ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 10/249-10/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод" арбітражного керуючого Гусака Юрія Миколайовича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020

у справі № 10/249-10/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМаз"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод"

3) Приватного підприємства "Фанг"

про стягнення 195642014,28 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 15.11.2010 Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум", позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМаз" (далі - ТОВ "НВП "БілоцерківМаз", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Херсонський машинобудівний, відповідач-2) та Приватного підприємства "Фанг" (далі - ПП "Фанг", відповідач-3) про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором № 14/07/00-KL від 30.01.2007 у загальній сумі 195642014,28 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 (позичальник), відповідачем-2 та відповідачем-3 (поручителі) своїх договірних зобов`язань перед позивачем.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2011 позов ПАТ "Банк Форум" залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Місцевий господарський суд в своїй ухвалі зазначив про те, що для вирішення даного спору по суті необхідні оригінали документів на підтвердження здійснення операції з кредитування та забезпечення виконання зобов`язань, які не були надані позивачем на вимогу суду. Ненадання позивачем оригіналу генерального кредитного договору, договорів іпотеки, договорів поруки, договору застави та додаткових договорів до названих правочинів, а також нез`явлення представника позивача в судові засідання позбавляє суд можливості з`ясувати фактичні обставин справи та підстави заявлення позову.

3. Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

3.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2011.

3.2. Суд апеляційної інстанції визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", та відмовив у задоволенні клопотання про поновлення цього строку.

4. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

4.1. З серпня 2010 року ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" перебуває у процедурі банкрутства.

4.2. Вся кореспонденція по справі направлялась на офіційну адресу апелянта та поверталась без вручення з відміткою, що адресат вибув.

4.3. В матеріалах справи наявне клопотання відповідача-2 від 12.01.2011 за підписом директора товариства В. О. Стребіж, в якому зазначено, що відповідач-2 (апелянт) випадково довідався про розгляд даної справи та просить направляти йому кореспонденцію на іншу адресу.

В матеріалах справи, на момент прийняття ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2020 про залишення апеляційної скарги без руху були відсутні докази перебування чи не перебування особи "В.О. Стребіж" на посаді директора товариства скаржника, натомість підпис цієї особи завірений печаткою ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", яка візуально є аналогічною відбитку печатки проставленому, зокрема, на копії додаткового договору та договору поруки.

Ні матеріали справи, ні апеляційна скарга, ні клопотання про усунення недоліків не містять відомостей, які б ставили під сумнів справжність відбитку вказаної печатки на клопотанні або, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

4.4. Відповідно до наявних у справі доказів, а також процесуальних документів у справі № 42/116Б, наявних у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, провадження у справі № 42/116Б зупинялось саме до розгляду справи № 10/249-10.

Зокрема, ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.02.2011 провадження у справі №42/116Б за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод" зупинено до розгляду Господарським судом Київської області справи №10/249-10 за позовом ПАТ "Банк Форум" до ТОВ "НВП "БілоцерківМаз", ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", ПП "Фанг" про стягнення 195642014,28 грн. Вказана ухвала була винесена в присутності арбітражного керуючого апелянта Марченка С. О.

В ухвалі Господарського суду Донецької області від 18.01.2012 у справі №42/116Б зазначено, що ухвалою суду від 05.12.11 розгляд справи для вирішення питання щодо поновлення провадження по справі №42/116Б призначений в судовому засіданні на 18.01.12. Даною ухвалою суд зобов`язував розпорядника майна та ПАТ "Банк Форум" надати відомості щодо набуття законної сили ухвали господарським судом Київської області ухвали від 01.11.11 по справі №10/249-10/19, а також щодо повторного подання до Господарського суду Київської області позову ПАТ "Банк Форум" до ТОВ "НВП "БілоцерківМаз", ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", ПП "Фанг" про стягнення 195642014,28 грн після усунення обставин, що зумовили залишення його без розгляду, а також поновлено провадження по справі №42/116Б про банкрутство ТОВ "Херсонський машинобудівний завод". Вказана ухвала була винесена в присутності арбітражного керуючого апелянта Марченка С. О.

4.5. Справа про банкрутство скаржника була втрачена та відновлена лише в 2019 році, однак обставини, що зумовили втрату справи, а саме військова агресія Російської Федерації, виникли лише у 2014 році. Тобто на момент втрати справи про банкрутство, з моменту прийняття оскаржуваної ухвали минуло понад два роки і протягом цього часу відповідач-2 достеменно знав про заявлені до нього вимоги, про їх розгляд в межах даної справи та про залишення без розгляду позову оскаржуваною ухвалою від 01.11.2011.

4.6. Матеріали справи не містять доказів притягнення Марченка С. О. до відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків арбітражного керуючого, а тому посилання апелянта на таку обставину є необґрунтованим та таким, що не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 16.03.2020 ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою ліквідатора ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2011.

6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Докази на підтвердження повноважень особи ОСОБА_3 діяти від імені ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" в матеріалах справи відсутні.

Станом на 12.01.2011 (дату подання місцевому господарському суду клопотання, в якому зазначено нову поштову адресу для листування з ТОВ "Херсонський машинобудівний завод") директором та підписантом названого товариства був ОСОБА_4 .

Окрім того, постановляючи ухвалу від 01.02.2011 у справі № 42/116б, Господарським судом Донецької області встановлено, що за наданими розпорядником майна відомостями керівник боржника за зареєстрованим місцезнаходженням підприємства відсутній, будь-яка документація боржника, в тому числі бухгалтерська, кадрова та інша, печатки, штампи за вказаною адресою відсутні.

6.2. Суд апеляційної інстанції не врахував доводи скаржника про те, що обізнаність арбітражного керуючого Марченко С. О., який виконував повноваження розпорядника майна боржника про існування ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у цій справі не слід ототожнювати із обізнаністю юридичної особи ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" про наявність такого судового рішення.

Не подаючи апеляційну скаргу на вищезгадану ухвалу місцевого господарського суду, розпорядник майна Марченко С. О. діяв не розумно і на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. Разом з тим, такі обставини свідчать про відсутність конкретної суб`єктивної вини ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" в тому, що Марченко С. О. , якого було тимчасово призначено керівником боржника, не подано апеляційну скаргу в межах строку, встановленого законодавством.

6.3. Одними із засновників ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" є ОСОБА_6 та ОСОБА_7., які також є співзасновниками ТОВ "НВП "БілоцерківМаз".

Від імені ТОВ "НВП "БілоцерківМаз" Олійник О. А. подав заперечення на відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у цій справі. На думку скаржника, вказані дії мали на меті забезпечення існування вимоги по кредитному договору № 14/07/00-KL від 30.01.2007 лише щодо ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", яке не має майнових активів для того, щоб задовольнити такі вимоги і яке фактично було доведено до банкрутства.

6.4. Суд апеляційної інстанції не врахував, що скаржник з незалежних від нього обставин не був повідомлений про прийняте місцевим господарським судом рішення протягом встановленого процесуальним законом строку на його оскарження.

6.5. Судді Північного апеляційного господарського суду Іоннікова І. А. та Тарасенко К. В., що входили до складу колегії, якою постановлено оскаржувану ухвалу у цій справі, повинні були заявити самовідвід від розгляду апеляційної скарги ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", оскільки вони приймали участь у вирішенні справи № 911/4806/14 по ідентичному позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14/07/00-KL від 30.01.2007. Однак вказані судді самовідвід не заявили, що є порушенням статті 38 ГПК України та внаслідок чого рішення було прийнято неповноважним складом суду.

7. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги

7.1. ПП "Фанг" та ТОВ "НВП "БілоцерківМаз" у відзивах заперечували проти касаційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, з огляду на наступне:

- оскільки апеляційну скаргу було подано на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та надав оцінку наявності підстав для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, в результаті чого дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, застосовуючи при цьому практику Європейського суду з прав людини;

- посилання скаржника на необхідність заявлення самовідводу суддями Іонніковою І. А. та Тарасенко К. В. є суперечливими та такими, що не відповідають вимогам статті 36 ГПК України. В даному випадку мова йде про різні справи і підстав для самовідводу суддів не було;

- наразі до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ "Банк "Форум" (позивача у справі) внесено запис про припинення юридичної особи.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.2. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 261 ГПК України і з`ясуванню підлягає питання щодо правомірності відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою на судове рішення у строк, що перевищує один рік з дати складання повного тексту цього рішення.

8.3. Право апеляційного оскарження закріплено у статті 254 ГПК України, згідно з частинами 1 та 2 якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2019 року ліквідатором ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" арбітражним керуючим Гусаком Ю. М. було оскаржено в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду від 01.11.2011 про залишення позову ПАТ "Банк "Форум" без розгляду.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

8.4. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

В пункті 13 розділу ІХ "Перехідні положення" ГПК України в чинній редакції визначено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, відтак апеляційна або касаційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим ГПК України в редакції, чинній на час звернення з такою апеляційною або касаційною скаргою.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239, а також у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 18.04.2019 у справі № 921/555/17-г/14, від 21.06.2019 у справі № 904/4330/15, від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17, від 11.09.2019 у справі № 910/15481/17, від 19.09.2019 у справі № 922/1775/16.

8.5. Згідно з частиною 1 статті 93 ГПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали місцевого господарського суду у цій справі від 01.11.2011, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що останнім днем строку, встановленого для апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у цій справі є 07.11.2011 (враховуючи, що 06.11.2011 вихідний день). Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу на вищезгадану ухвалу було подано ліквідатором ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" арбітражним керуючим Гусаком Ю. М. зі значним пропуском процесуального строку встановленого на касаційне оскарження - понад 8 років.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 31.01.2020 залишив апеляційну скаргу без руху відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, зазначивши про необхідність скаржнику сплатити судовий збір та надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки наведені скаржником обставини не підтверджені належними доказами, а подані матеріали не дають можливості підтвердити наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Врахувавши наведені в клопотанні про усунення недоліків обставини та додані до цього клопотання матеріали, суд апеляційної інстанції визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011, постановивши ухвалу від 19.02.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження.

8.6. Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 та у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 19.09.2019 у справі №922/3016/17, згідно з якою імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У цій нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. Тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами частини 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017). Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

8.7. Як вбачається з матеріалів справи, порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011, скаржник зазначав про те, що пропуск встановленого законодавством строку на подання апеляційної скарги зумовлений об`єктивними причинами, а саме: банкрутство ТОВ "Херсонський машинобудівний завод"; втрата судової справи про банкрутство; не повідомлення скаржника про призначення місцевим господарським судом судового засідання у цій справі на 01.11.2011; відсутність сумлінного та відповідального керівника товариства з 2010 року; неналежне виконання розпорядником майна ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" своїх обов`язків; до складу засновників ТОВ "НВП "БілоцерківМаз", від якого надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, та ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" входять одні і ті ж самі особи - ОСОБА_7 та Олійник О. А., які здійснювали контроль за діяльністю товариств; відсутність вини ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" у не поданні апеляційної скарги в межах встановленого ГПК України строку.

8.8. Відносно доводів скаржника про неповідомлення його місцевим господарським судом щодо призначення судового засідання на 01.11.2010 (дата постановлення ухвали про залишення позову у цій справі без розгляду), колегія суддів зазначає наступне.

Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006) врегульовані відносини по забезпеченню доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, в статтях 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно зі ст. 11 названого Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті судової влади Єдиному державному реєстру судових рішень, повний текст ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у справі №10/249-10/19 було оприлюднено 25.11.2011 і саме з цієї дати був відкритий для будь-якої особи доступ до оскаржуваної ухвали.

8.9. Судом апеляційної інстанції на підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" було обізнано про існування спору у справі № 10/249-10/19 та оскаржуваної ухвали від 01.11.2011. Такого висновку апеляційний господарський суд дійшов, врахувавши ухвали Господарського суду Донецької області від 01.02.2011 та від 18.01.2012 у справі № 42/116Б про банкрутство ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", в яких міститься посилання на справу № 10/249-10 та зокрема і на ухвалу від 01.11.2011 у справі № 10/249-10, а також те, що названі ухвали у справі № 42/116Б були винесені в присутності арбітражного керуючого ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" Марченка С.О. Скаржник неведеного не спростував.

Відносно твердження скаржника про неналежне виконання розпорядником майна ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" Марченко С. О. своїх обов`язків та не подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 01.11.2011 (пункт 5.2 цієї постанови), колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ГПК України як в редакції, яка діяла до 15.12.2017, так і у чинній редакції апеляційне та касаційне оскарження прийнятих судових рішень є правом, а не обов`язком учасників справи чи особи, яка не була залучена до участі у справі, але вважає, що відповідним рішенням судом вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Оскільки названі особи та учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, а також за відсутності доказів притягнення Марченка С. О. до відповідальності за неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для надання правової оцінки діям арбітражного керуючого Марченка С. О. щодо правомірності чи неправомірності не оскарження ним ухвали від 01.11.2011 у цій справі.

8.10. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, наведені у пункті 5.2 цієї постанови, щодо неможливості ототожнення обізнаності арбітражного керуючого Марченко С. О. про існування ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у цій справі із обізнаністю про наявність такого судового рішення безпосередньо юридичною особою - ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", з огляду на наступне.

За своєю правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Процесуальне представництво визначається також як виконання процесуальних дій однією особою від імені та в інтересах іншої особи або як юридична діяльність представника для особи, яку він представляє. Представник - це особа, яка може своїми дозволеними діями від імені іншої особи (яку представляють) безпосередньо породжувати для нього юридичні наслідки.

В частинах 1-3 статті 28 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто на час подання позову у цій справі та винесення місцевим господарським судом ухвали від 01.11.2011 про залишення позову без розгляду, було перебачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

З наведеного слідує, що особа представника процесуально заміщує юридичну особу, яку він представляє. Враховуючи, що юридична особа в будь-якому випадку набуває прав і несе обов`язки (зокрема, процесуальні) через свої органи, вона не може брати участі у справі інакше, ніж через представника. Юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи. Право на представництво юридичної особи пов`язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

З матеріалів справи вбачається, що на арбітражного керуючого ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" Марченко С. О. ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.02.2011 у справі № 42/116Б було покладено виконання обов`язків керівника названого товариства.

Згідно з доданим до апеляційної скарги ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.11.2011 витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.08.2019 особою, уповноваженою представляти ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" у правовідносинах з третіми особами, або особу, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" без довіреності, у тому числі підписувати договори з 01.02.2011 є Марченко С. О. - керівник, підписант, голова комісії з припинення або ліквідатор.

Як зазначалося вище, розпорядник майна ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" Марченко С. О. був обізнаний про існування спору у справі № 10/249-10/19 та оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 01.11.2011, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що обізнаність названої особи, як керівника товариства, про існування та розгляд справи № 10/249-10/19, в якій заявлено вимоги до ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", як співвідповідача, означає обізнаність самої юридичної особи з такими обставинами.

8.11. Обґрунтовуючи свої доводи щодо неналежного повідомлення про розгляд цієї справи, скаржник зазначав про те, що в матеріалах справи міститься клопотання за підписом директора ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" Стребіж В. О., в якому зазначено про зміну адреси для листування з товариством, тоді як названа особа ніколи не була керівником ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" і про приналежність вказаної у клопотанні адреси у м. Києві нічого не відомо.

З цього питання суд апеляційної інстанції виходив з того, що на клопотанні, поданим за підписом ОСОБА_3 міститься відбиток печатки ТОВ "Херсонський машинобудівний завод". В матеріалах справи, на момент прийняття ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2020 були відсутні докази перебування, чи не перебування особи ОСОБА_3 на посаді директора товариства, натомість підпис завірений печаткою ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", яка візуально є аналогічною відбитку печатки проставленому, зокрема, на наявній в матеріалах справи копії додаткового договору та договору поруки. Ні матеріали справи, ні апеляційна скарга, ні клопотання про усунення недоліків не містять відомостей, які б ставили під сумнів справжність відбитку вказаної печатки на клопотанні. відповідач-2, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки. Суду не надавалося документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Скаржник у касаційній скарзі зазначав про те, що в ухвалі Господарського суду Донецької області від 01.02.2011 у справі № 42/116б про банкрутство ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" встановлено, що за наданими розпорядником майна відомостями керівник боржника за зареєстрованим місцезнаходженням підприємства відсутній, будь-яка документація боржника, в тому числі бухгалтерська, кадрова та інша, печатки, штампи за вказаною адресою відсутні.

Тобто, з наданих скаржником пояснень слідує, що стороння особа ( ОСОБА_3 ) з використанням печатки ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", відсутність якої за місцем реєстрації товариства встановлено в ухвалі суду від 01.02.2011 у справі № 42/116б, оформила та подала до суду клопотання від імені названого товариства про зміну адреси для листування, не маючи для цього необхідних повноважень, що по суті має ознаки фальсифікації (підроблення) документу.

Разом з тим, скаржником не надано доказів будь-якого реагування з цього приводу, зокрема, звернення з відповідною заявою до правоохоронних органів, доказів отримання нової печатки товариства у зв`язку з втратою (знищенням) попередньо виданої, тощо.

8.12. Відносно направлення судом процесуальних документів у справі № 10/249-10/19, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні поштові повернення на адресу суду з відмітками "за зазначеною адресою не проживає/вибули", "за місцем обслуговування", "за закінченням встановленого терміну зберігання", які направлялися ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" як на юридичну адресу (тобто адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), так і на поштову адресу (адресу, вказану у вищезгаданому клопотанні за підписом Стребіж В. О.).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" вказано адресу: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Аеродромна, будинок 7. Аналогічну адресу місцезнаходження товариства було вказано і у позовній заяві у цій справі. Відтак, враховуючи заперечення скаржника на клопотання про зміну адреси для листування, ця адреса може вважатися дійсною.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника, викладені в пунктах 5.1 та 5.4 цієї постанови не підтвердилися та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

8.13. Посилання скаржника на втрату судової справи про банкрутство ТОВ "Херсонський машинобудівний завод", як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 01.11.2011, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано скаржником, справа про банкрутство була втрачена та відновлена лише в 2019 році, натомість обставини, що зумовили втрату справи, а саме військова агресія Російської Федерації, виникли лише у 2014 році.

З наведеного слідує, що справа про банкрутство була втрачена більш ніж через два роки після постановлення ухвали місцевого господарського суду від 01.11.2011 і протягом цього часу скаржнику було відомо про заявлені до нього вимоги та їх розгляд в межах даної справи, а також про залишення без розгляду позову оскаржуваною ухвалою від 01.11.2011, яка була оприлюднена на офіційному сайті судової влади Єдиному державному реєстру судових рішень 25.11.2011.

Решта наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2011 у цій справі, зокрема, відсутність сумлінного та відповідального керівника товариства з 2010 року, а також наявність у складі засновників ТОВ "НВП "БілоцерківМаз" та ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" ОСОБА_7. та Олійник О. А., які здійснювали контроль за діяльністю товариств, з огляду на вищенаведені обставини, також не можуть вважатися об`єктивними причинами пропуску процесуального строку.

8.14. Доводи касаційної скарги, наведені у пункті 5.3 цієї постанови, стосуються обставин, які не встановлювалися судами попередніх інстанцій, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ч.2 ст. 300 ГПК України.

Твердження про порушення суддями Північного апеляційного господарського суду Іонніковою І. А. та Тарасенко К. В. норм статті 38 ГПК України, викладене у пункті 5.5 цієї постанови, відхиляється колегією суддів, як безпідставні, оскільки скаржник не навів обставин, які б слугували передумовами для відводу (самовідводу) у розумінні статті 35 ГПК України або зумовлювали недопустимість участі вищезгаданих суддів у розгляді справи № 10/249-10/19.

Посилання скаржника на ідентичність позовів у справах № 911/4806/14 та № 10/249-10/19 не можуть вважатися підставою для самовідводу суддів Іоннікової І. А. та Тарасенко К. В., які приймали участь у перегляді судового рішення у справі № 911/4816/14, оскільки у даному випадку мова йде про різні справи, з різним суб`єктним складом, провадження по яким порушено у різний проміжок часу.

8.15. Відносно твердження скаржника про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм частини 2 статті 261 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення "Мушта проти України").

8.16. Як зазналося у пункті 7.6 цієї постанови, при вирішенні питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, зокрема, приписами частини 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Скаржник не посилався на виникнення обставин непереборної сили, як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження (пункт 2 частини 2 статті 261 ГПК України).

Фактично доводи скаржника, які стосуються підстав поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зводяться до неналежного повідомлення скаржника про розгляд цієї справи (пункт 1 частини 2 статті 261 ГПК України).

8.17. Колегія суддів враховує, що порушуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку, відповідна заява чи клопотання повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, а також мають бути надані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Разом з тим поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Натомість наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 01.11.2011 не відповідають таким критеріям, що свідчить про їх неповажність та відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

8.18 Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За результатами перегляду даної справи судом касаційної інстанції не було виявлено порушення законодавства, наслідком чого могло б бути скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, у зв`язку з чим ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 10/249-10/19 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення з покладенням витрат по сплаті судового збору за її подання на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод" арбітражного керуючого Гусака Юрія Миколайовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 10/249-10/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк