ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №808/3187/17

адміністративне провадження №К/9901/57910/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастр) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (прийняте судом у складі судді Конишевої О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Ясенової Т.І., суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача при наданні відповіді за № Ш-2903-2528/6-17 від 21.04.2017 у ненадані дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту та зобов`язати відповідача видати наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у ненадані дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської рад Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем, при зверненні до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додано до клопотання графічні матеріали, які містять зазначення бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки (паю), що надає можливість перевірити місце її розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.

При цьому, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, в оскаржуваній відповіді відповідачем не встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що зумовлює відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 липня 2018 року ГУ Держгеокадастру звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки. Проте графічні матеріали не дозволили визначити: чи відноситься земельна ділянка до земель державної власності, чи перебуває вона у користуванні, чи відповідає місце розташування вимогам законів та інше.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року № 1021/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області при наданні відповіді за №Ш-1532-2080/6-16 від 10.04.2016 у ненаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 10.03.2016 (вх.№Ш-1532/0/5-16) про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

23.03.2017 позивачем на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 по справі №808/2782/16 було подано до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області клопотання (вх. № Ш-2903/0/5-17) про повторний розгляд її клопотання від 10.03.2016 (вх.№Ш-1532-2080/6-16) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

За результатами повторного розгляду клопотання позивача листом від 21.04.2017 за № Ш-2903-2528/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило про повторну відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту посилаючись на те, що додані до клопотання графічні матеріали не дозволяють визначити чи відноситься дана земельна ділянка до земель державної власності сільськогосподарського призначення, перебування її в користуванні, у переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а також перевірити місце розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, містобудівної документації, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Отже, вказаними нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Позивачем, при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додано до клопотання графічні матеріали, які містять зазначення бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки (паю), що надає можливість перевірити місце її розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.

Листом від 21.04.2017 за № Ш-2903-2528/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивача, що за результатами розгляду повторно клопотання, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

При цьому, рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки не видавалось.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, в оскаржуваній відповіді відповідачем не встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що зумовлює відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Викладені відповідачем у листі № Ш-2903-2528/6-17 від 21.04.2017 підстави для відмови не містять жодної з передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

В свою чергу, повторна відмова у формі листа за відсутності підстав, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Зважаючи на протиправну поведінку відповідача, а саме - невиконання ним обов`язку, передбаченого приписами діючого законодавства, та неврахування рішення суду, що набрало законної сили, за наявності достатніх та належним чином поданих ОСОБА_1 документів, що встановлено судами першої й апеляційної інстанцій, недоведеність відповідачем існування, передбачених чинним законодавством, обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, суди обґрунтовано зобов`язали відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Такий спосіб захисту порушеного права відповідає положенням п. 4 ст. 245 КАС України, є належним та ефективним, забезпечує позитивне вирішення цього питання без невиправданих зволікань.

Подібну правову позицію вже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 по справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18 та від 14.08.2019 по справі № №0640/4434/18.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа