ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6923/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача- Чабана Д. Ф. (адвокат),

відповідача - Кузовлева Р. В. (адвокат),

третьої особи 1 - не з'явилися,

третьої особи 2 - не з'явилися,

третьої особи 3 - Федосєєвої Т. Р. (адвокат),

третьої особи 4 - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу Фірми "Т. М. М." - товариство з обмеженою відповідальністю

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 (суддя Ярмак О. М. ) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 (судді:

Шаптала Є. Ю. (головуючий), Куксов В. В., Яковлєв М. Л. ) у справі

за позовом Фірми "Т. М. М." - товариство з обмеженою відповідальністю

до Акціонерного товариства "Альфа-банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Міністерство юстиції України,

2. Державне підприємство "Сетам",

3. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост",

4. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним акта державного виконавця, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та відновлення запису про право власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2020 року Фірма "Т. М. М." - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Т. М. М.") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"; Банк, який є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") з позовними вимогами про:

- визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 7861, вчиненого
20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем;

- визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулися 10.09.2018 та оформлені протоколом електронних торгів від 10.09.2018 № 357028, та акта про реалізацію предмета іпотеки від 17.09.2018 № 55614362/8, виданого за результатами торгів;

- визнання недійсним свідоцтво про право власності Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" (далі - АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост") від 25.09.2018 № 4202, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. та скасувати державну реєстрації права власності АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" на квартиру № 191 загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59 (номер запису про право власності 28082265);

- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису від 27.05.2014 № 5804703, здійсненого на підставі рішення від 27.05.2014 № 13356993, про право власності Фірми "Т. М. М." на квартиру № 191 загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Банк пропустив строк звернення за вчиненням виконавчого напису, сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, не є безспірною, не відповідає дійсному розміру заборгованості і є явно завищеною, відповідно спірний виконавчий напис не підлягає виконанню.

Відтак, на думку позивача, у виконавчої служби відсутні підстави для виконання такого виконавчого напису, а також для передачі нерухомого майна на примусову реалізацію. При цьому, торги, проведені на підставі незаконного виконавчого напису і без необхідного обсягу прав та повноважень у виконавчої служби, є також недійсними і не можуть створювати жодних правових наслідків, окрім наслідків його недійсності.

Позивач зазначає, що сторони недійсного правочину зобов'язані повернути одне одному те, що набули за недійсним правочином, а документи і реєстраційні записи видані/здійснені на підставі недійсного правочину підлягають скасуванню, а отже існують підстави для скасування свідоцтва про право власності та реєстраційних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а записи про право власності позивача на нерухоме майно підлягають відновленню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, заяву АТ "Альфа-Банк" про закриття провадження у справі № 910/6923/20 задоволено частково: провадження у справі № 910/6923/20 в частині позовних вимог Фірми "Т. М. М. " - ТОВ до АТ "Альфа-Банк" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 7861, вчиненого 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, закрито; у решті вимог заяви відмовлено.

4. Ухвалу мотивовано тим, що провадження у цій справі в частині позовних вимог Фірми "Т. М. М." про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 7861, вчиненого 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, підлягає закриттю, оскільки наявне рішення господарського суду у справі № 910/1580/18, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у даній справі. Водночас, за висновком місцевого господарського суду, підстав для закриття провадження у справі в іншій частині позовних вимог відповідачем не наведено та судом не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Фірма "Т. М. М." просить ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає, що незважаючи на те, що предмет спору у справі № 910/6923/20 та у справі № 910/1580/18 (у частині вимог щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) є однаковим, проте обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази на їх підтвердження у справі № 910/6923/20 суттєво відрізняються як за правовим змістом, так і наслідками, що в свою чергу вказує на неправомірність застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Окрім цього:

- по-перше, з аналізу змісту позовної заяви Фірми "Т. М. М." у справі № 910/1580/18 вбачається, що сплив строку звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису взагалі не визначався як підстава позову, і лише у ході розгляду справи Фірмою "Т. М. М." сформовано остаточну позицію, що строк стягнення заборгованості за кредитом не настав (підтверджується мотивувальною частиною постанови Верховного Суду у справі № 910/1580/18, в якій наведено стислий виклад мотивів касаційної скарги, та постановою суду апеляційної інстанції у справі № 910/1580/18 щодо доводів, що повернення кредиту має бути здійснено до 31.10.2021). Натомість, у справі № 910/6923/20 підставою позову є те, що право вимоги за кредитним договором у Банку виникло з 01.02.2014, а тому звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису поза межами строку;

- по-друге, обґрунтування правової позиції у справі № 910/1580/18 Фірма "Т. М. М." здійснювала, виходячи із положень кредитного договору № 252-СВ в редакціях додаткових угод № 47,48, за якими надання кредитних коштів Банком не здійснювалось. Натомість, позов у справі № 910/6923/20 ґрунтується на положеннях кредитного договору № 252-СВ в редакції додаткової угоди № 46, і щодо умов якого, здійснена правова оцінка Верховним Судом від 14.04.2020 у справі № 873/41/19. Цією ж постановою здійснено аналіз того як ці додаткові угоди співвідносяться між собою та які правові наслідки створюють. І опираючись саме на ці висновки Верховного Суду позивач у даній справі обґрунтовує свої позовні вимоги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Банк, Міністерство юстиції України, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
09.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фірми "Т. М. М." на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/6923/20 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.12.2020.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
01.12.2020 (з урахуванням ухвали від 04.12.2020 про виправлення описки) у судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.12.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Зі змісту поданої Фірмою "Т. М. М." позовної заяви вбачається, що в обґрунтування правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 7861, вчиненого 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, позивач посилався, зокрема, на те, що цей виконавчий напис було вчинено з пропуском встановленого законом трирічного строку з моменту виникнення відповідного права вимоги, а також за неправильно визначеним банком розміром заборгованості.

11. У той же час з наявних у матеріалах справи документів, а також змісту постанови Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 вбачається, що позовні вимоги у справі № 910/1580/18 було мотивовано тим, що зазначений виконавчий напис нотаріуса був вчинений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: з порушенням процедури його вчинення, за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, стягнутої за спірним виконавчим написом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також за неправильно визначеним відповідачем розміром заборгованості.

12. Крім того, судом встановлено, що обставини щодо пропуску банком строку для звернення до нотаріуса за вчиненням спірного виконавчого напису, а також щодо дійсного розміру заборгованості позивача у встановленому законом порядку були досліджені господарськими судами апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду справи № 910/1580/18, а доводам та посиланням Фірми "Т. М. М." щодо наведених обставин надана відповідна правова оцінка.

Позиція Верховного Суду

13. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

15. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, крім випадків, передбачених пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.

16. Згідно з положеннями пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

Суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4,5 частини першої цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим (частини 2 статті 175 ГПК України).

17. Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

18. Таким чином, для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

19. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

20. Суди встановили, що предметом позову у справі № 910/1580/18 за позовом Фірми "Т. М. М. " та ТОВ "ТММ-Будкомплект" до ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д. О. є визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, зокрема, виконавчого напису № 7861, вчиненого 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О.

21. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спір у даній справі виник між тими самими сторонами та про той самий предмет, що й у справі № 910/1580/18.

22. Підставами позовної заяви у справі № 910/1580/18 було те, що банк не надав нотаріусу документів, які підтверджують безспірність вимог.

23. Натомість обґрунтовуючи свої позовні вимоги у справі № 910/6923/20, позивач наголошує, що сума заборгованості, яка зазначена у спірному виконавчому написі, не є безспірною. При цьому, позивач послався на постанову Верховного Суду від
14.04.2020 у справі № 873/41/19 за заявою Фірми "Т. М. М." про скасування рішення третейського суду у третейській справі № 06/19 за позовом АТ "Альфа-Банк" до Фірми "Т. М. М." про стягнення заборгованості за кредитним договором від
04.03.2004 № 252-СВ, в якій, зокрема, зазначено, що: "умовами кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (зі змінами, внесеними на момент укладення додаткової угоди від 16.12.2013 № 46 та з урахуванням останньої) сторони погодили термін фінансування до 31.01.2014. Отже, у межах цього строку Фірма "Т. М. М." мала повертати банку кредит і сплачувати проценти за користування коштами. Тобто позивач стверджує, що починаючи з 01.02.2014 Фірма "Т. М. М." мала обов'язок, незалежно від пред'явлення вимоги банком, повернути всю заборгованість за кредитним договором у зв'язку зі спливом строку фінансування та непродовженням його на наступний період на момент закінчення такого строку.

24. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

25. Таким чином, заявлені у даній справі позовні вимоги хоч і стосуються одного і того ж предмета позову в частині визнання виконавчого напису № 7861, вчиненого
20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. таким, що не підлягає виконанню, проте не можна вважати, що між сторонами вже було вирішено спір про той самий предмет, і позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

26. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 7861, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О., та відповідно в частині інших (похідних) позовних вимог, оскільки справи № 910/1580/18 та № 910/6923/20 не є повністю ідентичними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що незважаючи на те, що предмет спору у справі № 910/6923/20 та у справі № 910/1580/18 (у частині вимог щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) є однаковим, проте обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у справі № 910/6923/20 відрізняються як за правовим змістом, так і наслідками, що в свою чергу вказує на неправомірність застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України.

27. У справі з аналогічними правовідносинами вже було висловлено позицію Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від
02.12.2020 у справі № 910/6753/20, від якої колегія суддів не вбачає підстав для відступу у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не відповідають положенням статей 175, 231, 236, 237 ГПК України.

30. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/6923/20, як наслідок, оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

31. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

32. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та ухвала господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

33. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і направленням справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "Т. М. М." - товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/6923/20 скасувати.

Справу № 910/6923/20 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

І. С. Міщенко