ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2166/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О.,

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-престиж",

представник ініціюючого кредитора в судове засідання не з'явився,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діксон",

представник ТОВ "Діксон" - Німак Є. Ю.,

ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" - арбітражний керуючий Шевченко Віталій Євгенович,

ліквідатор в судове засідання не з'явився,

представник ТОВ "Ідлендс" - Тютюнник В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича за вх. № 3913/2021

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючий), Вечірка І. О., Коваль Л. А.

у справі за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон"

про визнання грошових вимог в сумі 1 209 457 305,86 грн

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон",

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1.13.05.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" (далі - ТОВ "Діксон").

2.14.05.2020 на веб-сайті Вищого господарського суду України здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство ТОВ "Діксон" (номер публікації 64786) (т. 1, а. с. 136).

3.16.06.2020 до суду першої інстанції надійшла заява Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання грошових вимог до ТОВ "Діксон" у розмірі 1 209 457 305,86 грн.

4. Також 16.06.2020 до суду першої інстанції надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк" про долучення до матеріалів справи доказів надсилання копії заяви з вимогами до боржника боржнику і розпоряднику майна.

5.23.06.2020 АТ КБ "ПриватБанк" направив до суду першої інстанції заяву про подання доказів, в якій просив долучити до матеріалів справи докази здання
15.06.2020 заяви АТ КБ "ПриватБанк" з вимогами до боржника від 15.06.2020 № 15/06-3 до установи зв'язку - ТОВ "Нова пошта" (відділення № 68, м. Дніпро) для відправлення до канцелярії за адресою: м. Дніпро, вул. Винниченка Володимира (Куйбишева), 1, Дніпропетровська область, копії експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" (відділення № 68, м. Дніпро) від 15.06.2020 № 59000523679988 та чеків про оплату даного поштового відправлення.

6. Заявник вказує, що необхідність подання цього доказу на підтвердження факту здання АТ КБ "Приватбанк" в особі представника ОСОБА_1 15.06.2020 заяви з вимогами до боржника № 15/06-03 на пошту (ТОВ "Нова пошта", відділення № 68, м.

Дніпро) виникла через те, що канцелярія Господарського суду Дніпропетровської області не прийняла від кур'єра дане поштове відправлення, доставлене кур'єром ТОВ "Нова пошта" до канцелярії суду 16.06.2020 через те, що ТОВ "Нова пошта" помилково зазначило отримувачем відправника ОСОБА_1, не дивлячись на відправлення АТ КБ "ПриватБанк" в особі представника ОСОБА_1 даної заяви саме до канцелярії, на адресу м. Дніпро, вул. Винниченка Володимира (Куйбишева), 1 Дніпропетровська область, як зазначено в експрес-накладній.

7. Таким чином, заявник вказує, що заява з вимогами до боржника була здана в установу зв'язку 15.06.2020, тобто в межах визначеного частиною першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку та має розглядатися судом в попередньому засіданні, а кредитор - є конкурсним та має право вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8.28.10.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2166/20, крім іншого, визнано грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 4
204 грн (1 черга задоволення вимог кредиторів), 211 290 281,22 грн (4 черга задоволення вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), 173 892 273,08 грн (6 черга задоволення вимог кредиторів).

9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що останнім днем строку для заявлення кредиторських вимог до боржника у даній справі, відповідно частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, є 12.06.2020, отже заява кредитора, що надійшла до суду 16.06.2020 подана вже після спливу 30 денного строку. З огляду на обґрунтованість вимог АТ КБ "ПриватБанк", яка подана до господарського суду після спливу строку на їх заявлення, господарський суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до ТОВ "Діксон", без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів ТОВ "Діксон".

10. Суд дійшов висновку, що експрес-накладна 59000523679988 не підтверджує факт відправки заяви від імені АТ КБ "ПриватБанк" до господарського суду у відведений для статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України строк. Надані заявником докази не містять інформації кому і що було направлено, відсутній опис вкладення саме того, що фактично відправлялось.

Суд також вказав, що у експрес-накладній 59000523679988 у розділі відправник зазначена приватна особа ОСОБА_1, а в розділі Одержувач зазначена ОСОБА_1 канцелярія, таким чином фактичного доказу того, що відправник АТ КБ "ПриватБанк"
15.06.2020 направляв заяву до боржника не надано.

Короткий зміст апеляційної скарги

11.25.11.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", в якій кредитор просив змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 щодо розгляду кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" четвертої черги задоволення вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та ухвалити нове рішення, яким визнати, що кредитором АТ КБ "ПриватБанк" грошові вимоги заявлені до боржника своєчасно та має право вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржувалася.

12. Кредитор вказував, що останнім днем звернення до господарського суду конкурсних кредиторів з вимогами до боржника є 15.06.2020, оскільки останній день встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства тридцятиденного строку на звернення до суду із такими заявами припадає на вихідний день.

13. Кредитор стверджував, що заяву з вимогами до боржника ним було здано до відділення ТОВ "Нова пошта" 15.06.2020, тобто в межах встановленого строку, однак, канцелярія Господарського суду Дніпропетровської області безпідставно не прийняла від кур'єра ТОВ "Нова пошта" поштове відправлення з письмовою заявою АТ

КБ "ПриватБанк" з вимогами до боржника, мотивуючи свою відмову відсутністю у поштовому відправленні назви одержувача та опису вкладення. Неможливість зазначення в експрес-накладній ТОВ "Нова пошта" і відсутність опису вкладення обґрунтовується специфікою затверджених оператором поштового зв'язку "Умов надання послуг", відповідно до яких у поштовому відправленні необхідно зазначати номер мобільного телефону одержувача (номер мобільного телефону у розміщених на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровського суду контактах відсутній), тому скаржник зазначив одержувачем поштового відправлення свого представника. Засвідчити складений позивачем у двох екземплярах опис вкладення поштового відправлення оператор поштового зв'язку відмовився, посилаючись на відсутність в "Умовах надання послуг" такої послуги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14.03.03.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 у справі № 904/2166/20 задоволено.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 у справі № 904/2166/20 змінено. Абзац перший ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 у справі № 904/2166/20 викладено в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 4 204 грн (1 черга задоволення вимог кредиторів), 211 290 281,22 грн (4 черга задоволення вимог кредиторів), 173 892 273,08 грн (6 черга задоволення вимог кредиторів)". В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 у справі № 904/2166/20 залишено без змін, як таку, що не оскаржується.

15. Суд апеляційної інстанції зауважив, що місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку, що останнім днем заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі № 904/2166/20 є 12.06.2020, помилково врахувавши у тридцятиденний строк на їх подачу до господарського суду строк день офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд апеляційної інстанції вказав, що враховуючи загальні правила обчислення строків, відлік відведеного Кодексом України з процедур банкрутства строку для пред'явлення грошових вимог до боржника починається з наступного дня після оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство, у даному випадку - з 15.05.2020. Таким чином, оскільки останній день строку для пред'явлення грошових вимог до боржника у справі № 904/2166/20 припадає на
13.06.2020, який є вихідним днем (субота), то останнім днем такого строку є
15.06.2020 - перший робочий день (понеділок).

16. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи копії експрес-накладної № 59000523679988 від 15.06.2020 та квитанції про оплату послуг оператора поштового зв'язку № 2112070690 від 15.06.2020 є доказом надіслання АТ КБ "ПриватБанк" поштового відправлення Господарському суду Дніпропетровської області з описом відправлення - "документація", яке суд повинен був отримати, перевірити його вміст і надати оцінку обсягу та характеру наявним у відправленні документам.

17. Суд апеляційної інстанції зауважив, що подача особисто представником скаржника до Господарського суду Дніпропетровської області заяви з грошовими вимогами до боржника у даній справі 16.06.2020 обумовлена неможливістю її вручення суду засобом поштового зв'язку.

18. Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що визначальним вважає ту обставину, що скаржником надані докази здачі на відділення поштового зв'язку поштової кореспонденції у встановлений тридцятиденний строк та адресованої місцевому господарському суду, який повинен був перевірити вміст поштового відправлення, чого не було зроблено, а відправник (скаржник) не повинен нести негативні наслідки через неналежні виконання своїх обов'язків оператором поштового зв'язку.

19. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 у справі № 904/2166/20 в частині позбавлення конкурсного кредитора права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20.25.03.2021 ліквідатором ТОВ "Діксон" Шевченком В. Є. через Центральний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021 та залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від
28.10.2020 щодо розгляду конкурсних кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" у справі № 904/2166/20.

21. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у побідних правовідносинах, а також стверджує про відсутність висновку щодо питання застосування у подібних правовідносинах.

22. Скаржник вважає, що 30-й день строку на подання заяви з вимогам до боржника припадає на 12.06.2020, а не на 13.06.2020, як помилково зазначає суд апеляційної інстанції, а тому висновки суду апеляційної інстанції не відповідають частині першій статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

23. Ліквідатор вважає надані кредитором докази направлення суду заяви з вимогами до боржника неналежними, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не надано опису вкладення до листа, а з наявної експрес накладної невідомо, яка саме документація направлялася заявником.

24. Скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду у постанові від
23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі № 904/2104/19 про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора. Також посилається на правову позицію у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/2394/18, відповідно до якої на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог

25. Скаржник стверджує, що АТ КБ "ПриватБанк" заявив свої вимоги після спливу 30-тиденного строку, а тому його вимоги мають бути визнані конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

26.14.05.2021 до Верховного Суду від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідлендс" (далі - ТОВ "Ідлендс") надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 у даній справі залишити без змін.

27. Доводи, викладені у відзиві є аналогічними доводам касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Діксон" арбітражного керуючого Шевченка В. Є.

28.18.05.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ліквідатора ТОВ "Діксон" арбітражного керуючого Шевченка В. Є. в якому останній просить задовольнити касаційні скарги ТОВ "Діксон" та вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог частин першої, четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визнання кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" із визначенням наявності права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. При цьому, склад та розмір таких вимог не оскаржується.

32. Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

33. Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

34. Таким чином, відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.

35. Подібної правової позиції дотримувався Верховний Суд і щодо визначення строку на заявлення кредиторських вимог відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення частини першої статті 23 якого щодо обрахування строку для звернення кредитора є аналогічними положенням частині першій статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15, постанова Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 904/3060/19).

36. Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

37. У даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство ТОВ "Діксон" на сайті Вищого господарського суду України було здійснено 14.05.2020.

38. Таким чином, враховуючи загальні правила обчислення строків, визначені положеннями цивільного законодавства, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що відлік визначеного статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для пред'явлення грошових вимог до боржника починається з наступного дня після оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство, у даному випадку - з 15.05.2020. Зважаючи на те, що тридцятий день строку для пред'явлення грошових вимог до боржника у справі № 904/2166/20 припадає на
13.06.2020, який є вихідним днем - субота, то в силу положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, останнім днем на подачу до господарського суду кредиторських вимог до боржника у даній справі є 15.06.2020, тобто - перший робочий день (понеділок), як вірно вказав апеляційний господарський суд.

39. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про те, що у даній справі тридцятий день строку для звернення кредитора із грошовими вимогами до боржника припадав на 12.06.2020 та не вбачає порушення апеляційним господарським судом частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства щодо обчислення таких строків.

40. Щодо доводів скаржника про неналежність доказів направлення кредитором заяви з грошовими вимогами до суду першої інстанції 15.06.2020, отже вимоги АТ КБ "ПриватБанк" заявлені після спливу тридцятиденного строку, що позбавляє такого кредитора права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, Верховний Суд зазначає наступне.

41. Судом апеляційної інстанції встановлено, що подана кредитом експрес-накладна від 15.06.2020 № 59000523679988 та поштова квитанція підтверджують відправлення представником АТ КБ "ПриватБанк" поштового відправлення ("документація") Господарському суду Дніпропетровської області, адреса якого вказана у цій накладній. Суд апеляційної інстанції також встановив, що зазначення в експрес-накладній № 59000523679988 одержувачем поштового відправлення ОСОБА_1 (представник кредитора) обумовлено внутрішніми правилами надання послуг ТОВ "Нова пошта", відповідно до пункту 8.4 яких в інформації про одержувача, крім його поштової адреси, має бути зазначено прізвище ім'я по батькові і номер мобільного телефону контактної особи, у зв'язку з чим відправник ОСОБА_1 була змушена одержувачем відправлення зазначити себе і власний номер мобільного телефону, оскільки прізвище, ім'я, по батькові та номер мобільного телефону особи відповідальної за одержання поштової кореспонденції канцелярії суду не знала і такий обов'язок законодавцем на неї не покладений. Також, судом встановлено, що розділом 8, затверджених ТОВ "Нова пошта" "Умов надання послуг", не передбачено заповнення опису вкладення вмісту саме відправником.

42. Верховний Суд відзначає, що стадія виявлення конкурсних кредиторів, яка розпочинається офіційним поширенням оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство є передумовою виникнення конкурсних відносин між кредиторами у межах провадження у справі про банкрутство, яка відбувається за участі держави в особі уповноваженого органу (суду), на який покладено кореспондуючий обов'язок по прийняттю таких вимог кредиторів та їх розгляду відповідно до закону.

43. Згідно з пунктом 7 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 зразки бланків, що використовуються під час надання користувачам послуг поштового зв'язку з пересилання внутрішніх поштових відправлень - затверджуються оператором поштового зв'язку.

44. Таким чином, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо того, що саме на заявникові кредиторських вимог лежать наслідки звернення його до конкретного оператора поштового зв'язку та повноти заповнення відправником відповідних бланків.

45. Водночас, законодавець, встановивши компетенцію суду як державного органу у межах процедур банкрутства щодо розгляду заявлених кредиторських вимог, передбачив межі втручання держави у права кредиторів, які подають свої вимоги на розгляд суду.

46. Загальні межі втручання держави в особі суду визначені у Конституції України, зокрема, статтею 19 якої передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

47. Спеціальні межі втручання держави в особі суду, зокрема у судовій сфері та сфері банкрутства передбачені відповідними процесуальними кодексами Кодексом України з процедур банкрутства тощо. У цьому зв'язку для з'ясування характеру та меж втручання держави у спірні правовідносини, Верховний Суд вважає за можливе звернутися до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка у сконцентрованому вигляді визначає принципи діяльності державного органу при прийнятті того чи іншого рішення та визначає, серед іншого, у якості керівних принципів принципи розсудливості та добросовісності.

48. У даному випадку застосування принципу розсудливості та добросовісності у діяльності суду першої інстанції відповідає й критеріям Європейського Суду з прав людини, зокрема, критерію обґрунтованої пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від
20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 10.03.2011 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волчлі проти Франції" від 26.07.2007).

49. Крім того, суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

50. Провадження у справі про банкрутство є певною формою судочинства, яка поряд із визначеними законом процесуальними нормами передбачає також і застосування наведених вище принципів пропорційності, розсудливості, добросовісності тощо.

51. У даному випадку, неприйняття судом першої інстанції поштового відправлення, адресованого йому, незалежно від зазначення чи не зазначення особи отримувача порушило право кредитора на доступ до правосуддя та принципи пропорційності і розсудливості та як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції повинен був отримати адресоване йому поштове відправлення, перевірити його вміст та надати оцінку обсягу та характеру наявним у відправленні документам, проте цього зроблено не було.

52. Частиною 2 статті 255 Цивільного кодексу України визначено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

53. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду про те, що кредитором доведена здача заяви АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника до установи зв'язку у встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства тридцятиденний строк, з огляду на що апеляційний господарський суд обґрунтовано змінив ухвалу місцевого господарського суду щодо наявності у АТ КБ "ПриватБанк" права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.

54. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції.

55. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Б. Висновки щодо застосування норми права

56. Провадження у справі про банкрутство є певною формою судочинства, яка поряд із визначеними законом процесуальними нормами передбачає також і застосування наведених вище принципів пропорційності, розсудливості, добросовісності тощо.

57. У даному випадку, неприйняття судом першої інстанції поштового відправлення, адресованого йому, незалежно від зазначення чи не зазначення особи отримувача порушило право кредитора на доступ до правосуддя та принципи пропорційності та розсудливості та, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції повинен був отримати адресоване йому поштове відправлення, перевірити його вміст та надати оцінку обсягу та характеру наявним у відправленні документам, проте цього зроблено не було.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

59. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

60. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича за вх. № 3913/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 904/2166/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк