ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17567/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Болдіна В. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" - Базилевського С. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" за вх. № 5261/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021

у складі колегії суддів: Корсака В. А. (головуючий), Євсікова О. О., Попікової О. В.,

та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020

у складі судді Головіної К. І.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"

про стягнення 18 454 848,76 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" за вх. № 5261/2021 без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/17567/19 - без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1.25.07.2017 між ТОВ "Луганськгаз Збут" (замовник) та АТ "Укртрансгаз" (оператор) був укладений договір транспортування природного газу № 1707000361 (далі - договір транспортування). Відповідно до умов цього договору (п. 2.1) оператор (відповідач у справі) надає замовнику (позивачу) послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договору, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість послуг.

2. Пунктом 2.3 договору транспортування сторони погодили перелік послуг, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужностей);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

3. Згідно з п. 2.4,2.5 договору транспортування обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужностей) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

4. Відповідно до п. п. 2.6,2.7 договору транспортування замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі, а оператор - приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

5. Відповідно до п. 4.1 договору транспортування замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси.

6. За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір транспортування природного газу №1707000361 від 25.07.2017 є договором про надання послуг.

7. Договором транспортування сторони погодили, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2. договору транспортування).

8. У пункті 4.1 договору транспортування сторони домовились, що замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно врегульовувати небаланси.

9. Відповідно до п. 9.1 вказаного договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

10. Згідно з п. 11.4 договору транспортування послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

11. Відповідно до п. 9.4 договору оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

12. Також судом встановлено, що 20.11.2018 між ТОВ "Луганськгаз Збут" (покупець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (яке є правонаступником ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - АТ "Луганськгаз", продавець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № ПГ/ЛГЗ-0318 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець (третя особа у справі) зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1).

13. Відповідно до п. 4.1 договору купівлі-продажу продавець передає покупцю розмитнений та очищений від усіх податків газ у віртуальних точках. Право власності на газ переходить від його власника до покупця в пункті приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність пов'язану з правом власності на газ (п. 4.2 договору купівлі-продажу). Передачу фактично поставленого покупцю газу за звітній місяць сторони оформляють актом приймання-передачі природного газу з зазначенням фактичного переданого обсягу. Фактична кількість газу, переданого продавцем покупцю, визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, встановлених на ГРС газотранспортного підприємства. Продавець та покупець підписують комерційний акт, що датується останнім днем місяця, в якому здійснюється приймання-передача газу (п. 4.4 договору купівлі-продажу). Ціна на газ, який підлягає постачанню у відповідному місяці поставки визначається сторонами у додаткових угодах до договору щомісячно (п. 5.1 договору купівлі-продажу).

14. Договір купівлі-продажу вступає в силу з 01.03.2018 та діє до 31.12.2018, з подальшою його пролонгацією (п. 11.1). Додатковими угодами від 28.12.2018 № 11 та № 12 до договору купівлі-продажу сторони узгодили обсяг та вартість поставки покупцю газу у грудні 2018 року.

15. На виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу АТ "Луганськгаз" у грудні 2018 року передало, а ТОВ "Луганськгаз Збут" отримало у віртуальній точці природний газ у обсязі 1 422 782 м3 загальною вартістю 16 006 297,50 грн, що підтверджується наявними у справі копіями комерційних актів від 31.12.2018, акту приймання-передачі природного газу у віртуальній точці (обсягом 50 000 м3) від
31.12.2018 та акту приймання-передачі природного газу у віртуальній точці (обсягом 1 372 782 м3) від 31.12.2018, підписаними сторонами без зауважень.

16. Отже, відповідно до договору купівлі-продажу природного газу ТОВ "Луганськгаз збут" 31.12.2018 отримало право власності на природний газ в обсязі 1 422 782 м3 від АТ "Луганськгаз".

17. У подальшому, як встановлено судами, відповідно до вимог Кодексу ГТС та на виконання укладеного сторонами договору, позивач з метою балансування обсягу природного газу за грудень 2018 року у обсязі 1 422 782 м3, направив 08.01.2019 на адресу АТ "Укртрансгаз" акт приймання-передачі природного газу у віртуальній точці від 31.12.2018 (обсягом 50 000 м3), а також акт приймання-передачі природного газу у віртуальній точці від 31.12.2018 (обсягом 1 372 782 м3) супровідним листом № 11, який був отриманий останнім 11.01.2019.

18. Також для здійснення процедури балансування за грудень 2018 року вказаним супровідним листом позивач направив відповідачу звіт про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за грудень 2018 року від
08.01.2019 № 13, в якому зазначив загальний обсяг отриманого ним газу у віртуальній точці, що становив 1 920 375 м3, у тому числі:

- від АТ "Луганськгаз" у обсязі 1 422 782 м3 (50 000 м3 (відповідно до підтвердженої номінації від АТ "Луганськгаз") та 1 372 782 м3 (згідно із закупівлею обсягів природного газу за процедурою самостійного врегулювання ТОВ "Луганськгаз Збут" можливого місячного небалансу, визначеною пунктом 4 глави 3 Розділу XIV Кодексу Кодексу газотранспортної системи));

- від ТОВ "Гефєст" у обсязі 497 593 м3 (25 000 м3 (відповідно до підтвердженої номінації від АТ "Луганськгаз") та 472 593 м3 (згідно із закупівлею обсягів природного газу за процедурою самостійного врегулювання ТОВ "Луганськгаз Збут" можливого місячного небалансу, визначеною пунктом 4 глави 3 Розділу XIV Кодексу Кодексу газотранспортної системи)).

19. Однак, АТ "Укртрансгаз", як оператор ГТС, зі свого боку, не врахувало придбаний у грудні 2018 року позивачем газ у АТ "Луганськгаз" обсягом 1 372 782 м3, господарська операція якого була відображена у акті від 31.12.2018 про приймання-передачу природного газу у віртуальній точці за грудень 2018 року, а прийняло рішення про визначення вказаного обсягу природного газу (1 372 782 м3) негативним небалансом ТОВ "Луганськгаз Збут", що було відображено у звіті відповідача по точках входу/виходу послуг транспортування за грудень 2018 року.

20. Також АТ "Укртрансгаз" склало акт надання послуг балансування обсягів природного газу № 12-18-1707000361-Баланс від 31.12.2018 та розрахунок вартості послуг балансування (додаток до акту), за змістом яких обсяг місячного небалансу ТОВ "Луганськгаз Збут" за грудень 2018 року становив 1 372,782 тис. куб. м, а вартість послуг балансування обсягів природного газу за вказаний період склала 18 454 848,76 грн.

21.18.01.2019 вказаний акт надання послуг балансування та рахунок вартості послуг балансування від 31.12.2018 були направлені відповідачем супровідним листом від 14.01.2019 № 2001Вих-19-78 на адресу ТОВ "Луганськгаз Збут", яке їх отримало 16.02.2019.

22.25.02.2019 ТОВ "Луганськгаз Збут" сплатило відповідачу зазначені послуги балансування обсягів природного газу за грудень 2018 року у сумі 18 454 848,76
грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.02.2019 № 604.

Подання позовної заяви до суду.

23. У зв'язку з викладеним ТОВ "Луганськгаз Збут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укртрансгаз" про стягнення збитків у сумі 18 454 848,76 грн, завданих безпідставним стягненням з позивача вказаної суми, як оплати послуг балансування природного газу за грудень 2018 року.

24. Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вважав, що оператор ГТС (відповідач) неправомірно визначив негативний небаланс природного газу замовника (позивача) у грудні 2018 року, оскільки не врахував торгову операцію з купівлі природного газу у АТ "Луганськгаз" у обсязі 1 372 782 м3, що призвело до завдання ТОВ "Луганськгаз Збут" матеріальної шкоди у вигляді безпідставної сплати грошових коштів в якості оплати послуг відповідача з балансування у грудні 2018 року на суму 18 454 848,76 грн.

Розгляд справи судами.

25.20.08.2020 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021, позов задоволено. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Луганськгаз Збут" збитки у сумі 18 454 848,76 грн та 276 822,73 грн судового збору.

26. Суди свої рішення мотивували тим, що здійснивши закупівлю природного газу у ПАТ "Луганськгаз" обсягом 1 372 782 м3 та, оформивши цю господарську операцію у відповідності до вимог Кодексу ГТС, ТОВ "Луганськгаз Збут" виконало процедуру самостійного врегулювання місячного небалансу в порядку, визначеному главою 3 розділу XIV Кодексу ГТС.

Проте, не зважаючи на такі обставини, відповідач 14.01.2019 склав звіт по точках входу/виходу за грудень 2018 року відносно ТОВ "Луганськгаз Збут" та акт послуг балансування за грудень 2018 року.

Таким чином, всупереч умовам договору транспортування та вимог Кодексу ГТС, АТ "Укртрансгаз" під час здійснення комерційного балансування обсягів газу щодо ТОВ "Луганськгаз Збут" за грудень 2018 року безпідставно не врахувало господарську операцію про закупівлю 31.12.2018 ТОВ "Луганськгаз Збут" у АТ "Луганськгаз" природного газу у обсязі 1 372 782 м3, що призвело до формування 14.01.2019 відповідачем незаконного акту від 31.12.2018 № 12-18-1707000361-БАЛАНС про надання послуг балансування у грудні 2018 року на суму 18 454 848,76 грн.

27. При цьому суд апеляційної інстанції змінив правову кваліфікацію спірних відносин та зазначив таке.

Суд першої інстанції помилково погодився з позивачем щодо правильності обраного способу захисту, а також наявності правових підстав для відшкодування йому збитків, спричинених неправомірними діями АТ "Укртрансгаз", відповідно до положень статей 15, 16, 22, 906, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених судами обставин мали місце кондикційні зобов'язання, зокрема, що нарахування АТ "Укртрансгаз" плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу від 25.07.2017 № 1707000361.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що завдання збитків та набуття майна без достатньої правової підстави мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, то для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майно відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував положення статті 1212 ЦК України, виходячи з правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, за яким самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

28. АТ "Укртрансгаз" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вх. № 5261/2021 та доповненнями до касаційної скарги, в яких скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду 22.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/17567/19, прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.

29. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду 22.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/17567/19, АТ "Укртрансгаз" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо цивільно-правової відповідальності АТ "Укртрансгаз" у вигляді відшкодування збитків у випадку надання послуг балансування у зв'язку з неврегулюванням замовником послуг транспортування негативного небалансу (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

30. Також підставами касаційного оскарження скаржник вважає пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме, необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13503/19, який був застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

31. Скаржник наголошує на тому, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з цього питання; справа № 910/17567/19 становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є встановлення факту наявності/відсутності цивільно-правової відповідальності Відповідача, який, в свою чергу, був зобов'язаний у 2018 році здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу; справа має виняткове значення для AT "Укртрансгаз", оскільки стосується правовідносин щодо виконання основних обов'язків Відповідачем як Оператором газотранспортної системи України (далі - ГТС), зокрема, забезпечувати стале функціонування ГТС та виконання договорів транспортування природного газу із замовником послуг транспортування, балансування системи та управління перевантаженнями в газотранспортній системі, а також проведення розрахунків із замовниками послуг транспортування, які виникають через їх незбалансованість тощо.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

32. До Верховного Суду від ТОВ "Луганськгаз Збут" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз", в якому наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду
22.03.2021 у справі № 910/17567/19 - без змін.

В. Розгляд клопотання позивача.

33.12.08.2021 перед початком судового засідання представником позивача до суду касаційної інстанції подано клопотання про часткове відтворення технічного запису судових засідань в суді першої інстанції задля підтвердження факту отримання AT "Укртрансгаз" акту приймання-передачі природного газу у віртуальній точці обсягом 1 372 782 м3 від 31.12.2018, підписаним між ТОВ "Луганськгаз Збут" та AT "Луганськгаз".

34. Представник AT "Укртрансгаз" заперечив проти задоволення цього клопотання.

35. Судова колегія, порадившись на місці, постановила відмовити у задоволенні цього клопотання, оскільки воно спрямоване на підтвердження уже встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а суд касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

36. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без змін з таких підстав.

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

38. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції вказав, що, здійснивши закупівлю природного газу у ПАТ "Луганськгаз" обсягом 1 372 782 м3 та оформивши цю господарську операцію у відповідності до вимог Кодексу ГТС, ТОВ "Луганськгаз Збут" виконало процедуру самостійного врегулювання місячного небалансу в порядку, визначеному главою 3 розділу XIV Кодексу ГТС.

При цьому суд першої інстанції помилково погодився з позивачем щодо правильності обраного способу захисту, а також наявності правових підстав для відшкодування йому збитків, спричинених неправомірними діями АТ "Укртрансгаз", відповідно до положень статей 15, 16, 22, 906, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених судами обставин мали місце кондикційні зобов'язання, зокрема, що нарахування АТ "Укртрансгаз" плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу №1707000361 від 25.07.2017.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що завдання збитків та набуття майна без достатньої правової підстави мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, то для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майно відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував положення статті 1212 ЦК України, виходячи з правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, за яким самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

39. Судова колегія погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

40. Головним питанням для вирішення цієї справи є встановлення обґрунтованості/необґрунтованості дій АТ "Укртрансгаз" щодо здійснення позивачу послуг балансування природного газу за грудень 2018 року.

41. Із цього приводу слід зазначити, що згідно з положеннями Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодексу ГТС) якщо замовник послуг транспортування відбирає з газотранспортної системи обсяги природного газу в обсягах більших, ніж ним були подані до системи, відповідач для забезпечення фізичного балансування здійснює комерційне балансування, яким є діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

42. Тобто, відповідач у випадку виявлення різниці між обсягами природного газу, поданими замовником послуг для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (небалансу), здійснює комерційне балансування, завдяки якому відновлюється співвідношення обсягів природного газу в газотранспортній системі.

43. Для виявлення відповідачем у газотранспортній системі небалансів обсягів природного газу відповідач здійснює алокацію - віднесення оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).

44. При здійсненні алокації відповідач, як оператор ГТС, використовує у тому числі фактичні дані стосовно обсягів природного газу, які були передані через точку виходу з газотранспортної системи до суміжних систем - інших газотранспортних систем, газорозподільних систем, газосховищ, установок LNG, систем суміжного газовидобувного підприємства, інших систем, що мають фізичне з'єднання з газотранспортною системою (п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС).

45. Пунктом 3 Глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.

46. У пункті 4 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця має право: здійснити купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснити відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць.

47. Пунктом 6 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що замовники послуг транспортування після проведення заходів, передбачених пунктами 3-5 цієї глави, для врегулювання місячного небалансу оформлюють, підписують та скріплюють печатками додаткові акти приймання-передачі і коригуючі реєстри та надсилають оператору газотранспортної системи в строк до 12-го числа наступного місяця.

48. При цьому відповідно до пп. 2 п. 7 глави 3 Розділу ХІV Кодексу ГТС (п. 11.4 договору транспортування) місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів, зокрема, при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

49. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалося позивачем, що на кінець грудня 2018 року у нього, як у замовника, виник негативний місячний небаланс природного газу у обсязі 1 372,782 тис. куб. м. Водночас, Кодексом ГТС передбачене право ТОВ "Луганськгаз Збут" для самостійного врегулювання наявного у нього негативного місячного небалансу (за грудень 2018 року), яке могло бути реалізоване ним до 12.01.2019 шляхом закупівлі природного газу в інших замовників послуг транспортування.

50. Судами також встановлено, що 31.12.2018 ТОВ "Луганськгаз Збут" придбало у АТ Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" природний газ в обсязі 1 422 782 м3 (до якого входив спірний обсяг - 1 372,782 тис. куб. м), що було оформлено комерційними актами, актами приймання-передачі природного газу у віртуальній точці від 31.12.2018.

51. У подальшому, 08.01.2019, тобто у строки визначені законом (до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем), вказані акти приймання-передачі природного газу у віртуальній точці (у тому числі і акт з обсягом газу 1 372 782 м3), а також звіт ТОВ "Луганськгаз Збут" від 08.01.2019 № 13 про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за грудень 2018 року (в якому був визначений загальний обсяг придбаного позивачем у ТОВ "Гефєст" та АТ "Луганськгаз" газу: 1 920 375 м3 = (497 593 м3 + та 1 422,782 м3), були направлені АТ "Укртрансгаз", яке їх отримало 11.01.2019.

52. У судах першої та апеляційної інстанцій АТ "Укртрансгаз" не заперечувало факту отримання з листом від 08.01.2019 акту приймання-передачі природного газу обсягом 1 372 782 м3.

53. Лише у суді касаційної інстанції АТ "Укртрансгаз" почало стверджувати про неотримання разом з листом від 08.01.2019 № 11 відповідних актів приймання-передачі природного газу, укладених між позивачем та АТ "Луганськгаз".

54. Із цього приводу колегія суддів враховує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено статтями 76, 77, 78, 79, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України, і при цьому, порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

55. Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права ", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

56. У касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. Слід зауважити, що ГПК України містить Главу 3 Розділу 3, яка називається "підготовче провадження".

Зокрема, частина 1 статті 177 ГПК України визначає, що завданням підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

58. Колегія суддів вважає, що законодавцем у Главі 3 Розділу 3 ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого засідання. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи.

59. Крім того, з урахуванням положень частини 4 статті 165 ГПК України, оскільки у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, не містилося вказівки на незгоду скаржника з обставинами, на яких ґрунтувалися позовні вимоги ТОВ "Луганськгаз Збут", саме у зв'язку з неотриманням скаржником актів приймання-передачі спірних обсягів природного газу, то скаржник не вправі був заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних підстав (які були ним наведені лише в касаційній інстанції).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/1714/20 та зумовить запровадження процесуальної економії при розгляді справ та відповідатиме змагальності в розрізі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

60. Судова колегія, крім того, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача про наявність у третьої особи - АТ "Луганськгаз" - негативного небалансу за грудень 2018 року, у зв'язку з чим ТОВ "Луганськгаз Збут" не могло купити в неї газ, а АТ "Луганськгаз" - відповідно його продати.

61. Так, судами встановлено, що 08.01.2019 продавець газу - АТ "Луганськгаз" так само направив оператору, АТ "Укртрансгаз", власний звіт від 04.01.2019 № 1 про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за грудень 2018 року, у якому були зазначені обсяги придбаного/проданого ним газу, а саме: придбаного АТ "Луганськгаз" у віртуальній торговій точці газу обсягом 40 901 047 м3 (у тому числі, 4 000 000 м3 - з ресурсу ТОВ "Газ Транс Преміум" (з яких: 50 000 м3 - відповідно до підтвердженої номінації від ТОВ "Газ Транс Преміум" та для подальшого оптового продажу ТОВ "Луганськгаз Збут"; 1 372 782 м3 - без підтверджених номінацій та для подальшого оптового продажу ТОВ "Луганськгаз Збут"; 75 793 м3 - без підтверджених номінацій та для подальшого постачання (продажу) бюджетним організаціям і промисловим споживачам за процедурою самостійного врегулювання АТ "Луганськгаз" (оператора ГРС) можливого місячного небалансу (згідно із пунктом 4 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС)) та 2 501 425 м3 - закупівля обсягів природного газу у ТОВ "Газ Транс Преміум" за процедурою самостійного врегулювання АТ "Луганськгаз" можливого місячного небалансу, визначеною пунктом 4 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС.

62. Тобто, АТ "Луганськгаз" також були вчинені дії для самостійного врегулювання наявного у нього у грудні 2018 року негативного небалансу поставленого газу.

63. Відтак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що якщо відповідач вважав, що в результаті поставки природного газу від АТ "Луганськгаз" до ТОВ "Луганськгаз Збут" відбулось перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу з боку АТ "Луганськгаз", відповідач повинен був визначити цей об'єм газу (1 372 782 м3), як негативний місячний небаланс АТ "Луганськгаз" та здійснити послуги балансування саме третій особі, а не покладати відповідальність на позивача у цій справі.

64. На переконання судової колегії, за встановлених судами обставин здійснивши закупівлю природного газу у ПАТ "Луганськгаз" обсягом 1 372 782 м3 та оформивши цю господарську операцію у відповідності до вимог Кодексу ГТС, ТОВ "Луганськгаз Збут" виконало процедуру самостійного врегулювання місячного небалансу в порядку, визначеному главою 3 розділу XIV Кодексу ГТС.

65. Відтак, невключення господарської операції позивача на закупівлю природного газу в обсязі 1 372 782 м3 відповідачем здійснено передчасно, а тому визначення негативного небалансу природного газу у ТОВ "Луганськгаз Збут" в грудні 2018 року та надання послуг балансування було здійснено неправомірно.

66. Щодо застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від
23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

67. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

68. Така ж правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункти 150-152,154 постанови).

69. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для перерахування позивачем на користь АТ "Укртрансгаз" 18 454 848,76 грн, стало необґрунтоване, тобто без дотримання встановленого Договором та законодавством порядку врегулювання негативного місячного небалансу, нарахування АТ "Укртрансгаз" ТОВ "Луганськ Збут" плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року. Відтак, нарахування АТ "Укртрансгаз" плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу від 25.07.2017 № 1707000361.

70. Наведене з урахуванням правової позиції у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 свідчить, що судом апеляційної інстанції вірно кваліфіковано спірні правовідносини за статтею 1212 ЦК України.

71. Щодо викладених у пункті 31 цієї постанови доводів скаржника Верховний Суд відзначає, що частина 3 статті 287 ГПК України регламентує, які судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України визначені випадки, які є виключенням із загального правила про необхідність відкриття касаційного провадження у справі в судових рішеннях, які не підлягають касаційному оскарженню, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Відтак посилання скаржника у касаційній скарзі на підпункти а), в) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, в цьому випадку, не мають правового підґрунтя.

72. При цьому використання оціночних чинників, як-от: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

73. Верховний Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами норм процесуального права не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

74. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

75. Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19, від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, від 06.04.2021 у справі № 910/13930/18.

76. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

77. Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

78. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

79. У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

В. Розподіл судових витрат.

80. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" за вх. № 5261/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/17567/19 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від
22.03.2021 у справі № 910/17567/19.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

О. Васьковський