ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/875/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - ОСОБА_4,

відповідача - Кобець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018

(головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Таран С.В., Мишкіна М.А.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2018

(суддя Гридасов Ю.В.)

у справі № 923/875/17

за позовом ОСОБА_4

до Фермерського господарства "СКІФ О"

про визнання рішення та статуту недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства "СКІФ О" (далі - ФГ "СКІФ О") про визнання недійсними рішень зборів членів ФГ "СКІФ О" від 25.01.2013, оформлених протоколом №01 від 25.01.2013, та нової редакції статуту ФГ "СКІФ О", зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.02.2013 за №14981050003000365.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані підробленням підпису позивача в протоколі зборів членів ФГ "СКІФ О" №01 від 25.01.2013, про що позивач дізнався лише весною 2017 року під час перевірки господарсько-фінансових документів за результатами діяльності фермерського господарства за період з листопада 2009 року по 31.08.2016, підготовки до прийняття позивачем керівництва ФГ "СКІФ О" та підготовки до проведення весняних польових робіт. Одночасно позивачем заявлено клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

1.3. Відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності у спорі.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідно до рішення дванадцятої сесії Чаплинської районної ради народних депутатів від 08.04.1993 за №140 та розпорядження Чаплинської районної ради народних депутатів від 13.08.1993 за №30-р позивачем було засновано та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "СКІФ", в якому ОСОБА_4 був визначений як засновник і голова зазначеного фермерського господарства.

2.2. 26.02.2008 затверджено новий статут селянського (фермерського) господарства "СКІФ" і нову назву - Фермерське господарство "СКІФ О".

2.3. ФГ "СКІФ О" отримало нове свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №665292, вказані зміни внесені до Єдиного державного реєстру за №14981050003000365 від 26.02.2008.

2.4. Відповідно до п. 1.3 статуту в редакції від 26.02.2008 членами господарства є: голова фермерського господарства ОСОБА_4 та член фермерського господарства ОСОБА_6.

2.5. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 статуту в редакції від 26.02.2008 статутний фонд фермерського господарства становить 1000,00 грн, з яких 500 грн (50%) внесок позивача як голови фермерського господарства, а 500 грн (50%) внесок члена фермерського господарства ОСОБА_6

2.6. Відповідно до рішення від 09.11.2009 №1 та наказу голови ФГ "СКІФ О" №8-к від 09.11.2009, у зв'язку з досягненням пенсійного віку та необхідністю лікування, керуючись положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство" та п. 7.4 статуту ФГ "СКІФ О" в редакції від 26.02.2008, позивач тимчасово, на невизначений термін залишив посаду голови фермерського господарства (без виходу з числа учасників (засновників) фермерського господарства), а керування господарством тимчасово, на невизначений термін доручено члену господарства ОСОБА_6, з певними обмеженнями повноважень в його діяльності, а саме права на внесення змін до установчих документів.

2.7. На підставі зазначених повноважень, виконуючий обов'язки голови фермерського господарства ОСОБА_6 здійснював господарсько-фінансову діяльність і керівництво фермерським господарством до 31.08.2016.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02.09.2016).

2.8. Позивач в позовній заяві зазначив, що весною 2017 року, під час перевірки господарсько-фінансових документів за результатами діяльності фермерського господарства за період з листопада 2009 року по 31.08.2016 та підготовки документів до прийняття керівництва фермерським господарством і підготовки господарства до проведення весняних польових робіт, він виявив, що за час керівництва фермерським господарством виконуючий обов'язки голови фермерського господарства ОСОБА_6 самовільно, без згоди позивача прийняв рішення зборів членів ФГ "СКІФ О" від 23.01.2013, що оформлене протоколом № 01 від 23.01.2013, в якому, позивач - ОСОБА_4, брав участь як голова зборів, а ОСОБА_6 як секретар зборів.

2.9. Відповідно до вказаних рішень зборів членів ФГ "СКІФ О" задоволено заяву позивача про вихід зі складу членів фермерського господарства у зв'язку з виходом на пенсію, обрано головою фермерського господарства ОСОБА_6 та затверджено нову редакцію статуту ФГ "СКІФ О".

На підставі зазначених рішення і протоколу зборів членів фермерського господарства ОСОБА_6 12.02.2013 здійснив державну реєстрацію нової редакції статуту ФГ "СКІФ О" за №14981050006000365.

2.10. Відповідно до висновку експерта №17-0669 від 05.02.2018 у проведеній у справі судовій почеркознавчій експертизі:

1. Підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі протоколу зборів Фермерського господарства "СКІФ О" від 25.01.2013 виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

2. Підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі заяви про вихід зі складу членів Фермерського господарства "СКІФ О" від 25.01.2013 виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 03 травня 2018 року рішенням Господарського суду Херсонської області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 02 серпня 2018 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2018 залишено без змін.

3.3. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що рішенням загальних зборів від 25.01.2013, що оспорюється, та діями відповідача щодо державної реєстрації змін до статуту ФГ "СКІФ О", були порушені права та інтереси позивача.

Разом з тим, господарські суди встановили, що ОСОБА_4 подано позов 15.09.2017, тобто після спливу загального (трирічного) строку позовної давності.

Враховуючи, що позивачем не наведено поважних причин пропуску такого строку, господарські суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 15 серпня 2018 року ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2018, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій в частині застосування строку позовної давності і відмови в задоволенні позову з причин пропуску строку позовної давності прийняті з порушенням ч. 1 ст. 261 ЦК України, ст.ст. 73, 74 ГПК України.

4.2.1. Господарськими судами не встановлено дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, і з якого починається перебіг позовної давності.

4.2.2. Позивач вважає, що висновок апеляційного суду щодо пропуску ним строку давності є безпідставним, оскільки він довідався про порушення своїх прав в кінці липня 2016 року, коли виникла необхідність вносити зміни до статуту; у зв'язку з прийняттям у члени фермерського господарства нового члена - його дочки ОСОБА_7, та з дня визнання його сином факту підробки статутних документів і видачі 26.07.2016 довіреності на виготовлення нових статутних документів. Ця обставина, на думку скаржника, підтверджена рішенням Чаплинського районного суду від 17.05.2017.

4.3. 18 вересня 2018 року відповідачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами.

4.4.1. Позивач як член фермерського господарства (якщо він себе таким вважав) не був обмежений до доступу діяльності фермерського господарства та міг довідатись про порушення свого права. Однак, він не скористався своїм правом на володіння інформацією стосовно діяльності товариства, у зв'язку з чим ним не доведено факт, що він не міг довідатися про порушення свого права у 2013 році.

4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.10.2018, який міститься у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсними рішень зборів членів ФГ "СКІФ О" від 25.01.2013, оформлених протоколом №01 від 25.01.2013, та нової редакції статуту ФГ "СКІФ О".

5.2.2. Судові рішення в частині висновків господарських судів про те, що позивачем доведено порушення його прав та інтересів при виключенні його зі складу членів ФГ "СКІФ О" згідно з протоколом №01 від 25.01.2013 та реєстрації нової редакції статуту, що відбулася 28.02.2013, не оскаржуються.

5.2.3. З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Позивач оспорює правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності.

5.2.4. Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

5.2.5. У зв'язку з викладеним Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом.

Закон України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення спірних загальних зборів) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі статуту. У статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Однією з особливостей фермерського господарства, яка відрізняє його від інших суб'єктів господарювання і пов'язана з особливим правовим статусом і метою, є передбачена законом можливість участі в його діяльності членів фермерського господарства. Ними можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство").

5.2.6. Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Тобто наявність статутного фонду фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді.

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо. Тобто статут містить норми, які є обов'язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб та інших працівників.

5.2.7. Господарський суд першої інстанції встановив, що відповідно до статуту Фермерського господарства "Скіф О", у редакції від 26.02.2008, вищим органом управління ФГ є рішення зборів Фермерського господарства (п. 7.1 статуту). До виключної компетенції "рішення голови" ФГ належать, зокрема: визначення загальної господарської політики ФГ, включаючи ухвалення річного фінансового плану ФГ, річних бюджетів, показників прибутку та планів капіталовкладень; надання дозволу на укладення угод від імені ФГ на суму, що перевищує п'ятдесят грн; ухвалення річних фінансових звітів та аудиторських звітів.

Господарські суди також зауважили, що оскільки позивач вважав себе членом ФГ, та передав ОСОБА_6 лише повноваження голови ФГ, позивач мав можливість, як мінімум, щорічно брати участь у зборах членів ФГ, а отже на протязі року, починаючи з 28.02.2013 (дата реєстрації оспорюваних позивачем змін до Статуту ФГ) по 28.02.2014 міг довідатися про порушення свого права (зміни у складі учасників ФГ) або про особу, яка його порушила.

5.2.8. Водночас дійшовши висновку про те, що позивачем доведено порушення його прав та інтересів при виключенні його зі складу членів ФГ "СКІФ О" згідно з протоколом №01 від 25.01.2013, оскільки підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі протоколу зборів Фермерського господарства "СКІФ О" від 25.01.2013 виконано не ОСОБА_4, а іншою особою, господарськими судами не встановлено, чи передбачено законом або статутом ФГ "СКІФ О" періодичність скликання зборів ФГ або наявності/відсутності обставин щодо скликання загальних зборів протягом 2013-2017 років, на яких позивач, який вважає себе учасником ФГ, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права.

Крім того, як судом першої інстанцій так і судом апеляційної інстанції не враховано, що умовами статуту відповідача не передбачено будь-якого порядку повідомлення членів фермерського господарства про проведення загальних зборів. Не містить таких вимог і Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

5.2.9. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що в даному випадку господарські суди не надали належної оцінки тій обставині, яким чином учасник ФГ, якого не зобов'язано ні Законом України "Про фермерське господарство", ні вимогами статуту ФГ повідомляти про проведення, дату, час та місце проведення зборів, повинен був або мав можливість довідатися про порушення свого права (зміни у складі учасників ФГ) або про особу, яка його порушила.

Отже, враховуючи, що у ФГ "СКІФ О" немає зобов'язань перед своїми членами щодо повідомлення про проведення загальних зборів та надання іншої інформації, господарськими судами не з'ясовано, чи міг за таких обставин позивач проявити звичайну обачність, зацікавитися станом своїх корпоративних прав та довідатись про порушення свого права, з урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово наголошував на тому, що керівництво поточною діяльністю ФГ його сином повністю його влаштовувало.

5.2.10 Більш того, позивач вказував про те, що факт підробки статутних документів був виявлений позивачем під час приймання у члени ФГ нового члена ФГ (дочки позивача) у кінці липня 2016 року. Крім того, позивач пояснював, що його син сам визнав факт підробки документів та надав згоду поновити статус голови ФГ, на що 26.07.2016 видав довіреність на виконання процедури перереєстрації нових статутних документів ФГ.

На підставі рішень зборів членів ФГ "СКІФ О", оформлених протоколом № 02 від 01.08.2016 (згідно з якими, зокрема, ОСОБА_4 було обрано головою ФГ та затверджено нову редакцію статуту ФГ "СКІФ О"), звернувся до Державного реєстратора про реєстрацію нової редакції статуту ФГ "СКІФ О", відповідно до якої ОСОБА_4 належить 25%, Дикун - 25%, ОСОБА_6 - 50 % частки капіталу ФГ "СКІФ О".

Однак, в подальшому рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.05.2017 у справі №66/45/17 визнано недійсними та скасовані рішення зборів членів ФГ "СКІФ О", що оформлені протоколом №2 від 01.08.2016 та статут ФГ "СКІФ О" у новій редакції від 01.08.2016, оскільки ОСОБА_6 не був присутнім під час прийняття рішень зборів членів ФГ "СКІФ О", що оформлені протоколом №2 від 01.08.2016, а державним реєстратором внесені зміни до статуту ФГ "СКІФ О" на підставі незаконного та недійсного рішення загальних зборів ФГ, затвердженого протоколом загальних зборів №02 від 01.08.2016. Реєстрація вказаних змін відбулася на підставі довіреності від 26.07.2016, виданої ОСОБА_6, яка втратила свою дію в день його смерті - 31.08.2016.

У зв'язку з викладеними обставинами, позивач вказував про те, що він не звертався до суду з відповідним позовом, поки не було прийнято рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 17.05.2017.

Наведені обставини, господарськими судами не враховано, тоді як позивач на них посилався під час розгляду справи як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій.

5.2.11. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що позов у цій справі був пред'явлений поза межами позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, є передчасними, оскільки зроблений з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм 261 Цивільного кодексу України щодо перебігу позовної давності, тобто не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 2, 73, 86, 104, 182, 183, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин щодо наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін у зв'язку із застосування позовної давності, дати їм належну юридичну оцінку, встановити обставини, пов'язані з початком перебігу позовної давності, а також у разі встановлення обставин пропуску позивачем позовної давності, дослідити обставини поважності причин пропуску такого строку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2018 у справі №923/875/17 скасувати.

3. Справу №923/875/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

В. Студенець