ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/2275/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС"

представник позивача - не з'явився

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський"

представник відповідача - Козловський Б.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Кравчук Н.М. - головуючий, Матущак О.І., Мирутенко О.Л. від 29 березня 2018 року та рішення Господарського суду Чернівецької області у складі Ніколаєва М.І. від 07 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. 11.07.2017 ТОВ "ВЕЛТС" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ "Соковий завод Сокирянський" про витребування зі зберігання соку яблучного концентрованого, освітленого, в кількості 113111 кг, загальною вартістю 2 270 024,33 грн., що переданий ТОВ "ВЕЛТС" на зберігання ТОВ "Соковитий завод Сокирянський" відповідно до договору №01091602 про надання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини від 01.09.2016 та актів прийому-передачі.

2. 28.07.2017 ТОВ "Соковий завод Сокирянський" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із зустрічним позовом до ТОВ "ВЕЛТС" про стягнення заборгованості в розмірі 1 937 861,95 грн., з яких 480 510,47 грн. сума основного боргу за договором №01091602 від 01.09.2016, 184 488,06 грн. пені, 20 947,17 грн. 3% річних та 94 968,95 грн. інфляційні втрати, 1 156 947,30 грн. витрати по зберіганню соку.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

3. 01.09.2016 між ТОВ "Соковий завод Сокирянський" (виконавець) та ТОВ "ВЕЛТС" (замовник) укладено договір № 01091602 про надання послуг з виготовлення продукції з давальницької сировини, згідно з умовами якого виконавець надає замовнику за плату послуги по виготовленню готової продукції, узгодженої сторонами в замовленнях, з сировини замовника, протягом терміну дії договору.

4. Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання виготовити по завданню замовника готову продукцію на власних або орендованих виробничих площах, що знаходяться за адресою: 60231, Чернівецька область. Сокирянський р-н., с. Коболчнн, вул. Пушкіна, будинок 1 А, та виробничих потужностях, залучаючи для цього власних фахівців. Крім того, виконавець зобов'язується за власний кошт зберігати у власних спеціалізованих складських приміщеннях надану на переробку необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію.

5. Згідно п. 1.3 договору замовник бере на себе зобов'язання по поставці необхідної сировини для виготовлення готової продукції. Крім того, замовник зобов'язується приймати готову продукцію та сплачувати виконавцю вартість виконаних робіт по виготовленню готової продукції.

6. Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору його загальна вартість не регламентується і складається з сум актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

7. Замовник та виконавець засвідчують, що між сторонами досягнута домовленість, що вартість виконаних робіт по виготовленню однієї тони продукції, передбаченої пунктом 1.1 цього договору, визначається згідно виробничого звіту по втратам на виготовлення партії готової продукції. Вартість послуг складається з виробничих витрат (прямі виробничі та накладні виробничі витрати). Під витратами мається на увазі всі постійні виробничі та накладні виробничі витрати, що відносяться до періоду виготовлення партії готової продукція та такі, що були понесені для забезпечення відповідного виробничого процесу. Звірка звітності по виробничим витратам проводиться спільно сторонами договору після завершення виготовлення партії готової продукції на підставі первинної документації, що надається бухгалтерією виробника. Вказана сума включає в себе суму податку на додану вартість(п. 2.2 договору)

8. Згідно з пунктом 2.4 договору підставою для здійснення оплати послуг виконавця являється наданий виконавцем на кожну надану послугу з переробки, пакет документів:

Акт приймання-передачі продукції переробки давальницької сировини;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг);

Звіт про використання давальницької сировини;

Сертифікат якості на продукцію;

Контрольні зразки готової продукції.

9. Пунктом 2.5 договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах розстрочки:

- 70% вартості наданих послуг - протягом семи банківських днів, з моменту отримання пакету документів, передбачених пунктом 2.4 даного договору.

- 30% вартості наданих послуг - протягом п'ятнадцяти банківських днів, з моменту отримання пакету документів, передбачених пунктом 2.4 даного договору.

10. Дозволяється оплата авансових платежів за надані послуги.

11. Замовник передає виконавцю письмове замовлення на виготовлення готової продукції, в якому вказує запланований асортимент готової продукції та мінімально необхідну кількість готової продукції по кожній окремій позиції асортименту. Давальницька сировина має бути поставлена замовником на склад виконавця, власними силами та за власний рахунок. Приймання давальницької сировини за кількістю та якістю провадиться на складі виконавця відповідно до умов цього договору за участю представника замовника або без нього за домовленістю із замовником на підставі акту приймання-передачі давальницької сировини для переробки. З моменту підписання акту приймання-передачі давальницької сировини на переробку, усі ризики випадкової загибелі та псування сировини несе виконавець (п.3.1 - 3.7 договору).

12. Судами встановлено, що спору щодо обсягів наданої для переробки давальницької сировини між сторонами не існує.

13. Відповідно до п. 3.8 договору виконавець зобов'язується не пізніше двох календарних днів з моменту отримання давальницької сировини, здійснити виробничий цикл по переробці сировини та отриманні готової продукції та повідомити замовника про закінчення виготовлення продукції та наявність готової продукції для приймання, в термін що не перевищує один день з моменту її виготовлення.

14. Згідно з п. 3.9 договору замовник зобов'язується забрати продукцію зі складу виконавця після одержання повідомлення виконавця про готовність, узгоджує з виконавцем строк планованого відвантаження. Термін по відвантаженню не повинен перевищувати шістдесяти календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність продукції. У випадку перевищення зазначеного терміну зберігання сторони мають дійти згоди стосовно термінів та умов подальшого зберігання готової продукції.

15. На виконання умов даного договору, замовник передав виконавцю, після завершення виробничого циклу, продукцію переробки давальницької сировини, а саме 978261 кг соку яблучного концентрованого, освітленого та 298034 кг жмиху яблучного, що підтверджується актами приймання-передачі продукції переробки давальницької сировини від 01.10.2016 №АКТ ВП-00000002, від 20.10.2016 № АКТ ВП-00000001, від 31.10.2016 № АКТ ВП-00000002, від 31.10.2016 № АКТ ВП-00000005 та від 30.11.2016 № АКТ ВП-00000007.

16. Також, сторони підписали акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПП-0000009 на суму 994 364,38 грн. без ПДВ від 31.10.2016 та № ПП-0000013 на суму 1 409 394,35 грн. без ПДВ від 30.11.2016, згідно яких погодили, що виконавцем надані послуги по виготовленню соку яблучного концентрованого освітленого в кількості 978261 кг на загальну суму 2 403 758,73 грн. без ПДВ (загальна сума з ПДВ складає 2 884 510,47 грн.

17. Судами встановлено, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ПП-0000009 від 31.10.2016 оплачений ТОВ "ВЕЛТС" в повному обсязі, у той час як роботи, прийняті відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №ПП-0000013 від 31.11.2016 оплачені частково, на суму 1 210 762,75 грн., що підтверджується банківськими виписками у призначеннях платежу в яких вказано - за послуги переробки згідно договору від 01.09.2016.

18. Таким чином, неоплаченими залишилися роботи (надані послуги по виготовленню соку) на суму 480 510,47 грн.

19. На підставі актів прийому-передачі від 01.10.2016, 20.10.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, 18.11.2016, 20.11.2016, 22.11.2016, 26.01.2017 та 01.03.2017 ТОВ "ВЕЛТС" передало ТОВ "Соковий завод Сокирянський" на зберігання 1101581 кг соку. Дані акти підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками сторін.

