ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/2245/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства "Ветропарк Гостомельський

Склозавод" - Міненко А.О.,

Приватного акціонерного товариства "Ефес Україна" - Прядко О.Д,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ефес Україна"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 (у складі колегії суддів: Чернота Л.Ф. (головуючий), Мартюхін Н.О., Попков Д.О.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 (суддя Левшина Я.О.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Ветропарк Гостомельський Склозавод"

до Приватного акціонерного товариства "Ефес Україна"

про стягнення 1 096 554,24 грн згідно з п.6.9 договору поставки від 17.02.2014 №1, 3 % річних - 64 441,37 грн, інфляційних втрат - 257 690,27 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами - 338 135,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2017 Приватне акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод" (далі - ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ефес Україна" (далі - ПрАТ "Ефес Україна") про стягнення 1 096 554,24 грн згідно з п. 6.9 договору поставки №1 від 17.02.2014, 3% річних в сумі 64 441,37 грн, інфляційних втрат - 257 690,27 грн, 338 135,66 грн - процентів за користування чужими грошовими коштами (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №07/2460 від 27.11.2017).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №1 від 17.02.2014 з оплати вартості неповерненої відповідачем зворотної тари (пакувальних матеріалів).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 096 554,24 грн, 3% річних - 64 441,34 грн, інфляційні втрати в розмірі 257 690,27 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,03 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338 135,66 грн відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що у зв'язку з неповерненням відповідачем позивачу зворотної тари (пакувальних матеріалів) відповідно до умов договору поставки №1 від 17.02.2014 у позивача виник обов'язок з її оплати у розмірі заставної вартості.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій інстанції, 19.04.2018 ПрАТ "Ефес Україна" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 скасувати повністю, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що: суди безпідставно не врахували, що умови договору поставки №1 від 17.02.2014 не містять вказівки на дату або подію, з настанням якої у відповідача виникає обов'язок з оплати тари, а тому безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 17.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Ветропак Гостомельський Склозавод" (далі - ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод"), найменування якого змінено на ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод", як постачальником та ПрАТ "Ефес Україна" (покупець) укладено договір поставки №2 (далі - договір), згідно п.п. 1.1 якого постачальник зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти у власність в кількості, за ціною та в строки, визначені цим договором товар (продукцію) а саме: пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг "Белый медведь" (надалі - ВМ Osoboe 500ml), зі скла зеленого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (Додаток №3), що є невід'ємною частиною цього договору; пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг "Белый медведь" (надалі - ВМ Osoboe 500ml), зі скла коричневого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (додаток №3), що є невід'ємною частиною цього договору; пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг "Сармат" (надалі - Legend 500ml), зі скла коричневого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою №1 від 17.02.2014 змінено номер договору поставки №2 на №1.

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014 загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, а також вартість кожного окремого асортименту визначається в узгодженій сторонами загальній специфікації, яка є додатком №1 до цього договору. В додатку №2 сторони погодили орієнтовний графік поставок товару на 2014 рік.

Згідно з п. 6.2 договору засоби упаковки (стандартний плоский дерев'яний піддон типу 2ПО4 розміром 1000х1200мм, прокладка - лист поліпропіленовий) є зворотною тарою (далі - зворотна тара), що підлягає поверненню.

Під поняттям "зворотний піддон" слід розуміти цілий піддон, який може бути використаний під час термоусадження плівки з продукцією та відповідає вимогам ГОСТ 9557-87 або ГОСТ 9078-84 із обов'язковою наявністю клема АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" - торгової марки Ветропак (п. 6.2.1 договору).

Під поняттям "зворотна прокладка" слід розуміти цілу поліпропіленову прокладку без наявних ознак руйнувань з урахуванням зносу (потертість, зміна відтінку колбору) із обов'язковою наявністю клема АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" - торгової марки Ветропак (п. 6.2.2 договору).

За умовами п. 6.3 договору зворотна тара вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем, якщо немає претензій: за кількістю - за відсутності різниці між кількістю, вказаної в товарно-транспортних документах, та фактично отриманою; за якістю - якщо якість відповідає вимогам цього договору.

У п. 6.4 договору сторони дійшли згоди про те, що засоби упаковки багаторазового використання (зворотна тара) повертаються постачальнику на умовах DDP - Госпомель (Київстка область, смт. Гостомель, пл. Рекунова, 2), відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, у стані, придатному для повторного використання.

Відповідно до п. 6.11 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014 зворотні піддони підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні піддони приймаються постачальником за наявності відповідно оформлених оригінальних документів, а саме оформленої товарно-транспортної накладної, видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.12 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014 зворотні прокладки підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні прокладки приймаються постачальником за наявності відповідних транспортних документів. Покупець зобов'язується повертати зворотні прокладки за зворотних піддонах без пакувальних ярликів в кількості по 200 штук на кожному зворотному піддоні. Зворотні прокладки повинні бути закріплені бандарною стрічкою з двох сторін чи стрейч плівкою, та перекладені аркушем через кожні 20 чи 40 шт. для полегшення їх перерахунку, згідно п. 6.12 договору за нумерацією, визначеною додатковою угодою №2 від 13.05.2014.

У п. 6.9 договору сторони дійшли згоди про те, що в разі несвоєчасного повернення зворотної тари, на 46-ий день постачальник має право виставити покупцю рахунок на оплату заставної вартості неповернутої вчасно зворотної тари з урахуванням ПДВ. Покупець має оплатити виставлений постачальником рахунок не пізніше 15 календарних днів з моменту його отримання покупцем.

Якщо протягом 12 календарних місяців з дати поставки товару у зворотній тарі ця тара не буде повернута постачальнику, то така неповернута тара втрачає статус зворотної та вважається такою, що безоплатно (в разі неповернення з вини постачальника), чи, відповідно, оплатно (якщо покупець ухилився від повернення зворотної тари) передана у власність покупця за заставною вартістю, у перший день після спливу такого 12-місячного строку, відповідно п. 6.9 договору.

Судами встановлено, що протягом жовтня-грудня 2014 року позивач відвантажив відповідачу продукцію за договором поставки №1 від 17.02.2014, остання поставка відбулась 12.12.2014, однак зворотна тара (листи /прокладки у кількості 151152 шт. та піддони у кількості 4263 шт.) не була повернута відповідачем позивачу та її вартість не була оплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, суди попередніх інстанцій наведених положень ч. 2 ст. 530 ЦК України не врахували.

Так, суди не здійснили системного аналізу положень договору поставки №1 від 17.02.2014 на предмет наявності у ньому строку (терміну) виконання покупцем обов'язку щодо оплати вартості тари, набутої у власність на підставі договору після закінчення 12 місяців з дати поставки товару.

В той час як зі змісту п. 6.9 договору вбачається, що сторони дійшли згоди лише щодо моменту набуття покупцем права власності на тару продавця - перший день після спливу 12 місяців з дати поставки товару, однак вказаний пункт договору не містить строку (терміну) виконання покупцем обов'язку щодо оплати її вартості.

Водночас суди встановили, що позивач звернувся до відповідача з вимогою №07/994 про сплату коштів за неповернення зворотної тари (дерев'яних піддонів та пластикових прокладок) лише листом від 18.07.2017.

Наявність або відсутність у договорі строку (терміну) щодо виконання покупцем обов'язку щодо оплати вартості тари після закінчення 12 місяців з дати поставки товару має значення для визначення моменту, з якого у відповідача виник обов'язок з оплати такої тари, оскільки у разі відсутності відповідних умов вказаний спір підлягає вирішенню з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи зазначене, пославшись виключно на п. 6.9 договору, суди дійшли передчасного висновку про те, що обов'язок відповідача з оплати тари виник саме 13.12.2015.

Передчасність вказаних висновків впливає на правомірність розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Крім того, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості зворотної тари, не врахували умови п. 6.9 договору поставки №1 від 17.02.2014, відповідно до якого зворотна тара стає оплатною лише у випадку ухилення покупця від повернення цієї тари, та не встановили чи мало місце таке ухилення від повернення тари в діях відповідача.

Зі змісту ст. 84 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) випливає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в повному обсязі, оскільки всі позовні вимоги є пов'язаними, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки дана справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ефес Україна" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2017 у справі №905/2245/17 скасувати.

3. Справу №905/2245/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий