ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2326/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача - Лисенко В. О. (адвокат),

відповідача - Богдан С. В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (судді:

Кордюк Г. Т., Дубник О. П., Плотніцький Б. Д. )

та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2019 (суддя Пазичев В. М. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ "Львівгаз") про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що заява від 20.03.2018 №Lv007.2-СЛ-3045-0318 про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинена з порушенням положень статті 601 Цивільного кодексу України, є такою, що не відповідає вимогам зазначеної статті, а тому підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.

Заявник також зазначив, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" шляхом направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України припинило зобов'язання у сумі 2 ~money0~

На думку скаржника, вимоги, вказані у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.03.2018, не є зустрічними та однорідними у розумінні положень статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем, згідно рішення суду у справі №914/4192/15 складає не 7 ~money1~, а 5 ~money2~ (7 ~money3~ - 2 ~money4~), тому такий правочин не може бути прийнятий позивачем до виконання.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що заборгованість ПАТ "Львівгаз" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 7 ~money5~, яка встановлена рішенням у справі №914/4192/15 є погашеною шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому суди врахували те, що виконавче провадження з виконання наказу у цій справі закінчено з наведених причин та визнано таким, що не підлягає виконанню.

Крім того суди дійшли висновку, що заява від 20.03.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог є чинною, а вимоги позивача та вимоги відповідача зараховані нею є дійсними, зустрічними, однорідними та строк їх виконання настав, а тому ця заява відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України.

Суди також установили безпідставність доводів ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про погашення заборгованості у сумі 2 ~money6~, яка встановлена рішенням у справі №910/3550/16, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на встановлені обставини справи, зокрема на стягнення цієї суми з ПАТ "Львівгаз" в порядку примусового виконання рішення.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. Скаржник зазначає, що заява АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем згідно рішення суду у справі №914/4192/15 складає не 7 ~money7~, а 5 ~money8~ з огляду на припинення зобов'язання позивача перед відповідачем у сумі 2 ~money9~ на підставі заяви ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.10.2016 №26-7152/1.2-16.

Заявник також зазначає, що заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.10.2016 №26-7152/1.2-16 не визнана недійсною в судовому порядку, а тому оспорювану у даній справі заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог не можна вважати такою, що відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

3.4.04.11.2019 до Верховного Суду від АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" надійшли (електронною поштою) додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.03.2018 на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Львівгаз" надійшла заява від 20.03.2018 №Lv007.2-СЛ-3045-0318 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

4.3. Зазначеною заявою відповідач повідомив позивача, що відповідно до наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/4192/15 від 03.09.2013, відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 7 ~money10~

4.4. Підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно із вказаною заявою від 20.03.2018, є те, що у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" наявна заборгованість перед ПАТ "Львівгаз", на підставі рішення суду у справі №914/3703/15 на загальну суму 27 ~money11~, а у ПАТ "Львівгаз", в свою чергу, наявна заборгованість у сумі 7 ~money12~ згідно рішення суду у справі №914/4192/15.

4.5. При цьому судами одночасно установлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №914/4192/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016, ухвалено про стягнення з ПАТ "Львівгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційні втрати у сумі 6 ~money13~, 3% річних у сумі 1 ~money14~ та ~money15~ відшкодування витрат по сплаті судового збору (загальна сума 7 ~money16~).

4.6. За наказом Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 у справі №914/4192/15 про стягнення 7 ~money17~ старшим державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіальною управління юстиції у Львівській області 26.08.2016 відкрито виконавче провадження №52020729.

4.7.22.09.2016 зазначене виконавче провадження №52020729 з виконання наказу від
05.07.2016 про стягнення 7 ~money18~ у справі №914/4192/15 закінчено у зв'язку з відсутністю невиконаних грошових зобов'язань перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" внаслідок припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ПАТ "Львівгаз" від 06.09.2016 вих. №ЛВ-5101-16 (відповідно до пункту 8 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження).

4.8. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2018, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, у справі №914/4192/15 визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Львівської області від 05.07.2016.

4.9. При цьому, судами установлено факт повного виконання ПАТ "Львівгаз" постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №914/4192/15 на підставі заяви ПАТ "Львівгаз" від 20.03.2018 №Lv007.2-СЛ-3045-0318 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 ~money19~

4.10. Разом з цим, суди установили, що 21.04.2016 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі №910/3550/16 про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Львівгаз" 3% річних у сумі ~money20~, інфляційних втрат у розмірі 2 ~money21~ та судових витрат у розмірі ~money22~ (загальна сума 2 ~money23~).

4.11.03.10.2016 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження №57701841 з виконання наказу, виданого на підставі зазначеного рішення суду.

4.12.20.10.2016 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на адресу ПАТ "Львівгаз" направлено заяву про зарахування однорідних вимог у справі №914/4192/15 у зв'язку із заборгованістю ПАТ "Львівгаз" перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" у розмірі 7 ~money24~ та заборгованістю ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Львівгаз" у справі №910/3550/16 у сумі 2 ~money25~

4.13. Разом з тим, 28.11.2017 виконавче провадження №52411911 за вказаним наказом суду про стягнення 2 ~money26~ закінчено у зв'язку з тим, що кошти згідно платіжного документу примусово стягнуто на депозитний рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та перераховано стягувачу.

4.14. Предметом позову у цій справі є визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

4.15. Умови припинення господарських зобов'язань визначено статтею 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених статтею 202 Господарського кодексу України або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

4.16. Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у статті 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

4.17. Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 203 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

4.18. Згідно із статтею 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

4.19. За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

4.20. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.

Разом із тим слід зауважити, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.

4.21. Таким чином, зобов'язання з оплати заборгованості за договором постачання природного газу може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" не містить прямої заборони щодо проведення таких розрахунків.

4.22. Оскільки вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Львівгаз" у сумі 7 ~money27~ виникли на підставі рішення у справі №914/4192/15, а вимоги ПАТ "Львівгаз" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 27 ~money28~ виникли на підставі рішення у справі №914/3703/15, суди дійшли обґрунтованого висновку, що вини є зустрічними та однорідними.

4.23. Викладені у касаційній скарзі заявника доводи про те, що заборгованість позивача перед відповідачем згідно рішення суду у справі №914/4192/15 складає не 7 ~money29~, а 5 ~money30~ з огляду на припинення зобов'язання позивача перед відповідачем у сумі 2 ~money31~ на підставі заяви ПАТ "НАК " Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.10.2016 №26-7152/1.2-16 вже були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій і спростовані виходячи з наступного.

4.24. Як установлено судами, кошти у сумі 2 ~money32~ були стягнуті державною виконавчою службою у процесі примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/3550/16 та перераховані стягувачу відповідно до платіжних доручень від 20.11.2017 №15911 (на суму 1 ~money33~), від 20.11.2017 №15912 (на суму 1 ~money34~) та від 20.11.2017 №15913 (на суму ~money35~).

4.25. Таким чином, суди дійшли висновку, що заборгованість у сумі 2 ~money36~ стягнута у виконавчому провадженні шляхом примусового виконання, а не шляхом подання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.11.2016 №26-7152/1.2-16, як вважає скаржник.

4.26. В такий спосіб, ураховуючи встановлені обставини справи, суди установили фактичне зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7 ~money37~ на підставі заяви ПАТ "Львівгаз" від 20.03.2018, яка є чинною, а також дійсність та однорідність вимог позивача та відповідача зарахованих відповідно до неї.

4.27. Наявність на момент вчинення правочину передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України умов, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається, судами не встановлено.

4.28. Ураховуючи викладене, аргументи скаржника про те, що заява ПАТ "Львівгаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

4.29. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.30. При цьому інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.31. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що зазначені у заяві ПАТ "Львівгаз" вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.03.2018 є зустрічними, однорідними та такими строк виконання, яких настав.

Отже, ураховуючи судове рішення у справі №910/3550/16, на підставі якого виконавчою службою примусово стягнуто кошти у сумі 2 ~money38~ та те, що судами установлено факт зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України у сумі 7 ~money39~ на підставі заяви ПАТ "Львівгаз" від 20.03.2018 у справі 914/4192/15, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2019 у справі №914/2326/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова