ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ18 листопада 2021 рокум. Київсправа № 520/10109/2020адміністративне провадження № К/9901/10898/21Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:Судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року (головуючий суддя Зінченко А. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бегунц А. О., судді - Мельнікова Л. В., Рєзнікова С. С. ) у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,установив:У липні 2020 року Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути до бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 25904,81 грн. Підставою позову контролюючий орган зазначив те, що за відповідачкою обліковується податковий борг перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який добровільно не сплачений, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідачка, ОСОБА_1, звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення й прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами
3,
4 частини
4 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом -
КАС України).На обґрунтування касаційної скарги відповідачка зазначає, що борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2018 року №0016359-5606-2030, №0016361-5606-2030, №0016358-5606-2030, сплачений 29 липня 2019 року, а тому означені рішення та виставлена позивачем податкова вимога від 6 травня 2019 року №53260-56 в силу положень підпункту
60.1.1 пункту
60.1 та пункту
60.2 статті
60 Податкового кодексу України (далі -
ПК України) вважаються відкликаними. На підкріплення своїх доводів посилається на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18, ухвалену за подібних правовідносин. Також, зазначає, що контролюючим органом не надано належних доказів отримання відповідачкою податкових повідомлень-рішень, а тому звернення з цим позовом про стягнення боргу є передчасним. Окрім того, стверджує, що судами стягнуто податковий борг, який включає в себе вже сплачені платником податків суми податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями рішеннями від 10 грудня 2018 року №0016358-5606-2030, №0016359-5606-2030, №0016361-5606-2030. Зауважує, що контролюючим органом незаконно включено до загального розміру боргу несплачені суми податку за 2016 рік, оскільки це заборонено приписами пункту
102.1 статті
102 ПК України (строк давності).У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом
3 частини
4 статті
328 КАС України, відповідачка зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме у випадку протиправного стягнення судом з платника податку суми вже сплаченого податкового боргу.Наполягаючи на порушенні судами норм процесуального права (пункт
4 частини
4 статті
328 КАС України) відповідачка посилається на те, що судами неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не враховано доводи й аргументи, якими вона обґрунтовувала свою правову позицію у спорі. Також, наполягає на тому, що судами прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме - нерухоме майно, на площу якого було нараховано спірний податок, належить на праві спільної часткової власності відповідачці та ОСОБА_2.Враховуючи, що відповідно до приписів підпункту
266.1.2 пункту
266.1 статті
266 ПК України якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку, - відповідачка вважає, що суди повинні були залучити до участі у справі як другого співвідповідача ОСОБА_2, однак, цього не зробили, чим порушили норми процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідачки - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Наполягає на тому, що всі податкові повідомлення-рішення належним чином направлені відповідачці, а сплата платником податку коштів у рахунок погашення податкового боргу не призвела до повного його погашення. На противагу доводам касаційної скарги зазначає, що податковим органом не заявлялись в межах даного позову несплачені відповідачкою суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік. Також вважає, що порушені відповідачкою у касаційній скарзі питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюються предметом доказування в цій справі.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.Судами попередніх інстанцій встановлено, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 25904,81 грн.У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов'язань у встановлені податковим законодавством строки, відповідно до приписів пункту
59.1 статті
59 ПК України 29 травня 2019 року контролюючим органом направлено на адресу відповідачки податкову вимогу від 6 травня 2019 року №53260-56.Як з'ясували суди податкова вимога в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною.
