ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/1436/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Чумака Ю. Я., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 (головуючий суддя Гребенюк Н. В., судді Зубченко І. В., Медуниця О. Є.) та рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2021 (суддя Курило Г. Є.) у справі

за позовом Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маріупольської районної державної адміністрації та Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмостехнологія"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

прокурора - Шекшеєвої В. С.,

позивача-1 - не з'явився,

позивача-2 - не з'явився,

відповідача - Ботман О. О. (адвокат)

СУТЬ СПОРУ:

1. Між Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області (далі - Першотравнева РДА), правонаступником якої є Мангушська районна державна адміністрація Донецької області (далі - Мангушська РДА) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Осмостехнологія" (далі - ТОВ "Осмостехнологія", відповідач) укладений договір оренди земельної ділянки.

2. Виконуючий обов'язки керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) стверджує, що відповідач належним чином не виконує умови вказаного договору, у зв'язку з чим звернувся з позовом про його розірвання.

3. Суд першої інстанції у позові відмовив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. У липні 2020 року прокурор в інтересах держави в особі Мангушської РДА, правонаступником якої є Маріупольська районна державна адміністрація Донецької області (далі - Маріупольська РДА, позивач-1), та Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (далі - Мелекінська сільрада), правонаступником якої є Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області (далі - Мангушська селищна рада, позивач-2) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Осмостехнологія" про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки, який укладений між Мангушською (Першотравневою) РДА та ТОВ "Осмостехнологія" 23.04.2007, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 04.05.2007 за № 040716600013 (далі - договір оренди) стосовно земельної ділянки площею 1,5246 га (кадастровий номер 1423984400:07:000:0754);

- зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 1,5246 га (кадастровий номер 1423984400:07:000:0754) вартістю 174 959,28 грн територіальній громаді Мелекінської сільради.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не використовує земельну ділянку, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754, за цільовим призначенням та не сплачує орендну плату відповідно до умов договору оренди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7.23.04.2007 між Першотравневою РДА (орендодавець) та ТОВ "Осмостехнологія" (орендар) укладений договір оренди, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Першотравневої РДА від 13.04.2007 № 168 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754, для будівництва бази відпочинку в районі бази відпочинку "Машинобудівельник", яка знаходиться на території Мелекінської сільради за межами населеного пункту (Першотравневий район Донецька область) за актом про передачу та прийом в оренду.

8. За умовами вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5246 га із земель рекреаційного призначення; на земельній ділянці відсутні споруди та забудови; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754, становить 174 959,28 грн; земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункти 2-5 договору оренди).

9. Договір укладено на термін 49 років (пункт 6 договору оренди).

10. Відповідно до пунктів 7,9 договору оренди на момент укладення цього договору загальна річна орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 10 260 грн на рік, що становить 855 грн щомісячно; орендна плата вноситься орендарем на бюджетний рахунок; орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

11. Орендар зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (пункт 13 договору оренди).

12. Відповідно до пункту 25 договору оренди орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату за землю.

13. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін: рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених законом; спори, що виникають за цим договором вирішується сторонами у судовому порядку за місцем розташування земельної ділянки; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункти 30,31 договору оренди).

14. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору; сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (пункти 33,34 договору оренди).

15. Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами (нотаріального посвідчення) та державної реєстрації (пункт 35 договору оренди).

16. Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, скріплений печатками та зареєстрований у Першотравневому райвідділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 04.05.2007 № 040716600013.

17. Прокурор на підтвердження позовних вимог надав лист Мелекінської сільради від 24.11.2020 № 495, акт виїзного обстеження земельної ділянки від 24.11.2020 Мелекінської сільради, рапорт старшого оперуповноваженого СКП Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Венія Федора від
03.01.2020, протокол огляду місця події від 03.01.2020.

18. Разом з тим відповідач посилається на те, що з 2014 року позбавлений можливості користуватися спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Господарський суд Донецької області рішенням від 19.07.2021 відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

20. Східний апеляційний господарський суд постановою від 30.09.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2021 залишив без змін.

21. Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується факт неможливості користування ТОВ "Осмостехнологія" спірною земельною ділянкою з об'єктивних причин, що не залежать від відповідача і відбулися не з його вини, а прокурором відповідно не доведені обставини порушення відповідачем умов укладеного договору оренди в частині невиконання будівельних робіт з будівництва бази відпочинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури (скаржник), в якій скаржник просить постанову Східного апеляційного господарського суду від
30.09.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2021 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

23. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

24. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 416, 525, 526, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України, підпункти 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 188, 193 Господарського кодексу України, статті 13, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України, статті 1, 2, 13, 21, 22, 24, 32 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

25. У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

26. ТОВ "Осмостехнологія" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що судами попередніх інстанцій було всебічно та повно досліджено докази та встановлено обставини справи, які свідчать про об'єктивну неможливість користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

27. З урахуванням зазначеного ТОВ "Осмостехнологія" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

28. У судовому засіданні представниця відповідача заперечила проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представниці відповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

31. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

32. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

33. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

34. Предметом позову у справі, що розглядається, є розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки до земель територіальної громади.

35. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник як на підставу розірвання договору посилається на систематичну несплату орендної плати.

36. Щодо вказаних доводів скаржника суд касаційної інстанції зазначає таке.

37. Згідно із частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

38. Положеннями пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

39. Аналіз вище вказаних норм права дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

40. При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

41. Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), є підставою для розірвання такого договору.

42. Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від
02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від
07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

43. Разом з тим згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

44. Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

45. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від
13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від
17.08.2021 у справі № 923/410/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 11.06.2020 № 48271/10/05-99-10-01-09 станом на 09.06.2020 за ТОВ "Осмостехнологія" загальна заборгованість з орендної плати за земельну ділянку становить 228 068,60 грн. Борг нарахований за період з
02.03.2017 по 14.02.2020. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з позначкою "орендна плата" ТОВ "Осмостехнологія" подавались за земельні ділянки з кадастровими номерами 1423984400:07:000:1028 та 1423984400:07:000:0751, а саме: на 2015 рік - 13.02.2015 на загальну суму 51

704,61 грн; на 2016 рік - 16.02.2016 на загальну суму 74 048,85 грн; на 2017 рік - 17.02.2017 на загальну суму 78 504,21 грн; на 2018 рік - 18.02.2018 на загальну суму 78 501,75 грн (14.02.2020 надана уточнююча податкова декларація на зменшення нарахованої суми (тобто за 2018 рік нараховано 0,00 грн)); на 2019 рік - 04.06.2020 на суму 0,00 грн; на 2020 рік - 04.06.2020 на суму 0,00 грн. За період з 01.01.2016 по 04.06.2020 згідно з даними інтегрованої картки платника податків ТОВ "Осмостехнологія" сплата орендної плати з юридичних осіб відсутня.

47. Відповідач здійснював сплату орендних платежів до 2016 року, не заперечує проти факту несплати орендних платежів, водночас зазначає, що з 2014 року позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою у зв'язку з тим, що вона зайнята військовослужбовцями та використовується у військових цілях у зв'язку з проведенням операції Об'єднаних сил.

48. Разом з тим згідно із частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

49. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) вказала, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

50. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно із частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

51. З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

52. На обґрунтування доводів про неможливість користування орендованою земельною ділянкою ТОВ "Осмостехнологія" надані такі документи: лист за підписом командира оперативно-тактичного угруповання "Маріуполь" від 23.03.2017 № 777/3/4867; лист військової частини А0135 Міністерства оборони України від 15.06.2018 № 313/6/4108; лист Міністерства оборони України від 14.12.2020 № 370/2/8676, лист Міністерства оборони України від 18.12.2020 № 370/2/8862, лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-експертна фірма "Землі Приазов'я" (далі - ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов'я") від 12.05.2021 № 139/1 з додатками (фотографії, зроблені ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов'я", на яких наявні фортифікаційні споруди, бетонні блоки, колючий дріт); лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) від 14.12.2020 № 02-18099/174-1, фотографії, зроблені ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов'я", на яких наявні фортифікаційні споруди, бетонні блоки, колючий дріт.

53. Так, 14.12.2020 Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України у відповіді на запит відповідача листом № 370/2/8676 повідомило, що спірна земельна ділянка на теперішній час використовується для забезпечення національної безпеки і оборони в ході проведення операції Об'єднаних сил, а тому використання земельної ділянки є неможливим.

54. У листі-відповіді ДСНС України від 14.12.2020 № 02-18099/174-1 на адвокатський запит представника відповідача повідомлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754, використовується у військових цілях, піротехнічні підрозділи ДСНС до виконання робіт щодо очищення (розмінування) від вибухонебезпечних предметів вказаної ділянки не залучались.

55. У листі-відповіді Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України від 18.12.2020 № 370/2/8862 на запит адвоката відповідача вказано, що на сьогоднішній день на території Донецької та Луганської областей продовжується операція Об'єднаних сил Збройних Сил України із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. За наданою інформацією Командування Об'єднаних сил, земельна ділянка (в тому числі площею 1,5246 га, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754) не входить до переліку очищених/розмінованих ділянок територій Донецької та Луганської областей, які пройшли зовнішній контроль якості розмінування та передані місцевим органам самоврядування, з огляду на що Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України не вбачає можливості проведення обстеження земельних ділянок, що не пройшли зовнішній контроль якості розмінування.

56.19.04.2021 відповідач звернувся із листом до судового експерта Новікова В.

С. та землевпорядної організації ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов'я" щодо проведення судової земельно-технічної експертизи спірної земельної ділянки.

57. У відповідь на вказане звернення судовий експерт надав клопотання від
21.04.2021 № 3/1, в якому зазначено про необхідність забезпечення належних умов праці та безперешкодного обстеження та проведення геодезичної зйомки земельної ділянки за участю геодезиста ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов'я".

58.21.04.2021 відповідач повідомив судового експерта про те, що надати гарантії безперешкодного безпечного доступу безпосередньо до земельної ділянки відповідач не може з огляду на те, що Міністерство оборони України у листах від 14.12.2020,18.12.2020 та ДСНС України у листі від 14.12.2020 попереджає про те, що земельна ділянка використовується у військових цілях.

59.23.04.2021 судовий експерт Новіков В. С. повідомив про неможливість надання висновку експертизи, оскільки відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями) для проведення вищевказаної експертизи на адресу представника ТОВ "Осмостехнологія" Ботман О. О. було спрямовано клопотання від 21.04.2021 № 3/1 про забезпечення належних умов праці та безперешкодне обстеження та проведення геодезичної зйомки земельної ділянки, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754, на 23.04.2021 на 9:00 за участю геодезиста ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов'я", однак, зважаючи на отриману 22.04.2021 експертом відповідь про неможливість безперешкодного доступу до земельної ділянки, а також враховуючи, що земельна ділянка використовується у військових цілях та може бути замінована та небезпечна, експертом повідомлено про неможливість надання висновку.

60.12.05.2021 ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов'я" у листі № 139/1 зазначило про те, що геодезист виїжджав за місцезнаходженням земельної ділянки, однак здійснити дії з кадастрової зйомки та виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) можливості не було, оскільки за місцезнаходженням земельної ділянки військові пояснили, що на земельній ділянці встановлені фортифікаційні споруди та гарантій безпечного перебування на ділянці надати не вбачається можливим. З огляду на вказане геодезистом було здійснено візуальне обстеження земельної ділянки, про що надано відповідні фотоматеріали та відповідні кадастрові плани.

61. Таким чином, орендована земельна ділянка, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754, використовується для забезпечення національної безпеки і оборони в ході проведення операції Об'єднаних сил, а тому використання земельної ділянки є неможливим, піротехнічні підрозділи ДСНС України до виконання робіт щодо очищення (розмінування) від вибухонебезпечних предметів вказаної ділянки не залучалися.

62. Разом з тим прокурором на спростування факту неможливості користування відповідачем спірною земельною ділянкою через використання земельної ділянки військовими силами надано лист Мелекінської сільради від 24.11.2020 № 495, акт виїзного обстеження земельної ділянки від 24.11.2020 Мелекінської сільсьради, рапорт старшого оперуповноваженого СКП Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Венія Федора від 03.01.2020, протокол огляду місця події від 03.01.2020.

63. Зокрема, протоколом огляду місця події від 03.01.2020, складеного слідчим СВ Магушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Борисенко Л. В. на підставі матеріалів єдиного обліку відповідно до статей 104, 105, 106, 223, 234, 237 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що місцем огляду є територія ділянки, кадастровий номер 1423984400:07:000:0754, загальною площею 1,5245 га, яка розташована на території Мелекінської сільради, а саме в с. Мелекіне Мангушського району Донецької області навпроти бази відпочинку "Машинобудівельник" на вказаній ділянці відсутні будь-які будови, росте очерет. Також поряд з вищевказаною ділянкою розташована ділянка, кадастровий номер 1423984400:07:000:1028, загальною площею 6,5977 га, на якій також зростає очерет, будь-які будови або фундаменти відсутні. На вказаних ділянках будь-які будівельні роботи не проводилися. Під час огляду застосовані технічні засоби: фотоапарат Cаnon. Огляд проводився в денний час доби. До протоколу огляду місце події додані фотознімки місця події.

64. За змістом рапорту старшого оперуповноваженого СКП Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Венія Федора від
03.01.2020, наявного у матеріалах справи, вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів була отримана інформація, що невстановлена особа незаконно на земельних ділянках, кадастрові номери 1423984400:07:000:1028,1423984400:07:000:0754, розташованих на території Мелекінської сільради, вчинила самовільне будівництво та без правовстановлюючих документів зайняла вказані ділянки.

65. Згідно з актом виїзного обстеження земельної ділянки від 24.11.2020, складеного комісією у складі: Букіна Д. І. - заступника голови Мелекінської сільради з виконавчої роботи; Непотачевої І. А. - землевпорядника Мелекінської сільради; Алдошиної Т. Г. - спеціаліста-юрисконсульта Мелекінської сільради, яка здійснила виїзд на земельну ділянку за адресою: с. Мелекіне Мангушського району Донецької області, навпроти бази відпочинку "Машинобудівник", встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови, огорожа відсутня, фортифікаційні споруди військових відсутні, ділянка є пустирем, на якій зростає очерет. До акту додані фотознімки місцевості.

66. Прокурор також посилається на те, що в листі голови Мелекінської сільради від 24.11.2020 № 495 зазначено про відсутність огорожі, забудови та будь-яких фортифікаційних споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 1423984400:07:000:0754.

67. Суди попередніх інстанцій встановили, що зі змісту листа Мелекінської сільради від 24.11.2020 № 495 та акта виїзного обстеження земельної ділянки від
24.11.2020 Мелекінської сільради вбачається, що огляд земельної ділянки проводився без присутності представників військовослужбовців, представника відповідача та Мангушської (Першотравневої) РДА як сторони орендодавця за договором оренди.

68. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

69. Згідно із частинами 1 , 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

70. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

71. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

72.17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

73. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

74. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

75. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що згідно з нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

76. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

77. Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс19), Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

78. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що надані прокурором протокол огляду місця події від 03.01.2020, згідно з яким слідчим СВ Мангушського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області встановлено, що на спірній земельній ділянці будь-які споруди відсутні, а також копія рапорту старшого оперуповноваженого СКП Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Венія Федора від 03.01.2020, відповідно до якого зазначено, що невстановлена особа незаконно на земельних ділянках з кадастровими номерами undefined,undefined вчинила самовільне будівництво, містять суперечливі один одному обставини.

79. Суди попередніх інстанцій зазначили, що дослідження факту наявності або відсутності використання спірної земельної ділянки під час проведення військових дій, а також виявлення наявності або відсутності фортифікаційних споруд чи мінувальних об'єктів не може бути здійснено органом місцевого самоврядування на підставі візуального огляду земельної ділянки.

80. Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції (далі - АТО) у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

81. Указом Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", відповідно до якого припинена антитерористична операція, яка була розпочата у 2014 році.

82. Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від
30.04.2018 "Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької і Луганської областей" розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях з 30.04.2018.

83. Отже, Донецька область, у тому числі с. Мелекине Маріупольського району, є територією проведення з квітня 2014 року антитерористичної операції, та з
30.08.2018 - територією проведення операції Об'єднаних сил.

84. З огляду на викладене, враховуючи надані ТОВ "Осмостехнологія" докази, що підтверджують використання спірної земельної ділянки у військових цілях, які унеможливлюють використання на даний час земельної ділянки у господарських потребах, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

85. Доводи прокурора про те, що судовими рішеннями у справі № 200/8393/19-а встановлений факт порушення умов договору в частині нездійснення відповідачем сплати орендної плати, правильно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки спір у справі № 200/8393/19-а виник між іншими особами та з інших правовідносин, зокрема щодо виконання податкових зобов'язань, а не зобов'язань з орендної плати на підставі оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

86. З огляду на висновок судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутні підстави для висновку щодо порушення відповідачем умов договору оренди в частині несвоєчасної сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

87. Звідси посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від
02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від
07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від
13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від
17.08.2021 у справі № 923/410/20, щодо розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати є необґрунтованими.

88. Суд касаційної інстанції також зазначає, що апеляційний господарський суд послався на вищевказані правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, щодо вірогідності доказів та ці висновки не суперечать викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс19), Верховного Суду від 18.01.2021 справа № 915/646/18.

Отже, доводи скаржника про неврахування судами таких висновків є безпідставними.

89. Щодо посилань прокуратури на істотне порушення відповідачем умов спірного договору в частині невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме - невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3-х років підряд, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою для забудови відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає таке.

90. За змістом пункту 12 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва бази відпочинку в районі бази відпочинку "Машинобудівельник", яка знаходиться на території Мелекінської сільради за межами населеного пункту (Першотравневий район Донецька область).

91. Відповідно до частини 1 статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

92. Згідно із частиною 2 статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

93. Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, в яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.

94. Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

95. При цьому ці норми не встановлюють підстав для розірвання договору оренди.

96. Крім того, суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються також Законом України "Про оренду землі".

97. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від
28.03.2018 у справі № 923/474/17.

98. Суд першої інстанції зазначив, що з тексту укладеного між сторонами договору оренди землі не вбачаються істотні умови, які б характеризували його як договір суперфіцію, у тому числі вид, обсяги та строки будівництва.

99. Звідси наявності у спірних правовідносинах ознак правовідносин суперфіцію не вбачається.

100. Апеляційний господарський суд, пославшись на постанову Верховного Суду від
21.03.2018 у справі № 910/5963/17, зазначив, що наведені приписи законодавства (стаття 416 Цивільного кодексу України та стаття 102-1 Земельного кодексу України), не вказують на момент, з якого необхідно обраховувати початок спливу трьохрічного строку невикористання земельної ділянки для забудови, тому навіть у випадку розширеного тлумачення наведених норм момент спливу вказаного строку починається з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

101. Отже, судом апеляційної інстанції враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, на неврахування якого посилається скаржник у касаційній скарзі.

102. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами спору дозвіл на виконання будівельних робіт до матеріалів справи не надано, а оспорюваний договір оренди земельної ділянки не містить встановлених строків для отримання відповідного дозволу або здавання об'єкта будівництва в експлуатацію.

103. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для припинення договору оренди земельної ділянки на підставі статті 416 Цивільного кодексу України.

104. Ураховуючи, що матеріалами справи доведений факт неможливості користування ТОВ "Осмостехнологія" спірною земельною ділянкою з об'єктивних причин, що не залежать від відповідача і відбулися не з його вини, а також з урахуванням того, що прокурором не доведено обставин порушення відповідачем умов укладеного договору оренди в частині невиконання будівельних робіт з будівництва бази відпочинку, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

105. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 14.04.2018 у справі № 924/1032/17, від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17, від 30.06.2020 у справі № 905/1352/19, з огляду на таке.

106. У справі № 922/3208/19 Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" про стягнення з відповідача 7 357 430,52 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з посиланням на статті 12, 80, 189 Земельного кодексу України та статті 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

107. Предметом позову у справі № 924/1032/17 за позовом Хмельницької міської ради до Приватного малого підприємства "Фінмаркет" є розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав порушення останнім умов договору оренди, а саме неотримання всупереч нормам законодавства згоди орендодавця та початку без цієї згоди будівництва на земельній ділянці висотного багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та закладами ресторанного господарства, тобто незаконної зміни цільового призначення переданої в оренду земельної ділянки.

108. У справі № 904/7071/17 Курилівська селищна рада Петриківського району Дніпропетровської області звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця Потапенка Олега Миколайовича про розірвання договору оренди землі, зобов'язання відповідача знести незаконно побудовану газозаправну станцію на орендованій земельній ділянці та повернути вказану ділянку позивачу.

109. Позовні вимоги мотивовані тим, що передана в оренду земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, оскільки останнім самовільно, без будь-яких дозвільних документів, встановлено газозаправну станцію, чим порушено умови договору оренди, яким заборонено самовільну забудову земельної ділянки.

110. Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17 погодився з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням вимог частини 5 статті 20 Земельного кодексу України у даному випадку має місце зміна порядку використання земельної ділянки, наданої для комерційного використання, а не використання її відповідачем не за цільовим призначенням.

111. У справі № 905/1352/19 за позовом Маріупольської міської ради до фізичної особи-підприємця про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку позовна заява мотивована тим, що відповідач використовує земельну ділянку не з метою, з якою вона була надана в користування, та не за цільовим призначенням. Земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для роздрібної торгівлі книгами, газетами та канцелярськими товарами (функціонування торгового кіоску без права будівництва капітальних споруд), проте використовується під розміщення кіоску з продажу тютюнових виробів, що є порушенням умов договору.

112. У зв'язку з цим правовідносини у справі, що розглядається, та зазначених скаржником справах не можна вважати подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних із правами й обов'язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин.

113. Звідси доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

114. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

115. Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заступником керівника Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі не зазначено.

116. Доводи скаржника правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

117. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

118. Звідси касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури є необґрунтованою, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

119. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

120. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

121. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

122. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.07.2021 у справі № 905/1436/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Ю. Я. Чумак

Є. В. Краснов