ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2021 року

Київ

справа №826/14904/18

провадження №К/9901/2005/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та індексації заробітної плати, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, постановлену у складі судді Смолія І. В,. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К. А., суддів Степанюка А. Г., Чаку Є. В.

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі також ДФС України), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути середній заробіток за затримку виплати заборгованості по заробітній платі, компенсацію за затримку виплати заробітної плати, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та індексацію заробітної плати.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю:

2.1. стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь позивача середній заробіток у розмірі 161280,00 гривень за час затримки виплати заробітної плати за період з 13 лютого 2015 року по 26 червня 2018 року без урахування обов'язкових податків та зборів;

2.2. стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 45130,38 гривень без урахування обов'язкових податків та зборів;

2.3. стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у розмірі 645,52 гривень за період роботи в ДПІ у м.

Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим без урахування обов'язкових податків та зборів.

3.18 жовтня 2019 року судом видано виконавчий лист.

4. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Угольков Євген Олександрович (надалі - представник позивача Угольков Є. О.) звертався до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в обґрунтування якої указував, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України" (надалі - Постанова № 1200), зареєстровано юридичну особу 17 травня 2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ ~organization0~).

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, здійснено заміну боржника в цій адміністративній справі - Державну фіскальну службу України "його правонаступником - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ ~organization1~)".

6. Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з позицією якої погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що ДПС України та Державна митна служба України відповідно до положень Постанови №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" (надалі - Розпорядження №682-р. ) є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Державна податкова служба України (надалі - ДПС України) подала касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 30 вересня 2020 року та прийняту за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року.

8. В обґрунтування касаційної скарги автор із посиланням на приписи Постанови № 1200 зазначає, що ДФС України перебуває у стані припинення, а не є припиненою, оскільки процес реорганізації не є завершеним, майно, права та обов'язки від ДФС України до ДПС України не передано.

9. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

10. Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною 2 , пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є порушення з боку судів попередніх інстанцій норм процесуального права.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до частин 1 , 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

12. Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

13. За приписами частин 1 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

14. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 статті 379 КАС України).

15. Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (надалі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

16. За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.

17.18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України" якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

18. Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

19. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

20. Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (абзац 6 пункту 2 Постанови № 1200).

21. Розпорядженням № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ІV. Оцінка Верховного Суду

22. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17 травня 2019 року внесено записи про державну реєстрацію ДПС України як юридичної особи та про внесення рішення засновників (учасників) ДФС України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації, дійшовши висновку про те, що ДФС України відповідає ознакам вибулої сторони виконавчого провадження.

23. Разом з тим, запис про припинення ДФС України у Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент вирішення судом питання про заміну боржника виконавчого провадження був відсутній.

24. Таким чином, Постанова № 1200 та розпорядження № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

25. Крім того, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби та стосувався заборгованості, що утворилася за час роботи позивача на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у місті Севастополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим. Відповідно, обов'язок боржника щодо відшкодування позивачу заборгованості по заробітній платі не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до Постанови № 1200 та Розпорядження № 682-р.

26. З огляду на вказане, заміна ДФС України як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.

27. За правилами частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

28. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

29. Ураховуючи, що зобов'язання, яке випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року, не стосувалося публічно-владних функцій, переданих ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним.

30. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18.

31. Слід зазначити, що представник позивача Угольков Є. О. подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 339 КАС України. В обґрунтування заявленого клопотання указує на прийняття 02 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали, якою замінено боржника у виконавчому листі у цій справі з ДПС України на ДФС України, та наполягає на тому, що з моменту постановлення указаної ухвали ДПС України втратила адміністративну процесуальну дієздатність.

32. Проте, Суд не приймає до уваги наведені доводи, оскільки на момент звернення до Верховного Суду із цією касаційною скаргою ДПС України була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю вчиняти такі дії.

33. Крім того, Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів на предмет дотримання ними норм процесуального права станом на момент їх ухвалення.

34. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Згідно з частиною 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

36. На підставі викладеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року як таких, які прийняті з порушенням норм процесуального права.

37. Водночас, у зв'язку із постановленням Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 02 березня 2021 року, якою замінено боржника у виконавчому листі у цій справі з ДПС України на ДФС України, Суд не вбачає підстав для ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з ДФС України на ДПС України.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 826/14904/18 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова