Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 925/1074/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.

за участю представників:

прокурора - Паршутіної Ю.А.

позивача - не з'явилися

відповідача - Луценка Р.О. - адвоката,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі

за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальності "МСК БудСервіс"

про розірвання договору та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК БудСервіс" (далі - ТОВ "МСК БудСервіс") про розірвання укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ "МСК БудСервіс" договору оренди землі від 20.12.2007 (зареєстрованого у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 23.04.2008 за №040877500115) та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку міській раді, внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.10.2017 (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено повністю, розірвано укладений між Черкаською міською радою та ТОВ "МСК БудСервіс" договір оренди землі від 20.12.2007, зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 23.04.2008 за № 040877500115, зобов'язано ТОВ "МСК БудСервіс" повернути Черкаській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:05:032:0024, площею 19532,00 кв. м., розташовану по вул. Смілянській, 122/3 у м. Черкасах Черкаської області. Стягнуто з ТОВ "МСК БудСервіс" на користь Прокуратури Черкаської області 3 200 грн витрат на сплату судового збору.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції визнав позовні вимоги прокурора обґрунтованими посилаючись на положення статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (Яковлєв М.Л., Чорна Л.В., Разіна Т.І.) рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнуто з Прокуратури Черкаської області на користь ТОВ "МСК БудСервіс" 3 520 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість з орендної плати за землю за спірним договором відсутня, що підтверджується листом Департамента фінансової політики Черкаської міської ради від 22.09.2017 №1981/18-08.

Виходячи із сукупності приписів статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункту "д" статті 141 ЗК України та статті 651 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір може бути розірваний за згодою саме його сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін останнього, а підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди. Натомість сторона за договором оренди землі - Черкаська міська рада не вимагає розірвання останнього та повернення земельної ділянки, а заперечує проти його розірвання наголошуючи на можливість позбавлення того, на що міська рада розраховувала при укладанні цього договору, а отже і порушення інтересів територіальної громади.

Заступник прокурора Черкаської області у касаційній скарзі не погодився із постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 просить її скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.10.2017 залишити в силі. Прокурор не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо обрання прокурором, який не є стороною договору, неефективного способу захисту порушеного права, оскільки прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, що в даному випадку свідчить про правомірність вимог прокурора.

Черкаська міська рада у відзиві на касаційну скаргу не погоджуючись з доводами прокурора просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, вказуючи на залишення судом першої інстанції під час задоволення позову у цій справі правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.08.2014 № 910/16306/13 щодо застосування частини 2 статті 651 ЦК України та частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з доводами касаційної скарги прокурора, Черкаська міська рада також наголошує на погашення відповідачем боргу з орендної плати за землею, а також порушення інтересів територіальної громади у випадку розірвання спірного договору оренди землі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Черкаської міської ради про розірвання укладеного з ТОВ "МСК БудСервіс" договору оренди землі від 20.12.2007 (зареєстрованого у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 23.04.2008 за №040877500115) та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку міській раді, на підставі статей 93 124 141 ЗК України та статті 24, 32, 34 Закону України "Про оренду землі" з огляду на систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого перед бюджетом у суб'єкта господарювання виник борг.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом "д" такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Натомість, враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Здійснюючи судовий розгляд справи суд апеляційної інстанції виходячи із приписів вказаних норм матеріального права та встановивши обставини стосовно того, що на час розгляду справи заборгованість відповідача з орендної плати відсутня, Черкаська міська рада - орендодавець за спірним договором оренди землі від 20.12.2007 заперечує проти розірвання цього договору та вважає, що у випадку його розірвання будуть порушені інтереси територіальної громади, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, оскільки у даному випадку позивачем не доведено наявність поряд з істотним порушенням договору реальної шкоди, завданої другій стороні договору, за якої ця сторона позбавлена можливості отримати очікуване при укладенні договору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приймає до уваги аргументи Черкаської міської ради, викладені у відзиві на касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 300 ГПК України (у редакції після 15.12.2017, чинній на час здійснення касаційного провадження) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені Київським апеляційним господарським судом, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 925/1074/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак