ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 5011-15/10488-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

представник позивача (ТОВ "Укрбізнесвіза") - Данилів М.М. (дов. б/н від 15.01.2019);

скаржник (представник ТОВ "ДЦІНВЕС 2") - Оплачко В.О.;

кредитор (представник ТОВ "ФК "Поліс") - Висоцький Д.Є. (дов. №08-02/19 від 08.02.2019).

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019

(суддя - Пасько М.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019

(Колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Пантелієнко В.О., Грек Б.М.)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2"

про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно

в межах справи

за заявою Публічного акціонерного товариства "Неос Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №5011-15/10488-2012 за заявою Публічного акціонерного товариства "Неос Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" про банкрутство.

2. Постановою господарського суду міста Києва від 28.01.13 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Косякевича С.О.

3. Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.13 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Присяжного В.П.

4. Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.14 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.

5. Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткін С.В. звернувся до господарського суду про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи №5011-15/10488-2012.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій ухвалених за результатами розгляду заяви про витребування майна у добросовісного набувача

6. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі №5011-15/10488-2012 задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи №5011-15/10488-2012; cкасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.18; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53 ; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" право власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі №5011-15/10488-2012 залишено без змін.

8. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

8.1. Судами встановлено, що 22.06.2007 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (Продавець) та ТОВ "Укрбізнесвіза" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 714,90 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А). На підставі даного Договору ТОВ "Укрбізнесвіза" набуло у власність нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А). Право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 04.07.07 за реєстровим № 1496-п, запис у реєстровій книзі № 11п-25.

8.2. 15.02.2010 рішенням господарського суду міста Києва у справі №53/49 визнано за ПП "Легіон - 2004" право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень №127,128,129, що становить 428,0 кв. м., які знаходяться по вул. Щербакова, 53 , ( літера А) в м. Києві та виділено в натурі ПП "Легіон - 2004" як окремий об`єкт нерухомого майна 6/10 частин з груп нежилих приміщень №127,128,129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А), а саме: з групи приміщень №127 - групу приміщень №133 загальною площею - 428,0 кв. м. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 05.07.2010.

8.3. Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 у справі №53/49 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі № 53/49, справу направлено на новий розгляд.

8.4. Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2011 у справі №53/49-6/185 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Легіон-2004" до ТОВ "Укрбізнесвіза" про визнання права власності та виділення в натурі частини нежилих приміщень.

8.5. Суди попередніх інстанцій встановили, що в час коли йшло оскарження рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі №53/49, яким визнано право власності за ПП "Легіон-2004" на спірні приміщення, 23.07.2010 між ПП "Легіон-2004" та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, на підставі якого до ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" перейшло право власності на вказані приміщення.

8.6. Також суди попередніх інстанцій встановили, що 04.08.2010 між ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" та ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" перейшло право власності на нежилі приміщення №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А).

8.7. 18.01.2011 між та ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" та ТОВ "ДЦІНВЕС 2" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ "ДЦІНВЕС 2" перейшло право власності на спірне майно та було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

8.8. 12.06.2017 на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 20863610 про державну реєстрацію за ТОВ "ДЦІНВЕС 2" права власності на групу нежилих приміщень №133 (в літ. А) загальною площею 412,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (вулиця Щербакова ) , буд. 53.

8.9. Суди попередніх інстанцій, враховуючи, що рішення господарського суду міста Києва від 15.02.10 у справі №53/49, на підставі якого визнано за ПП "Легіон - 2004" право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень №127, 128, 129, що становить 428,0 кв. м., які знаходяться по вул . Щербакова, 53 , ( літера А) в м . Києві , було скасоване, дійшли до висновку, що скасування рішення суду про визнання права власності на майно свідчить про відсутність правових підстав для вибуття такого майна за волею його власника, а відтак зазначили про наявність підстав для витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки спірні нежилі приміщення вибули із володіння боржника поза його волею.

8.10. Північний апеляційний господарський суд встановив, що відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що 19.11.2013 в межах справи №5011-15/10488-2012 ліквідатором боржника вже подавалась заява про витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на майно, а відтак з того часу, як боржник дізнався про порушення свого майнового права пройшло більше трьох років.

8.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності на захист порушених прав.

8.12. Судова колегія суду апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, заяву відповідача про застосування строків позовної давності та клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності у їх сукупності дійшла висновку, що причини пропуску ліквідатором ТОВ "Укрбізнесвіза" арбітражним керуючим Солдаткіним С.В. строку позовної давності є поважними.

8.13. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що при розгляді даної справи місцевий господарський суд хоч і не розглянув подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, однак дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

8.14. Наведене стало підставою для висновку суду апеляційної інстанції про те, що ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 слід залишити без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

9. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 і хвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Укрбізнесвіза" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення судом касаційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у касаційній скарзі наведено наступні доводи:

10.1. Суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 118, 119 ГПК України.

10.2. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 256, 257, 265, 267 ЦК України.

10.3. Оскаржувані судові рішення суперечать позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16.

10.4. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 388 ЦК України.

10.5. Суди попередніх інстанцій розглянули справу без залучення особи на права та інтереси якої може вплинути рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому учасник справи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

12. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі №5011-15/10488-2012 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у вказаній справі і вирішено призначити до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" на 22 травня 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

13. Заслухавши 22.05.2019 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 слід скасувати, а справу № 5011-15/10488-2012 в частині розгляду заяви про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.

14. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Щодо доводів касаційної скарги, які викладені в підпунктах 10.1 - 10.5 пункту 10 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

17. Відповідно до положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

18. Згідно частин 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

19. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

20. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

21. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України) (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 923/565/18).

22. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "ДЦІНВЕС 2" було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що 19.11.2013 в межах справи №5011-15/10488-2012 ліквідатором боржника вже подавалась заява про витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на майно, а відтак з того часу, як боржник дізнався про порушення свого майнового права пройшло більше трьох років.

23. Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку що позивачем доведено, що причини неподання позовної заяви у межах трирічного строку не залежали від волі ліквідатора Солдаткіна С.В. та є поважними на підставі дослідження відзиву на апеляційну скаргу та поданих до вказаного відзиву доказів.

24. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

25. Згідно приписів ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

26. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

27. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Касаційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18).

28. Аналіз змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 свідчить про те, що суд апеляційної інстанції беручи до уваги подані докази, що долучені до відзиву на апеляційну скаргу, не зазначив об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне подання до суду першої інстанції документів, що свідчать про наявність чи відсутність фактичних даних про обставини, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання ліквідатором ТОВ "Укрбізнесвіза" позову в межах строку позовної давності, який визначений в положеннях ст. 257 ЦК України.

29. Суд апеляційної інстанції встановив, що при розгляді даної справи місцевий господарський суд не розглянув подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності.

30. Наведене є свідченням того, що суд першої і апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази.

31. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

32. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції вказуючи про те, що 08.05.2018, тобто в межах трирічного строку відрахованого від 04.06.2015, ліквідатор звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства «Путрівське» у м. Києві Лазора І.В. про визнання протиправними, скасування рішень та реєстраційних записів, які були вчинені з нерухомим майном, яким володів боржник з 2008 по 12.06.2017 (справа №826/8660/18), не встановив фактичних обставин справи, які б свідчили про відповідність предмету позову у справі №826/8660/18 предмету позову у даній справі (№5011-15/10488-2012) щодо витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно.

33. Наведене є додатковим підтвердженням про відсутність дослідження судом апеляційної інстанції зібраних доказів у справі, які мають значення для повного всебічного та об`єктивного розгляду позову ліквідатора ТОВ "Укрбізнесвіза" про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно.

34. Вказані обставини, з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які визначені в положеннях ст. 300 ГПК України, унеможливлюють належний розгляд доводів касаційної скарги, які викладені в підпунктах 10.1 - 10.5 пункту 10 даної постанови.

35. Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

36. Згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

37. З урахуванням обставин, які викладені в пунктах 23, 28, 29, 32 даної постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла до висновку про необхідність скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019, а справу № 5011-15/10488-2012 в частині розгляду заяви про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

38. Під час нового розгляду справи в частині розгляду заяви про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, судам слід враховувати те, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 5 ст. 310 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 скасувати.

3. Справу № 5011-15/10488-2012 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко