ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2166/20 (904/5835/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

представник - Огородник Т. Л.,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діксон",

представник - Удовицький Є. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради за вх. № 6130/2021

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючий), Вечірка І. О., Білецької Л. М.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021

у складі судді Владимиренко І. В.

у справі за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон"

про розірвання договору оренди землі,

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон"

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1.27.06.2007 рішенням Дніпропетровської міської ради №149/16 "Про передачу земельної ділянки по вул. Шевченка, 29 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Діксон" (далі - ТОВ "Діксон"), по фактичному розміщенню житлового будинку", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Геопроектінвест", передано земельну ділянку в оренду строком на п'ятнадцять років ТОВ "Діксон" по фактичному розміщенню житлового будинку по вул. Шевченка, 29, зобов'язано ТОВ "Діксон" у тримісячний строк з моменту прийняття рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди земельної ділянки та зареєструвати нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки.

2.20.08.2007 Дніпропетровська міська рада (орендодавець) уклала з ТОВ "Діксон" договір оренди землі.

3. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Шевченка, 29 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:298:0072.

4. Згідно з пунктом 1.2 договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.9 (житлові кооперативи).

5. Відповідно до пункту 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,1117 га.

6. Пунктом 2.2. договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

7. Договір укладено на п'ятнадцять років (пункт 3.1 договору).

8. Орендна плата вноситься орендарем незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця: Дніпропетровська міська рада, р/р 33214812700005, відкритий у відділенні Держказначейства за місцезнаходженням земельної ділянки в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, код платежу 13050200, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів (пункт 4.5 договору).

9. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку (пункт 4.6 договору).

10. Земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню житлового будинку (пункт 5.1 договору).

11. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (пункт 5.2 договору).

12. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 12.3 договору).

13. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт
12.4 договору).

14. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 12.5 договору).

15. Вказаний договір оренди земельної ділянки 20.08.2007 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П. та зареєстрований за №5529.

16. Державну реєстрацію договору оренди землі проведено 04.09.2007, про що вчинено запис у державному реєстрі земель від 04.06.2007 за № 040710400493.

17. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 20.08.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:298:0072, яка знаходиться по вул.

Шевченка, 29 у м. Дніпропетровськ.

18.02.12.2008 сторони уклали додатковий договір до договору оренди землі, в якому сторони прийшли до згоди внести зміни до п. п.2.3., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4.,
4.5,4.6., 4.7,4.8,4.9,4.10,4.11 договору, а саме, зокрема:

"пункт 2.3 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього додаткового договору становить 1324365,01 грн";

"4.1 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі";

"4.2 обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії";

"4.3 зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін і доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України";

"4.4 орендар повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до земельного управління Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки";

"4.5 орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі: однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю; щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця: Дніпропетровська міська рада, р/р33214812700005, відкритий у відділенні Держказначейства за місцезнаходженням земельної ділянки в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012, код платежу 13050200, і на майбутній період вноситься на термін не більше того календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів".

19.02.09.2020 членами робочої групи з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 29 (кадастровий номер undefined).

20. За результатами позапланової перевірки 02.09.2020 було складено акт № 09/20/01, за змістом якого робоча група при візуальному обстеженні встановила, що земельна ділянка вільна від забудови. Площа земельної ділянки 0,1117 га.

Доступ до земельної ділянки обмежений, ділянка огороджена металевою та дерев'яною огорожею. Згідно з детальним письмовим тлумаченням на території площею 0,1117 га відсутні будівлі та споруди. Територія знаходиться у занедбаному стані, на земельній ділянці існують зелені насадження та поріст, встановлено біотуалет. На момент здійснення перевірки на земельній ділянці не проводиться ніякі будівельні роботи, відсутні ознаки будівництва, про що свідчить відсутність будівельного майданчика та будівельних матеріалів на зазначеній ділянці. Усі перелічені факти свідчать про невиконання орендарем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням. Відповідно до відкритих реєстрів Державної фіскальної служби України станом на 21.07.2020 платник податків ТОВ "Діксон" має податковий борг та відповідно до пункту 88.2 статті 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника. Також у акті зазначено, що за наявною в департаменті інформацією за 2019-2020 роки відсутні надходження орендної плати від ТОВ "Діксон" до міської ради. Враховуючи зазначене, робоча група прийшла до висновку про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

21.13.05.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство ТОВ "Діксон".

22.15.09.2020 ТОВ "Діксон" сплатило заборгованість за договором оренди землі.

Подання позову

23.27.10.2020 до Господарського суду Дніпропетровської надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ТОВ "Діксон" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

24. З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач посилався на істотне порушення з боку ТОВ "Діксон" умов укладеного договору оренди землі від
20.08.2007, а саме систематичним невнесенням відповідачем орендної плати та нецільовим використанням земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

25.24.02.2021 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2166/20 (904/5835/20) у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

26. Суд першої інстанції, із посиланням на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17.01.2019 по справі №708/254/18, вказав, що Акт №09/20/01 від
02.09.2020 складений працівниками Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, не є беззаперечним доказом припинення права власності відповідача на нерухоме майно. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.07.2020 № 214704256 - запис про припинення права власності ТОВ "Діксон" на домоволодіння 29 по вул. Шевченка відсутній, тобто право власності ТОВ "Діксон" на нерухоме майно не припинилось.

27. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ "Діксон" порушено цільове призначення земельної ділянки, вчинено дій, які б свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням ніж землі житлової та громадської забудови, а тому немає передбачених законом підстав розірвання спірного договору з підстав нецільового використання землі.

28. Також, суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України в постанові № 3-211гс14 (910/16306/13) від 21.01.2015, дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки підставою вимог про розірвання спірного договору оренди стали обставини несплати орендної плати в період з березня 2019 по серпень 2020, заборгованість за якою є погашеною.

29. Також, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від
27.11.2018 по справі № 912/1385/17, місцевий господарський суд вказав, що за відсутності обставин, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

30. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради до ТОВ "Діксон" про розірвання договору оренди землі, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

31.19.05.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 - без змін.

32. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції, що невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням не може бути підставою для розірвання договору оренди з вищевикладених підстав, а також щодо відсутності обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33.07.06.2021 через Центральний апеляційний господарський суд Дніпровською міською радою подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20), ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради.

34. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та рішення Господарського Дніпропетровської області від 24.02.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20), Дніпровська міська рада вказує про застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що кореспондується з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та порушення норм процесуального права, що полягало у не дослідженні судами зібраних у справі доказів.

35. Скаржник зазначає, що судами застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, а саме статтю 349 Цивільного кодексу України, статті 19, 20 Земельного кодексу України, статті 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

36. Дніпровська міська рада стверджує, що посилання судів на факт зареєстрованого права власності на будівлю за відповідачем (відсутність юридичного припиненого права власності - офіційного визнання даного факту) не спростовує обставин того, що фактично земельна ділянка є вільною (на ній відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна) і не використовується відповідачем фактично.

37. Позовні вимоги Дніпровської міської ради не ґрунтувалися та не були пов'язані з юридичним припиненням/наявністю права відповідача на нерухоме майно, а були обумовлені виключно відсутністю фактичного використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, - обслуговуванням домоволодіння, задля чого остання і була надана в оренду, у зв'язку із чим скаржник вважає, що судами помилково було застосовано до правовідносин статтю 349 Цивільного кодексу України, статті 2, 3 Закону України "Про оренду землі", статті 19, 20 Земельного кодексу України.

38. Дніпровська міська рада вважає, що з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Діксон" в порушення умов договору оренди землі не здійснює використання земельної ділянки, що є істотним порушенням умов укладеного договору, та є достатнім для розірвання договору оренди землі.

39. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04.09.2019 у справі № 910/597/18, відповідно до якого: "оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотності порушення договору закон визнає розмір завданої внаслідок порушення шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору."

40. Також скаржник стверджує, що систематичне невнесення ТОВ "Діксон" орендної плати, є істотним порушенням умов Договору оренди землі та підставою для його розірвання, навіть за відсутності боргу у відповідача на час розгляду справи.

При цьому, скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, відповідно до якої факт сплати відповідачем суми заборгованості з орендної плати за землю не має правового значення для вирішення спору, оскільки встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України та умов договору, є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору.

41. Крім того, скаржник стверджує, що судами порушено норми процесуального права, а саме частину 3 статті 86, пункт 2 частини 4 статті 238, п. в) частину 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України.

Дніпровська міська рада вважає, що судами було грубо порушено частину 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у відсутності дослідження та оцінки поданих позивачем доказів акту обстеження від
20.01.2021, та акту від 02.09.2020.

42. Також, скаржник посилається на не з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішеннях, встановленим обставинам справи та зазначає, що суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду від 17.01.2019 по справі №708/254/18 у якій зазначено, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

43.03.08.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Діксон" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить Суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а прийняті у справі судові рішення - без змін, посилаючись на необґрунтованість скарги.

44. Відповідач стверджує. що для даної справи не має значення обставина щодо наявності чи відсутності домоволодіння на земельній ділянці, оскільки така обставина не свідчить про нецільове використання земельної ділянки, а невикористання земельної ділянки (бездіяльність) не може бути підставою для розірвання договору оренди землі, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19.

45. Щодо такої підстави позову як систематична несплата орендної плати, відповідач зазначає, що висновки Верховного Суду викладені у постановах, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до даних правовідносин з огляду на те, що вони зроблені внаслідок аналізу інших обставин ніж у даній справі, тобто не у подібних правовідносинах. Зокрема, по справам на які посилається позивач заборгованість з орендної плати існувала на момент пред'явлення позову до суду та була погашена відповідачами в ході судового розгляду справи. В даній справі вже на момент звернення позивача до суду заборгованість з орендної плати була відсутня. Також ТОВ "Діксон" вважає безпідставним посилання скаржника на акти обстеження від 02.09.2020 та від 20.01.2021 та зазначає, що такі докази не відповідають критеріям належності та допустимості доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

46. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

47. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання наявності/відсутності підстав для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

48. Так, звертаючись із позовом, Дніпровська міська рада визначила підставою позову невикористання земельної ділянки відповідачем за її цільовим призначенням та систематична несплата орендної плати, що на думку позивача, є істотним порушенням договору.

49. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

50. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

51. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

52. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

53. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

54. Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

55. Згідно з частинами 3 , 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

56. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

57. Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

58. Положення статті 143 Земельного кодексу України визначають підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

59. Разом з тим за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

60. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

61. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

62. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

63. Звертаючись із позовом у даній справі, Дніпровська міська рада однією із підстав істотного порушення відповідачем укладеного договору оренди землі вказувала нецільове використанням відповідачем земельної ділянки.

64. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу в користування саме по фактичному розміщенню житлового будинку, а згідно з пунктом 1.2. договору, цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.9 (житлові кооперативи).

65. Позивач посилалась на акт №09/20/01 від 02.09.2020, відповідно до якого робоча група з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради встановила, що при візуальному обстеженні встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови.

66. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

67. Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

68. У постанові від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13 Верховний Суд України дійшов висновку, що підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором.

69. Поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від
25.03.2020 у справі № 715/214/17.

70. Суди встановили, що позивачем не доведено, що ТОВ "Діксон" порушено цільове призначення земельної ділянки, тобто вчинено дії, які б свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням ніж землі житлової та громадської забудови. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що у даному випадку відсутні підстави розірвання спірного договору з підстав нецільового використання землі.

71. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/597/18 Верховний Суд не приймає, з огляду на таке.

72. У справі № 910/597/18 предметом позову є розірвання договору оренди землі з підстав істотного порушення його умов, що виявилося у нецільовому використанні відповідачем спірної земельної ділянки. У справі № 910/597/18 Верховний Суд скасував прийняті судові рішення про розірвання спірного договору та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, з тих підстав, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім доказам, наявним у матеріалах справи та дійшов передчасного висновку про наявність обставин, з якими закон пов'язує розірвання договору за рішенням суду; суди обох інстанцій не дослідили та не з'ясували, чи охоплюється визначенням нецільового використання відповідачем земельної ділянки (у розумінні положень спірного договору оренди землі), а отже і порушення відповідачем умов договору у наведеній частині, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору з огляду на предмет і підстави заявленого позову; суди не з'ясували, чи відповідає спосіб захисту, обраний позивачем, фактичним обставинам справи та чи може застосування такого способу забезпечити відновлення порушеного права позивача.

73. Колегія суддів зазначає, що направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них, а тому відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/597/18.

74. Посилання скаржника на акти обстеження спірної земельної ділянки колегія суддів Верховного Суду не приймає, оскільки останні зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та встановлення обставин справи, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

75. Крім того, Верховний Суд не приймає посилання скаржника щодо наявності/відсутності існування нерухомості на спірній земельній ділянці, оскільки такі не спростовують відсутність порушення цільового призначення земельної ділянки як підстави для розірвання договору оренди.

76. Другою підставою для розірвання спірного договору оренди позивач вказував систематичну несплату відповідачем орендної плати як істотне порушення умов договору.

77. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем заборгованість за договором оренди була погашена 15.09.2020, тобто до подання Дніпровською міською радою позову (27.10.2020). Вказана обставина позивачем не заперечується.

78. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності обставин, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, не вбачається істотного порушення умов договору оренди, з огляду на що відсутні підстави для розірвання спірного договору.

79. Твердження скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/826/18 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

80. У справі № 923/826/18, задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та вилучення у відповідача й повернення земельної ділянки з підстав істотного порушення умов договору оренди землі, а саме неналежного виконання орендарем свого обов'язку щодо сплати орендної плати, судами було встановлено наявність заборгованості з орендної плати понад три місяці на день звернення позивача до суду.

81. Водночас, у даній справі № 904/2166/20 (904/5835/20), як вже зазначалося вище, на момент звернення із позовом заборгованості у відповідача перед позивачем не існувало, що свідчить про неподібність встановлених обставин у справі № 923/826/18 та у цій справі № 904/2166/20 (904/5835/20). Відтак Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом правової позиції у зазначених постановах.

82. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування законних судових актів про відмову в задоволенні позовних вимог.

83. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

85. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

86. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради за вх. № 6130/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20) залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

О. Васьковський