ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року

м. Київ

справа №520/3601/19

адміністративне провадження № К/9901/2751/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів:, судді Бевзенка В. М., Коваленко Н. В., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи" "Харківгаз"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (постановлену у складі колегії: судді-доповідача Ральченка І. М., суддів: Бершова Г. Є., Чалого І. С. ),

УСТАНОВИЛ:

1. Публічне акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи" "Харківгаз" (далі також - ПАТ "Харківгаз") звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 431 від 26 березня 2019 "Про накладення штрафу на ПАТ "Харківгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання" (далі - Постанова НКРЕКП № 431).

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та прийняти нове, яким позовні вимоги ПАТ "Харківгаз" задовольнити.

4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.

5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року постановлено закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 520/3601/19 за позовом ПАТ "Харківгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови.

6. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду її прав та інтересів та не доведено, що скасування оскаржуваного рішення відновить її порушені права та інтереси.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, скаржниця) звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

8. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що Постанова НКРЕКП № 431 стосується прав та інтересів усіх споживачів природного газу, у тому числі і ОСОБА_1, оскільки вказаною постановою позивача зобов'язано привести перерахунок побутовим споживачам, у яких об'єми природного газу були приведені до стандартних умов.

9. На думку скаржниці, пунктом 2 та пунктом 3 Постанови НКРЕКП №431 порушено її права та охоронювані законом інтереси, оскільки ставлять її як споживача природного газу у нерівне становище відносно інших споживачів.

10. Також скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не враховано судову практику у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 11 вересня 2019 року №640/20691/18, від 24 грудня 2019 року у справі №640/21017/18, від 3 лютого 2020 року у справі №640/20866/18 та від 16 червня 2020 року у справі №640/20692/18.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №520/3601/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам надати відзив на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 лютого 2022 року.

13. З касаційною скаргою подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року.

Позиція інших учасників справи

14.16 квітня 2021 року до Суду надійшов відзив ПАТ "Харківгаз" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв'язку із цим позивач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

15. Позивач зазначає, що згідно із пунктом 3 Постанови НКРЕКП № 431 позивач зобов'язаний привести перерахунок об'ємів природнього газу побутовим споживачам, у яких ці об'єми були приведені до стандартних умов, із застосуванням коефіцієнтів коригування показників побутових лічильників газу в разі розміщення лічильників зовні приміщень на відстані від місця виходу газопроводу із землі до вхідного штуцера лічильника, яка більша ніж 1 м. враховуючи те, що Постанова НКРЕКП №431 не передбачає проведення перерахунку об'ємів природнього газу приведених до стандартних умов побутовим споживачам, у яких лічильники обладнані термокомпенсатором, а навпаки вказує на обов'язок позивача провести перерахунок у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, то Постанова НКРЕКП №431 ставить у нерівні умови споживачів природнього газу, у яких лічильники обладнані термокомпенсатором. До таких споживачів, на думку позивача, відноситься і ОСОБА_1.

16. Також позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №640/20691/18, від 24 грудня 2019 року у справі №640/21017/18, від 3 лютого 2020 року у справі №640/20866/18, від 3 березня 2020 року у справі №640/21402/18, від 16 червня 2020 року у справі №640/20692/18 та від 16 липня 2020 року у справі №640/21401/18.

17.22 квітня 2021 року до Суду надійшов відзив НКРЕКП, у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

18. Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено та не спростовано скаржницею, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_1. Також вказує, що Постанова НКРЕКП №431 не поширює свою дію на позивача, так як вказаною Постановою, зокрема пунктом 3, зобов'язано саме ПАТ "Харківгаз" у разі здійснення неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам до 12 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи із жовтня 2018 року.

При цьому відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на розподіл природного газу, отже не є суб'єктом, на якого поширюється дія Постанови НКРЕКП №431.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів учасників справи

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

20. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

22. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.

23. Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

24. Вказана правова норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: 1) сторони та інші особи, які беруть участь у справі; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

Водночас, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом першої інстанції питання про її право, інтерес чи обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Лише за наявності таких умов особі, яка не брала участі у справі, забезпечується право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення.

25. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №817/689/16 та від 11 серпня 2021 року у справі №420/3863/20.

26. Втім, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано скаржницею і позивачем, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року не містить жодних висновків щодо прав та обов'язків ОСОБА_1, оскільки в межах цієї справи вирішувалось питання щодо правомірності притягнення до відповідальності ПАТ "Харківгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання та законності відповідної Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 431 від 26 березня 2019 року "Про накладення штрафу на ПАТ "Харківгаз".

27. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, проведено позапланову виїзну перевірку дотримання суб'єктом господарювання ПАТ "Харківгаз" вимог законодавства у нафтогазовій сфері та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

28. За результатами проведеної перевірки складений акт від 18 березня 2019 року № 85, на підставі якого винесено спірну Постанову НКРЕКП № 431, якою постановлено:

1. відповідно до пункту 11, 12 частини 1 статті 17, статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" накласти штраф у розмірі ~money0~ на ПАТ "ХАРКІВГАЗ" за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу.

2. відповідно до пункту 1 частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов'язано ПАТ "ХАРКІВГАЗ" до 12 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачам за ЕІС-кодами 56XM33D958110714,56XM33B~organization0~R, 56ХМЗЗВ919717731,56XM33D969757693,56XM133D960593682,56ХМЗЗЕ94664922М та 56XM33E94981935W за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу.

3. у разі здійснення ПАТ "ХАРКІВГАЗ" неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам ПАТ "ХАРКІВГАЗ" до 12 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018.

4. відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Департаменту ліцензійного контролю повідомити Антимонопольний комітет України щодо можливих ознак зловживання ПАТ "ХАРКІВГАЗ" монопольним становищем на ринку природного газу в частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.

29. При цьому з матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду справи суд першої інстанції встановив відповідність оскаржуваної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 431 від 26 березня 2019 року вимогам законодавства, з огляду на що ухвалив рішення від 12 грудня 2019 року про відмову у задоволенні позову, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2020 року.

30. Водночас, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення від 12 грудня 2019 року, ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині, не сформував висновків щодо прав та обов'язків ОСОБА_1, у тому числі як споживача природного газу.

31. Стосовно доводів касаційної скарги та відзиву позивача про те, що пунктами 2,3 Постанови НКРЕКП №431 порушено права ОСОБА_1 як споживача природного газу, оскільки фактично ставлять її у нерівне становище відносно інших споживачів, у зв'язку з чим потребують захисту саме в межах цієї адміністративної справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

32. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 травня 2019 року у справі № 646/3310/19 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконними та припинення дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо заборони ПАТ "Харківгаз" приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 березня 2019 року № 431 "Про накладення штрафу на ПАТ "Харківгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання".

33. Отже, за захистом своїх прав як споживача природного газу у правовідносинах із ПАТ "Харківгаз" ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства.

34. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що наявність у особи, яка не була залучена до участі у справі, зацікавленості у результатах її розгляду, саме по собі не наділяє таку особу правом на оскарження рішення суду і у випадку з ОСОБА_1 захист нею свого майнового інтересу здійснюватися в межах окремого цивільного спору і такий захист не може здійснюватися в межах даної адміністративної справи.

35. За наведених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуваним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року не вирішувались питання про права свободи, обов'язки та інтереси ОСОБА_1. При цьому скаржником не надано доказів на підтвердження порушення рішенням суду першої інстанції її прав та інтересів та не доведено, що скасування такого рішення відновить її порушені права та інтереси.

36. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

37. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

38. Також колегія судів критично ставиться до доводів касаційної скарги та відзиву позивача на касаційну скаргу про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №640/20691/18, від 24 грудня 2019 року у справі №640/21017/18, від 3 лютого 2020 року у справі №640/20866/18, від 3 березня 2020 року у справі №640/21402/18, від 16 червня 2020 року у справі №640/20692/18 та від 16 липня 2020 року у справі №640/21401/18, оскільки у вказаних постановах судом касаційної інстанції не зроблено жодних висновків щодо застосування статей 293 та 305 КАС України, на підставі яких судом апеляційної інстанції було постановлено оскаржувану ухвалу від 21 грудня 2020 року.

39. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у його постановах, не знайшли свого підтвердження. З огляду на зазначене та враховуючи наявність цивільного спору у справі №646/3310/19, колегія суддів зазначає, що скаржниця та позивач фактично домагаються повторного перегляду справи №520/3601/19, у якій судом ухвалено рішення, яке після апеляційного перегляду набрало законної сили 1 червня 2020 року. Однак вказане буде суперечити конституційним гарантіям щодо обов'язковості судового рішення, закріпленим у статті 129-1 Конституції України.

40. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з положеннями статті 45 КАС України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Таким чином, охоронюваний законом інтерес, за захистом якого особа звертається до суду, в тому числі, подаючи апеляційні та касаційні скарги, судам варто оцінювати в межах судового розсуду (дискреції), визначеного процесуальним законом, зокрема, на предмет обґрунтованості наявності та доведеності такого інтересу. Такі повноваження щодо визначення "штучності заявленого особою охоронюваного законом інтересу" та відповідного реагування на них сприяють дотримання судами принципів правової визначеності, процесуальної економії, ефективності, розумності (раціональності), а також принципу обов'язковості виконання судового рішення.

41. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ~law17~ від 16.09.2014) сторони домовились надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд.

42. Крім того, у доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), зазначається, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ (пункт 44).

43. Юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження.

Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані.

У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потре бувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності (пункт 46).

44. Про необхідність дотримання принципу res judicata неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

45. Як вбачається із рішення ЄСПЛ у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya
v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

46. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).

47. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v.

Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 43).

48. У рішенні у справі "Вієру проти Республіки Молдова" (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що в першу чергу відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).

49. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Промислово-фінансовий Консорціум "Інвестиційно-металургійний союз" проти України", заява № 10640/05).

50. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

51. У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

53. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: В. М. Бевзенко

Н. В. Коваленко