Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/4312/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - публічного акціонерного товариства "Київгаз" (далі - ПАТ "Київгаз") - Лебедєва Ю.В.,

відповідача - публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") - Дороніної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2017 (суддя Ващенко Т.М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 (колегія суддів: Мартюк А.І. (головуючий), судді Зеленін О.В. і Калатай Н.Ф.)

за позовом ПАТ "Київгаз" до ПАТ "Укртрансгаз"

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Київгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача - заяви про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 28.02.2017 № 2686/12-004 (далі - Заява про зарахування).

Позов обґрунтовано тим, що спірна Заява про зарахування не містить всіх обов'язкових умов для здійснення зарахування, визначених статтею 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, відсутності між сторонами спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язань. ПАТ "Київгаз" заперечує існування у нього перед ПАТ "Укртрансгаз" заборгованості за договором на транспортування природного газу від 28.09.2011 № 1109011147/П19 на суму 2 223 893,48 грн., про часткове зарахування якої йдеться у спірному правочині.

10.05.2017 ПАТ "Київгаз" подало до господарського суду міста Києва заяву про зміну предмета позову, в якій просить суд визнати недійсною Заяву про зарахування в частині умови щодо загальної суми заборгованості ПАТ "Київгаз" перед ПАТ "Укртрансгаз" за договором на транспортування природного газу від 28.09.2011 № 1109011147/П19 за станом на 31.01.2017, а саме фразу: "на суму 2 223 893,48 грн.".

Зміну предмета позову мотивовано тим, що ПАТ "Київгаз" не заперечує наявності у нього перед ПАТ "Укртрансгаз" заборгованості, достатньої для здійснення зарахування, однак позивач не визнає загальної суми заборгованості в розмірі 2 223 893,48 грн., відображеної в Заяві про зарахування.

Зазначену заяву було прийнято судом, розгляд справи здійснено судами з урахуванням зміни предмета позову.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, у задоволенні позову ПАТ "Київгаз" відмовлено.

Судові рішення мотивовано обґрунтованістю тверджень позивача про відсутність всіх обов'язкових умов для здійснення зарахування, визначених статтею 601 ЦК України, внаслідок існування між сторонами спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язань. Однак, за висновками судів попередніх інстанцій, зміст Заяви про зарахування свідчить про невчинення (неукладеність) спірного одностороннього правочину на суму 2 223 893,48 грн., що виключає можливість задоволення даного позову.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, а мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2017 змінити, зазначивши про правомірність вчиненого ним правочину як підставу для відмови в позові. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 202-204, 215, 601 ЦК України та статей 43, 84 Господарського процесуального права України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017). За твердженнями ПАТ "Укртрансгаз" Заява про зарахування є укладеною та правомірною, оскільки суди попередніх інстанцій, виносячи оскаржувані судові рішення, надали неправильну оцінку тому, що:

- заборгованість ПАТ "Київгаз" перед ПАТ "Укртрансгаз" за договором на транспортування природного газу від 28.09.2011 № 1109011147/П19 підтверджується належно оформленими актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, а тому не є спірною;

- вимоги між сторонами є зустрічними, однорідними, строки виконання за якими настали, тобто такими, що відповідають положенням статті 601 ЦК України;

- у заяві про зміну предмету позову ПАТ "Київгаз" фактично визнало свою заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" на суму проведеного зарахування;

- ПАТ "Київгаз" не доведено належними і допустимими доказами наявності встановлених законодавством підстав для визнання правочину недійсним.

ПАТ "Київгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 02.03.2017 на адресу ПАТ "Київгаз" надійшла заява ПАТ "Укртрансгаз" про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги від 28.02.2017 № 2686/12-004 такого змісту: "Відповідно до договору на транспортування природного газу від 17.06.2016 № 211058/1606000561 ПАТ "Укртрансгаз" (Філія УМГ "Київтрансгаз") станом на 31.01.2017 має заборгованість перед ПАТ "Київгаз" на суму 11 012,81 грн. за надані послуги з транспортування природного газу у 2016-2017 роках. Відповідно до договору на транспортування природного газу від 28.09.2011 № 1109011147/П19 ПАТ "Київгаз" станом на 31.01.2017 має заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" на суму 2 223 893,48 грн. за транспортування природного газу у 2016 році. Таким чином, вищевказані зобов'язання є зустрічними, однорідними, та такими, зарахування яких допускається законодавством України. Беручи до уваги вищенаведене та керуючись статтею 601 ЦК України, повідомляємо ПАТ "Київгаз" про припинення зарахуванням зобов'язання ПАТ "Укртрансгаз" щодо сплати заборгованості на суму 11 012,81 грн. на користь ПАТ "Київгаз" та зобов'язання ПАТ "Київгаз" щодо сплати заборгованості на 11 012,81 грн. на користь ПАТ "Укртрансгаз". У зв'язку з вищенаведеним, ПАТ "Укртрансгаз" у своєму бухгалтерському обліку зменшило дебіторську заборгованість ПАТ "Київгаз" за транспортування природного газу у 2016 році, що виникла на підставі договору на транспортування природного газу від 28.09.2011 № 1109011147/П19 на суму 11 012,81 грн. та, відповідно, зменшило у своєму бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість перед ПАТ "Київгаз" за надані послуги з транспортування природного газу у 2016-2017 роках, що виникла на підставі договору на транспортування природного газу від 17.06.2016 № 211058/1606000561 на суму 11 012,81 грн.";

- ПАТ "Київгаз" із заявою не погодилося, заперечує наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором на транспортування природного газу від 28.09.2011 № 1109011147/П19 на суму 2 223 893,48 грн.

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ "Укртрансгаз", викладеного в Заяві про зарахування в частині фрази: "на суму 2 223 893,48 грн.".

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

При цьому зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому його слід вважати вчиненим, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Заява про зарахування є формою вчинення ПАТ "Укртрансгаз" одностороннього правочину у вигляді зарахування зустрічних однорідних вимог на суму на суму 11 012,81 грн. (і зазначений правочин в цій частині не оспорюється), тоді як фраза "на суму 2 223 893,48 грн." у даному випадку має виключно декларативний характер, про її зарахування не йдеться, а тому її зазначення й не свідчить про вчинення відповідного правочину.

У свою чергу, відсутність самого факту здійснення зарахування на суму 2 223 893,48 грн. унеможливлює як визнання правочину стосовно зарахування 2 223 893,48 грн. недійсним внаслідок відсутності у цієї суми ознак безспірності, так і відмову в задоволенні цієї вимоги з посиланням на дійсність правочину.

Таким чином, місцевий і апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, і, зокрема, зміст Заяви про зарахування, беручи до уваги межі та підстави заявленого позову, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, встановивши невчинення ПАТ "Укртрансгаз" відповідного (на суму 2 223 893,48 грн.) правочину, - дійшли обґрунтованих висновків щодо безпідставності заявленого ПАТ "Київгаз" позову та правомірно відмовили в задоволенні його вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 зі справи № 910/4312/17 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя В.Суховий