ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "Юліус",

представник позивача - Карпов В.Ю., адвокат (дов. від 01.12.2018),

відповідач -1 - приватне підприємство "Цитрус Лайм",

представник відповідача -1 - не з'явився,

відповідач -2 - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",

представник відповідача -2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А.

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2018 (головуючий суддя Вавренюк Л.С.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.)

у справі № 912/1104/18

за позовом приватного підприємства "Юліус" (далі - ПП "Юліус")

до приватного підприємства "Цитрус Лайм" (далі - ПП "Цитрус Лайм") та публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк")

про визнання недійсним іпотечного договору від 14.03.2008, виключення записів про іпотеку і обтяження з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПП "Юліус" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ПП "Цитрус Лайм" та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про: визнання недійсним іпотечного договору від 14.03.2008, який укладений ПП "Цитрус Лайм" як іпотекодавцем та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" як іпотекодержателем; виключення записів про іпотеку і обтяження з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин суперечить приписам статей 576, 583 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 11 Закону України "Про заставу", статті 5 Закону України "Про іпотеку" з огляду на те, що ПП "Цитрус Лайм", передаючи нерухоме майно за іпотечним договором від 14.03.2008 в іпотеку, розпорядилося майном, власником якого воно не було, чим порушено право позивача як власника такого майна.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2018 у справі № 912/1104/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.018, позов задоволено частково: визнано недійсним іпотечний договір від 14.03.2008, який укладений ПП "Цитрус Лайм" та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПП "Цитрус Лайм" на користь ПП "Юліус" 881,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь ПП "Юліус" 881,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи статей 203, 215, 575, 576, 583 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), частини третьої статті 11 Закону України "Про заставу", статей 3, 5 Закону України "Про іпотеку" мотивовані наявністю правових підстав для визнання іпотечного договору від 14.03.2008 недійсним та відсутністю підстав для задоволення позову в частині виключення записів про іпотеку і обтяження з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з тим, що жоден з відповідачів у справі не має статусу суб'єкта державної реєстрації прав.

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині задоволення позовних вимог, у скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові. Так, згідно з доводами ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій у розгляді справи не враховано те, що під час укладення оспорюваного правочину його сторони дотрималися усіх вимог законодавства;

- суди не врахували того, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна;

- судами попередніх інстанцій неправильно застосовані до спірних правовідносин приписи статей 203, 205-210, 215, 572, 575 ЦК України та неповно з'ясовані обставини справи;

- місцевий господарський суд безпідставно не врахував заяву Банку, викладену в усній формі, про застосування позовної давності, залишив поза увагою приписи статті 267 ЦК України та порушив приписи статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві (письмовій позиції) на касаційну скаргу ПП "Юліус" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що судами у повному обсязі з'ясовані обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 14.03.2008 ПП "Цитрус Лайм" як іпотекодавцем та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" як іпотекодержателем укладений іпотечний договір (далі - Іпотечний договір), відповідно умов до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання боржника - ОСОБА_7 за кредитним договором від 14.03.2008 № 117/200/СІ передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 121,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки або нежитлове приміщення). Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.01.2008 № 17451172 зазначене нежитлове приміщення складається з: І поверху (тамбуру 2,3 кв.м, залу 45,5 кв.м, санвузлів 2,7 кв.м, 2,7 кв.м, коридорів 4,0 кв.м, 5,5 кв.м, мийки 4,2 кв.м, кухні 22,3 кв.м, підсобного 7,8 кв.м, котельної 4,3 кв.м); ІІ поверху (підсобного 14,2 кв.м, санвузла 1,4 кв.м, кабінету 4,8 кв.м). Нежитлове вбудоване приміщення знаходиться в будинку, що є пам'яткою архітектури. Майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями (пункти 1.1, 2.1 Іпотечного договору);

- згідно з пунктом 2.2 Іпотечного договору нежитлове приміщення, що зазначене в пункті 2.1 цього договору, набуте ПП "Цитрус Лайм" на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, який укладений 12.10.2007 ПП "Цитрус Лайм" та ПП "Юліус" (позивачем у справі) та посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. за реєстровим №3106, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 12.10.2007 за № 4767248. Право власності на нежитлове приміщення зареєстроване 25.10.2007 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", номер запису 576 у книзі 4, реєстраційний номер 11674730, згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.10.2007 № 16412043, і немає жодних договірних змін позовної давності щодо правочинів, на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки;

- відповідно до пункту 10.1 Іпотечного договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення його печаткою іпотекодержателя та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником/іпотекодавцем зобов'язань по кредитному договору та за цим договором;

- Іпотечний договір підписаний іпотекодержателем та іпотекодавцем, скріплений печатками сторін та 14.03.2008 посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 644;

- у зв'язку з посвідченням оспорюваного правочину, 14.03.2008 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ПП "Цитрус Лайм", до припинення Іпотечного договору (зареєстровано в реєстрі за № 645);

- 01.09.2008 іпотекодержателем та іпотекодавцем внесені зміни до Іпотечного договору шляхом підписання договору про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. (зареєстровано в реєстрі за № 2385);

- згідно з договором від 01.09.2008 про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору останній доповнений пунктом 2.13 такого змісту: "Сторони погодили, що протягом дії цього договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) розміру зобов'язань (в тому числі, але не обмежуючись цим, процентної ставки, комісій тощо) та/або зміни термінів виконання зобов'язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов Кредитного договору, що обумовлює такі зобов'язання, відповідні зміни будуть вноситися лише в Кредитний договір та не потребують їх внесення в цей договір. При цьому іпотека, встановлена цим договором, в повному обсязі буде забезпечувати новий розмір зобов'язань боржника за Кредитним договором"; враховуючи пункт 2.13 Іпотечного договору, сторони погодили вилучити підпункт 4.4.12 пункту 4.1 Іпотечного договору; всі інші умови Іпотечного договору залишені без змін;

- відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, визнано недійсним з моменту вчинення запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,7 кв.м за ПП "Юліус"; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 ПП "Юліус" та ПП "Цитрус Лайм" щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, який посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Іпотечного договору недійсним за вимогою ПП "Юліус", виключення записів про іпотеку і обтяження з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно з приписами частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною першою статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно з частиною другою статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно (частина третя статті 11 Закону України "Про заставу").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПП "Юліус" посилалося на те, що оспорюваний правочин порушує його право власності на майно, оскільки внаслідок укладення такого правочину ПП "Цитрус Лайм" в іпотеку було передане нерухоме майно, що належить позивачу, чим порушено його право на розпорядження своєю власністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, який укладений 12.10.2007 ПП "Цитрус Лайм" та ПП "Юліус" (позивачем у справі) та визнаний недійсним у судовому порядку, не створював жодних правових наслідків; відповідно, ПП "Цитрус Лайм" не набуло право власності на майно і не могло розпоряджатися ним, зокрема шляхом укладення Іпотечного договору. З огляду на те, що оспорюваний правочин не відповідав приписам чинного на час його укладення законодавства та його укладення порушує права позивача як особи, яка зацікавлена привести сторони оспорюваного правочину у попередній стан, місцевий та апеляційний господарські суди задовольнили вимогу ПП "Юліус" про визнання Іпотечного договору недійсним.

Водночас, навівши у рішенні та постанові зі справи зміст мотивувальної частини рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою безпосередньо як зміст мотивувальної частини, так і рішення у справі № 912/2365/16 в цілому.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі № 912/2365/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017, визнано недійсним з моменту вчинення запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 121,7 кв.м за ПП "Юліус"; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12.10.2007 ПП "Юліус" та ПП "Цитрус Лайм" щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, який посвідчений 12.10.2007 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 912/2365/16, суди виходили, зокрема, з того, що ПП "Юліус" не було власником майна - вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 121,7 кв.м (за відсутності правовстановлюючих документів на реконструйоване нежитлове приміщення), відповідно, ПП "Юліус", уклавши з ПП "Цитрус Лайм" договір від 12.10.2007 купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, розпорядилося майном, яке не належало йому на праві власності.

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій у справі № 912/1104/18 про те, що Іпотечний договір порушує права позивача (ПП "Юліус") як особи, яка зацікавлена привести сторони оспорюваного правочину у попередній стан, є певною мірою декларативним, не підтверджений жодними доказами та таким, що не враховує ані дійсного змісту понять "порушене право" та "охоронюваний законом інтерес", ані суті судового захисту в цілому.

Відповідно до приписів статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з приписами частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний, зокрема, суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до приписів статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з приписами частини першої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною п'ятою статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій у судових рішеннях зі справи не зазначено жодного доказу, який підтверджував би наявність у позивача прав та/або охоронюваних законом інтересів, які порушував би оспорюваний правочин.

Таким чином, суди попередніх інстанцій у розгляді справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів у справі та частини п'ятої статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Поряд з тим суд касаційної інстанції з огляду на припис частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Що ж до заяви Банку про застосування позовної давності, яка викладена в усній формі, то законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Водночас перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного та відповідно до частин третьої і четвертої статті 310 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини та оцінити докази, зазначені в цій постанові, надати належну правову оцінку відповідним доводам сторін і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 зі справи № 912/1104/18 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Суховий