ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №489/4827/16-а

адміністративне провадження №К/9901/33507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (головуючий суддя - Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Косцова І.П.) у справі №489/4827/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора патрульної поліції Деркач Дар`ї Сергіївни

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

30 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до інспектора патрульної поліції Деркач Дар`ї Сергіївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила скасувати постанову серії АР №040142 від 23 вересня 2016 року про накладення штрафу у розмірі 425 грн за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність порушень Правил дорожнього руху та доказів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушенняю.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Постанову серії АР № 040142 від 23.09.2016, винесену у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн скасовано.

Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що порушення правил дорожнього руху, пов`язане із ненаданням переваги в русі, потребує відеофіксації, оскільки є оціночним і суд повинен пересвідчитись, чи дійсно дії позивача примусили чи могли примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Однак, відповідачем не викладено жодних заперечень та не надано жодних належних доказів правомірності дій посадової особи та на спростування доводів, викладених в поясненнях позивача, що підтверджуються матеріалами справи та наведеними законодавчими нормами. Отже, суд дійшов висновку, що факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження при розгляді справи, у матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задоволено.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2017 року скасовано.

Прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Деркач Дар`ї Сергіївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що патрульними дійсно не було зафіксовано факту правопорушення на нагрудний відеореєстратор, але це не означає, що особа, яка вчинила проступок, має уникнути адміністративної відповідальності. Колегія суддів вирішила, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, та свідчення поліцейських - свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову. Такі докази, на думку суду, є достатніми, допоки не буде надано обґрунтованих належних доказів, які безсумнівно спростують пояснення та свідчення поліцейських. Також суд врахував, що ОСОБА_1 отримала під підпис копію спірної постанови про накладення штрафу та письмово не висловила жодних зауважень щодо того, що не погоджується з інкримінованим правопорушенням. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, прийнявши до уваги пояснення позивача, ніяким чином не відреагував на пояснення самих патрульних, які, побачивши з боку позивача порушення Правил дорожнього руху, зупинили транспортний засіб та притягнули водія до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

05 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, в якій позивач просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки поясненням допитаного в судовому засіданні інспектора патрульної поліції Кондратова С.О., який пояснив, що автомобіль, якому позивач мав дати дорогу, почав рухатись повільно і в результаті руху автомобіля позивача йому не довелось змінювати напрямок або швидкість руху. Вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що оскаржувана постанова є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є безпідставними, оскільки така постанова є результатом розгляду самої адміністративної справи про адміністративне правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що порушення правил дорожнього руху, пов`язане із ненаданням переваги в русі, потребує відеофіксації, оскільки є оціночним. Вважає, що самі лише пояснення відповідача як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення не можуть братися до уваги, оскільки відповідач у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді адміністративної справи. Щодо не наведення скаржником в оскаржуваній постанові будь-яких зауважень позивач зазначає, що вона скористалась належним способом захисту своїх прав шляхом оскарження цієї постанови до суду, що узгоджується з положеннями КУпАП.

Відповідачем до суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування якого вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 вересня 2016 року о 13:55 год водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volksvagen» на перехресті вул. Комсомольська та проспекту Центральний у м. Миколаїві, повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофору, не надала переваги в русі транспортним засобам, що рухалися в зустрічному напрямку прямо та повертали праворуч, чим порушила п.16.6 Правил дорожнього руху.

За фактом скоєння даного правопорушення 23 вересня 2016 року інспектором патрульної поліції винесена постанова серії АР №040142 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 425 грн за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України (а.с.6).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Як встановлено частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 16.6 ПДР України, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке вона притягнута до відповідальності.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано до судів попередніх інстанцій жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірної у цій справі постанови.

Також колегія суддів вважає безпідставним врахування судом апеляційної інстанції пояснень відповідача в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції. Суд зазначає, що свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Крім того, Суд вважає безпідставним врахування судом апеляційної інстанції того факту, що позивач при притягненні її до адміністративної відповідальності не навела в оскаржуваній постанові жодних зауважень, оскільки остання скористалась наданим їй правом оскаржити вказане рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що відповідачем при розгляді цієї справи не було доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення нею адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині

Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме положень ст.ст. 69, 70, 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій), що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 352 КАС України суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2017 року - залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 344, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року скасувати.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова