачем як нотаріусом певних порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій.

Також вказані рішення містять висновки Верховного Суду про те, що Законом України "Про нотаріат" не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчинення нотаріальних дій, так само як і встановлювати наявність чи відсутність шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам.

Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій встановили, що застосування до позивача вказаного заходу у цій частині стало наслідком виключно встановленого за результатами перевірки діяльності позивача факту допущення ним чинного законодавства, тому Верховний Суд вважає відсутніми правові підстави для застосування до позивача спірного стягнення.

Щодо підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю у спірних правовідносинах відповідно до підпункту "з" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до вказаної правової норми свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у судових рішеннях, на які посилаються відповідачі в оскаржуваних рішеннях, спори виникли за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за позовами боржників до стягувачів. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не був відповідачем у таких справах.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що до матеріалів справи учасниками справи не надано доказів наявності судових рішень, прийнятих за результатами вирішення спору про оскарження дій ОСОБА_1 , як відповідача, щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому порушено питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства та не встановлено його ступеня вини, її доведеності та встановлення міри відповідальності у зв`язку із вчиненням нотаріальних дій.

Верховний Суд не погоджується із такими мотивами судів попередніх інстанцій та уважає за потрібне виключити їх із мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Верховний Суд із урахуванням вимог підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" зазначає, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції України у разі набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії незалежно від того чи був нотаріус відповідачем у судових рішеннях, які набрали законної сили.

Однак, заважаючи на порушення процедури проведення перевірки та притягнення позивача до відповідальності, що є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень.

Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги щодо обґрунтованості судових рішень Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , проте мотиви задоволення позову належить змінити з урахуванням висновків, наведених Судом у цій постанові.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 351 КАС України підставою для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, касаційну скаргу Міністерства юстиції України належить частково задовольнити, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій належить змінити у мотивувальній частині щодо мотивів часткового задоволення позову в цій справі.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року в справі №520/5993/21 змінити щодо мотивів часткового задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року в справі №520/5993/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Л.О. Єресько

В.М. Соколов