Оскільки податковий борг відповідачкою не сплачено, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачкою не виконано податкового обов'язку зі сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених
ПК України, а тому податковий борг підлягає стягненню в судовому порядку.Відповідно до частини
1 статті
341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів
КАС ВС виходить з наступного.За приписами частини
1 статті
67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту
16.1.4 пункту
16.1 статті
16 ПК України платник податків зобов'язаний, серед іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпункту
16.1.4 пункту
16.1 статті
16 ПК України та законами з питань митної справи.У пункту
14.1 статті
14 ПК України наведено наступні визначення:податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156);податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених пункту
14.1 статті
14 ПК України та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157);податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153);
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений пункту
14.1 статті
14 ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному пункту
14.1 статті
14 ПК України (підпункт 14.1.175);погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункт 14.1.152).Відповідно до пункту
58.3 статті
58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному пункту
58.3 статті
58 ПК України.Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пункту
58.3 статті
58 ПК України.У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.За приписами пункту
42.2 статті
42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).Пунктом
42.4 статті
42 ПК України, до якої відсилає пункт
58.3 статті
58 ПК України, визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.Згідно з пунктом
59.1 статті
59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до підпункту
60.1.1 пункту
60.1 статті
60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.За приписами пункту
60.2 статті
60 ПК України у випадках, визначених підпунктом60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.Згідно з пунктом
87.9 статті
87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до пунктом
87.9 статті
87 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.Як з'ясували суди попередніх інстанцій з наданих контролюючим органом відомостей, за ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 25904,81 грн, який складається з податкових зобов'язань, нарахованих на підставі податкових повідомлень-рішень: а саме: від 4 березня 2019 року №0023757-5606-2030 в сумі 5645,09 грн; від 10 грудня 2018 року №0016358-5606-2030 в сумі 5907,20 грн; від 18 лютого 2020 року №0008568-5606-2030 в сумі 7703,36 грн; від 4 березня 2019 року №0023756-5606-2030 - в сумі 10,67 грн; від 10 грудня 2018 року №0016361-5606-2030 в сумі 65,28 грн; від 18 лютого 2020 року №0008567-5606-2030 в сумі 85,13 грн; від 4 березня 2019 року №0023754-5606-2030 в сумі 1526,05 грн; від 10 грудня 2018 року №0016359-5606-2030 в сумі 2153,60 грн; від 18 лютого 2020 року №0008565-5606-2030 в сумі 2808,43 грн.Перевіряючи доводи відповідачки щодо ненаправлення на її адресу податкових повідомлень-рішень та, відповідно, їх неотримання, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з реєстру територіальної громади м. Харкова, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Колегією суддів суду апеляційної інстанції було оглянуто в судовому засіданні оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, квитанції та інші докази поштової кореспонденції між контролюючим органом та ОСОБА_1, за наслідками чого з'ясовано наступні обставини:податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0016358-5606-2030, №0016359-5606-2030, №0016361-5606-2030 направлені на адресу відповідачки 20 грудня 2018 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, та отримано відповідачем 24 грудня 2018 року;податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2019 року №0023754-5606-2030, №0023756-5606-2030, №0023757-5606-2030 направлено на адресу відповідачки 13 березня 2019 року поштовим відправленням з повідомленням про вручення, однак, не вони не отримані адресатом, конверт з вказаними податковими-рішеннями повернуто до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання;податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року №0008565-5606-2030, №0008567-5606-2030, №0008568-5606-2030 направлені на адресу відповідачки 18 березня 2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак не були отримані, конверт з вказаними податковими-рішеннями повернуто до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання.Враховуючи викладене та положення статей
42,
58 ПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення належним чином направлені відповідачці та вважаються врученими в силу закону.
Крім того, судами встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0016358-5606-2030, №0016359-5606-2030, №0016361-5606-2030 відповідачкою оскаржувались до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі №520/3693/19, яка набрала законної сили 15 серпня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення.В означеному рішенні судом зазначено, що "спірні податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року хоча і направлені поза законодавчо встановленим строком, однак, порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення саме по собі не впливає на його законність та відсутність у позивача обов'язку щодо сплати податкового зобов'язання. Складення та направлення із запізненням податкових повідомлень-рішень не призвело до порушення прав фізичної особи - платника податку, оскільки строки виконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку. З урахуванням викладеного суд констатував наявність у позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, та, як наслідок, відсутність підстав для скасування спірних податкових повідомлень - рішень від 10 грудня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2017 рік".Решта податкових повідомлень-рішень, як і вимога про сплату боргу, відповідачкою в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались.ОСОБА_1 у ході розгляду справи наполягала на тому, що після завершення процедури адміністративного та судового оскарження податкових повідомлень-рішень, нею повністю сплачений борг у розмірі 8126,08 грн, на підтвердження чого надано квитанції №1670-5259-1190-0838, №1670-5272-1504-0644 та №1670-5281-1219-0650, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення відповідно до підпункту
60.1.1 пункту
60.1 та пункту
60.2 статті
60 ПК України вважаються відкликаними.Перевіряючи означені доводи судом апеляційної інстанції з'ясовано з даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1, що після здійснення нею сплати сум податку відповідно до платіжних доручень від 29 липня 2019 року на загальну суму 8126,08 грн (2153,60 грн + 65,28 грн + 5907,20 грн), означена сума зарахована контролюючим органом в рахунок погашення недоїмки, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень, а саме: за №0016358-5606-2030 від 10 грудня 2018 року - нараховано 5907,20 грн, сплачено 4679,63 грн, за №0016359-5606-2030 від 10 грудня 2018 року - нараховано 2153,60 грн, сплачено 1166,79 грн, за №0023757-5606-2030 від 4 березня 2019 року - нараховано
6872,66
грн, сплачено 1227,57 грн, за №0023756-5606-2030 від 4 березня 2019 року - нараховано 75,95 грн, сплачено 65,28 грн, за №0023754-5606-2030 від 4 березня 2019 року - нараховано 1526,05 грн, сплачено 979,53 грн, та на 7,28 грн зменшено борг з пені КОР (карток особових рахунків).Тобто, як встановлено судом апеляційної інстанції, сплата відповідачкою означених сум не мала наслідком повного погашення недоїмки, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2018 року №0016358-5606-2030, №0016359-5606-2030, №0016361-5606-2030, відтак, не призвела до сплати усієї суми податкового боргу.З огляду на викладене судом апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено доводи відповідачки про те, що податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0016358-5606-2030, №0016359-5606-2030, №0016361-5606-2030 є відкликаними в силу закону.Судами обох інстанцій також було враховано, що податкова вимога від 6 травня 2019 року №53260-56, виставлена відповідачці, на час звернення контролюючого органу до суду з даним позовом, є дійсною, не скасованою, не зміненою чи відкликаною, що свідчить на користь обґрунтованості заявленого контролюючим органом позову та про наявність підстав до його задоволення.У касаційній скарзі відповідачка посилається на те, що судами ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі за подібних правовідносин (постанова
КАС ВС від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18), де касаційний суд зробив такий висновок: "з огляду на правове регулювання порядку направлення податкових вимог, повторне направлення податкової вимоги не передбачено виключно у випадку, якщо з моменту направлення першої вимоги, податковий борг, визначений у ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення.
Проте у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Відповідно, у разі виникнення в подальшому у платника податків нового податкового боргу, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку - шляхом, зокрема, направлення платникові податків нової податкової вимоги. На користь зазначеного свідчить підпункт
60.1.1 пункту
60.1 статті
60 ПК України, відповідно до якого податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення".Втім, колегія суддів наголошує, що структура податкового боргу відповідачки належним чином досліджувалися судами попередніх інстанцій й обставин щодо її повного погашення в цій справі не встановлено. Більш того, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Якщо ж після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом
3 частини
4 статті
328 КАС України, - у разі, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що такі аргументи відповідача фактично зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявним у справі доказам. Однак, такі доводи відповідно до приписів статті
341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду й не є свідченням неправильного застосування судами положень
ПК України. Більш того, скаржник конкретно не визначає висновку щодо правильного застосування якої норми права, яка б врегульовувала конкретно цей спір, ще не сформульовано Верховним Судом.На додаток до викладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини стосовно наявності підстав до стягнення в судовому порядку спірного в цій справі податкового боргу досліджувалися судами попередніх інстанцій й отримали належну правову оцінку в оскаржуваних судових рішеннях.Отже, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права. Висновки судів є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів.
Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень судами норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.Будь-яких інших порушень норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконних рішень, та слугували б обов'язковою підставою до їх скасування, колегією суддів у цій справі також не встановлено.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених
ПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина
1 статті
350 Кодексу адміністративного судочинства України).Керуючись статтями
343,
349,
350,
355,
356,
359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судупостановив:
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.Суддя-доповідач І. Л. ЖелтобрюхСудді О. В. БілоусН. Є. Блажівська