Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КГС ВП від 11.07.2023 року у справі №910/18432/21 Постанова КГС ВП від 11.07.2023 року у справі №910...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний господарський суд Верховного Суду

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/18432/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Тодосієнко В.М., Дяченко В.С.,

від відповідача: Шутов О.О.,

від третьої особи на стороні позивача-1: не з`явився,

від третьої особи на стороні позивача-2: Полунець А.С.,

від третьої особи на стороні відповідача-1: Шутов О.О.,

від третьої особи на стороні відповідача-2: Гузієнко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Шкурдова Л.М.

від 30.08.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.

від 24.01.2023

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Міністерство фінансів України, 2. Кабінет Міністрів України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2.Національний Банк України

про припинення зобов`язання,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року Державна іпотечна установа (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Відповідач) про визнання припиненими з 15.12.2020 року зобов`язань Позивача перед Відповідачем щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії "С3" у кількості 2700 штук з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178453, реєстраційний номер випуску 295/2/2013, дата реєстрації - 27.12.2013 р.

2. Як на підставу для припинення зобов`язань, Позивач посилається на положенням статті 607 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. Неможливість виконання ним зобов`язань перед Відповідачем щодо сплати суми номінальної вартості облігацій серії «С3» зумовлена тим, що в зв`язку з перебуванням Відповідача в процедурі ліквідації Позивач був позбавлений права розпоряджатися грошовими коштами, які обліковувались на банківському рахунку, відкритому у Відповідача, а інші джерела фінансування у Позивача відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2023, у позові відмовлено.

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що у зв`язку з укладанням між Позивачем та Відповідачем договорів купівлі-продажу цінних паперів, між ними виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. Тому до таких правовідносин, які склались між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів. Зазначені Позивачем обставини не свідчать про неможливість виконання останнім зобов`язань щодо сплати суми номінальної вартості облігацій серії «С3», оскільки таке зобов`язання може бути виконане за рахунок інших коштів Позивача. Після початку процедури ліквідації Відповідача, задоволення вимог його кредиторів здійснюється в порядку з дотриманням принципу черговості, передбаченої статею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою на рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, у якій просить їх скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

6. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Позивач визначив:

- пункт 3: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 607 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 28.04.2020, статті 11 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" в контексті спірних правовідносин.

7. Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив відмовити Позивачу у задоволенні його скарги та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін.

8. Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

9. Третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

10. Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

11. Третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача надано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься прохання задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

12. Представником Позивача надано письмові заперечення на відзиви Третьої особи-1 та Третьої особи-2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 27 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - Банк) та Державною іпотечною установою (далі - Клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 26/995-070 (далі - Договір).

14. Відповідно до п. 1.1 Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 (далі - рахунок) та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами Банку на банківські послуги, які доведені Клієнту в момент підписання Договору. Підписання цього Договору Клієнтом підтверджує, що він ознайомлений з тарифами та немає жодних заперечень щодо них.

15. Згідно з п. 1.2 Договору Банк зобов`язувався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

16. 26 лютого 2013 року Державною іпотечною установою було прийняте рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3».

17. Відповідно до п. 4.2 проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 рік (далі - Проспект емісії) наведено параметри випуску облігацій, а саме: характеристика облігацій - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; кількість облігацій: 50000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія «Z2» - 10000 штук; серія «A3» - 10000 штук; серія «B3» - 10000 штук; серія «C3» - 10000 штук; серія «D3» - 10000 штук; номінальна вартість облігацій (серій «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3»): 100000,00 грн; загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5000000000,00 грн, в тому числі: серія «Z2» - 1000000000,00 грн; серія «A3» - 1000000000,00 грн; серія «B3» - 1000000000,00 грн; серія «C3» - 1000000000,00 грн; серія «D3» - 1000000000,00 грн.

18. Як передбачено п. 4.5 Проспекту емісії, власники облігацій мають права, передбачені чинним законодавством, зокрема, отримати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення та отримувати відсотковий дохід у вигляді відсотків, нарахованих на номінальну вартість облігацій, що їм (власникам) належать, після закінчення кожного відсоткового періоду.

19. За п. 4.9 Проспекту емісії погашення облігацій серії «С3» здійснюється протягом одного банківського дня 15.12.2020 року. Погашення облігацій здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті України - гривні - депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Погашення облігацій у сумі їх номінальної вартості здійснюється на підставі даних реєстру власників облігацій, який складається Центральним депозитарієм ПАТ «НДУ» на день, що передує даті погашення та видається на дату погашення.

20. 09 вересня 2014 року між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-759/2014 (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів), за умовами якого Банком було придбано облігації серії «С3» у кількості 2700 шт. загальною вартістю 274989465,00 грн (номінальна вартість однієї облігації - 100000,00 грн), код (ISIN) UA4000178453.

21. На виконання п. 2.4 вказаного Договору купівлі-продажу цінних паперів Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача № НОМЕР_1, вартість облігацій серії «С3» у сумі 274 989 465,00 грн.

22. На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Приватному акціонерному товаристві «Дельта Банк», строком на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015, з призначенням уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації - Кадирова В.В.

23. В подальшому, згідно з рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 та № 147 від 03.08.2015 строки проведення тимчасової адміністрації у Банку продовжувались.

24. Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації банку, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Кадирову В.В. на 2 роки; у подальшому цей строк подовжувався до 04.10.2020.

25. 11 січня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та з метою обліку кредиторської заборгованості 25.01.2016 Банком було проведено операцію з обліку кредиторських вимог, а саме - перенесення коштів з рахунку Клієнта - Державної іпотечної установи № НОМЕР_2 на спеціальний рахунок «інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку», який призначений для обліку заборгованості банку перед третіми особами та є пасивним рахунком, тобто на ньому обліковується сума, яку Банк виплатить Кредитору у порядку черговості, визначеної законом.

26. 17 лютого 2016 року рахунки Державної іпотечної установи, відкриті в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», зокрема рахунок № НОМЕР_2/980 за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 р.), були закриті, про що Банк повідомив Клієнта довідкою № 5370 від 21.06.2016 р.

Відповідно до витягу із реєстру № 2495 від 18.03.2016 р., затвердженого протоколом № 005/16, та з урахуванням змін № 1, затверджених рішенням виконавчої дирекції №291 від 03.03.2016 р., вимоги Державної іпотечної установи акцептовані на загальну суму 3332921190,01 грн і включені до сьомої черги як вимоги юридичної особи, про що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» 03.10.2016 р. видало позивачу довідку № 05-3323787.

27. Як вбачається з реєстру власників іменних цінних паперів № 25072, станом на 15.12.2020 року Відповідач був власником 2700 шт. іменних відсоткових облігацій серії «С3», код ЦП (ISIN) UA4000178453, емітованих Позивачем, загальною номінальною вартістю 270 000 000 грн.

28. 15 грудня 2020 року Відповідачем пред`явлено до погашення облігації серії «С3» в кількості 2700 шт.

29. 21 грудня 2020 року на адресу Позивача надійшла вимога Відповідача № 3161 про негайне виконання зобов`язань із погашення номінальної вартості облігацій серії «С3».

30. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку Позивача, його зобов`язання перед Відповідачем щодо сплати суми номінальної вартості облігацій серії «С3» є припиненими з 15.12.2020 року відповідно до положень статті 607 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Під неможливістю виконання зобов`язання Позивач посилається на законодавчу заборону щодо негайного повернення грошових коштів кредиторові неплатоспроможного банку, який перебуває в стані припинення, на вимогу такого кредитора.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

31. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. …

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. …

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

Стаття 607. Припинення зобов`язання неможливістю його виконання

1. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання

1. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Стаття 617. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання

1. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

32. Господарський кодекс України

Стаття 173. Господарське зобов`язання

1. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. …

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

33. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Стаття 1. Визначення термінів

3) випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії;

5) емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників;

11) обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов`язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім договорів, що укладаються у процесі емісії, при викупі цінних паперів їх емітентом та купівлі-продажу емітентом викуплених цінних паперів;

12) перший власник - особа, яка набула права власності на цінні папери безпосередньо від емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, чи андеррайтера;

13) погашення емісійних цінних паперів - сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів;

15) проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів;

18) розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у визначений проспектом емісії цінних паперів спосіб.

Стаття 2. Фондовий ринок

1. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

2. Учасники фондового ринку - емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об`єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.

Стаття 3. Цінні папери та їх класифікація

1. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

5. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов`язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

е) облігації міжнародних фінансових організацій;

є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стаття 7. Облігації

1. Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов`язань, що підтверджуються облігацією.

34. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на 15.12.2020)

Стаття 36. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації

5. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

2-1) накладення нових обтяжень чи обмежень на майно (активи) (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами;

6) заміна кредитора у зобов`язанні банку на договірній основі, крім випадків передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов`язань приймаючому або перехідному банку.

Стаття 46. Наслідки початку процедури ліквідації банку

2. З дня початку процедури ліквідації банку:

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону.

35. Закон України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"

Стаття 11. Облігації

1. Облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує обов`язок емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Проспект облігацій (рішення про емісію облігацій, а для державних облігацій України - умови їх розміщення) може також передбачати інші права власників та обов`язки емітента та/або осіб, які надають забезпечення за облігаціями.

Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов`язань, що підтверджуються облігацією.

2. Облігації можуть існувати виключно в електронній формі.

Облігації залежно від строку їх обігу можуть бути:

1) довгостроковими - із строком обігу понад п`ять років;

2) середньостроковими - із строком обігу від одного до п`яти років;

3) короткостроковими - із строком обігу до одного року.

3. Облігації залежно від способу виплати доходу можуть бути відсотковими або дисконтними.

Відсоткові облігації - це облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю.

Дисконтні облігації - це облігації, що розміщуються за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення, становить дохід (дисконт) за облігацією.

5. Облігації залежно від мети використання залучених коштів можуть бути ординарними, зеленими або інфраструктурними.

Ординарні облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких не передбачає (не передбачають) мети використання залучених коштів для фінансування екологічного або інфраструктурного проекту.

Інфраструктурні облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію цінних паперів, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких передбачає (передбачають) використання залучених коштів виключно на фінансування будівництва (реконструкції) об`єктів інфраструктури або реалізації інфраструктурного проекту чи окремого його етапу.

Зелені облігації - це облігації, проспект (рішення про емісію, а для державних облігацій України - умови розміщення) яких передбачає (передбачають) використання залучених коштів виключно на фінансування екологічного проекту або окремого його етапу.

6. Порядок розміщення облігацій, крім державних облігацій України, встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

7. Облігації розміщуються з фіксованим строком погашення, єдиним для одного випуску. У випадках та порядку, передбачених проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення) номінальна вартість облігацій може погашатися частинами, при цьому умови виплат таких частин мають бути однаковими для всіх власників облігацій одного випуску.

Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників або за ініціативою емітента дозволяється у разі, якщо така можливість передбачена проспектом (рішенням про емісію, а для державних облігацій України - умовами їх розміщення), яким (якими) визначені порядок встановлення суми дострокового погашення облігацій та строк, протягом якого облігації можуть бути пред`явлені для дострокового погашення за вимогою їх власників або підлягають пред`явленню для дострокового погашення за ініціативою емітента.

8. Емітент облігацій протягом 15 днів після закінчення погашення облігацій (крім державних облігацій України та облігацій міжнародних фінансових організацій) подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіт про результати погашення облігацій за формою та в порядку, встановленими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

36. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 300 Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

37. Відповідно до статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд виходить з того, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

39. Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

40. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

41. У пункті 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання.

42. Як передбачено частиною 2 статтею 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

43. Отже, Суд зазначає, що відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме: 1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів; 2) обов`язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.

44. Приписи пункту 2 частини 1 статті 195 ЦК України та норми Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачають, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.

45. Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

46. Отже, з урахуванням вищевикладеного та у зв`язку з укладанням між Позивачем та Відповідачем договорів купівлі-продажу цінних паперів, суди попередніх інстанцій в оспорюваних судових рішеннях дійшли правильних висновків, що між Позивачем та Відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. Тому, до таких правовідносин, які склались між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 р. у справі № 910/10553/18.

47. У касаційній скарзі, апеляційній скарзі та позовній заяві Позивач, як на підставу припинення зобов`язань, посилається на положення статті 607 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

48. Суд зазначає, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

49. Посилання Скаржника на зміни в законодавстві, через які було втрачено єдиний можливий спосіб припинення зобов`язання, шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, Судом оцінюється критично, оскільки фактично твердження Позивача про припинення зобов`язання на підставі статті 607 Цивільного кодексу України зводяться до неможливості виконання Позивачем вимоги про погашення номінальної вартості облігацій серії «С3» через відсутність необхідних коштів.

50. Натомість відсутність необхідних коштів Позивач, в свою чергу, пов`язує з запровадженням в АТ «Дельта Банк» процедури ліквідації, внаслідок якої Скаржник позбавлений можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, а інші джерела фінансування у нього відсутні.

51. Суд зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 12.04.2017 у справі №913/869/14.

52. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що наведені вище Позивачем обставини щодо неможливості виконання ним вимоги про погашення номінальної вартості облігацій серії «С3» не є в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов`язання неможливістю його виконання.

53. Також Суд відхиляє твердження Скаржника про те, що на теперішній час у Банку відсутні кошти для виконання зобов`язань перед третьою чергою погашення, що є доказом того, що виконати зобов`язання Банку перед Позивачем (кредитором сьомої черги) є неможливим, оскільки процедура ліквідації Відповідача станом на день відкриття провадження у справі триває, а АТ «Дельта Банк» не є ліквідованим в розумінні статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», де зазначено, що ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

54. Суд зауважує, що прийняття правлінням НБУ постанови від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та у подальшому постанови правління НБУ від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта банк" не є законодавчою забороною щодо повернення грошових коштів кредиторові неплатоспроможного банку на вимогу такого кредитора та не може свідчити про неможливість виконання зобов`язання в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України, оскільки процедура повернення кредиторові неплатоспроможного банку коштів чітко регламентована спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а початок ліквідації банку не є підставою для припинення зобов`язань.

55. Суд зазначає, що процедура ліквідації Відповідача триває, в цій процедурі здійснюються заходи щодо збереження активів банку, стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку, відчуження майна (активів) банку, а кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) спрямовуються на погашення кредиторів банку у визначеній спеціальним законом черговості. Тому доводи Скаржника, що сьома черга кредиторів банку не буде задоволена, на даний час є передчасними.

56. Крім того, посилання на неможливість виконання Відповідачем зобов`язань перед Позивачем як кредитором сьомої черги здійснено виключно в обґрунтування відсутності коштів у Позивача для виконання його зобов`язань за Договором купівлі-продажу цінних паперів № ДД-759/2014 від 09.09.2014.

57. Однак, як вже зазначалось, відсутність у Державної іпотечної установи необхідних коштів з огляду на запровадження в АТ «Дельта Банк» процедури ліквідації, внаслідок якої Позивач позбавлений можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, не є в розумінні статті 607 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов`язань Позивача за Договором купівлі-продажу цінних паперів №ДД-759/2014 від 09.09.2014.

58. Як зазначалось Судом вище, підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 607 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 28.04.2020, статті 11 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" в контексті спірних правовідносин.

59. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

60. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

61. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судом норм матеріального права та необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19.

62. Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано зазначені в оскаржуваних судових рішеннях норми матеріального права.

63. Як свідчить зміст касаційної скарги, Скаржник посилаючись на невірне застосування судами попередніх інстанцій статті 607 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 28.04.2020, статті 11 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", не зазначає в чому саме судами першої та апеляційної інстанції, на його думку, невірно застосовано ці норми. Жодного обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування тієї чи іншої норми матеріального права скарга не містить. З огляду на таке не можна визнати такими, що відповідають передбаченій п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставі касаційного оскарження посилання Скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених ним норм матеріального права.

64. Суд зазначає, що посилання Скаржника на необхідність надання висновку Верховного Суду щодо застосування у справі пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 28.04.2020, за нормами якого було можливим проведення зарахування однорідних зустрічних вимог на стадії ліквідації неплатоспроможного банку, є безпідставними, з огляду на те, що строк погашення облігацій серії «С3» -15.12.2020 року, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 15.12.2020 року.

65. Суд також зазначає, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині редакції пункту 8 частини 2 статті 46 було змінено Законом України №590-ІХ від 13.05.2020: абзац одинадцятий статті 46 було виключено (редакція Закону від 23.05.2020). Тобто, кредитор неплатоспроможного банку, який одночасно є боржником цього банку, був позбавлений права припинення своїх зобов`язань шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог на стадії ліквідації неплатоспроможного банку.

66. Враховуючи, що норми пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 28.04.2020 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Скаржником не доведено підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування зазначеної норми матеріального права у цій справі.

67. Крім того, Скаржником жодним чином не обґрунтовано яким чином висновок щодо застосування наведених ним норм права вплине на висновок судів у даній справі про відмову в задоволенні позову.

68. Суд зазначає, що всі посилання Скаржника на неправильне застосування у цій справі судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зводяться до незгоди Скаржника із судовим рішенням у справі.

69. Розглядаючи справу, судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечено дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Дотримання вимог статті 86 ГПК України свідчить про прийняття законного і обґрунтованого судового рішення у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України, а незгода Позивача з таким рішенням суду за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

70. За таких обставин, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не може бути задоволена з огляду на недоведення Скаржником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм матеріального права в цій справі.

71. Отже, вищевказані доводи Позивача про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.

72. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

73. З огляду на зазначене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

75. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

76. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Відповідача.

Судові витрати

77. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №910/18432/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст