Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №923/712/17 Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №923/71...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/712/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017

(Суддя - Немченко Л.М.)

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017

(Головуючий суддя - Головей В.М.; судді - Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"

до Фермерського господарства "Земля і Воля"

про стягнення 83 481,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - ТОВ "АТ Каргілл", позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства "Земля і Воля" (далі - ФГ "Земля і Воля", відповідач) про стягнення 66 925,60 грн - основного боргу, 2 983, 98 грн - 3 % річних, 10 179,00 - штрафу та 3 393,00 грн пені.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати повної вартості товару.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 у справі 3923/712/17 позов задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Фермерського господарства «Земля і Воля» (75051, Херсонська обл., Білозерський район, с Станіслав, вул. К. Маркса, 1, код ЄДРПОУ 19221838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, 4 поверх, код ЄДРПОУ 20010397) 33 930 грн 10 коп. основного боргу

3.2. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що за умовами договору сторони погодили, що відповідач сплачує повну вартість товару на дату 20.08.2014 з урахуванням скоригованої ціни поставленого Товару з використанням курсу долару США до гривні станом на дату 20.08.2014, тобто 130 929 грн 91 коп., як зазначено в рахунку-фактурі № 62016/1253 від 18.08.2014;

4.1. місцевий господарський суд дійшов до висновку, що сторони погодили умову про відстрочку платежу товару до 20.08.2014, вартість якого на цю дату становить суму 130 929 грн.91 коп. Саме щодо сплати цієї вартості товару відповідач за умовами договору та нормами ст.ст. 193, 526 ЦК України взяв на себе господарське зобов'язання;

4.2. З урахуванням добровільної сплати відповідачем 96999 грн 90 коп., суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині - на суму 33 930 грн 10 коп.

5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу ТОВ "АТ Каргілл" - залишено без задоволення.

5.1. Апеляційну скаргу ФГ "Земля і Воля" - задоволено.

5.2. Рішення господарського суду господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 - скасовано.

5.3. У задоволенні позову ТОВ "АТ Каргілл" - відмовлено.

6. Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що :

6.1. відповідач здійснив оплату товару за ціною (без коригування) та в межах строку, які зазначені у специфікації, тому свій обов'язок щодо сплати товару останній виконав, однак позивачем не доведено виконання ним передбаченого договором обов'язку щодо направлення рахунку-фактури відповідачу;

6.2. обов'язок належного оформлення доказів про направлення рахунків покладається на Постачальника, адже від дати рахунку залежить, який курс долару США до гривні слід використовувати при розрахунку скоригованої вартості Товару;

6.3. суд другої інстанції вважає, що для оплати товару відповідачем за скоригованою ціною, виставлення позивачем рахунків-фактур є обов'язковим, адже саме рахунок-фактура містить кориговану ціну, яку має бути сплачена відповідачем;

6.4. матеріалами справи не підтверджено виставлення позивачем відповідного рахунку-фактури відповідачу, у зв'язку з чим, у останнього відсутнє порушення виконання обов'язку з оплати скоригованої вартості Товару.

6.5. суд другої інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача залишку боргу з врахуванням коригування ціни товару в сумі 33 930,01 грн є недоведеними належними доказами;

6.6. виставлення позивачем рахунку - фактури №62016/346 від 27.07.2017 на суму 66 925,60 грн, тобто коригування позивачем ціни Товару на дату перед зверненням до суду умовами Договору не передбачено, тому використання позивачем дати 27.07.2017 є безпідставним, оскільки вона визначена останнім при розрахунку суми боргу на власний розсуд;

6.7. коригування ціни з урахуванням курсу долару США до гривні на будь-яку дату після фактичної оплати за поставлений Товар є порушенням принципів розумності та справедливості, визначених ст. 3 ЦК України;

6.8. апеляційний господарський суд відхилив доводи апеляційної скарги позивача, який посилався на практику Європейського Суду з прав людини, а саме рішення Європейського Суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі "Федоренко проти України", оскільки правовідносини які виникли у сторін у даній справі за договором поставки № CVS 62016 від 04.03.2014, не мають прив'язки до іноземної валюти, ціна договору визначена у національній валюті України - гривня. Також, умовами договору 04.03.2014 не передбачено доларового еквіваленту вартості товару.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. ТОВ "АТ Каргілл" звернулось з касаційною скаргою на рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у повному обсязі, просило їх скасувати, відповідно та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 69 909,58 грн, розподілити судові витрати.

8. В обґрунтування підстав для скасування судових рішень скаржник посилається на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 204, 525, 526, 629, 692 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (Далі - ГК України).

8.1. Скаржник зазначає, що судами обох інстанцій проігноровано, що згідно з п. 3.4.3.2. визначено безумовний обов'язок покупця сплатити позивачу повну вартість поставленого Товару, скореговану відповідно до умов Договору;

8.2. скаржник вважає, що наявність у відповідача зобов'язання щодо сплати скорегованої вартості отриманого Товару не ставиться у пряму залежність від факту отримання ним рахунку - фактури, а випливає зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України та умов розділу 3 Договору ;

8.3. крім того, скаржник вважає, що був управнений здійснити корегування ціни Товару станом на 27.07.2017 в порядку 3.4.3.4.4. Договору, оскільки повної оплати товару позивач не отримав;

8.4. судами попередніх інстанцій проігноровано практику Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України", відтак порушено ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

9. До Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу позивача не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АТ Каргілл" на рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 923/712/17.

10.1. Прийнято до розгляду касаційну скаргу ТОВ "АТ Каргілл" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11 Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

14. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Як встановлено судами під час розгляду справи, 04.03.2014 року між ТОВ «АТ Каргілл» та ФГ «Земля і Воля» було укладено договір поставки № СVS 62016, відповідно до п.п. 2.1, 3.1 якого загальна кількість та ціна Товару визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідно до п. 3.4.3.1 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість Товару платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом строку дії рахунку-фактури.

17. Разом з тим, у п. 3.4.3.2 Договору сторони передбачили, що в будь-якому випадку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику повну вартість Товару, скориговану згідно з умовами цього Договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника не пізніше терміну, визначеному в Специфікації.

18. У п. 3.4.3.3 сторони визначили, що базова ціна Товару по кожному виду Товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. Вказана в Специфікації в гривнях ціна і вартість Товару (тобто остаточна ціна і вартість Товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідно Специфікації.

19. Сторони погодили, що коригування ціни Товару здійснюється відповідно до формул, передбачених п.п. 3.4.3.4.1. 3.4.3.4.2, 3.4.3.4.3, 3.4.3.4.4 Договору.

20. У п. 3.5 Договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни Товару в порядку, вказаному в п. 3.4 цього Договору, чинною протягом всього строку дії цього Договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов Договору.

21. У п. 3.6. Договору сторони погодили, що при коригуванні ціни і загальної вартості Товару за цим Договором Постачальник надає Покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством).

22. Згідно з умовами Договору, шляхом підписання Специфікації № 1/62016 від 04.03.2014, сторони Договору погодили обсяг поставки Товару (селітри аміачної N= 34,4%). Згідно специфікації визначена базова ціна та загальна вартість товару 96999 грн. 90 коп., термін сплати повної вартості - 20.08.2014. В специфікації визначена умова - Базова ціна Товару підлягає коригуванню згідно з п.3.4.3 договору.

23. Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до п. 7.1 Договору.

24. Судами встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України.

25. Судами, також, встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив Відповідачу поставку Товару (селітра аміачна) в кількості 25 мішків по 50 кг, що підтверджено актом від 14.03.2014.

26. Судами відхилено доводи позивача, який стверджував, що виставив рахунок від 18.08.2014 на оплату вартості поставленого, згідно умов договору № СVS 62016 від 04.03.2014 та Специфікації №1/62016 від 04.03.2014, товару на суму 130929,91 грн, а Відповідач отримав виставлений рахунок, з огляду на те, що Позивачем не доведено направлення наведеного рахунку-фактури з урахуванням коригування ціни Відповідачу.

27. Суди встановили, що 18.08.2014 Відповідачем здійснено оплату визначену у Специфікаціях вартості товару (без коригування), що підтверджується платіжним дорученням №01 від 18.08.2014 у сумі 96999 грн.90 коп.

28. Звертаючись із даним позовом до суду Позивач підтверджував, що Відповідач 18.08.2014 здійснив часткову оплату поставленого відповідно до Специфікації №1/62016 від 04.03.2014 товару на загальну суму 96999,90 грн., без коригування ціни, тобто з порушенням умов Договору.

29. Надалі, Позивачем, станом на 27.07.2017, виставлено Відповідачу відповідний рахунок-фактуру за несплачений товар на суму 66925,60 грн., обґрунтовуючи це тим, що умовами Договору передбачено, що коригування вартості має проводитись на дату оплати повної вартості товару, відтак, Позивач вважає, що станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача за поставку товару за Договором, з урахуванням оплати в розмірі 96999,90 грн., становить 66925,61 грн., яку просив стягнути з Відповідача у примусовому порядку.

30. Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що з урахуванням добровільної сплати відповідачем 96999 грн. 90 коп., задоволенню підлягають позовні вимоги в цій частині на суму 33 930 грн. 10 коп., як різниця між сплаченою сумою та скоригованою Позивачем сумою, визначеною у рахунку-фактурі № 62016/1253 від 18.08.2014.

31. При цьому суд першої інстанції правомірно відхилив можливість коригування ціни Товару на дату перед зверненням до суду, як таку, що не передбачена Договором, тому суд визнав використання позивачем дати 27.07.2017 безпідставним та таким, що визначений при розрахунку суми боргу на власний розсуд.

32. Крім наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутність рахунків, а також доказів їх виставлення, не звільняє Відповідача від обов'язку з оплати поставленого Товару (з коригуванням вартості), однак не доводить наявність факту порушення Відповідачем своїх обов'язків щодо оплати скоригованої вартості Товару, отже, суд встановив, що позовні вимоги, в частині нарахувань пені, штрафу та 3 відсотків річних задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не порушено терміни виконання сплати повної вартості товару через не отримання рахунку такої вартості у строк до 20.08.2017.

33. Під час апеляційного перегляду даної справи суд другої інстанції встановив, що в договорі від 04.03.2014 сторони чітко не визначили, яка саме сторона постачальник чи покупець повинен коригувати ціну товару, проте, дослідивши умови Договору поставники № CVS 62016 від 04.03.2014 дійшов висновку, що ціна товару підлягає коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури, тобто саме рахунок-фактура містить, кориговану, остаточну ціну товару, яку має сплати покупець. За умовами договору рахунок-фактуру Відповідачу виставляє Позивач, отже саме Позивач повинен здійснювати коригування ціни товару.

34. Водночас, суд другої інстанції встановив, що в судовому засіданні 22.11.2017 та 13.12.2017 представник Позивача не заперечував, що у останнього відсутні будь-які докази направлення відповідачу рахунків-фактури факсом або електронною поштою, як це передбачено умовами договору.

35. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд другої інстанції виходив з того, що Відповідач здійснив оплату товару за ціною (без коригування) та в межах строку, які зазначені у специфікації, тому свій обов'язок щодо сплати товару останній виконав, однак Позивачем не доведено виконання ним передбаченого договором обов'язку щодо направлення рахунку-фактури відповідачу, оскільки, обов'язок належного оформлення доказів про направлення рахунків покладається на Постачальника, адже від дати рахунку залежить, який курс долару США до гривні слід використовувати при розрахунку скоригованої вартості Товару, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що для оплати товару Відповідачем за скоригованою ціною, виставлення Позивачем рахунків-фактур є обов'язковим, адже саме рахунок-фактура містить кориговану ціну, яку має бути сплачена Відповідачем, відтак, у останнього відсутнє порушення виконання обов'язку з оплати скоригованої вартості Товару.

36. Водночас, суд другої інстанції відхилив виставлення Позивачем рахунку - фактури №62016/346 від 27.07.2017 на суму 66 925,60 грн. з огляду на те, що коригування Позивачем ціни Товару на дату перед зверненням до суду умовами Договору не передбачено, та здійснено на власний розсуд та є порушенням принципів розумності та справедливості, визначених у ст. 3 ЦК України.

37. Крім того, апеляційний господарський суд відхилив посилання Позивача в апеляційній скарзі на практику Європейського Суду з прав людини, а саме рішення Європейського Суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі "Федоренко проти України", оскільки правовідносини які виникли у сторін у даній справі за договором поставки № CVS 62016 від 04.03.2014, не мають прив'язки до іноземної валюти, ціна договору визначена у національній валюті України - гривні. Також, умовами договору 04.03.2014 не передбачено доларового еквіваленту вартості товару.

38. Проте, колегія суддів касаційного суду не може, в повній мірі погодитись із такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

39. Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

40. Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 ГК України).

41. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

42. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

43. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

44. Частиною 1 статті 598 ЦК кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

45. Згідно положень статті 599 цього ж Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

46. Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

47. Оскільки Відповідачем обов'язок з повної оплати товару за ціною з урахуванням коригування не здійснено, висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача різниці між ціною визначеною у Специфікації і сплаченої Відповідачем та скоригованою ціною, є таким, що прийнятий з порушенням наведених законодавчих положень та встановлених у справі обставин.

48. Водночас, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що проведене Позивачем станом на 18.08.2014 коригування відповідає пунктам 3.4.3.2. та 3.4.3.3. Договору, обґрунтовано спростувавши при цьому вимогу Позивача, який виставив скоригований розрахунок станом на 27.07.2017, вірно мотивував тим, що умовами договору не передбачено здійснення коригувань ціни товару станом на момент звернення з позовом до суду.

49. Так, в силу статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

50. Укладений між позивачем та відповідачем договір містить умови щодо строку та порядку оплати, суми і черговості платежів, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов'язань відповідачем.

51. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього ж Кодексу; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

52. Також відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

53. Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

54. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Наведене закріплено в статті 632 Цивільного кодексу України.

55. За приписами статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

56. Відтак, узгоджені сторонами як суб'єктами господарської діяльності умови договору поставки відносно коригування вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долара, є чинними, не визнаними недійсними, а тому, їх дотримання є обов'язковим в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

57. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України чинної редакції)

58. Також, і у ст. 43 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017 передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

59. Спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а відтак до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем спірної продукції за вказаним договором, з підтвердженням цього відповідними документами, виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, його ціна, умови та порядок проведення розрахунків за товар, відтак дослідженню підлягає зміст укладеного між сторонами договору.

60. У рішенні мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені судом, доводи за якими суд відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно - правових актів.

61. Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, наведені приписи законодавства судом першої інстанції були залишені поза увагою, належна правова оцінка та перевірка розрахунку стосовно стягнення спірної заборгованості на суму 33 930, 10 грн. у відповідності до умов Договору судом з'ясована та визначена не була, розрахунок на відповідність умовам договору достеменно перевірений не був, отже, відповідні обставини, які входять до предмета доведення даного позову, не досліджені.

62. Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

63. Згідно з пунктом 6.3. Договору у випадку прострочення оплати Товару Покупцем проти строків, вказаних у відповідній Специфікації та цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості Товару. У випадку прострочення оплати Товару Покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній Специфікації, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

64. Суд першої інстанції встановив, що Позивач заявив у позові до стягнення: пені - 3393,00 грн. штрафу - 10179,00 грн. три відсотки річних - 2983,98 грн.

65. Суд першої інстанції встановив, що відсутність рахунків, а також доказів їх виставлення, не звільняє Відповідача від обов'язку з оплати поставленого Товару (з коригуванням вартості), однак не доводить наявність факту порушення відповідачем своїх обов'язків щодо оплати скоригованої вартості Товару.

66. Суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки щодо відсутності факту порушення Відповідачем своїх обов'язків щодо оплати скоригованої вартості Товару, з огляду на встановлений під час розгляду справи обов'язок Відповідача, за умовами Договору, здійснити сплату вартості Товару, скориговану на дату здійснення платежу.

67. Отже, за умови порушення Відповідачем обов'язку щодо належної суми оплати товару, суд касаційної інстанції не може погодитись із передчасними висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування відповідальності передбаченої умовами Договору та вимог ст. 625 ЦК України стосовно нарахування трьох процентів річних від простроченої суми та ін.

68. Загальними вимогами процесуального права, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову; без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо; всупереч приписам 4-2, 43, 84 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017, (редакція процесуального закону чинного під час прийняття рішення місцевим господарським судом), суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, не встановив при цьому істотних обставин справи, в зв'язку з чим дійшов передчасних висновків за наслідками вирішення спору.

69. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

70. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар з урахуванням зміни курсу долара США відповідає договірним умовам, визначеним за домовленістю сторін, вищенаведеним приписам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішенню Європейського Суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі "Федоренко проти України", та відхиляє висновки суду другої інстанції, який безпідставно не застосував, у даному випадку, наведену практику Європейського Суду з прав людини, з огляду на подібність правовідносин.

71. Згідно положень ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

72. Разом з тим, відповідно до приписів ч. 4 ст. 310 ГПК України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

73. Враховуючи, що в силу статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані у даній справі рішення обох попередніх інстанцій підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

74. При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

75. Оскільки суд касаційної інстанції не здійснив розгляд спору по суті, а дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Херсонської області, розподіл судових витрат у вигляді судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 2017 у справі №923/712/17 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 2017 у справі №923/712/17 скасувати.

3. Справу №923/712/17 направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст