ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

м. Київ

Справа №910/16033/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. - головуючий, Мамалуй О. О., Чумак Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (головуючий - Скрипка І. М., судді: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.)

у справі №910/16033/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп"

до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

про стягнення 522738,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.05.2021 №29.3-02/1272 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з перебуванням судді Студенця В. І. на лікарняному та відпусткою судді Кролевець О. А., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/16033/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С. В. - головуючий, Мамалуй О. О., Чумак Ю. Я.

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп" (далі - ТОВ "Інтер Коннект Групп") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (далі - Національна академія) про стягнення 522738,44 грн.

1.2. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.11.2020 у справі №910/16033/20 позов задовольнив частково; стягнув з Національної академії на користь ТОВ "Інтер Коннект Групп" 509662,69 грн основного боргу, 7979,13 грн 3% річних, 1000,42 грн інфляційних втрат, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 7779,63 грн судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовив.

1.3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національна академія 12.02.2020 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 скасувати, позовну заяву ТОВ "Інтер Коннект Групп" залишити без розгляду.

1.4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.02.2021 у справі №910/16033/20 апеляційну скаргу Національної академії залишив без руху з огляду на те, що вказані в заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення підстави визнані судом неповажними. Для вирішення заяви скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/16033/20 з підстави, вказаної в заяві, запропоновано апелянту надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

1.5. В подальшому ухвалою від 16.03.2021 Північний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі №910/16033/20 за апеляційною скаргою Національної академії (сформованої в системі "Електронний суд") на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020.

1.6. Ухвала суду апеляційної інстанції від 16.03.2021 мотивована тим, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, доказів на підтвердження об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій суду не надано, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

2.1. Національна академія звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №910/16033/20 скасувати та прийняти нову, якою поновити скаржнику процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від
30.11.2020.

2.2. У якості підстави касаційного оскарження Національна академія зазначила про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 14 частини 1 , статей 6, 8, 19, 59, пункту 1 частини 2 статті 92, статей 124, 129 Конституції України, статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, частини 1 статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частин 1 , 2 статті 34 Закону України "Про вищу освіту", статті 1, частин 1 , 2 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", пунктів 17,90,94,96,104 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270, абзацу першого частини 2 статті 24 Закону України "Про адвокатську діяльність", статей 237, 244, 245, 246, 247 Цивільного кодексу України. Крім того скаржник наголошує на порушенні апеляційним судом норм процесуального права, а саме статей 2, 40, 41, 42, 45, 56, 58, 60, 61, 242, 245, 256, 258 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про вручення 07.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/16033/20 уповноваженому представнику Національної академії, оскільки факт вручення поштового відправлення не підтверджено особистим підписом адресата, його повноважним представником на рекомендованому повідомленні про вручення.

2.4. Вказує, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/16033/20, яке, нібито, було надіслано та вручено 07.12.2020 рекомендованим поштовим відправленням за №0105476278410 уповноваженій особі Національної академії, фізично і фактично ректору та/або в. о. ректора, та/або представнику Національної академії - адвокату, вручено не було, у розпорядженні скаржника не знаходиться.

2.5. На думку скаржника, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №0105476278410 (т.1, а. с.108) не є належним, допустимим та достовірним доказом того, що апелянт або його уповноважений представник - адвокат, 07.12.2020 одержали оскаржуване рішення.

2.6. При цьому зауважує, що за умови дотримання судом першої інстанції частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України в частині надсилання електронної копії рішення суду на офіційну електронну поштову адресу Національної академії, оскаржуване судове рішення дійшло б до адресата, та апелянтом не було б пропущено строків на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

2.7. З огляду на що, скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

2.8. ТОВ "Інтер Коннект Групп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін, з посиланням, зокрема, на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

3.2. Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

3.3. З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було порушено скаржником, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

3.4. Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто, на особу, яка звертається з відповідною заявою покладається обов'язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.

3.5. Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду на поновлення пропущеного процесуального строку лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15).

3.6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 30.11.2020, отже, останнім днем подання апеляційної скарги є 21.12.2020 включно з урахуванням вихідних днів.

3.7. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3.8. В той же час положення пункту 1 частини другої названої статті передбачають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

3.9. В своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/16033/20 скаржник зазначав про те, що дізнався про винесення оскаржуваного рішення лише 08.02.2021 з листа Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, яке було адресовано в. о. ректора Національної академії Ковальчуку Остапу Вікторовичу.

3.10. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 0105476278410 (т.1, а. с.108) рішення Господарського суду міста Києва від
30.11.2020 отримано скаржником (особою за довіреністю) 07.12.2020.

3.11. Доводи скаржника щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції про вручення 07.12.2020 уповноваженому представнику Національної академії копії рішення суду першої інстанції від 30.11.2020, є необґрунтованими з огляду на таке.

3.12. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини одинадцятої якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідно до підпункту 17.14. пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

3.13. Наведені норми свідчать, що суд першої інстанції був зобов'язаний в силу закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом, а не як зазначає скаржник на електронну пошту в електронному вигляді.

3.14. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункти 1, 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

3.15. Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

3.16. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).

3.17. Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв'язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

3.18. Поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка", адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях з урахуванням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 №1153 (пункт 115 Правил надання послуг поштового зв'язку).

3.19. Відповідно до пунктів 116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

3.20. Системний аналіз статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11,17,115,116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

3.21. Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

3.22. Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від
21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

3.23. Довід скаржника про те, що належними особами на отримання копії оскаржуваного рішення суду є лише ректор та/або в. о. ректора Національної академії, а бо ж представник Національної академії - адвокат у справі №910/16033/20, є необґрунтованими, оскільки: (1) скаржником до апеляційної скарги було додано копію довіреності від 07.12.2015 №1078-40, відповідно до якої інших осіб було уповноважено на отримання поштових відправлень; (2) враховуючи, що відповідно до абзацу першого пункту 94 Правил надання послуг поштового зв'язку порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою; для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил, скаржником не доведено в суді апеляційної інстанції, що оператором поштового зв'язку було порушено узгоджений з Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури порядок, як не доведено і того, який саме порядок доставки поштових відправлень було узгоджено.

3.24. При цьому Суд визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що надання скаржником копії довіреності від 07.12.2015 №1078-40, строк якої закінчився 31.12.2018, та якою Веклин Л. П. уповноважено отримувати поштові відправлення та періодичні друковані видання, не свідчить, що станом на
07.12.2020 Веклин Л. П. не мала повноважень отримувати копію оскаржуваного рішення за іншою довіреністю, оскільки відповідно до пункту 96 Правил надання послуг поштового зв'язку реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку; копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку, втім скаржником не доведено суду апеляційної інстанції належними і допустимими доказами (довідками відділення поштового зв'язку, листуванням з останнім з спірного питання тощо), що оператор поштового зв'язку не мав права видати поштове відправлення Веклин Л. П., позаяк або не мав довіреності стосовно цієї особи, або мав обов'язок вручати поштові відправлення в іншому узгодженому порядку, іншим особам.

3.25. Доводи скаржника, що адвокат не встиг отримати повідомлення від ВПЗ Київ-53 Київської міської дирекції певні відомості на адвокатський запит через те, що суд встановив строк для усунення недоліків сім днів, а строк відповіді на адвокатський запит п'ять днів, не беруться Судом до уваги, оскільки скаржник мав право, посилаючись на такі обставини, надавши суду докази відповідного звернення, звернутися до закінчення строку, встановленого судом, із заявою про його продовження (стаття 119 Господарського процесуального кодексу України), але: (1) з відповідною заявою не звернувся; (2) мав долучити докази невручення копії судового рішення у встановленому законом порядку при зверненні з апеляційною скаргою, на що він мав двадцять днів з дати, коли, як він вважає, йому стало відомо про обставини прийняття судового рішення у цій справі. Отже сім днів на усунення недоліків є додатковим строком до встановленого процесуальним законом двадцятиденного строку звернення з апеляційною скаргою.

3.26. Оскільки суду апеляційної інстанції не були надані докази на підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку під час вручення працівником Акціонерного товариства "Укрпошта" поштового відправлення та проставленення дати отримання поштової кореспонденції на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за №0105476278410, Суд вважає, що факт отримання 07.12.2020 поштового відправлення скаржником, якому суд першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону надсилав рішення від 30.11.2020 рекомендованим відправленням за належною адресою, є доведеним.

3.27. Відтак, отримавши 07.12.2020 повний текст рішення суду першої інстанції від 30.11.2020 у цій справі, скаржник повинен був у двадцятиденний строк подати апеляційну скаргу, тобто до 21.12.2020 (з урахуванням вихідних днів), оскільки саме з дотриманням вказаного строку подання апеляційної скарги частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України пов'язує право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі, якщо це рішення не було вручено у день його проголошення або складення.

3.28. При цьому Суд враховує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень". Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

3.29. Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/16033/20 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.12.2020.

3.30. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

3.31. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від
03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

3.32. Відповідно, з метою своєчасного подання апеляційної скарги, скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися зміст оскарженої ним постанови місцевого господарського суду, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак скаржник наданими йому можливостями доступу до вищезгаданого державного реєстру не скористався.

3.33. Колегія суддів враховує, що згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

3.34. Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження) не відповідає таким засадам (принципам) господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

3.35. Особа має право на апеляційне та касаційне оскарження прийнятих судових рішень, у разі незгоди з їх правильністю, за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку подання відповідної скарги.

3.36. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

3.37. Враховуючи, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 була подана скаржником поза межами двадцятиденного строку з дати отримання повного тексту вказаної постанови, та з огляду на те, що скаржником не наведено будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

3.38. Доводи скаржника про обмеження його права на апеляційне оскарження судового рішення внаслідок постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції відхиляються колегією суддів, з огляду на таке.

3.39. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

3.40. Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37-38 рішення "Мушта проти України" від 18.11.2010).

3.41. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

3.42. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

3.43. Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від
04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

3.44. Аналізуючи через призму зазначених висновків Європейського суду з прав людини дії та бездіяльність скаржника, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 30.11.2020 у цій справі, оскільки наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб'єктивними, залежали від поведінки скаржника та не пов'язані з наявністю об'єктивних непереборних обставин, які перешкодили скаржнику у вчиненні відповідних процесуальних дій.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

4.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №910/16033/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. О. Мамалуй

Ю. Я. Чумак