ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/19594/20

адміністративне провадження № К/9901/9345/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Позняки-жил-буд" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 (колегія суддів: Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Черпіцька Л. Т. ) у справі №640/19594/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Позняки-жил-буд" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними та скасування положень Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки,

УСТАНОВИЛ

У серпні 2020 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Позняки-жил-буд" звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання положень Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки протиправними та їх скасування, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати окремі положення містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва - багатофункціонального комплексу, на земельній ділянці на бул. Лесі Українки, 7-9 у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 серпня 2018 року за № 812, а саме:

- перший абзац пункту 1 Розділу "Містобудівні умови та обмеження", в частині, де зазначено:"..та за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого та погодженого згідно законодавства..";

- перший абзац пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" повністю, де зазначено: "Ділянки проектування потрапляє в межі Історичного центру міста історичного ареалу, зону регулювання забудови першої категорії згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 жовтня 1988 року №976, від 16 липня 1979 року №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979, рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804.";

другий абзац пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження в частині, де зазначено: "Виконати вимоги Законів України.. "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979, від 12 травня 2006 року № 817, постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (зі змінами і доповненнями)";

третій абзац пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" повністю, де зазначено: "Проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого, погодженого та затвердженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318 (зі змінами)";

четвертий абзац пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" повністю, де зазначено: "Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини у встановленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини")";

п'ятий абзац пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" повністю, де зазначено: "Дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства у разі необхідності (Закон України "Про охорону культурної спадщини")";

шостий абзац пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження" повністю, де зазначено: "Проектну документацію рекомендовано надати на розгляд ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, ради Міністерства культури України";

абзац 23 пункту 5 Розділу "Містобудівні умови та обмеження", в частині, де зазначено:". . Закону України "Про охорону культурної спадщини"..".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строку звернення до суду про скасування містобудівних умов в частині, що не відповідає чинному законодавству, оскільки вони мають триваючу дію та вичерпуються лише після завершення будівництва. Отже, вимоги та обмеження щодо охорони культурної спадщини супроводжуватимуться до завершення будівництва, незважаючи на судові рішення у справі № 640/21505/18. У судових рішеннях у справі № 640/21505/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Позняки-жил-буд" до Міністерства культури України про визнання протиправним і скасування припису, зроблено висновок щодо відсутності в м. Києві затвердженого історичного ареалу. Відповідно, центральний орган охорони культурної спадщини на такій території не має законних підстав здійснювати свої повноваження, передбачені ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, погоджувати проектну документацію, видавати дозволи на виконання робіт тощо.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2021 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, відповідно до матеріалів справи містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, затверджено наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від
22.08.2018 року № 812. Натомість із позовною заявою позивач звернувся лише у серпні 2020 року (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду вх. № 640/19595/20). Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В цій справі містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - багатофункціонального комплексу, на земельній ділянці на бул. Лесі Українки, 7-9 у Печерському районі м. Києва, були затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 серпня 2018 року за № 812 та містили, в тому числі вимоги щодо необхідності виконання вимог Законів України "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979, від 12 травня 2006 року № 817, постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (зі змінами і доповненнями)"

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ч. 2, 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно ч. 1,5,8 ст.29 Закону основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

р)5.сот. иа

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що проектна документація на об'єкт будівництва розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних, складовою частиною яких є містобудівні умови та обмеження. У свою чергу містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва у відповідності до вимог, встановлених законодавством та містобудівною документацією, тобто, гранично допустимі (дозволені) вимоги до майбутнього проекту, та є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Вказана позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15.12.2018 у справі №522/6212/17.

Отже, за своєю юридичною природою містобудівні умови і обмеження, - це акт індивідуальної дії, який видається уповноваженими органами містобудування та архітектури та покладає на замовника будівництва певні обов'язки і обмеження.

Правовідносини, що виникають на підставі містобудівних умов і обмежень, носять довготривалий характер, оскільки діють до закінчення будівництва об'єкту.

Відповідно, якщо містобудівні умови і обмеження містять протиправні положення, то вони порушують права позивача, як замовника будівництва і вимоги закону, протягом всього строку своєї дії, а не лише в момент їх видачі. Протягом всього строку дії містобудівних умов № 812 від 22.08.2018 позивач змушений виконувати їх протиправні вимоги і нести ризик накладення санкцій з боку контролюючих органів у разі такого невиконання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положення частини 2 статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17 та 28.11.2018 у справі № 815/2311/15.

Відтак, враховуючи чинність містобудівних умов до завершення будівництва та їх можливу протиправність в оскаржуваній частині, колегія суддів вважає, що станом на момент звернення до суду з позовом не припинили існувати підстави для звернення до суду та погоджується з доводами позивача, що згідно частини 2 статті 122 КАС України строк звернення до суду з цією позовною заявою не є пропущеним.

Частиною 2 статті б КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

В цій справі колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропущення строку звернення до суду, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС).

За змістом частини 1 статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення рішення суду першої інстанції в силі, однак з урахуванням наведених норм процесуального права, скасування судового рішення, яке перешкоджає провадженню у справі, має наслідком направлення справи до цього ж суду для продовження її розгляду.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Позняки-жил-буд" задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 скасувати.

Справу № 640/19594/20 направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук