Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 911/1355/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Вронської Г.О.,

суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю помічника судді Саєнка О.Г. (за дорученням головуючого судді),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Грєхова А.С.

від 11.07.2017 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Разіна Т.І., Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.,

від 28.11.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Спк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників справи:

позивача: Норов Г.О.,

відповідача: Желтобрюх І.В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Спк" подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" 6081942,00 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до Договору поставки №ЯС-01/07/16-1 від 01.07.2016 (далі - Договір поставки), 215863,38 грн. пені, 23628,51 грн. 3% річних, 40601,13 грн. інфляційних втрат, 95430,53 грн. судового збору, 30000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

2. Позовна заява мотивована посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки щодо оплати поставленого товару.

3. У подальшому позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог та заявив вимоги про стягнення з відповідача 6081942,00 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до Договору поставки, 529050,90 грн. пені, 60650,70 грн. 3% річних, 163996,57 грн. інфляційних втрат, 102534,61 грн. судового збору, 10000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.07.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6081942,00 грн. основного боргу, 529050,90 грн. пені, 60650,70 грн. 3% річних, 163996,57 грн. інфляційних втрат, 102534,61 грн. судового збору, 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

6. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій мотивовані встановленням обставин неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки щодо оплати товару, отриманого ним без зауважень і заперечень, зокрема, щодо відсутності певних документів чи неналежної якості товару.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач 12 грудня 2017 року подав касаційну скаргу, в якій заявив вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

8. Позивач 12 січня 2018 року подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, оскаржувані рішення та постанову - без змін, а витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покласти на відповідача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) Договір поставки. За умовами зазначеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу, пшеницю (надалі - Товар).

10. Кількість Товару (+/-10%), що поставляється за Договором поставки, встановлюється в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна Товару погоджується сторонами в специфікаціях на певну кількість Товару. Загальна сума Договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій з урахуванням відхилень по кількості фактично поставленого Товару +/-10% відповідно до видаткових накладних (пункти 2.3, 3.1, 3.2 Договору поставки).

11. Оплата партії Товару здійснюється покупцем за погодженими в специфікаціях цінами шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 5 (п'ять) банківських днів з дати поставки Товару, з урахуванням положень п. 3.4 Договору поставки в такому порядку: 80% від вартості партії Товару покупець може оплатити на підставі наданих постачальником оригіналів Договору поставки, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість Товару, копій видаткової і податкової накладних та відповідної специфікації; остаточний розрахунок за партію здійснюється за умови надання постачальником належним чином оформлених оригіналів всіх вказаних вище документів. Інші умови оплати можуть бути погоджені сторонами в специфікації (пункт 3.3 Договору поставки).

12. Приймання Товару по кількості та якості здійснюється у місці передачі Товару. Разом із Товаром постачальник надає покупцю оригінал товарно-транспортної накладної, свідоцтво про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, посвідчення (свідоцтво, сертифікат) про якість погодженого зразка, ветеринарний документ, передбачений чинним законодавством України. Видаткові та податкові накладні на партію Товару виписуються постачальником після визначення сторонами фактичної (залікової) кількості поставленого Товару та повинні бути надані покупцю в строк не більше 2 (двох) календарних днів з моменту поставки Товару (пункт 4.2 Договору поставки).

13. При прийнятті Товару покупець проводить його вибіркову перевірку на відповідність сертифікату якості, стандартам, технічним умовам та умовам Договору. Якщо виявиться неналежна якість Товару (за результатами перевірки в лабораторії в місці прийняття Товару або іншій лабораторії за вибором покупця), у тому числі перевищенням показників якості Товару граничних показників, що встановлені в Специфікації, покупець має право відмовитися від його прийняття без відшкодування постачальнику можливих збитків (п. 4.3 Договору поставки).

14. Моментом переходу права власності та ризиків на Товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін (пункт 4.6 Договору поставки).

15. За прострочення оплати товару покупець сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості у розрахунку за кожний день прострочення (пункт 5.3 Договору поставки).

16. На підставі Договору поставки, за специфікаціями №№37-50 за період лютий-березень 2017 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 9209863,00 грн. без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін обох підприємств видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, наданими позивачем з відмітками про доставлення до Державної податкової служби України.

17. Додані до позову банківські виписки свідчать про здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар. Доказів оплати товару на суму 6081942,00 грн. відповідач не надав.

18. У зв'язку простроченням відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати частини поставленого товару позивач нарахував пеню в сумі 529050,90 грн., а також 3% річних у сумі 60650,70 грн. та інфляційні втрати в сумі 163996,57 грн., розраховані за період з 17.02.2017 до 10.07.2017.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. Касаційна скарга відповідача мотивована посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у зв'язку з: відмовою відповідачу в призначенні судової комплексної експертизи, що не дало можливості встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; протиправним та необґрунтованим неприйняттям до розгляду поданих відповідачем доказів; хибністю висновків судів щодо визнання належними доказами наданих позивачем примірників видаткових та товарно-транспортних накладних; помилковістю та необґрунтованістю висновків судів щодо наявності заборгованості за отриманий товар з посиланням на укладені сторонами специфікації із зазначенням відповідних дат та нумерації; безпідставністю посилання судами на податкові накладні, виписані позивачем.

20. Також скаржник доводить неврахування та ненадання судами першої та апеляційної інстанцій об'єктивної правової оцінки факту поставки позивачем відповідачу товару неналежної якості та неправильне застосування судами норм матеріального права: статей 610-612, 666, 678, 692 Цивільного кодексу України.

21. Поданий позивачем відзив на касаційну скаргу мотивований посиланням на те, що відповідач не зазначив норми процесуального права, які були порушені судами, а також конкретні докази та їх значення для правильного вирішення справи. Позивач наголошує, що відповідач фактично не заперечує факт поставки товару та не наводить доказів на спростування факту поставки.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. Цивільний кодекс України

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом…

4. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання…

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 662. Обов'язок продавця передати товар покупцеві

2. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 666. Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару

1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Стаття 673. Якість товару

1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Стаття 674. Підтвердження відповідності товару вимогам законодавства

1. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 678. Правові наслідки передання товару неналежної якості

1. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

2. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

23. Господарський кодекс України

Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцій

6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

24. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції)

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Стаття 811. Протоколи

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Верховний Суд виходить з того, що дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі підписаних повноважними представниками обох сторін видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних (з відмітками про доставлення до Державної податкової служби України) та специфікацій встановили факт поставки позивачем та прийняття відповідачем у період лютий-березень 2017 року товару на загальну суму 9209863,00 грн.

26. З огляду на оцінені докази суди першої та апеляційної інстанцій відхилили як необґрунтовані доводи відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів на підтвердження факту поставки товару, а також поставки позивачем неякісного товару. Зокрема, суди врахували, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку і строк відобразив господарські операції з відповідачем за Договором поставки, подав відповідну податкову звітність Державній податковій службі України, а відповідач не надав доказів на підтвердження його відмови прийняти товар на підставі пункту 4.3 Договору поставки.

27. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про те, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

28. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач заперечує проти висновків судів щодо визнання належними доказами наданих позивачем примірників видаткових та товарно-транспортних накладних, зазначає про помилкове посилання судів на укладені сторонами специфікації із зазначенням відповідних дат та нумерації, а також на податкові накладні, виписані позивачем.

29. Крім того скаржник зазначає, що судами не враховано та не надано об'єктивної правової оцінки тому факту, що позивачем на виконання умов Договору поставки поставлено товар неналежної якості, що прямо впливає на його ціну. При цьому скаржник посилається на обставини та докази відібрання зразків продукції, проведення лабораторних випробувань, які не були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції.

30. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника, адже вони по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

31. Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції протиправно і необґрунтовано не прийняв до розгляду докази, додані до апеляційної скарги, а також відмовив відповідачу в призначенні судової комплексної експертизи, що не дало можливості встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

32. Відповідно до меж перегляду справи в апеляційній інстанції, встановлених у статті 101 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час апеляційного перегляду даної справи) додаткові докази приймаються судом за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тобто у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

33. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції з'ясував, що скаржник не був позбавлений можливості надати відповідні докази, а також заявити відповідне клопотання про призначення експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався, тому додатково подані докази не підлягають прийняттю, а відповідне клопотання - задоволенню.

34. Відповідач у касаційній скарзі проти наведеного висновку заперечує, посилаючись на відсутність у нього можливості подати відповідні докази до прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на те, що відповідні докази були додані до зустрічного позову та повернуті йому 12 липня 2017 року у зв'язку з відмовою у прийнятті до спільного розгляду зустрічного позову ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2017.

35. Проте Верховний Суд вбачає, що відповідач при зверненні до суду апеляційної інстанції не довів наявність певних об'єктивно непереборних перешкод у поданні ним відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції окремо від зустрічного позову. Зокрема, відповідач не доводив обставини відсутності у нього оригіналів чи копій відповідних доказів, доданих до зустрічного позову, що унеможливило їх подання суду, тощо.

36. Також скаржник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції він заявляв клопотання про призначення судової експертизи: 2 червня 2017 року, у задоволенні якого відмовлено судом без наведення відповідних підстав у судовому засіданні від 04.07.2017; а також 7 липня 2017 року, яке місцевим господарським судом не вирішено по суті.

37. Верховний Суд враховує, що наведені обставини не підтверджуються матеріалами справи, адже у протоколі судового засідання від 06.06.2017 відсутні відомості про розгляд заявленого відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, а жодний з учасників справи не скористався наданим процесуальним законодавством правом подати письмові зауваження з приводу допущених у зазначеному протоколі неправильностей або його неповноти.

38. Водночас приєднане до матеріалів справи клопотання відповідача про призначення експертизи та зупинення провадження у справі №07/07-2017/3 від 07.07.2017 (а. с. 24-26 т. 4) є додатком до зустрічного позову, оригінал якого додано до письмових пояснень та додаткових доказів, поданих 4 серпня 2017 року до Київського апеляційного господарського суду. Оскільки у прийнятті відповідного зустрічного позову відмовлено ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2017, зазначене клопотання не могло бути розглянуто судом по суті, оскільки згідно з вимогами частини 3 статті 62 Господарського процесуального кодексу України було надіслане відповідачу разом з позовними матеріалами.

39. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог процесуального законодавства у зв'язку зі здійсненням ними розгляду справи за наявними доказами. Зокрема, відповідач не довів наявність правових підстав для подання додаткових доказів суду апеляційної інстанції.

40. Разом з тим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди під час розгляду справи протиправно не врахували приписи статті 678 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки передання товару неналежної якості, зокрема, право покупця вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни. Зазначені доводи скаржника є безпідставними, адже він під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів обставини передання позивачем за Договором поставки неякісного товару, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування положень наведеної правової норми.

41. Також скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій наступних норм матеріального права: статей 610-612, 692 Цивільного кодексу України щодо визначення строку виникнення у відповідача обов'язку з оплати постановленого товару; статті 666 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків невиконання продавцем обов'язку передати документи, що стосуються товару.

42. З аналізу положень статей 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України Верховний Суд вбачає, що на підставі договору поставки у покупця, за загальним правилом, виникає обов'язок оплатити продавцеві повну ціну переданого товару у строк (термін), зокрема, встановлений договором, якому відповідає право продавця вимагати таку оплату та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, а також сплату неустойки.

43. Сторони у пункті 3.3 Договору поставки встановили строк оплати товару - 5 банківських днів з дати поставки товару в розмірі 80% від його вартості на підставі оригіналів договору, товарно-транспортної накладної, документів, що підтверджують якість товару, копій видаткової і податкової накладних та відповідної специфікації. При цьому остаточний розрахунок за партію здійснюється за умови надання постачальником належним чином оформлених оригіналів всіх вказаних вище документів.

44. За доводами відповідача, зокрема, викладеними ним у касаційній скарзі, строк остаточного розрахунку за поставлений товар не настав у зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідачу оригіналів свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, посвідчень (свідоцтв, сертифікатів) про якість та ветеринарних документів на кожну партію поставленого товару. При цьому скаржник у касаційній скарзі наголошує, що місцевий господарський суд та апеляційний суд підтвердили, що матеріалами справи не підтверджується надання позивачем в адресу відповідача зазначених документів.

45. Скаржник зазначає, що ненадання зазначених документів за своєю суттю є простроченням позивача (кредитора), а відтак відповідно до положень статті 612 Цивільного кодексу України прострочення відповідача (боржника) щодо виконання грошового обов'язку з оплати вартості товару не настало.

46. З аналізу пунктів 3.3, 4.2, 4.6 Договору поставки Верховний Суд вбачає, що виникнення обов'язку покупця з оплати поставленого товару та строк його виконання не пов'язаний з переданням чи непереданням постачальником документів, що підтверджують якість товару.

47. Сторони узгодили передання оригіналів свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів, посвідчень (свідоцтв, сертифікатів) про якість та ветеринарних документів саме разом із товаром.

48. При цьому стаття 666 Цивільного кодексу України надає покупцю право встановити розумний строк для передання документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, а також відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, якщо такі документи не передані продавцем у встановлений строк.

49. Оскільки у Договорі поставки не передбачено оформлення передачі документів певним окремим документом, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про відсутність підтвердження їх надання позивачем, адже під час розгляду даної справи суди встановили факти поставки спірних партій товару з оформленням відповідних первинних документів, їх прийняття відповідачем без зауважень та вимог про надання відповідних документів.

50. Водночас сторони узгодили оплату 80% вартості партії товару на підставі, зокрема, копій видаткової та податкової накладних, які виписуються постачальником після визначення сторонами фактичної (залікової) кількості поставленого товару та повинні бути надані покупцю в строк не більше 2 (двох) календарних днів з моменту поставки товару. І саме фактом надання постачальником належним чином оформлених оригіналів зазначених документів (видаткових та податкових накладних) обумовлене виникнення у покупця обов'язку з остаточного розрахунку за партію товару. При цьому оформлення певним чином факту передачі оригіналів зазначених документів у Договорі поставки також не передбачено.

51. Зважаючи на те, що відповідач під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів обставини відсутності передачі йому позивачем саме оригіналів видаткових та податкових накладних, Верховний Суд відхиляє викладені у касаційній скарзі доводи щодо ненастання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, а також неправильне застосування судами положень статей 610-612, 692 Цивільного кодексу України.

52. Також Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували в сукупності з іншими обставинами справи те, що відповідач не скористався своїми правами на відмову від договору та повернення товару продавцеві, які закріплені у статті 666 Цивільному кодексу України.

53. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що дослідивши надані сторонами під час розгляду справи докази, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати переданого за Договором поставки товару, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги щодо стягнення відповідної суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних, а також передбаченої договором неустойки.

54. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведені висновки судів попередніх інстанцій та не довів неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

56. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

57. Відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають покладенню на відповідача. Однак Верховний Суд вважає за необхідне зменшити заявлену позивачем суму зазначених виплат з урахуванням вимог щодо співмірності, передбачених частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №911/1355/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (09623, Київська область, Рокитнянський район, с. Ромашки, вул. Леніна, буд. 22А, код ЄДРПОУ 32619343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПК" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, код ЄДРПОУ 34804039) 5700 (п'ять тисяч сімсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець