ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14224/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "ПриватБанк", відповідач, скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 (головуючий - суддя Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)

у справі №910/14224/20

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Завод)

до АТ "ПриватБанк",

особа, яка звернулась з апеляційною скаргою: Кабінет Міністрів України (далі - КМУ),

про визнання зобов`язань припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Завод звернувся до суду з позовом до АТ "ПриватБанк" про визнання припиненими всіх зобов`язань Заводу перед Банком за кредитним договором від 02.02.2009 № 4Н09129Д, який обґрунтовано тим, що відповідач не визнає припинення договірних зобов`язань Заводу за цим кредитним договором внаслідок їх виконання, проведеного належним чином.

Розгляд справи попередніми судовими інстанціями

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, позов Заводу задоволено. Визнано припиненими усі зобов`язання Заводу перед АТ "Приватбанк" за кредитним договором № 4Н09129Д від 02.02.2009, укладеним АТ "Приватбанк" та Заводом, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином. Вирішено питання відшкодування судового збору.

3. Велика Палата Верховного Суду 19.10.2022 ухвалила постанову у справі №910/14224/20, якою касаційну скаргу АТ «ПриватБанк» - залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 - без змін.

4. Кабінет Міністрів України (як особа, що не брала участь у справі) 18.10.2021 (згідно з відтиском штемпеля суд) звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 (після закінчення касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/14224/20) поновлено КМУ пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМУ на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20.

6. Від Заводу 02.06.2023 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21, а 28.07.2023 - доповнення до цього клопотання.

7. Клопотання мотивовано тим, що у судових справах № 917/1212/21 та №910/14224/20 одним із питань, які має вирішити суд, є визначення правового статусу КМУ, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави, як акціонера/власника майна. В той же час питання визначення правового статусу КМУ є визначальним для розгляду справи №910/14224/20, оскільки правовий статус КМУ, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави, прямо впливає на висновок про те, чи може КМУ звертатися до суду, зокрема, до суду апеляційної інстанції, фактично, в інтересах АТ "ПриватБанк".

7.1. Окрім цього, Завод зазначив, що однією із позовних вимог у справі №917/1212/21 є визнання недійсним договору купівлі-продажу. Водночас, предметом позову у справі № 910/14224/20 є визнання припиненими усіх зобов?язань Заводу перед АТ "ПриватБанк" за кредитним договором. Отже, за доводами Заводу, в обох зазначених вище справах постає питання можливості оскарження КМУ (який здійснює функції з управління корпоративними правами держави) чи особою, яка звертається до суду в інтересах останнього, договору, укладеного акціонерним товариством.

7.2. Також з посиланням на пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України заявник зазначив, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб?єктного складу учасників господарських відносин, об?єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з?ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов?язковими для всіх суб?єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

7.3. Отже, з метою виконання завдань та дотримання основних засад господарського судочинства позивач вважає, що наявні обґрунтовані підстави для зупинення апеляційного провадження у справі № 910/14224/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21.

Стислий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМУ на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/14224/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21, провадження №12-24гс23 (до закінчення перегляду в касаційному порядку).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. АТ "ПриватБанк" 29.09.2023, через "Скриня", звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 про зупинення провадження у справі №910/14224/20 та справу направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. У касаційній скарзі АТ "ПриватБанк" з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права (пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України), оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження.

Позиція інших учасників справи

11. Завод у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм процесуального права.

12. У відзиві на касаційну скаргу КМУ просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 про зупинення провадження у справі №910/14224/20, а справу направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду. Також КМУ просить визнати поважними причини неможливості реєстрації електронного кабінету Уряду в ЄСІТС та подання вказаного відзиву в паперовій формі; долучити цей відзив до матеріалів справи; справу розглядати за участі особи, яка діє від імені КМУ в судах в порядку самопредставництва.

13. АТ "ПриватБанк" 13.11.2023 подало до Суду додаткові пояснення щодо відзиву Заводу, в яких просить задовольнити його касаційну скаргу.

14. Завод 16.11.2023 подав до Суду додаткові пояснення у справі.

15. Також Завод 16.11.2023 звернувся до Суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотання/заяв

16. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/14224/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

17. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/14224/20 за касаційною скаргою АТ "ПриватБанк".

18. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотань та заяв про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

19. Щодо подання відзиву у паперовій формі та долучення його до матеріалів справи, то з огляду на частину восьму статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі, відтак судом долучено до матаріалів справи.

20. Суд також з огляду на статтю 42 ГПК України долучив додаткові пояснення у справі, подані Заводом 16.11.2023 та оцінюватимез урахуванням меж статті 300 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

19.Предметом касаційного розгляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції якою зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМУ на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/14224/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21 на підставі пункту 7 частини першої статті ГПК України.

20.Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

21.Аналізуючи питання зупинення провадження у господарській справі Верховний Суд виходить з того, що даний правовий інструмент господарського процесуального законодавства фактично має наслідком перенесення судового розгляду справи, у визначених законом випадках на інший термін. При цьому конкретну дату такого строку/ часову тривалість дії обставин, що стали підставами для постановлення судом ухвали про зупинення провадження визначити неможливо.

22. Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина перша статті 117 ГПК України) і продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина друга статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227 228 ГПК України і є вичерпними.

23.Верховний Суд, ураховуючи системний аналіз норм ГПК України (статей 2 117 118 195 227 228 ГПК України), виходить з міркувань, що зупинення провадження у справі - це вимушена тимчасова повна перерва процесуальної діяльності суду в господарській справі за наявності беззаперечних і вичерпних підстав, передбачених ГПК України до того часу, поки ці підстави будуть існувати.

24. Глава 8 розділу ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.

25.Положення статті 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі, а стаття 228 ГПК України передбачає право суду зупинити провадження у справі.

26.Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

27.За змістом пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

28 Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи.

Такі ж висновки щодо умов можливої реалізації зазаначеного права на зупинення з даної підстави викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 05.07.2022 у справі №910/6807/21, від 05.09.2022 у справі №904/5835/19.

29. Верховний Суд виходить з того, що така підстава для зупинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України) застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду, об`єднана палата або палата, висловиться, а відтак у судовому рішенні міститиметься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати, і вказана норма є застосовчою і у даній справі.

30. Підставою для зупинення провадження у справі за вказаної підстави є не лише існування подібної справи на розгляді у суді касаційної інстанції та можливе припущення про те, що рішення у ній має значення для справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

31. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

31.1. Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" - на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

31.2. Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

31.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

31.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

32. Суд, у контексті доводів касаційної скарги про неподібність правовідносин у справі №910/14224/20, що розглядається, та у справі №917/1212/21, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, виходить з такого.

33. Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у цій справі, виходив з того, що у судових справах №917/1212/21 та № 910/14224/20 одним із питань, які має вирішити суд, є визначення правового статусу КМУ, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави, як акціонера/власника майна, а також питання можливості оскарження акціонером (державою в особі КМУ) чи особою, яка звертається до суду в інтересах останнього, щодо договору, укладеного акціонерним товариством, його виконання. Враховуючи, що справи №917/1212/21 та №910/14224/20 є подібними, та з урахуванням необхідності визначення правового статусу КМУ, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідні висновки, які будуть зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі №917/1212/21, матимуть суттєве значення для розгляду справи №910/14224/20 та формулювання єдності судової практики в подібних правовідносинах.

34. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив таке.

«На сьогодні існує неоднакова (протилежна) судова практика касаційних судів різних юрисдикцій щодо того, чи впливає на права та інтереси акціонера, (а в даній справі - на особу, що, зокрема, виконує функції з управління корпоративними правами держави в банку) укладення або виконання правочинів, стороною яких є товариство, а не скаржник.

В межах справи № 757/7499/17-ц (цивільна юрисдикція) за позовом Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛПП (Sunnex Investments LLP), Таплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP) до АТ "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити дії, ухвалою Київського апеляційного суду від 13.04.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України.

Водночас, в межах господарської юрисдикції касаційний суд висловив наступні позиції.

У справі № 910/3428/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена" про визнання правочину недійсним, Верховний Суд постановою від 13.07.2023 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишив без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 910/3428/19 - без змін. (Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №910/3428/19 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/3428/19 було закрито). В указаній постанові Верховний Суд зазначив, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у вказаній справі не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки акціонерів банку (держави), від імені якої дії Кабінет Міністрів України, а розглядався спір, який виник між двома суб`єктами господарювання (ТОВ "Артіс" та ТОВ "Ардена"), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження зі справи.

У постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15 (адміністративна справа) суд касаційної інстанції зазначив, що здійснивши системний аналіз норм податкового, цивільного та господарського законодавства, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що акціонерне товариство, як суб`єкт господарювання, утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством, та відповідно корпоративні права щодо цього товариства. Так, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство (третя особа у справі) є акціонерним товариством, у якому 100% акцій перебувають у державній власності, держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні ним, при цьому власником майна, яке передано до статутного капіталу третьої особи, є саме це Товариства, а не держава. Право власності на акції, емітовані акціонерним товариством, і право власності на майно, яке належить цьому акціонерному товариству, за своєю формою, є різними через те, що зазначені акції та майно є окремими об`єктами права власності. Поняття «власник майна» та «власник корпоративних прав» не є тотожними, при цьому доказів того, що відповідач є органом виконавчої влади, до сфери управління (саме управління) якого належить майно третьої особи, як платника податків, з точки зору належності, достатності та допустимості доказів позивачем не доведене.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2019 в межах справи №916/2084/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» (далі - ТОВ «МК ТЦФ») та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії (далі - ДП «АМПУ») про визнання договорів недійсними, відступила від попереднього висновку, що згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Також в постанові зазначено, що повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, як і діяти від імені товариства права не мають. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника».

35. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що питання порушення чи непорушення прав апелянта (як акціонера, або, в даному випадку особи, що здійснює функцію управління корпоративним правами) при розгляді різних справ було вирішено різними шляхами.

36. Як установлено судом апеляційної інстанції, ухвалою від 23.05.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу №917/1212/21 за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

36.1. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про різну практику судів господарської та адміністративної юрисдикції щодо визначення моменту переходу права власності на державне майно, яке передається як внесок до статутного капіталу господарського товариства. Колегія суддів касаційного господарського суду вважала, що касаційним адміністративним судом не було застосовано особливості правового режиму майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній власності) відповідно до частини третьої статті 145 ГК України, які визначають, що правовий режим майна такого суб`єкта може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

36.2. Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/11262/15 касаційний суд зазначив, що Товариство (третя особа у справі) є акціонерним товариством, у якому 100% акцій перебувають у державній власності, держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні ним, при цьому власником майна, яке передано до статутного капіталу третьої особи, є саме це Товариства, а не держава. Тоді як поняття «власник майна» та «власник корпоративних прав» не є тотожними, при цьому доказів того, що відповідач є органом виконавчої влади, до сфери управління (саме управління) якого належить майно третьої особи, як платника податків, з точки зору належності, достатності та допустимості доказів позивачем не доведене.

36.3. Велика Палата в ухвалі від 21.06.2023 у справі №917/1212/21 зазначила про необхідність відступу від вказаного висновку щодо застосувань положень, зокрема, статті 80 ГК України, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №826/11262/15.

37. Верховний Суд зазначає, що предметом позову у справі №917/1212/21 є вимоги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до приватного нотаріуса Назаренко Катерини Валеріївни; Державної служби геології та надр України; Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт Капітал» про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.10.2016 № 32046495; визнання незаконним та скасування наказу Держгеонадр від 15.06.2020 № 224 «Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ «НАК «Надра України» правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником» частково; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.08.2020, укладеного ПрАТ «НАК «Надра України» та ТОВ «ГК «Інвестсервіс»; витребування у ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» на користь позивача нерухомого майна, а саме - виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень загальною площею 5 242,2 кв.м за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 54 (далі - спірне нерухоме майно); скасування державної реєстрації права приватної власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» з одночасним припиненням речових прав останнього на це майно.

37.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником майна, переданого до статутного фонду ПрАТ «НАК «Надра України» є держава в особі КМУ, яким не приймалось рішення про зміну правового режиму спірного нерухомого майна, тому зміна форми власності державної на приватну не відбувалась. Отже, Держгеонадра при наданні згоди на відчуження спірного нерухомого майна перевищив свої повноваження, оскільки щодо цього майна діють обмеження щодо вільного розпорядження, встановлені для державного майна.

38. Верховний Суд зазначає, що питання, яке стало підставою для передачі справи №917/1212/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, полягає у визначенні правового режиму майна, переданого державою до статутного капіталу акціонерного товариства, 100% акцій якого належать державі, та, як наслідок, законності правочинів, актів та реєстраційних дій з відчуження такого майна від акціонерного товариства без здійснення передбачених законодавством приватизаційних процедур.

38.1. Таким чином, питання правового статусу КМУ, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави, як акціонера/власника майна, а також питання можливості оскарження акціонером (державою в особі КМУ) чи особою, яка звертається до суду в інтересах останнього не є предметом розгляду справи №917/1212/21, ані за доводами касаційної скарги, ані за питаннями, які передані на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

39. Предметом же позову у справі, яка переглядається, є вимоги Заводу до АТ КБ "Приватбанк" про визнання зобов`язань припинення за кредитним договором №4Н09129Д від 02.02.2009, укладеним АТ "Приватбанк" та Заводом, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

39.1. Тобто, спір не стосується визначення правового режиму майна АТ "Приватбанк", і як наслідок законності вчинених правочинів, актів з відчуження такого майна без дозволу КМУ.

40. Звертаючись з апеляційною скаргою, КМУ, як особа, що не брала участь у справі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 в повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

40.1. На обґрунтуванням звернення з апеляційною скаргою КМУ вказав, що обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 y справі № 910/14224/20, прямо впливають на права, інтереси та обов`язки КМУ, як вищого органу банку, пов`язані з реалізацією належної йому виключної компетенції в частині вирішення питань щодо покриття збитків банку, оскільки, відповідно до позиції відповідачів за позовом банку в Суді Штату Делавер, ставлять під загрозу покриття завданих банку збитків за рахунок колишніх кінцевих бенефіціарних власників банку, що, в свою чергу, може призвести до необхідності прийняття КМУ, як вищим органом банку рішення про покриття таких збитків банку за рахунок державних коштів та, відповідно, до додаткових витрат державного бюджету України.

40.2. КМУ, як особа, що виконує функції з управління корпоративними правами держави в банку, вважає, що задоволення позовних вимог, що випливають із визнання належного виконання зобов`язань за кредитним договором № 4Н09129Д від 02.02.2009, укладеним АТ "Приватбанк" та Заводом впливає на його права та обов`язки як акціонера (власника, управителя корпоративними правами).

41. Верховний Суд зазначає, що предметом апеляційного провадження у цій справі першочергово є вирішення питання щодо того, чи порушувались чи вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (КМУ) оскаржуваним судовим рішенням. Така позиція ґрунтується на сталій судовій практиці.

42. З огляду на те, що справи №910/14224/20 та №917/1212/21 не є подібними за змістовним критерієм, а також питаннями, які передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду, результати розгляду справи №917/1212/21 не унеможливлюють здійснення апеляційного провадження у справі №910/14224/20.

43. З огляду на викладене, Суд погоджується з доводами скаржника про помилковість зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі з наведених вище підстав.

44. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

45. З урахуванням наведеного у цій постанові, Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у відзиві Заводу на касаційну скаргу, а також додаткових поясненнях, в тому числі і щодо подібності правовідносин у цих справах з міркувань наведених у цьому розділі.

46. Водночас, поданий КМУ відзив та додаткові пояснення АТ "ПриватБанк", Суд приймає, як такі, що узгоджуються із застосуванням пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

48. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

49. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

50. За наведених вище обставин, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Судові витрати

51. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/14224/20.

3. Справу №910/14224/20 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос