ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №808/2291/16

адміністративне провадження №К/9901/69104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Півняк Олександр Сергійович, відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Бойченко Ю.П. від 18 травня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. від 06 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Півняк Олександр Сергійович, відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (далі - треті особи), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області щодо перереєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- зобов'язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради скасувати реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що зареєстроване на ім'я ОСОБА_6;

- зобов'язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради поновити реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з ОСОБА_6 на малолітню особу ОСОБА_3, від імені якого діє мати ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний реєстратор під час вчинення реєстраційної дії щодо перереєстрації права власності, не виконав вимоги статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у частині обов'язку встановлення не лише відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а і встановлення наявності обтяжень на нерухоме майно. За позицією позивача спірна реєстраційна дія вчинена під час дії обтяжень прав на нерухоме майно, а саме на вказану квартиру було накладено арешт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційний суд, виходив з того, що державний реєстратор, вчиняючи реєстраційну дію щодо перереєстрації права власності, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконував рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено право на квартиру за вказаною адресою і поновлено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_6

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 20 грудня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Мороз Л.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/2291/16 та запропоновано учасникам справи подати відзиви на касаційну скаргу.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9848425 від 12 січня 2014 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1). Також державний реєстратор зазначив, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2014 року державним реєстратором внесено запис про накладення арешту на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2014 року по справі № 336/11156/13-ц.

25 березня 2015 року державним реєстратором внесено запис про припинення обтяження майна на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2014 року у справі № 336/11156/13-ц (провадження № 2/336/636/2014).

22 травня 2014 року державним реєстратором внесено запис про накладення арешту на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2014 року у справі № 336/3206/14-ц.

27 лютого 2015 року державним реєстратором внесено запис про припинення обтяження майна на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2015 року у справі № 336/3206/14-ц.

Інші записи про внесення обтяжень на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1, з 12 січня 2014 року по дату розгляду цієї справи у суді першої інстанції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

23 листопада 2015 року ОСОБА_11, яка діяла в інтересах ОСОБА_6 на підставі довіреності № 551 від 22 листопада 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_12, подала заяву про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Як підставу для скасування державної реєстрації нею до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції було надано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2014 року у справі № 336/3206/14-ц, яке набуло законної сили 25 листопада 2014 року.

У резолютивній частині вказаного рішення суду зазначено наступне:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 в його інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання договору дарування квартири недійсними, витребування майна від добросовісного набувача-задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування квартири НОМЕР_2 у АДРЕСА_1, укладений 18 січня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим № 43.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, проведену на підставі договору дарування від 18 січня 2014 року, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. за реєстровим № 51.

Поновити реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 березня 2011 року № 22-1825/2011р.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання недійсним договору дарування квартири НОМЕР_2 у АДРЕСА_1, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С. 12 січня 2014 року за реєстровим № 51 - відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2014 року у справі № 336/3206/14-ц, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2015 року.

Вказане судове рішення стало підставою для прийняття державним реєстратором:

рішення від 23 листопада 2015 року № 26394384, яким внесено запис про скасування державної реєстрації для внесення запису про скасування державної реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 за номером 4220141 розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 264858323101;

рішення від 24 листопада 2015 року № 26399142, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 за ОСОБА_6.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що на момент проведення спірних реєстраційних дій чинною була державна реєстрація обтяження - арешту на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про зняття арешту з вказаної квартири.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що судовим рішенням, на підставі якого скасовано державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 та зареєстровано право власності за ОСОБА_6, відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, недійсним, відтак, на думку скаржника зазначений договір є чинним.

Від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської Ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли до правильного висновку про те, що спірні реєстраційні дії вчиненні на підставі рішення суду, яке набуло чинності, відтак, просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, у тому числі, право власності на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як вбачається зі змісту наведених правових норм, однією з підстав для здійснення державної реєстрації є рішення суду, що набуло законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що для здійснення оскаржуваних реєстраційних дій заявником подано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2014 року у справі № 336/3206/14-ц, яке набуло законної сили 25 листопада 2014 року, та яким скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та поновлено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Колегія суддів також враховує, що згідно з положенням статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 14 КАС України встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність рішення державного реєстратора від 23 листопада 2015 року № 26394384, яким внесено запис про скасування державної реєстрації права власності на квартиру НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, та рішення від 24 листопада 2015 року № 26399142, яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Стосовно доводів скаржника про те, що на момент здійснення спірних реєстраційних дій було накладено арешт на квартиру, що унеможливлює проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що арешт на спірну квартиру було накладено ухвалами Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2014 року у справі № 336/11156/13-ц та від 16 травня 2014 року у справі № 336/3206/14-ц.

При цьому, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2014 року у справі № 336/11156/13-ц знято арешт з вказаної квартири, про що державним реєстратором внесено відповідний запис.

Що стосується накладення арешту у справі № 336/3206/14-ц, то як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2014 року, арешт було накладено як засіб забезпечення позову, який у зв'язку із закінченням розгляду справи було остаточно знято ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2015 року.

Разом з тим, спірні реєстраційні рішення прийнято 22 та 24 листопада 2015 року, тобто вже після зняття арешту з квартири НОМЕР_2 у АДРЕСА_1, як у справі № 336/11156/13-ц, так і у справі № 336/3206/14-ц.

Колегія суддів також враховує, що спірні правовідносини виникли у цій справ у зв'язку із оскарженням рішень суб'єкта владних повноважень - Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради; у межах цієї адміністративної справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності рішень державного реєстратора щодо здійснення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру.

Відтак, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів враховує, що суди оцінювали правомірність дій та рішення державного реєстратора, виходячи із критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. При цьому, питання визнання дійсності або недійсності цивільно-правових угод, встановлення або визнання права власності або іншого речового права за певною особою не є предметом адміністративного судочинства; їх вирішення здійснюється у межах цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала правову позицію стосовно підвідомчості адміністративним судам справ про оскарження рішень та дій реєстраторів, якщо майновий спір між учасниками справи (як правило, позивачем та третьою особою) вже вирішено у порядку цивільного (господарського) судочинства та є рішення суду, що набуло законної сили. Зокрема, у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 820/3936/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а також перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили характер спірних правовідносин, прийняли законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог КАС України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз