ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №813/142/16

адміністративне провадження №К/9901/12300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 813/142/16 за позовом ОСОБА_2 до Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області № 48 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області № 48 на постанову Львівського окружного адміністративного суду в складі головуючого судді - Братичак У.В. від 15 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі головуючого судді: Попка Я.С., суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П. від 14 червня 2016 року

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2016 року ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області № 48 (далі - ЛВК № 48) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому просив суд:

визнати протиправними дії ЛВК № 48 у видачі ОСОБА_2 довідки від 06 січня 2016 року № 10/48/22 про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій не проведено нарахування на всі виплати страхових внесків (єдиний внесок);

визнати протиправними дії ЛВК № 48 у врахуванні у зміст довідки від 06 січня 2016 року № 10/48/22 про заробітну плату для обчислення пенсії компенсації за формене обмундирування в червні 2011 року та компенсації за затримку виплати заробітної плати (грошове забезпечення) за період з січня 2012 року по грудень 2012 року в розмірі 28 934,43 грн.;

- зобов'язати ЛВК № 48 видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з січня 2001 року по лютий 2006 року відповідно до Додатку 1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) та включити в цю довідку:

а) суму заробітної плати за період з січня 2001 року по лютий 2006 року, яка складає 50642,13 грн. з розшифруванням (грн.) довідки від 06.01.16 року № 10/48/22 про заробітну плату для обчислення пенсії;

б) компенсацію за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) за період з жовтня 2001 року по лютий 2006 року, яка складає 28 934, 43 грн. з розшифруванням відповідно до позовної заяви та таблиці компенсації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням термінів їх виплат у справі № 2а-14133/11/1370;

в) компенсацію за формене обмундирування за період з жовтня 2001 року по лютий 2006 року, яка складає 566,32 грн. з розшифруванням.

В обґрунтування позовних вимог позивач вважає, що довідка від 06 січня 2016 року № 10/48/22 суперечить постанові Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 813/6837/13-а, якою зобов'язано ЛBK № 48 сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зі сум грошового забезпечення, на яке нараховується страхові внески, та яке було присуджено ОСОБА_2 постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року у справі № 2-1980/06 та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2а- 14133/11/1370.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, визнано протиправними дії ЛВК № 48 щодо видачі ОСОБА_2 довідки № 10/48/22 від 06 січня 2016 року про заробітну плату для обчислення пенсії компенсацію без врахування всіх складових заробітної плати та грошового забезпечення, визнано протиправними дії ЛВК № 48 щодо неврахування ОСОБА_2 в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 10/48/22 від 06 січня 2016 року компенсації за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) та компенсації за формене обмундирування в періоді з жовтня 2001 року по лютий 2006 року, зобов'язано ЛВК № 48 видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії у відповідності до Додатку 1 Порядку № 22-1:

- суму заробітної плати, яка складає 50 642,13 грн. з розшифруванням;

- компенсацію за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення), яка складає 28934, 43 грн. з розшифруванням;

- компенсацію за формене обмундирування, яка складає 566,32 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем під час оформлення довідки для призначення пенсії не дотримано встановленого зразка та проігноровано судові рішення, які набрали законної сили, що призвело до порушення чинного законодавства і прав позивача, та зумовило його звернення до суду для відновлення порушених прав.

Не погоджуючись з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ЛВК № 48 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати наведені рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга відповідача подана 07 липня 2016 року

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 235/900/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

22 серпня 2016 року позивачем та його представником подано заперечення на касаційну скаргу.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі за текстом - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Данилевич Н.А., судді Бевзенко В.М. та Шарапа В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року задоволено заяви суддів Данилевича Н.А., Бевзенка В.М. та Шарапи В.М. про самовідвід та передано справу для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 813/142/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 21 січня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 22 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що починаючи з 01 жовтня 2001 року, позивач проходив службу у ЛВК № 48 і 06 лютого 2006 року був звільнений з органів кримінально-виконавчої системи в запас за власним бажанням.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року у справі № 2-1980/06 за позовом ОСОБА_2 до ЛВК № 48 про стягнення заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам та відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково, стягнено в користь ОСОБА_2 з ЛВК № 48 невиплаченої надбавки за безперервний стаж в кримінально-виконавчій системі 812,54 грн., матеріальну допомогу 3 853,06 грн., компенсацію за несення служби понад установлений законодавством робочий час 17 443,52 грн., компенсацію за формене обмундирування 566,32 грн., за несення служби в нічний час 1 272,52 грн., а також 5 567,87 грн. компенсації за затримку виплати заробітної плати, всього 29 515,83 грн. Постанова суду набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року.

Також встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2а-14133/11/1370 за позовом ОСОБА_2 до ЛВК № 48, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області про відшкодування компенсації за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) стягнено з ЛВК № 48 на користь ОСОБА_2 компенсацію за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) в розмірі 23 366,56 грн. Постанова суду набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року (яка набрало законної сили 11 листопада 2013 року) у справі № 813/6837/13-а за позовом ОСОБА_2 до ЛВК № 48 про визнання протиправними дій, скасування довідки та зобов'язання вчинити дії позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними дії ЛВК № 48 щодо несплати страхових внесків з грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, та яке було присуджено ОСОБА_2 постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року у справі № 2-1980/06 та Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2а-14133/11/1370, зобов'язано ЛВК № 48 сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зі сум грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, та яке було присуджено ОСОБА_2 постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року у справі № 2-1980/06 та Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2а-14133/11/1370. Визнано протиправними дії ЛВК №48 щодо видачі ОСОБА_2 довідки № 10 про заробітну плату для обчислення пенсії від 04 вересня 2013 року, у яку не увійшли суми грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, та яке стягнуто постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року у справі № 2-1980/06 та Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2а-14133/11/1370. Зобов'язано ЛВК № 48 видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії з врахуванням грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, та яке стягнуто постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13.12.2006 року у справі № 2-1980/06 та Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі № 2а-14133/11/1370.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року ( яка набрала законної сили 09 грудня 2015 року) у справі № 813/3066/15 за позовом ОСОБА_2 до ЛВК № 48 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії позов задоволено, визнано протиправними дії ЛВК № 48 щодо видачі ОСОБА_2 довідки від 02 грудня 2013 року № 10 про заробітну плату для обчислення пенсії, довідки від 02 грудня 2013 року № 196, про грошове забезпечення без врахування всіх складових заробітної плати та грошового забезпечення, визнано протиправними дії ЛВК № 48 щодо неврахування ОСОБА_2 в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії компенсації за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) в розмірі 28 934,43 грн., матеріальної допомоги в розмірі 3 853,06 грн., та компенсації за формене обмундирування в розмірі 566,32 грн., зобов'язано Львівську виправну колонію № 48 управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії у відповідності до Додатку 1 Порядку № 22-1, та включити в цю довідку:

- суму заробітної плати, яка складає 27 259,72 грн. з розшифруванням;

- суму грошового забезпечення, яка складає 19 529,35 грн. з розшифруванням;

- компенсацію за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення), яка складає 28 934, 43 грн. з розшифруванням;

- матеріальну допомогу, яка складає 3 853,06 грн. з розшифруванням;

- компенсацію за формене обмундирування, яка складає 566,32 грн.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі № 813/3066/15 відповідач видав 20 січня 2016 року позивачу довідку від 06 січня 2016 року № 10/48/22 про заробітну плату для обчислення пенсії.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що згідно статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 01 січня 2007 року особи не підлягали загальнообов'язковому пенсійному страхуванню та, відповідно, не були застрахованими. Крім того, зазначає, що ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні Порядком № 22-1, ні будь-яким іншим нормативним актом не передбачено обов'язку видавати довідки про заробітну плату, оскільки, як вважає відповідач, відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, а не довідка про заробітну плату.

Позиція позивача зводиться до того, що судові рішення, які набрали законної сили повинні виконуватися, а відповідач вкотре ухиляється від їх виконання, шляхом видачі довідок, в яких не міститься інформації про сплату страхових внесків на суми грошового забезпечення включені в довідки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Порядком № 22-1 передбачено подання до пенсійних органів для обчислення пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії встановленого зразка, який установлений додатком 1 до цього Порядку.

Зокрема, така довідка повинна містити індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, зокрема, суми заробітної плати з розшифруванням (в грн.), інформацію про те, чи на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок), назви первинних документів, на підставі яких було видано таку довідку, адреса їх місцезнаходження, підписи керівника підприємства, установи, організації та головного бухгалтера.

Рішеннями судів згаданих вище, які набрали законної сили, визнано за ОСОБА_2 право на одержання вище перелічених доплат, компенсацій тощо, обов'язок ЛВК № 48 сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування із сум грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, та яке було визначено ОСОБА_2 постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року у справі № 2-1980/06 та Львівського окружного адміністративного суду від 17січня 2012 року у справі № 2а- 14133/11/1370 та видати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії з врахуванням грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески.

Судами у цій справі встановлено, що зі змісту довідки від 06 січня 2016 року № 10/48/22 видно, що довідка не містить інформації про те, що на всі виплати нараховані страхові внески (єдиний внесок), а відомості про компенсацію за формене обмундирування в розмірі 566,32 грн. та компенсацію за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) в розмірі 28 934,43 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та періоду нарахування цих сум.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Будь-яка відмова від виконання судових рішень презюмується як така, що є беззаконною, а бездіяльність суб'єкта владних повноважень - протиправною. Стаття 14 КАС України встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Касаційна скарга, фактично, зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та вже встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Оскільки питання сплати страхових внесків з вказаних вище видів грошового забезпечення позивача та, безпосередньо, включення компенсації за формене обмундирування в розмірі 566,32 грн. та компенсації за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) в розмірі 28 934,43 грн. і зазначення про це у відповідній довідці про заробітну плату для призначення пенсії вирішено судами, рішення яких набрало законної сили, то суди не можуть повторно давати оцінку цим обставинам.

Довідка від 06 січня 2016 року № 10/48/22 містить інформацію, що нарахування страхових внесків (єдиного внеску) не здійснювалось відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому суперечить постанові Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 813/6837/13-а, якою зобов'язано ЛВК №48 сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зі сум грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, та яке було присуджено ОСОБА_2 постановами Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року у справі № 2-1980/06 та від 17 січня 2012 року у справі № 2а-14133/11/1370.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку при розгляді цієї справи про задоволення позовних вимог виходячи з того, що відповідач ігноруючи попередні судові рішення, які набрали законної сили, видав позивачу довідку, яка не містить даних про нарахування страхових внесків на суму грошового забезпечення включену в довідку.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29)..

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області № 48 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко