ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа №916/1178/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого кооперативу "Весна"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 (головуючий - Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Філінюк І. Г. )

у справі №916/1178/20

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого кооперативу "Весна"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2021 №29.3-02/1986 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з відпусткою судді Губенко Н. М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1178/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів:

Бакуліна С. В. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмета позову) до Садівничого кооперативу "Весна" (далі - СК "Весна", Кооператив) про усунення перешкод щодо користування садовою ділянкою та садовим будинком АДРЕСА_1, які знаходяться у власності ОСОБА_1, шляхом:

- зобов'язання СК "Весна" здійснити демонтаж парканів та шлагбаумів, інших перешкод, встановлених на вулицях "Южная ", "Цветочная ", "Удачная ", "Лиманная", " Надежда ", які знаходяться на території Садівничого кооперативу "Весна" за адресою: Одеська область, Біляївський район, Іллінська сільська рада для здійснення розвантаження вулиці Центральної та здійснення альтернативного та безперешкодного проїзду автотранспорту членів Садівничого кооперативу "Весна" та допоміжного господарського обслуговуючого автотранспорту зазначеними вулицями;

- зобов'язання Садівничого кооперативу "Весна" здійснити покриття вулиць "Центральна ", "Южная ", "Цветочная ", "Удачная ", "Лиманная ", "Надежда", які знаходяться на території Садівничого кооперативу "Весна" за адресою: Одеська область, Біляївський район, Іллінська сільська рада, щебнем гранітним та жорствою у співвідношенні щебінь гранітний - 120, жорства - 200.

1.2. Позивачка вважає, що спір у даній справі виник між членом та СК "Весна" щодо бездіяльності СК "Весна" у виконанні своїх статутних обов'язків та порушення мети створення СК "Весна"; ці дії (бездіяльність) пов'язані з діяльністю та управлінням садівничим кооперативом та є наслідком неналежного обслуговування внутрішніх вулиць садівничого кооперативу (доріг), пожежних проїздів тощо, які є місцями загального користування та які повинні знаходитись у користуванні чи власності СК "Весна" згідно з діючим законодавством та Генеральним планом садового масиву "Надія" від 1989 року, у складі якого на той час знаходилось Садівниче товариство "Весна".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

2.1. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0622 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, та садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 118,1 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5107329492019 від 24.01.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151881528 від 04.01.2019.

2.2. ОСОБА_1 є членом вказаного Кооперативу згідно з членською книжкою садовода №4210, виданою у 1989 році.

2.3. Згідно з пунктами 1.1,1.3,2.1,2.3,3.1 статуту СК "Весна", зареєстрованого рішенням Виконавчого комітету Іллінської сільської ради від
31.08.2006 №71, він створений робітниками і службовцями Одеського виробничого об'єднання кондитерської промисловості на добровільних засадах, у відповідності з чинним законодавством, для організації колективного саду; місце знаходження кооперативу: село Чоботарівка Біляївського району Одеської області; садівничий кооператив утворений та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про кооперацію" та Закону України "Про об'єднання громадян", інших нормативно-правових актів України та цього статуту, який затверджений рішенням установчих зборів кооперативу; садівничий кооператив є об'єднанням громадян, яке здійснює обслуговування членів садівничого кооперативу і не ставить за мету отримання прибутку; садівничий кооператив створюється для організації колективного саду і використання його членами кооперативу для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящих і їх родин, зміцнення здоров'я, залучення до праці підлітків.

2.4. Відповідно до пункту 3.2 Статуту СК "Весна" предметом його діяльності є: надання допомоги членам товариства; упорядження і експлуатація, ремонт огорожі території садівничого кооперативу, внутрішньої мережі доріг, високовольтної і внутрішніх ліній електропередач з виходом на кожну ділянку членів садівничого кооперативу; пошук джерел водозабезпечення технічною водою; упорядження водопровідної мережі з її виходом на кожну ділянку членів садівничого кооперативу; організація охорони території та об'єктів, що належать садівничому кооперативу та його членам; благоустрій території загального користування садівничого кооперативу; інші не заборонені законом види діяльності садівничого кооперативу згідно рішення загальних зборів або правління садівничого кооперативу, якщо ця діяльність відповідає його меті.

2.5. Членами садівничого кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, зробили вступні внески, користуються послугами та беруть участь у господарській діяльності кооперативу (пункт 5.1 статуту).

2.6. Член садівничого кооперативу має право, зокрема, приймати участь в обговоренні питань, що розглядаються на спільних зборах (зборах уповноважених) членів кооперативу і засіданнях правління кооперативу, а також вносити пропозиції щодо покращення роботи кооперативу; обирати і бути обраним в правління та ревізійну комісію кооперативу; здійснювати будівництво літнього садового будиночка та інших будівель згідно норм і правил, указаних в статуті; здійснювати інші права, що витікають із статуту кооперативу.

2.7. За змістом пункту 6.1 статуту СК "Весна" кошти садівничого кооперативу утворюються з вступних, членських та цільових внесків членів кооперативу та інших надходжень згідно з діючим законодавством.

2.8. Пунктами 7.1,7.3,7.5,7.8 статуту СК "Весна" визначено, що справами садівничого кооперативу керують спільні збори членів кооперативу, а в період між зборами - правління кооперативу. До виключної компетенції спільних зборів входить, зокрема, прийняття та внесення змін до статуту кооперативу, обрання правління та ревізійної комісії кооперативу; затвердження прибутково-видаткового кошторису. Рішення на спільних зборах членів кооперативу приймаються простою більшістю голосів відкритим голосуванням. Правління садівничого кооперативу є виконавчим органом кооперативу, підзвітним в своїй роботі спільним зборам членів кооперативу. Голова правління садівничого кооперативу забезпечує виконання рішень спільних зборів (зборів уповноважених) членів кооперативу і правління кооперативу, представляє кооператив у відносинах з державними органами та іншими установами і організаціями, укладає від імені кооперативу договори у межах прибутково-вибуткових кошторисів, відкриває поточні рахунки кооперативу.

2.9. Звертаючись до господарського суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала про порушення її корпоративних прав як члена СК "ВЕСНА" на безпечне користування своєю ділянкою і садовим будинком та здоровий відпочинок внаслідок допущеної бездіяльності СК "ВЕСНА", всупереч меті створення та предмету діяльності останнього.

3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

3.1. Господарський суд Одеської області ухвалою від 23.12.2020 закрив провадження у справі №916/1178/20 та роз'яснив позивачці, що заявлений спір підсудний суду загальної юрисдикції та має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

3.2. Ухвала суду мотивована тим, що правова підстава позову та зміст (формулювання) правових вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права користування майном, належним позивачу як власнику, не є способом захисту корпоративних прав позивача, а тому спір не є корпоративним.

3.3. В якості підстави для закриття провадження у справі місцевий господарський суд також зазначив про те, що заявлений позивачкою позов, спрямований на захист її права власності, а відтак, з урахуванням пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за колом осіб - сторін справи ця справа не підсудна господарському суду, оскільки позивачка не довела наявності у неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

3.4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 31.03.2021 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 у справі №916/1178/20 скасував та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.3. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірному випадку позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивачки саме як члена садівничого кооперативу щодо бездіяльності останнього у виконанні своїх статутних обов'язків та порушенням мети створення кооперативу, а тому цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

4.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі №916/1178/20 СК "Весна" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 у справі №916/1178/20.

4.2. У якості підстави касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме: статей 386, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 175, 236, 282 ГПК України.

4.3. На переконання скаржника, спірні правовідносини між сторонами не є корпоративними, а є відносинами, які виникають з кооперації відповідно до статуту Кооперативу та Закону України "Про кооперацію", а відтак спір у справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

4.4. Скаржник також наголошує, що аналогічний за підставами та предметом спір між сторонами вже був предметом розгляду господарських судів у справі №916/3581/19, за наслідком розгляду якої постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 було повністю відмовлено у задоволенні цих вимог позивачки.

4.5. Крім того, скаржник зазначає про неотримання ухвали суду апеляційної інстанції щодо призначення судового засідання, а відтак і прийняття оскаржуваної постанови за відсутності учасника справи, неповідомленого про дату, час і місце розгляду справи.

4.6. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5. Позиція Верховного Суду.

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Верховний Суд, здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваного судового рішення щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначає таке.

5.3. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.4. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.5. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

5.6. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.7. Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

5.8. За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.9. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

5.10. Разом з тим, відповідно до частин 1 , 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому частин 1 , 2 статті 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.11. Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини 1 статті 20 ГПК України).

5.12. Згідно з частинами 1 та 3 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

5.13. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

5.14. Відповідно під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

5.15. За змістом частин 1 та 2 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ЦК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

5.16. Відповідно до частин 1 , 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у частин 1 , 2 статті 3 ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

5.17. Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина 6 статті 3 ГК України).

5.18. Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів.

5.19. Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

5.20. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію".

5.21. За змістом положень статей 2,6,9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

5.22. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина 1 статті 7 Закону України "Про кооперацію").

5.23. Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

5.24. Відповідно до статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

5.25. Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу (статті 20, 21 Закону України "Про кооперацію").

5.26. Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України "Про кооперацію".

5.27. Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

5.28. Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

5.29. Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

5.30. За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

5.31. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

5.32. Аналогічні за змістом висновки у відповідних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

5.33. Надавши оцінку статуту СК "Весна", суд апеляційної інстанції встановив, що СК "Весна" є обслуговуючим садово-городнім кооперативом, який створено для організації колективного саду і використання його членами кооперативу для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для культурного проведення вільного часу трудящих і їх родин, зміцнення здоров'я, предмет діяльності якого унормовано у пункті 3.2 Статуту.

5.34. Таким чином, за приписами законодавства та положеннями статуту відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює обслуговування членів садівничого кооперативу і не ставить за мету отримання прибутку. Члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

5.35. Натомість, позивачка, як член кооперативу відповідно до статуту СК "Весна" та чинного законодавства, має в ньому корпоративні права, порушенням яких, а саме, права на користування послугами кооперативу, заради якого останній створений, обґрунтовано позовні вимоги.

5.36. Отже, враховуючи суб'єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки цей спір є корпоративним, у зв'язку з чим спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що правова підстава позову та зміст (формулювання) правових вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права користування майном, належним позивачці як власниці, не є способом захисту корпоративних прав позивача.

5.37. В якості ще однієї підстави для закриття провадження у справі місцевий господарський суд зазначив, що позов позивачки, спрямований на захист права власності, і з урахуванням пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України за колом осіб - сторін справи - дана справа не підсудна господарському суду, оскільки позивач не довів наявності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

5.38. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки для розмежування судової юрисдикції слід виходити із сукупності таких критеріїв як суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

5.39. Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та, відповідно, підстав для задоволення позову з'ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог (наведений правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №916/1295/18).

5.40. У спірному випадку позовні вимоги обґрунтовані саме порушенням прав позивачки як члена садівничого кооперативу щодо бездіяльності останнього у виконанні своїх статутних обов'язків та порушення мети створення кооперативу, а тому цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи.

5.41. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі виник з корпоративних відносин, а відтак правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5.42. Отже, порушень судом апеляційної інстанції положень статей 20, 175 ГПК України Верховним Судом не встановлено.

5.43. Довід скаржника про розгляд судами господарської юрисдикції аналогічного спору між тим самими сторонами в іншому судовому провадженні (справа №916/3581/19), як підстави для відмови у відкритті провадження у справі №916/1178/20, не є слушним, оскільки не стосується правового питання, яке розглядається наразі судом касаційної інстанції щодо вирішення юрисдикції цієї справи.

5.44. Посилання скаржника на неефективність способу захисту за заявленими позивачкою вимогами позову, також не беруться до уваги, оскільки такі аргументи мають заявлятися при вирішення спору по суті.

5.45. Інший аргумент скаржника щодо неналежного повідомлення судом апеляційної інстанції відповідача у справі про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів визнає необґрунтованим з огляду на таке.

5.46. Згідно з частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

5.47. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

5.48. Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

5.49. Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

5.50. Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

5.51. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).

5.52. Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).

5.53. Відповідно до пунктів 116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

5.54. Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

5.55. Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

5.56. Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від
15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від
19.05.2021 у справі №910/16033/20).

5.57. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі №916/1178/20 апеляційну скаргу позивачки було призначено до розгляду на 31.03.2021 о 15:00. Зазначена ухвала була прийнята 05.03.2021 поштовим відділенням до направлення рекомендованою кореспонденцією (трек номер 6511913238601) на належну адресу СК "Весна" (67630, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Чоботарівка), проте повернулась 13.04.2021 до суду апеляційної інстанції з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (т.4, а. с.62-65).

5.58. Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

5.59. Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень". Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

5.60. Як встановлено Судом, ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі №916/1178/20 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.03.2021.

5.61. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

5.62. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від
03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

5.63. Відповідно, скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження за поданою ним заявою щодо відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався.

5.64. При цьому як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1, представником відповідача - СК "Весна", в порядку частини 3 статті 196 ГПК України, було заявлено про розгляд справи за його відсутності (т.4, а. с.23-26), що спростовує доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції права останнього на участь у судовому засіданні.

5.65. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

6.1. Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

6.4. Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

6.5. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Садівничого кооперативу "Весна" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі №916/1178/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді Г. О. Вронська

О. Р. Кібенко