ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23246/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Пількова К.М., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

ТОВ "Мегалайн Капітал Груп" - Карплюк Л.Р. (ордер серія КВ № 746071 від 24.09.2018), Лещенко О.В. (ордер серія КВ № 746085 від 11.10.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018

(колегія суддів у складі: Руденко М.А. - головуючий, Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Капітал Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач"

про стягнення 2 847 216,25 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАЛАЙН КАПІТАЛ ГРУП" (далі в тексті - Позивач, ТОВ "МЕГАЛАЙН КАПІТАЛ ГРУП") звернулось до господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "КИЇВХІМПОСТАЧ" (далі в тексті - Відповідач, ТОВ "КИЇВХІМПОСТАЧ") про стягнення 2 240 532, 49 грн. заборгованості по Договору про розробку проектної документації на нове будівництво № 25.1/07/2013 від 05.08.2013 року, 111 752,00 грн. 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання зобов'язання, 494 931,76 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій ухвалених за результатами розгляду позову

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення умов договору про розробку проектної документації на нове будівництво № 25.1/07/2013 від 05.08.2017 року та чинного законодавства не виконав зобов'язання щодо сплати грошових коштів за виконану роботу, та виконав лише часткову оплату.

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2018 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЛАЙН КАПІТАЛ ГРУП" до Приватного акціонерного товариства "КИЇВХІМПОСТАЧ" відмовлено повністю.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2018 року у справі № 910/23246/17 та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Капітал Груп" у повному обсязі і вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Капітал Груп" 2 240 532,49 грн. - заборгованість, 111 752,00 грн.- 3% річних, 494 931,76 грн. - інфляційних втрат, 42 708 грн. - судовий збір за подачу позовної заяви та 64 062,37 грн. - судовий збір за подачу апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

5.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що 05.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством "КИЇВХІМПОСТАЧ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАЛАЙН КАПІТАЛ ГРУП" (Генеральний проектувальник) було укладено договір № 25.1/07/2013 про розробку проектної документації на нове будівництво (а.с.18 т.1).

5.2. За умовами зазначеного договору замовник доручає генеральному проектувальнику розробити і передати у власність замовника проектну документацію для будівництва об'єкту "Громадсько-торгівельного центру" загальної проектної (тієї, що проектується) площі 84 258 м2" та « 3-х поверховий надземний відкритий паркінг загальної проектної (тієї, що проектується) площі 32 730 м2», на території м. Київ, Московський проспект, 36 у відповідності з вимогами даного договору.(п.1.1 договору). Замовник зобов'язується здійснити оплату вказаних робіт на умовах даного договору (п.1.2 договору ).

5.3. У подальшому сторони укладали додаткові угоди до договору про розробку проектної документації на нове будівництво № 25.1/07/2013 від 05.08.2013 року, які є невід'ємною частиною договору № 25.1/07/2013 від 05.08.2013 року.

5.4. Так, відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 від 03.02.2014 року до договору (а.с.38 т.1), сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. договору в новій редакції:

- "загальна вартість робіт, які виконуються ген. проектувальником по даному договору, визначається в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору і на дату підписання договору складає 1 611 876, 98 доларів США, що за міжбанківським курсом на момент підписання договору еквівалентно 13 604 241, 71 грн., в т.ч. ПДВ - 2 267 373, 61 грн.

5.5. На виконання умов договору про розробку проектної документації на нове будівництво № 25.1/07/2013 від 05.08.2013 року позивачем виконано проектні роботи на загальну суму 21 467 949, 10 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами прийому-передачі документації (а.с. 135-210 т.1)

5.6. За умовами пункту 5.2.1. договору остаточна оплата робіт здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних проектних робіт.

5.7. Пунктом 5.3. договору № 25.1/07/2013 від 05.08.2013 року визначено, що всі оплати генеральному проектувальнику по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в національній валюті України виходячи з міжбанківського курсу продажу долару США на день здійснення платежу. Зобов'язання замовника по оплаті вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на рахунок генерального проектувальника, що при необхідності підтверджується банківською випискою, завіреною уповноваженим представником банку. Підставою для оплати є рахунки і акти здачі-прийняття виконаних робіт.

5.8. За умовами пунктів 7.2.3 та 8.2.2. договору замовник зобов'язаний прийняти проектні роботи, виконані відповідно до умов договору та оплатити їх. Генеральний проектувальник має право на оплату своєчасно виконаних робіт, на умовах договору.

5.9. Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що Відповідач у порушення умов договору та чинного законодавства не виконав зобов'язання, щодо сплати грошових коштів за виконану роботу в повному обсязі, оплатив останню частково у розмірі 19 227 416, 61 грн., відтак сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь позивача складає 2 240 532, 49 грн.

5.10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що між Позивачем та Відповідачем відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором №25.1/07/2013 про розробку проектної документації на нове будівництво відсутня.

5.11. Проте з наведеним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погодився з наступних підстав:

5.11.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами був укладений договір генерального підряду з виконанням функцій служби замовника № БДК 30\08\13 від 06.08.2013 року, за яким, у Позивача перед Відповідачем наявна заборгованість в розмірі 9 642 866, 69 грн. У зв'язку з чим Відповідач звернувся до Позивача 23.01.2018 року, під час слухання даної справи в суді, з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 681 592, 19 грн.

5.11.2. В матеріалах справи на а.с. 128 том 2 дійсно наявна заява Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, проте докази отримання такої заяви Позивачем до матеріалів справи не надано. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що квитанція про відправлення та опис вкладення у цінний лист не можуть бути належним та допустимим доказом отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. Повідомлення про вручення поштового відправлення або роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» в якості доказу до матеріалів справи надано не було.

5.11.3. У подальшому Відповідачем вдруге направлялася Позивачу заява про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 23\03\18-500 від 23.03.2018 року (а.с. 130 том 2), яка була отримана 03.04.2018 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошта» (а.с. 179 том 2).

5.11.4. При винесенні рішення суд першої інстанції погодився з доводами Відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись як на доказ на оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 рік (а.с.8 том 2).

5.11.5. Висновок суду першої інстанції щодо можливості зустрічного зарахування вимог є, на переконання суду апеляційної інстанції, необґрунтованим, зокрема через відсутність у матеріалах справи доказів наявності грошових зобов'язань між сторонами. Матеріали справи, як встановлено в постанові суду апеляційної інстанції, не містять належних та допустимих доказів наявності зустрічних зобов'язань між сторонами. Посилання Відповідача на оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 рік.(а.с.8 т.2), як на підставу для здійснення зустрічного зарахування, не є, на переконання суду апеляційної інстанції, належним доказом, оскільки зазначена відомість складена в односторонньому порядку, з Позивачем не погоджувалось, первинних документів, котрі б підтверджували існування заборгованості в розмірі 9 642 866, 69 грн. сторонами надано не було та судом першої інстанції не вивчались.

5.11.6. Надані представником Відповідача до суду апеляційної інстанції докази про перерахування коштів (а.с. 3-8 том 3) за договором генерального підряду БЛК 30\08\2013 від 06.08.2013 року, як встановлено в постанові суду апеляційної інстанції, подані з пропуском строку, визначеного ст. 263 ГПК України, без належного обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції, а також колегією суду апеляційної інстанції зазначено, що вищевказані перерахування коштів не свідчать про те, що Позивачем за договором БЛК 30\08\2013 від 06.08.2013 року не було виконано зобов'язань, у зв'язку з чим виникали б підстави для повернення коштів.

5.12. Наведені висновки суду апеляційної інстанції стали підставою для висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, що виник за договором № 25.1/07/2013 в розмірі 2 240 532, 49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована приписами ст. ст. 526, 530, 601, 610, 612 ЦК України та ст. ст. 193, 202, 203 ГК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

7. До Верховного Суду від Відповідача надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 з залишенням в силі рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2018.

8. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

8.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. 601 ЦК України та 203 ГК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. До Верховного Суду від ТОВ "Мегалайн капітал груп" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Київхімпостач" та залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 - без змін.

10. Також до Верховного Суду від розпорядника майна ТОВ "Мегалайн капітал груп" арбітражного керуючого Балєвої О.О. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому зазначено про те, що арбітражний керуючий просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Київхімпостач" та залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 - без змін.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/23246/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018; призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" на 11 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників у справі, а також дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. 601 ЦК України та 203 ГК України, колегія суддів зазначає наступне.

16. Згідно приписів ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

17. Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

18. Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування (аналогічний висновок про застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16).

19. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності зустрічних зобов'язань між сторонами. Посилання Відповідача на оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 рік.(а.с.8 т.2), як на підставу для здійснення зустрічного зарахування, не є, на переконання суду апеляційної інстанції, належним доказом, оскільки зазначена відомість складена в односторонньому порядку, з Позивачем не погоджувалось, первинних документів, котрі б підтверджували існування заборгованості в розмірі 9 642 866, 69 грн. сторонами надано не було та судом першої інстанції не вивчались.

20. Зазначені фактичні обставини справи не спростовані Відповідачем у касаційній скарзі.

21. Наведене свідчить про відсутність умов за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог.

22. За таких обставин, є необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. 601 ЦК України та 203 ГК України.

23. Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

24. Відповідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

25. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" дійшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. За таких обставин, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 - без змін.

27. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ПрАТ "Київхімпостач".

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 910/23246/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 910/23246/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Пільков

В.Я. Погребняк