ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1125/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022

у справі № 916/1125/21

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"

про стягнення 47 819 514,25 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року Фонд державного майна України (далі - Фонд, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" (далі - ТОВ "Судноплавна компанія "Укрферрі", Відповідач) про стягнення 47 819 514,25 грн збитків.

2. Позов обґрунтовано тим, що Відповідачем не виконано судове рішення щодо укладення Додаткового договору до Договору оренди № Д-1905 від 05.12.1997, яким змінено розмір орендної плати за оренду державного майна та встановлено без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) у розмірі 1 041 444,87 грн, який (розмір орендної плати) повинен був застосовуватись з 20.09.2011. Невиконання цього рішення призвело до завдання державі збитків, які складаються з розміру недоотриманої орендної плати та неустойки, що у загальному розмірі становить 47 819 514,25 грн. Також, Позивачем обґрунтовано причини поважності пропуску строку позовної давності при зверненні з даним позовом.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.

4. Фонд 18.05.2022 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. У апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що у зв`язку з уведенням воєнного стану на території України тимчасово було призупинено функціонування структури та ІТ системи Фонду, що стало значною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги.

5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги не додано докази надсилання копії скарги Відповідачу та докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 075 939,08 грн.

6. Фондом, на виконання ухвали суду від 23.05.2022, подано заяву про відстрочення сплати судового збору, за результатами розгляду якої, судом апеляційної інстанції винесено ухвалу від 13.06.2022, якою повернуто апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 та додані до неї документи, з посиланням на те, що відповідно до імперативних приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" Фонд не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору.

7. Фонд 09.08.2022 повторно звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022, в якій зазначив про часткову сплату судового збору та просив відстрочити сплату іншої частини судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у цій справі. Також, у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, який пропущено з поважних причин.

8. 16.08.2022 Фондом подано до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів доплати судового збору у визначеному Законом порядку та розмірі.

9. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема, зазначено про необхідність вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

10. Фондом 22.09.2022 направлено до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків від 21.09.2022 № 10-25-13368, у якій викладено доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та додано докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про визнання поважними причин пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/1125/21.

12. Ухвалу суду мотивовано тим, що обставини, на які посилається Фонд (воєнний стан; не можливість працівниками виконувати свої функції, у зв`язку з встановленням простою апарату Фонду; мобілізація працівників; відсутність бюджетного фінансування), носять суб`єктивний характер, які не є об`єктивно непереборними та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, залежали виключно від волевиявлення самого скаржника, тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення не можна визнати поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 260, пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Фонд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022, а справу № 916/1125/21 направити до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду апеляційної скарги Фонду; судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. Подана Фондом касаційна скарга обґрунтована порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положень статті 3, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 17, 119, 254, частини четвертої статті 264 ГПК України, пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судом не надано належної правової оцінки доводам і доказам, наведеним та наданим на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, що призвело до порушення права скаржника на доступ до суду.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

15. ТОВ "Судноплавна компанія "Укрферрі" у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, зазначило про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просило залишити оскаржувану ухвалу без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

16. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

17. За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

18. При розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).

19. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

20. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

21. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

23. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

24. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та, у визначених законом випадках, касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

25. Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.

26. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

27. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

28. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

29. За приписами частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

30. Положеннями частин другої, третьої статті 256 ГПУ Країни унормовано, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

31. Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржене рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022, повний текст якого складено 24.02.2022, отримано Фондом (скаржником) 05.04.2022.

32. Фонд 18.05.2022 вперше звернувся до Південно-західного апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі № 916/1125/21, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.

33. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі № 916/1125/21 залишено без руху, а ухвалою від 13.06.2022 повернуто скаржнику, у зв`язку з несплатою скаржником судового збору, яку отримано Фондом 21.06.2022.

34. Враховуючи надходження коштів з державного бюджету та сплатою судового збору (20.07.2022 у сумі 200 000,00 грн та 01.08.2022 у сумі 875 939,08 грн), Фонд 09.08.2022 повторно звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022. У апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано обставинами, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, у тому числі і своєчасної сплати судового збору.

35. Питання поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

36. З наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим, і таким, що суперечить нормам процесуального законодавства.

37. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

38. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

39. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

40. За змістом частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

41. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022, суд апеляційної інстанції не визнав, викладені Фондом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, обставини щодо пропуску цього строку поважними та залишив без руху апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 із наданням строку для зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

42. В межах строків, встановлених судом апеляційної інстанції, Фонд звернувся до суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій додатково обґрунтував клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022. Зокрема, вказав на те, що введення воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки його запровадження обумовило обставини неможливості виконання працівниками Фонду своїх повноважень, що унеможливило своєчасне виконання уповноваженими представниками процесуальних дій, направлених на оскарження судового рішення протягом установленого процесуальним законом строку, а також надав докази на підтвердження своїх доводів.

43. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апелянтом строку, визначеного статтею 256 ГПК України на подання апеляційної скарги на рішення суду, вказав на те, що повний текст рішення суду Фондом було отримано 05.04.2022, а отже граничний строк на звернення з апеляційною скаргою припадав на 25.04.2022; з апеляційною скаргою вперше Фонд звернувся лише 18.05.2022, тобто, зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження. Втім, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наведені Фондом обставини щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження та подані докази на їх підтвердження щодо того, що працівники Фонду після простою та режиму дистанційної роботи, запроваджених у зв`язку із введенням воєнного стану (задля збереження життя та здоров`я працівників), приступили до виконання свої обов`язків на робочому місці в межах адміністративної будівлі лише 23.05.2022, після чого уповноваженими працівниками Фонду вживались всі можливі заходи, направлені на своєчасне подання апеляційної скарги на судове рішення, з урахуванням обмежень (щодо використання бюджетних коштів), які було запроваджено у зв`язку з введенням воєнного стану.

44. При цьому суд апеляційної інстанції вірно вказав на те, що введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте, з урахуванням наданих скаржником доказів про встановлення обмежень, запроваджених із введенням воєнного стану, зокрема, доступу до робочого місця, неможливість виконання функціональних обов`язків у зв`язку з відсутністю технічної можливості, з огляду на тимчасове призупинення функціонування ІТ системи Фонду (у тому числі системи електронного документообігу), судом апеляційної інстанції не надано оцінки: чи є такі обмеження дійсними перешкодами для своєчасного звернення з апеляційною скаргою; чи виникли такі обставини об`єктивно, незалежно від волі особи, яка несвоєчасно звернулась з апеляційною скаргою, тобто, пропустила строк; чи існували ці обставини, протягом строку, який пропущено.

45. Також слід зауважити, що посилаючись на те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутність у скаржника коштів на сплату судового збору у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, судом апеляційної інстанції не враховано, що у даній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась з такими висновками, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо того, що з моменту отримання відповідачем оскаржуваного судового рішення минуло п`ять місяців, і Головне управління ДФС у м. Києві мало достатньо часу для сплати судового збору, однак апелянтом не надано жодних доказів, які підтверджували б неможливість оплати судового збору в установлений КАС України строк та поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги.

46. При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 640/3393/19 вказала на те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

47. В той же час, у даній справі № 916/1125/21, що розглядається, Фонд, посилаючись на неможливість сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, наводив обставини, які, за доводами скаржника, об`єктивно не залежали від його волі та надавав докази на їх підтвердження, втім суд апеляційної інстанції взагалі не надав належної оцінки зазначеним обставинам та дійшов передчасного висновку про неповажність наведених Фондом підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

48. У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

49. Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції" (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії" (Stagno v. Belgium)).

50. Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

51. Таким чином ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

52. З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

53. Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21).

54. Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

55. Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 119 ГПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться у прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

56. Тобто питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку

57. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі № 916/1125/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

58. Отже, доводи наведені у касаційній скарзі Фонду, знайшли підтвердження під час касаційного розгляду справи та не спростовуються запереченнями, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

60. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

61. Згідно із частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

62. Ураховуючи наведене, касаційна скарга Фонду підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі № 916/1125/21.

Щодо судових витрат

Питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 916/1125/21 скасувати, а справу № 916/1125/21 передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді: І. Берднік

В. Зуєв