20. З моменту прийняття на зберігання продукції, ТОВ "Соковий завод Сокирянський" повернуло ТОВ "ВЕЛТС" зі зберігання продукцію згідно актів прийому-передачі зі зберігання від 24.10.2016, 29.10.2016, 04.11.2016, 04.11.2016, 07.11.2016, 07.11.2016, 10.11.2016, 11.11.2016, 17.11.2016, 18.11.2016, 19.11.2016, 21.11.2016, 22.11.2016, 23.11.2016, 23.11.2016, 25.12.2016, 16.01.2017, 16.01.2017, 23.01.2017, 24.01.2017, 27.01.2017, 28.01.2017, 01.02.2017, 09.02.2017, 14.02.2017 та 25.04.2017 частково. Тобто, на зберіганні у ТОВ "Соковий завод Сокирянський" залишилось 113 940 кг. соку загальною вартістю 2270024,33 грн. (без ПДВ), виготовленого на замовлення ТОВ "ВЕЛТС".

21. 05.04.2017 та 11.04.2017 ТОВ "ВЕЛТС" надіслало на адресу ТОВ "Соковий завод Сокирянський" вимоги №05.04.2017/1 та відповідно №11-04-2017/1 про повернення продукції зі зберігання.

22. Проте, дані вимоги були залишені без задоволення, що стало підставою звернення ТОВ "ВЕЛТС" до суду з позовом про витребування майна зі зберігання.

23. В свою чергу, ТОВ "Соковий завод Сокирянський" 12.05.2017 надіслало ТОВ "ВЕЛТС" претензію № 25 про оплату наданих послуг по виготовленню соку в розмірі 480 510,47 грн.

24. Оскільки дана вимога була залишена без задоволення, ТОВ "Соковий завод Сокирянський" звернувся до господарського суду із зустрічними вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 1 937 861,95 грн., з яких 480 510,47 грн. сума основного боргу за договором №01091602 від 01.09.2016, 184 488,06 грн. пені, 20 947,17 грн. 3% річних та 94 968,95 грн. інфляційні та стягнення витрат по зберіганню соку в розмірі 1 156 947,30 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

25.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2017, залишеним без змін постановою Львівскього апеляційного господарського суду від 29.03.2018, первісний позов задоволено: витребувано на користь ТОВ "ВЕЛТС" зі зберігання яблучний сік, що переданий на зберігання ТОВ "Соковий завод Сокирянський".

25.2. Зустрічний позов задоволено частково: cтягнуто з ТОВ "ВЕЛТС" на користь ТОВ "Соковий завод Сокирянський" 480 510,47 грн. основного боргу, 184 077,66 грн. пені, 94 968,74 грн. інфляційних втрат, 20 947,17 грн. 3% річних. У задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 410,40 грн. пені, 470,48 грн. 3 % річних та 1 156 947,30 грн. витрат на зберігання - відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Соковий завод Сокирянський" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить рішення в частині витребування на користь ТОВ "Велтс" зі зберігання яблучний сік та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову щодо стягнення з ТОВ "Велтс" на користь ТОВ "Соковий завод "Сокирянський" витрат на зберігання товару скасувати, направити в цій частині справу на новий розгляд. В іншій частині рішення Господарського суду Чернівецької області та постанову Львівського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Аргументи учасників справи

27. Доводи касаційної скарги ТОВ "Соковий завод Сокирянський" в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Соковий завод Сокирянський" щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на зберігання соку у розмірі 1 156 947, 30 грн.

27.1. суди дійшли помилкових висновків щодо правової оцінки правовідносин зберігання між позивачем та відповідачем. Підписані між ТОВ "Соковий завод Сокирянський", як зберігачем та ТОВ "Велтс", як поклажодавцем, акти прийому-передачі на зберігання є договорами зберігання, укладеними між ними в письмовій формі на невизначений строк, без погодження плати за зберігання, тобто безоплатно, з покладанням на поклажодавця обов'язку відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, у зв'язку з безоплатим зберіганням в порядку ст. 937, ч.3 ст.947 Цивільного кодексу України.

28. Доводи касаційної скарги ТОВ "Соковий завод Сокирянський" щодо задоволення первісного позову ТОВ "Велтс" по витребуванню зі зберігання яблучного соку на користь останнього, що переданий на зберігання ТОВ "СЗ Сокирянський" .

29. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до порушення судами норм процесуального права, а саме:

29.1. Суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про проведення судової криміналістичної почеркознавчої експертизи в частині документального підтвердження кількості товару, переданого на зберігання.

29.2. Судами проігноровано те, що акт прийому-передачі яблучного соку від 01.03.2017, яким відповідач (за первісним позовом) прийняв на зберігання яблучний сік є підробленим, підпис на акті від імені зберігача не є підписом заступника директора ТОВ "СЗ "Сокирянський", а наявність печатки на вказаному акті пояснюється тим, що на підприємстві позивача завжди перебували уповноважені представники ТОВ "Велтс", що свідчить про безперешкодний доступ до бухгалтерії заводу та інших приміщень, що дало змогу поставити печатку ТОВ "СЗ "Сокирянський" на спірному акті.

29.3. Судами необґрунтовано відхилено клопотання ТОВ "СЗ "Сокирянський" про призначення судової економічної експертизи фінансово-господарької діяльності для з'ясування фактичних обставин справи в частині підтвердження витрат по зберіганню товару.

29.4. Судами необґрунтовано відхилено клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для з'ясування фактичних обставин справи в частині встановлення фактичних залишків товару, який знаходиться на зберіганні та підлягає витребуванню.

29.5. Судами не повно та не всебічно з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для справи.

29.6. Не надання оцінки всім аргументам, на які посилався ТОВ "Соковий завод Сокирянський" в обґрунтування своїх вимог, заперечень та клопотань про проведення вищезазначених експертиз.

Позиція ТОВ "ВЕЛТС", викладена у відзиві на касаційну скаргу

30. ТОВ "ВЕЛТС" вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

31. Крім того, позивач (за первісним позовом) у своєму відзиві зазначає, що вимога про відшкодування витрат з ТОВ "ВЕЛТС" ТОВ "Соковий завод Сокирянський" є зміною в односторонньому порядку умов договору щодо зберігання товару за власний кошт.

32. Щодо порушення норм процесуального права в частині відмови у призначенні судових експертиз, позивач вважає, що питання, які поставлені ТОВ "Соковий завод Сокирянський" на роз'яснення експертів , можуть бути досліджені під час судового розгляду справи на підставі наявних у справі і поданих сторонами доказів, без призначення судової експертизи, шляхом оцінки належних та допустимих доказів в їх сукупності, а призначення експертизи призведе лише до затягування судового процесу.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

33. Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції судом касаційної інстанції, згідно з положеннями ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Здійснивши перегляд судових рішень у справі на предмет їх відповідності застосованим нормам матеріального та процесуального права. Верховний Суд не вбачає підстав для їх скасування з огляду на наступне.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір виник з договірних відносин на підставі, укладеного між позивачем та відповідачем, договору про надання послуг з виготовлення продукції з давальницької сировини, а саме (1) щодо обов'язку ТОВ "Соковий завод "Сокирянський" повернути майно зі зберігання (первісний позов) та (2) обов'язку ТОВ "ВЕЛТС" сплати вартості виготовленого соку та відшкодування витрат на його зберігання.

36. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли з цивільно - правових зобов'язань сторін за договором, які підпадають під регулювання норм Цивільного, Господарського кодексів та положень укладеного договору.

37. За змістом ст. 175 Господарського кодексу України вбачається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

38. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України.

39. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

40. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

41. Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

42. Приписами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

43. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами укладений договір надання послуг з виготовлення продукції з давальницької сировини.

44. Суди дійшли вірного висновку, що він є змішаним, оскільки в ньому передбачені як умови договору підряду (виготовлення готової продукції), так і частково - договору зберігання (готової продукції).

45. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

46. Як зазначалося вище, виконавцем були виконані роботи по виготовлено готової продукції на загальну суму 2 884 510,47 грн. з ПДВ, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ПП-0000009 від 31.10.2016 та № ПП-0000013 від 30.11.2016.

47. Згідно банківських виписок ТОВ "ВЕЛТС" вказані роботи оплатило частково на суму 1 210 762,75 грн.

48. Таким чином, неоплаченими залишилися роботи (надані послуги по виготовленню соку) на суму 480 510,47 грн.

49. Сума даного боргу відображена в підписаному ТОВ "ВЕЛТС" в процесі судового розгляду акті звірки взаємних розрахунків за вересень 2016 року - липень 2017 року. Докази оплати вказаного боргу судам не надано, у зв'язку з чим останній підлягає стягненню.

50. Крім того, судом правомірно встановлено, що "Соковий завод Сокирянський" свого обов'язку щодо повернення чужого майна власнику після заявлення вимоги про його повернення не виконало всупереч ст. 594, 595 Цивільного кодексу України та не заявило про притримання речі, внаслідок чого неправомірно не повертає сік ТОВ "ВЕЛТС", навіть за умови наявності боргу за його виготовлення.

51. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильну правову оцінку правовідносин зберігання, які виникли між сторонами, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій було відмолено у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на зберігання соку у розмірі 1 156 947, 30 грн.

52. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, з огляду на наступне.

53. Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

54. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ст. 937 ЦК України).

55. Відповідно до ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

56. Статтею 953 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

57. Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець зобов'язується за власний кошт зберігати, у власних спеціалізованих складських приміщеннях надану на переробку необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію.

58. Згідно з п. 3.9 договору замовник зобов'язується забрати продукцію зі складу виконавця, після одержання повідомлення виконавця про готовність, узгоджує з виконавцем строк планованого відвантаження. Термін по відвантаженню не повинен перевищувати шістдесяти календарних днів, з моменту отримання повідомлення про готовність продукції. У випадку перевищення зазначеного терміну зберігання сторони мають дійти згоди стосовно термінів та умов подальшого зберігання готової продукції.

59. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що передбачений п. 3.9 договору 60-ти денний строк стосується терміну відвантаження продукції в межах відносин підряду. Тобто, виконавець повинен зберігати продукцію на власному складі до підписання актів приймання-передачі продукції та виконаних робіт, але не більше 60-ти днів. У випадку перевищення зазначеного терміну зберігання сторони мають дійти згоди стосовно термінів та умов подальшого зберігання готової продукції.

60. Судами не встановлено доказів письмової згоди щодо термінів та умов подальшого зберігання готової продукції, у зв'язку з чим у ТОВ "Соковий завод Сокирянський" відсутні підстави для стягнення витрат на зберігання соку.

61. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у п. 27.1. цієї постанови.

62. Щодо інших доводів касаційної скарги, суд зазначає наступне.

63. Верховний Суд, як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

64. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

65. Керуючись вищезазначеним, а також імперативними нормами статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин з урахуванням встановлених обставин справи.

66. Доводи касаційної скарги щодо відмови у задоволенні клопотання про проведення судової криміналістичної почеркознавчої експертизи в частині документального підтвердження кількості товару, переданого на зберігання, підробки акту прийому-передачі яблучного соку від 01.03.2017, яким відповідач (за первісним позовом) прийняв на зберігання яблучний сік, відмови у призначення судової економічної експертизи фінансово-господарської діяльності для з'ясування фактичних обставин справи в частині підтвердження витрат по зберіганню товару, клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для з'ясування фактичних обставин справи в частині встановлення фактичних залишків товару, який знаходиться на зберіганні та підлягає витребуванню - зводяться до вимог про переоцінку доказів і встановлення обставин справи та лише свідчать про намагання ТОВ "Соковий завод Сокирянський" домогтися повторного перегляду справи судом касаційної інстанції з формальних міркувань, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції, є неприпустимим згідно норм чинного процесуального законодавства та не відповідає вищенаведеній практиці Європейського суду з прав людини, оскільки вказані обставини встановлені на підставі належних та допустимих доказів, останнім надана належна юридична оцінки за результатами розгляду їх в сукупності.

67. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

68. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

69. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2018 року у справі № 926/2275/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.