ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 909/51/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Командитного товариства "Єрковіч і К"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року (головуючий - Зварич О. В., судді - Дубник О. П., Кордюк Г. Т. ) у справі

за позовом Командитного товариства "Єрковіч і К"

до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Фізичної особи-підприємця Єрковіч Ю. В., 2. ОСОБА_1

про внесення змін до договору

(представники сторін у судове засідання не з'явились)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Підстави виникнення спору

1. Сторонами цього спору є Командитне товариство "Єрковіч і К" (далі - "Товариство" та/або "Позивач") та Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - "Управління юстиції" або "Відповідач").

2. Управління юстиції за Договором оренди винаймає у Товариства нежитлові приміщення розташовані в центрі Івано-Франківська по вулиці Галицька, 25 загальною площею - 118 м2 та використовує їх як залу урочистих подій для місцевого відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

3. Станом на 16 квітня 2015 року (дата укладення Договору оренди) сторони домовились про розмір орендної плати ~money0~ на місяць. В подальшому, протягом 2016-2018 років Товариство п'ять разів зверталось до Управління юстиції з пропозицією збільшити розмір орендної плати, однак спочатку Управління юстиції висловило незгоду з такою пропозицією, потім ігнорувало листи Товариства, а безпосередньо перед зверненням останнього до суду погодилось на збільшення розміру орендної плати до ~money1~ на місяць.

4. З 2016 року Позивач замовив та оплатив три експертні грошові оцінки вартості приміщень, остання з яких у 2018 році визначила суму вартості приміщень у 9 ~money2~ За логікою Позивача, якщо станом на 2015 рік вартість приміщень становила 1 ~money3~, а сума орендної плати ~money4~ на місяць, то за принципом пропорції, у разі, коли вартість приміщення становить 9 ~money5~, сума орендної плати на місяць має становити ~money6~

5. Позиція Відповідача полягає в тому, що збільшення вартості оренди за місяць з ~money7~ до ~money8~ є необґрунтованою та завищеною. Заперечує сам механізм визначення розміру орендної плати за принципом пропорції, оскільки вказане не передбачене ані умовами Договору оренди, ані законодавством. Виходячи з цього, вважає, що у такому разі (відсутність в Договорі оренди механізму визначення розміру збільшення орендної плати) сторони лише шляхом переговорів можуть визначить новий розмір орендної плати. З іншого боку, Відповідач погоджується, що розмір орендної плати має бути збільшений та навіть наводить суму у ~money9~ на місяць, яка його влаштовує.

6. Оскільки сторони так і не змогли домовитись між собою стосовно розміру орендної плати розпочався даний спір, який стосується внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень шляхом визнання укладеним додаткового правочину № 1 на умовах проекту, поданого Позивачем в частині: (1) поштових та платіжних реквізитів сторін; (2) визначення нової вартості приміщень; (3) визначення нового розміру орендної плати.

Умови Договору оренди

7.16.04.2015 року між Фізичною особою-підприємцем Єрковіч Юлією Валеріївною (Орендодавець) та Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області (Орендар) укладений та нотаріально посвідчений договір оренди нежитлових приміщень (далі - "Договір").

8. Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення № 34-29,4 м2, № 35-6,0 м2, № 36-59,7 м2,37-2,6 м2,38-20,3 м2 на третьому поверсі адміністративного будинку № 25 по вулиці Галицька у місті Івано -Франківську загальною площею - 118 м2.

9. Пунктом 2.3 сторони погодили, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Звіті про незалежну грошову оцінку нежитлових приміщень ( № 34,35,36,37,38) загальною площею 118 м2, що знаходяться на третьому поверсі адміністративної будівлі № 25 по вул. Галицька, м. Івано-Франківськ, яка становить 1 ~money10~ без ПДВ станом на 2 березня 2015 року.

10. Згідно із пунктом 3.1 Договору орендна плата визначена за погодженням сторін і становить за базовий місяць розрахунку квітень 2015 року - ~money11~ без ПДВ.

Орендна плата нараховується Орендодавцем та сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця після підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

11. Відповідно до пункту 3.3 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі істотного збільшення вартості об'єкта оренди, визначеного на підставі незалежної експертної грошової оцінки, зміни стану об'єкта з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

12. Орендодавець має право кожні 2 роки проводити незалежну експертну грошову оцінку орендованого майна за власні кошти до закінчення строку на який укладено цей договір. Орендодавець має право збільшувати розмір орендної плати в разі збільшення вартості орендованого майна визначеного на підставі незалежної експертної грошової оцінки орендованого майна більше ніж на 10 відсотків (пункти
8.6,8.7 договору).

13. Згідно із пунктом 10.1 цей Договір укладено строком на 49 років, і він діє з 16 квітня 2015 року до 16 квітня 2064 року включно.

14. Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін (пункт 10.2 договору).

Хронологія подій та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

15.16.04.2015 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 118 кв2, що підтверджується актом приймання - передачі до Договору.

16.19.08.2015 року право власності на адміністративну будівлю, частина якої є об'єктом договору оренди, перейшло до Позивача, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

17. Про зміну власника приміщень Управління юстиції було повідомлено листом від
14.09.2015 року, в якому Єрковіч Ю. В. просила внести зміни до Договору в частині платіжних реквізитів та отримувача орендної плати. У зв'язку з цим, Товариство продовжило виконувати всі обов'язки та стало правонаступником ФОП Єрковіч Ю. В. за Договором.

18.12.03.2016 року Єрковіч Ю. В. направила на адресу Відповідача лист з пропозицією внести зміни до Договору у зв'язку з суттєвим знеціненням національної валюти на величину індексу інфляції за 2015 рік - 43,3 % та встановити з 12.04.2016 року розмір орендної плати ~money12~

19.04.04.2016 року Відповідач скерував на адресу Позивача лист-відповідь № 1297/06-1043 про те, що не вбачає підстав для внесення змін до Договору в частині збільшення розміру орендної плати, оскільки таке збільшення має бути визначено на підставі незалежної експертної грошової оцінки, зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених законодавством.

20.20.04.2016 року на замовлення Позивача проведено незалежну грошову оцінку орендованого майна. На основі проведеної оцінки була встановлена ринкова вартість майна у розмірі 2 ~money13~

21. В матеріалах справи наявна копія листа Позивача вих. № 41 від 21.04.2016 року, адресованого Відповідачу, в якому висловлено пропозицію внести зміни до Договору згідно з пунктом 3.3 щодо збільшення орендної плати на підставі незалежної експертної грошової оцінки об'єкта оренди та встановити орендну плату в розмірі ~money14~ з дати проведення експертної грошової оцінки об'єкта оренди.

22.20.04.2017 року на замовлення Позивача вдруге проведено незалежну грошову оцінку орендованого майна, згідно з яким оціночна вартість об'єкту оцінки складає 3 ~money15~

23.21.04.2017 року Позивач направив Відповідачу лист (вих. № 8) з вимогою внести зміни в пункт 3.1 Договору та визначити орендну плату у розмірі ~money16~, починаючи з 21 травня 2017 року. Відповіді на вказану пропозицію від Відповідача отримано не було.

24.23.10.2018 року на замовлення та за рахунок Товариства втретє проведено незалежну грошову оцінку орендованого майна. Відповідно до Звіту про оцінку майна - оціночна вартість об'єкта оцінки (без ПДВ) становить 9 ~money17~

25.26.10.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист № 2018/10-35 з пропозицією укласти додатковий правочин до Договору та додав проект додаткового правочину. Даний лист-пропозиція залишився без відповіді.

26.03.12.2018 року Позивач повторно надіслав відповідачу лист (вих. № 2018/12-01) щодо внесення змін до Договору. У своїй відповіді (листі № 7477/06-3066 від 10.12.2018 року) Відповідач запропонував встановити орендну плату на рівні ~money18~ на місяць.

Зміст позовних вимог

27. Оскільки сторонам не вдалося дійти згоди щодо вартості майна та розміру орендної плати 10.01.2019 року Командитне товариство "Єрковіч і К" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 16.04.2015 року, шляхом визнання укладеним додаткового правочину № 1 до договору на умовах проекту, поданого Позивачем, в наступній редакції:

"1. Сторони дійшли згоди, що до Нового Орендодавця перейшли всі права та обов'язки Орендодавця за Договором. У зв'язку з цим Сторони погодились здійснити заміну сторони "Орендодавця" з фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) на Командитне товариство "ЄРКОВІЧ І К" (код ЄДРПОУ 23925746, юридична адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 16, квартира 10).

2. П. 2.3. викласти в наступній редакції "Передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Звіті про оцінку майна (Об'єкт оцінки: нежитлові приміщення ( №34,35,36,37,38) адміністративної будівлі, загальною площею 118,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд № 25), яка становить 9 ~money19~ без ПДВ станом на 23 жовтня 2018 року".

3. П. 3.1 викласти в наступній редакції "Орендна плата визначена за погодженням Сторін і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року - 32 760 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят гривень)".

4. Розділ 2. Договору "Платіжні та поштові реквізити Сторін" змінити наступним чином: вилучити відомості, що стосуються Орендодавця Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни, та внести відомості про Орендодавця КТ "ЄРКОВІЧ І К" відповідно: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 16, квартира 10, код ЄДРПОУ 23925746, р/р НОМЕР_2, МФО 325365, ПАТ "КРЕДОБАНК".

5. Цей Додатковий правочин набирає законної сили з моменту його укладення та посвідчення нотаріусом у встановленому законодавством порядку

6. Цей Додатковий правочин складений у чотирьох примірках, один з яких залишається в справах Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, а інші видаються Сторонам.

7. Всі витрати щодо оформлення договору покладаються на Орендаря".

28. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Позивача на даний час є підстави для внесення змін в укладений між сторонами договір, оскільки:

(1) 19.08.2015 року адміністративна будівля, що є об'єктом договору оренди, перейшла у володіння КТ "Єрковіч і К", вкладником якого є Єрковіч Ю. В. згідно засновницького договору;

(2) за умовами Договору (пункти 3.3,8.7) орендодавець має право збільшувати розмір орендної плати в разі збільшення вартості орендованого майна, визначеного на підставі незалежної експертної оцінки, більше ніж на 10 відсотків. Позивач вказує, що відповідно до звіту про оцінку майна від 23.10.2018 року, виконаного на його замовлення, вартість об'єкта оренди становить 9 ~money20~, а тому вартість майна збільшилась на 819 %, що в свою чергу є підставою для внесення змін у договір в частині нової вартості майна та збільшення розміру орендної плати до ~money21~ на місяць. Свою позицію обґрунтовує положеннями частини 2 статті 632, статті 651 ЦК України, статей 174, 175, 188 ГК України.

Узагальнений зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

29. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019 року позовні вимоги частково задоволено. Внесено такі зміни до Договору:

(1) замінено Орендодавця з Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни на Командитне товариство "Єрковіч і К" і відповідні реквізити сторін;

(2) вказано вартість об'єкта оренди станом на 23.10.2018 року в розмірі 9 ~money22~ без ПДВ;

(3) визначено орендну плату за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року в розмірі ~money23~ без ПДВ.

У внесенні інших змін в договір - відмовлено.

30. Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд мотивував його наступним чином.

31. Позивач на підставі пункту 8.7 Договору (викладений в пункті 12 цієї Постанови) має право вимагати внесення змін щодо розміру орендної плати за настання єдиної умови - збільшення вартості об'єкта оренди більше, ніж на 10%.

Оскільки така умова настала, що визнається і Відповідачем, у Позивача виникло право на збільшення розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до Договору.

32. Спростовуючи аргумент Відповідача щодо відсутності механізму визначення конкретного розміру орендної плати як в Договорі, так і в законодавстві, суд послався на звичаї ділового обороту, які в даному спорі полягають у визначенні розміру орендної плати шляхом визначення середньої ринкової вартості оренди квадратного метру приміщень. Саме такий метод наведений у звіті про оцінку майна, наданого Позивачем та вказане відповідає приписам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

33. Щодо визначення вартості об'єкта оренди, суд виходив з того, що така вартість стосується тільки подальшого права Позивача на збільшення орендної плати і не пов'язується із визначенням розміру орендної плати. Щодо поданого Відповідачем альтернативного звіту про оцінку майна, суд визнав наявність істотних розбіжностей у вартості об'єкта оцінки, враховуючи незначний період між їх проведенням і відсутність доведених об'єктивних обставин, які б могли вплинути на такі коливання.

34. Разом з тим, суд зазначив, що в порушення положень пункту 2 частини 1 статті 99 ГПК України щодо можливості призначення судом експертизи при наявності обґрунтованих сумнівів у правильності висновків експертів, наданих сторонами, ні Позивач, ні Відповідач не скористались цим правом і на пропозицію суду відмовились від проведення такої експертизи.

Узагальнений зміст та мотиви рішення суду апеляційної інстанції

35. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

36. Так, проаналізувавши положення частини 2 статті 651, частини 1 статті 652, статті 654 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення безпідставно частково задовольнив заявлені Позивачем вимоги, оскільки сторони не досягли взаємної згоди щодо приведення договору у відповідність до умов, які змінилися і Товариство не навело виняткових випадків, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до внесення таких змін.

37. Крім цього, апеляційний суд встановив, що зі змісту позовної заяви та проекту додаткового правочину вбачається, що Позивач просив викласти пункт 3.1 спірного договору оренди в наступній редакції: "Орендна плата визначена за погодженням Сторін і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року - ~money24~ (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят гривень)", однак в рішенні місцевого господарського суду від 06.03.2019 року пункт 3.1 договору викладено в такій редакції: "Орендна плата становить за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року - ~money25~ (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят одну гривню двадцять вісім копійок) без ПДВ", тобто цей пункт договору суд виклав в іншій редакції, ніж просив Позивач і тим самим необґрунтовано вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

38. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Командитне товариство "Єрковіч і К" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019 року залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача

39. Апеляційним господарським судом помилково застосовано положення статті 652 ЦК України, оскільки таке застосування взагалі є недоречним у даному спорі, адже наявні підстави для внесення змін у договір відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України.

40. Помилкове застосування апеляційним судом норм матеріального права полягає також і у фактичному незастосуванні частин 1, 2 статті 651 ЦК України, які дають можливість застосувати умови пункту 8.7 договору, відповідно до яких Орендодавець має право збільшувати розмір орендної плати в разі збільшення вартості орендованого майна більше ніж на 10 % і саме з метою подальшої реалізації даного права і слід внести зміни в договір щодо вартості майна.

41. Апеляційним судом не враховано положень частини 3 статті 762 ЦК України, що сталося внаслідок порушення приписів статей 86, 236 ГПК України, оскільки індексація розміру орендної плати не впливає на можливість застосування умов пункту 8.7 договору.

Відзивів та пояснень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

42. Верховний Суд виходить з того, що основними спірними питаннями у даній справі є:

(1) Чи має право Позивач за умовами Договору збільшувати орендну плату самостійно або таке збільшення може відбуватись виключно за домовленістю між сторонами;

(2) Якщо Позивач має право на збільшення розміру орендної плати самостійно, чи обмежується таке право відсутністю в договорі конкретного механізму визначення розміру орендної плати;

43. Суди по різному відповіли на вказані питання, хоча і не формулювали їх таким чином. Суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має право самостійно збільшувати розмір орендної плати у випадку підтвердженого збільшення вартості об'єкта оренди більше, ніж на 10%. Вказане збільшення є єдиною підставою для встановлення нового розміру орендної плати. Тобто, домовленість сторін у даному випадку не вимагається.

44. Відсутність конкретного механізму визначення розміру збільшення орендної плати суд першої інстанції тлумачив на користь Позивача, вказуючи, що обґрунтування останнього відповідає звичаям ділового обороту та наведеним у звіті розрахункам середньої ринкової вартості оренди квадратного метру комерційних приміщень.

45. Суд апеляційної інстанції виходив із протилежного - відсутність конкретного механізму визначення нового розміру орендної плати унеможливлює її встановлення самим Позивачем. Фактично, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що будь-яке збільшення орендної плати має відбуватись виключно за домовленістю сторін.

46. Верховний Суд також звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанції по різному визначили норму матеріального права, що підлягає застосування до даних спірних правовідносин - статтю 651 Цивільного кодексу (суд першої інстанції) або статтю 652 Цивільного кодексу (суд апеляційної інстанції).

47. Оцінюючи аргументи сторін та судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що автономія волі сторін є ключовою рисою цивільного права та знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

48. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статтях 6 та 627 Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

49. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.

50. Судом першої інстанції вірно встановлено, що пункт 8.7 Договору, який викладений сторонами наступним чином: "Орендодавець має право збільшувати розмір орендної плати в разі збільшення вартості орендованого майна визначеного на підставі незалежної експертної грошової оцінки орендованого майна більше ніж на 10 відсотків" надає право Орендодавцю самостійно збільшувати розмір орендної плати в разі збільшення вартості орендованого майна визначеного на підставі незалежної експертної грошової оцінки орендованого майна більше ніж на 10 відсотків. Таке збільшення на 10% визнається обома сторонами спору, отже наявна підстава, з якою Договір пов'язує наявність права Позивача на збільшення розміру орендної плати.

51. Верховний Суд звертає увагу на той факт, що суд апеляційної інстанції не надав власної правової оцінки вказаному пункту Договору, обмежившись лише помилковим застосуванням до спірних правовідносин положень статті 652 Цивільного кодексу, про що більш детально буде зазначено нижче у цій постанові.

52. Таким чином, відповіддю на перше сформульоване Судом у пункті 43 цієї Постанови питання є наступне: Позивач на підставі пункту 8.7. Договору має право самостійно збільшувати орендну плату (за наявності встановленого факту збільшення вартості приміщень більше ніж на 10%), оскільки сторони укладали даний договір, керуючись принципом свободи договору та чітко визначили згадане право Позивача, визначивши єдиною умовою його виникнення факт збільшення вартості приміщень.

53. При відповіді на друге питання Суд виходить з того, що свобода договору не є і не може бути безмежною, вона існує лише в рамках законодавства, звичаїв ділового обороту, а дії сторін мають ґрунтуватись на засадах розумності, добросовісності та справедливості.

54. У пункті 8.6 Договору сторони погодили, що Орендодавець має право кожні 2 роки проводити незалежну експертну грошову оцінку орендованого майна за власні кошти до закінчення строку на який укладено цей договір.

55. Із встановлених судами обставин спору вбачається, що відповідно до звіту про незалежну грошову оцінку від 20.04.2016 року вартість об'єкта оренди становила 2 ~money26~ Станом на 20.04.2017 року така вартість була 3 ~money27~ без ПДВ (висновок про вартість об'єкту оцінки від 20.04.2017 року). В звіті про оцінку майна від 23.10.2018 року ринкова вартість об'єкта оренди визначена в розмірі 9 ~money28~ без ПДВ. Відповідно до звіту про оцінку майна від 01.02.2019 року (запропонований відповідачем) ринкова вартість об'єкта оренди - 5 ~money29~

56. Таким чином, із поданих Позивачем звітів чітко прослідковується динаміка зростання вартості об'єкта оренди і станом на 23.10.2018 року (останній звіт) така вартість зросла більш ніж на 819 % порівняно з базовою, що відображалася в Договорі.

57. Як Судом зазначено вище, за таких обставин були наявними усі обумовлені Договором підстави для збільшення розміру орендної плати, яка розрахована Позивачем у пропорційному співвідношенні до вартості об'єкту оренди. Суд виходить з того, що таке визначення нового розміру орендної відповідає принципам добросовісності та розумності, оскільки є економічно та логічно обґрунтованим. В той же час, як вірно відзначив суд першої інстанції, сума у ~money30~ орендної плати на місяць, на яку погоджується Відповідач, нічим не обґрунтована, тобто, не містить будь-яких розрахунків та пояснень, чому обрана саме вона.

58. Оскільки Відповідач у добровільному порядку не прийняв запропонований позивачем новий, збільшений розмір орендної плати, Відповідач, реалізувавши своє право, передбачене договором, статтею 188 ГК України та статтею 651 ЦК України абсолютно обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом про внесення змін у договір, а місцевий господарський суд в свою чергу дійшов вірного висновку про необхідність внесення таких змін.

59. Будь-яке інше тлумачення договірних відносин сторін буде сприйматись як втручання у принцип свободи договору. Суд виходить з тієї презумпції, що сторони при текстуальному формулюванні умов та укладенні договору діяли на власний розсуд, реалізуючи власну правову волю на саме таке регулювання своїх прав та обов'язків. Суд також враховує, що Відповідач входить до системи органів Міністерства юстиції України, тобто державного органу, працівники якого у переважній більшості є досвідченими та професійними юристами, і, будучи стороною Договору оренди розуміли або повинні були розуміти, що сторони врегулювали свої відносини за договором шляхом викладення саме таких, а не інших формулювань.

60. Що стосується помилкового застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статті 652 Цивільного кодексу, Верховний Суд відзначає наступне.

61. Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей. Проте у ході виконання договору можуть виявитися обставини, які хоча і не були враховані сторонами при укладенні договору, але можуть істотно впливати на інтереси однієї чи обох сторін. Саме на ці випадки розраховані правила статті 652 ЦК України, які допускають можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

62. За загальним правилом зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (частина 1 статті 652 ЦК України).

63. Як вже зазначалося, відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд вказав, що сторони не досягли взаємної згоди щодо приведення договору у відповідність до умов, які змінилися і Позивач не навів виняткових випадків в порядку статті 652 ЦК України, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до внесення таких змін.

64. Однак, Верховний Суд зазначає, що така підстава як "істотна зміна обставин" у позовній заяві Позивача взагалі відсутня і навпаки остання обґрунтована тим, що сторони у самому договорі передбачили можливість зміни його ціни у разі настання певної обставини, а саме у разі істотного збільшення вартості об'єкта оренди.

65. У такому випадку застосуванню підлягають саме приписи статті 651 ЦК України відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

66. Право на такі дії є логічним втіленням принципу свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору, оскільки після укладення договору і, зокрема, під час його виконання може виникнути потреба у його зміні чи розірванні.

67. Таким чином, Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що описані у пункті 39 даної Постанови, а висновки ж апеляційного господарського суду щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 652 ЦК України у цій частині вважає помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

68. Суд погоджується також і з доводами скаржника, що описані у пункті 40 цієї Постанови, адже під час апеляційного перегляду апеляційним судом дійсно не застосовано відповідних положень матеріального закону, а саме приписів частин 1, 2 статті 651 ЦК України, що підтверджується вказаним вище у цій Постанові.

69. Однак, не зважаючи на правильні по суті висновки, зроблені судом першої інстанції, Верховний Суд, як правильно відмітив і суд апеляційної інстанції, вбачає у діях місцевого господарського суду процесуальне порушення, а саме вихід за межі позовних вимог.

70. Зі змісту позовної заяви та проекту додаткового правочину вбачається, що позивач просив викласти пункт 3.1 спірного договору оренди в наступній редакції: "Орендна плата визначена за погодженням Сторін і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року - ~money31~ (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят гривень)", однак в рішенні місцевого господарського суду від 06.03.2019 року пункт 3.1 договору викладено в такій редакції: "Орендна плата становить за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року - ~money32~ (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят одну гривню двадцять вісім копійок) без ПДВ".

71. Так, частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

72. Згідно з частиною 3 цієї ж статті Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

73. Отже, визначені наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

74. Суд звертається до правової позиції, висловленої в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі 922/1249/17 та від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17.

75. Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статтею 14 Господарського процесуального кодексу України випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених статтею 14 Господарського процесуального кодексу України.

76. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

77. Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

78. Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 902/1592/15, від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 15 травня 2019 року у справі № 923/565/18.

79. Формулюючи викладені вище висновки, Суд враховує mutatis mutandis висновки Верховного Суду, які він послідовно надає стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві (постанови Верхового Суду від 08 травня 2018 у справі 922/1249/17, від 06 грудня 2018 у справі № 902/1592/15 від 18 березня 2019 у справі № 908/1165/17, від 15 травня 2019 року у справі № 923/565/18).

80. Враховуючи наведені правові норми та предмет позову у цій справі, Верховний Суд вважає, що самостійно змінивши базовий місяць для обрахунку розміру орендної плати та її розмір, місцевий господарський суд, всупереч приписам частини 2 статті 237 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог чим допустив порушення норм процесуального права.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

81. Відповідно до положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

82. Під час касаційного розгляду Верховним Судом встановлено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (стаття 188 ГК України, статті 651, 652 ЦК України) та порушення норм права процесуального (статті 86, 236 ГПК України), а тому постанова апеляційного господарського суду не може залишатися без змін і підлягає скасуванню.

83. В свою чергу місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального права і по суті прийняв правильне рішення. Однак, допущені господарським судом першої інстанції процесуальні порушення (стаття 237 ГПК України), а саме вихід за межі позовних вимог, не дозволяють Верховному Суду залишати рішення місцевого суду без змін в цілому.

84. Тому, оскільки усі фактичні обставини даної справи судами встановлено, а подані сторонами докази досліджено, враховуючи умови укладеного між сторонами договору та висновки, що зазначені вище у цій постанові, дотримуючись головних засад і завдань господарського судочинства Верховний Суд вважає доцільним оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати, а резолютивну частину рішення місцевого господарського суду змінити наступним чином: - зміни у пункт 3.1 договору оренди нежитлових приміщень слід внести в редакції, запропонованій позивачем в проекті поданого на розгляд суду додаткового правочину № 1.

85. У той же час Верховний Суд вважає доцільним здійснити редакційне коригування змісту проекту додаткового правочину, виключивши із запропонованої позивачем редакції пункту 3.1 договору словосполучення "визначена за погодженням Сторін", оскільки у даному випадку зміни до договору вносяться на підставі судового рішення.

86. В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від
06.03.2019 року слід залишити в силі.

87. Сплачений за розгляд касаційної скарги судовий збір у розмірі ~money33~ підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 312, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Командитного товариства "Єрковіч і К" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року у справі № 909/51/19 скасувати.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року у справі № 909/51/19 змінити, виклавши пункт 3 Додаткового правочину № 1 наступним чином:

"п. 3.1 викласти в наступній редакції "Орендна плата становить за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року - 32 760 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят гривень)".

4. В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року у справі № 909/51/19 залишити в силі.

5. Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 34844679) на користь Командитного товариства "Єрковіч і К" (вул. Січових Стрільців, 16/10, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 23925746) ~money34~ судового збору за розгляд касаційної скарги Верховним Судом.

6. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Суховий В. Г.