ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/32579/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 (головуючий суддя Отрюх Б.В. судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 (суддя Трофименко Т.Ю.)

у справі №910/32579/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тутковський інтегровані рішення"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 5 024 917,50 грн

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Федоренко О.В.

від відповідача - адвокат Лисенко В.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тутковський інтегровані рішення" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Відповідач) про стягнення 5 024 917,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Відповідачем не виконано умови договору №40-02 від 03.05.2012 (далі - договір про закупівлю послуг) в частині сплати грошових коштів в розмірі 5 024 917,50 грн, право вимоги на які передано Позивачу на підставі договору відступлення права вимоги від 16.06.2015 (далі - договір відступлення права вимоги). Таким чином, Позивач, як новий кредитор, просить стягнути з Відповідача заборгованість за договором №40-02 від 03.05.2012 в розмірі 5 024 917,50 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

При останньому новому розгляді, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 5 024 917,50 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору про закупівлю послуг були надані послуги, про що складено зведені акти №1 від 17.08.2012 та №2 від 20.12.2012 здачі-приймання наданих послуг. З огляду на підписані акти здачі-приймання наданих послуг, а також звіт, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" на виконання умов договору про закупівлю послуг та який знаходиться на зберіганні у ДНВП "Геоінформ", суд дійшов висновку про належне виконання зобов'язань за договором в частині надання послуг, а також, що строк оплати послуг, які були передані виконавцем та прийняті замовником згідно зведених актів, настав. З огляду на не виконання Відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих послуг, укладеного договору відступлення та належного повідомлення Відповідача про заміну сторони у зобов'язанні, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом відхилено доводи Відповідача стосовно фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" (первісного кредитора) з огляду на відсутність доказів встановлення компетентними органами фіктивного підприємства у визначеному законом порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Відповідач подав касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та постанову повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Відповідач не погоджується з прийнятими судовими рішеннями, з таких підстав:

1. судами не надана належна правова оцінка доводам Відповідача щодо фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" та правовим наслідкам укладання договору за участю фіктивного підприємства;

2. судами безпідставно не задоволено клопотання Відповідача про направлення матеріалів справи до слідчих органів та, в порушення ст. 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не зупинено провадження у справі;

3. апеляційним господарським судом, в порушення ст. 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної справи про визнання договору відступлення недійсним;

4. апеляційним господарським судом, в порушення статей 41 та 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) не призначено судову експертизу (технічну експертизу документу) договору відступлення та не зупинено провадження у справі;

5. суди порушили приписи статей 3, 627, 530 Цивільного кодексу України та дійшли неправильного висновку, що строк оплати послуг за договором про закупівлю послуг настав, оскільки строк оплати виконаних робіт, відповідно до взаємної домовленості сторін, настає після отримання замовником рахунку на оплату;

6. судами не застосовано до правовідносин ст. 538 Цивільного кодексу України з огляду на зустрічне зобов'язання кредитора передати Відповідачу звітну документацію та рахунок на оплату.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Відповідача, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення у даній справі без змін з тих підстав, що:

1. судами належним чином досліджено обставини справи щодо фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар", а докази, на які посилається Відповідач, не стосуються безпосередньо Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" та не містять жодних істотних обставин щодо спору в даній справі;

2. судами встановлено, що договір відступлення був виконаний сторонами, оскільки на його виконання первісний кредитор передав новому кредитору права вимоги, які виникли з договору про закупівлю послуг;

3. у суду були відсутні підстави для задоволення клопотань Відповідача та зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи та з підстав надсилання матеріалів справи слідчим органам. Також суд апеляційної інстанції правомірно не задовольнив клопотання Відповідача про призначення судової експертизи та не зупинив провадження у справі;

4. судами встановлено факт як виконання робіт, так і настання терміну виконання зобов'язання за договором про закупівлю послуг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 03.05.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг №40-02, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати замовнику консультативні послуги в наукових і технічних галузях, суміжних з будівництвом; проведення першочергових геологорозвідувальних робіт на нафту і газ (Детальні багатокомпонентні 2D сейсморозвідувальні дослідження на Краснопопівському підземному сховищі газу), а замовник прийняти і оплатити послуги на умовах, передбачених даним договором. Детальний перелік та обсяг послуг зазначені у геологічному завданні на надання послуг додаток №1 (геологічне завдання) та календарному плані на надання послуг додаток №2 (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору №40-02 від 03.05.2012 ціна правочину становить 41 974 812 грн з урахуванням податку на додану вартість та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору №40-02 від 03.05.2012 після укладення цього договору замовник може перерахувати на рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 70 відсотків від суми зазначеної у п. 3.1 договору, що становить 29 382 368, 40 грн.

Згідно із пунктом 4.2 договору №40-02 від 03.05.2012 сторони визначили, що далі розрахунки за послуги проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг, після отримання замовником рахунку на оплату, якісно підготовленої відповідно до вимог геологічного завдання та календарного плану звітної документації, та після підписання замовником акту здачі-приймання наданих послуг по кожному виконаному етапу. При цьому, із суми, яка повинна бути сплачена, вираховується сплачена частка авансового платежу.

Розрахунки проводяться протягом 5 банківських днів від дати підписання замовником без зауважень до наданих послуг акту здачі-приймання наданих послуг та отримання документів, передбачених цим пунктом.

Пунктом 6.1.3 договору №40-02 від 03.05.2012 визначено, що замовник протягом 30 календарних днів з дня отримання звітної документації, визначеної геологічним завданням та календарним планом, акту здачі-приймання наданих послуг повинен надати виконавцю підписаний вищезазначений акт або мотивовану відмову від прийняття послуг.

Згідно із пунктом 6.1.2 вказаного договору замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актом здачі-приймання наданих послуг, якщо результати наданих послуг відповідають умовам договору.

На виконання умов договору №40-02 від 03.05.2012 про закупівлю послуг, виконавцем були надані, а замовником прийняті послуги на загальну суму 41 974 812,00 грн з урахуванням податку на додану вартість, про що контрагентами було складено зведені акти № 1 від 17.08.2012 та № 2 від 20.12.2012 здачі-приймання наданих послуг, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Також, за умовами договору про закупівлю послуг, результати виконаних робіт та досліджень з геологічного вивчення надр, викладені у геологічних чи науково-дослідних звітах або у виданих картах геологічного змісту, після їх затвердження в установленому порядку передаються на постійне зберігання до ДНВП "Державний інформаційний геологічний фонд України", що узгоджується з Порядку обліку робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого Наказом № 262 від 14.06.2013 Міністерства екології та природних ресурсів України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2013 за №1156/23688.

Відповідно до повідомлення № 63700 ДНВП "Геоінформ" прийнято на зберігання звіт: "Детальні багатокомпонентні 2D сейсморозвідувальні роботи на Краснопопівському підземному сховищі газу", виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Володар".

Таким чином, судами встановлені обставини щодо належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" своїх зобов'язань за договором №40-02 від 03.05.2012.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що розрахунки за договором проводяться протягом 5 банківських днів від дати підписання замовником без зауважень до наданих послуг акту здачі-приймання наданих послуг та отримання документів, передбачених пунктом 4.2 договору, суди дійшли обґрунтованого висновку, що строк оплати послуг, які були передані виконавцем та прийняті замовником згідно зведених актів № 1 від 17.08.2012 та №2 від 20.12.2012 здачі-приймання наданих послуг, настав.

З огляду на невиконання Відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором №40-02 від 03.05.2012 з оплати наданих послуг, у останнього утворилась заборгованість в сумі 5 024 917,50 грн.

Судами відхилено заперечення Відповідача щодо ненадання виконавцем рахунку на оплату в якості обґрунтування не виникнення у замовника обов'язку оплатити наданих послуг, з огляду на те, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто, носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги.

16.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Володар" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надра інтегровані рішення" (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тутковський інтегровані рішення" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги.

Згідно із пунктом 1.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор передає свої права (відступає права вимоги), а новий кредитор набуває всі права первісного кредитора по договору №40-02 від 03.05.2012 про надання послуг: консультативні послуги в наукових і технічних галузях, суміжних з будівництвом, проведення першочергових геологорозвідувальних робіт на нафту і газ (Детальні багатокомпонентні 2D сейсморозвідувальні дослідження на Краснопопівському підземному сховищі газу) (основний договір).

Пунктом 2.1. договору від 16.06.2015 визначено, що відступлення права вимоги заборгованості за основним договором до боржника новому кредитору здійснюється без компенсації первісному кредитору вартості такої заборгованості.

Згідно із пунктами 3.3., 3.4 договору від 16.06.2015 внаслідок передачі (відступлення) за даним договором новому кредитору прав первісного кредитора по основному договору відбувається заміна кредитора у зобов'язанні та новий кредитор набуває усіх прав первісного кредитора, зокрема право вимагати від боржника усіх грошових та інших зобов'язань.

Відступлення права вимоги первісним кредитором та набуття новим кредитором права вимоги набувають чинності у момент укладення цього договору, за умови його належного підписання обома сторонами та скріплення печатками контрагентів.

Позивачем 02.07.2015 було направлено на адресу відповідача вимогу №02/07/3, відповідно до якої новий кредитор повідомив Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну кредитора у зобов'язанні, а також просив протягом трьох банківських днів погасити заборгованість за договором №40-02 від 03.05.2012 у сумі 5 024 917,50 грн.

Проте, Відповідачем суму заборгованості сплачено не було, що і стало причиною виникнення даного спору.

Заперечуючи проти позову, Відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар" та Позивача та правові наслідки укладення договору відступлення права вимоги з фіктивним підприємством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ознаки фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (вирок суду) притягнення певних осіб у визначеному чинним законодавством порядку до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке передбачене статтею 205 Кримінального кодексу України, та встановлення в межах відповідного провадження фіктивності Позивача чи ТОВ "Володар".

Судами попередніх інстанцій були відхилені доводи Відповідача щодо кримінальних проваджень №12016100060002240 та №12014000000000135, оскільки сама лише наявність кримінальних проваджень за ознаками певного кримінального правопорушення не є достеменним свідченням вчинення діяння, а отже, у даному випадку проведення досудових розслідувань за провадженнями №12014000000000135 та №12016100060002240 не є належним доказом того, що Позивач чи ТОВ "Володар" є фіктивними підприємствами, що фактично виключає можливість стверджувати, що договори №40-02 від 03.05.2012 та від 16.06.2015 про відступлення права вимоги є такими, що вчинені за участю фіктивного підприємства та без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Також колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/9195/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 про відмову ПАТ НАК "Нафтогаз України" у визнанні недійсним договору про відступлення права вимоги від 16.06.2015.

З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що договори №40-02 від 03.05.2012 про закупівлю послуг та від 16.06.2015 про відступлення права вимоги, є належною підставою, в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у Позивача права вимоги до Відповідача в розмірі 5 024 917,50 грн.

Судами попередніх інстанцій, також правомірно відхилено доводи Відповідача щодо пропущення Позивачем строку позовної давності, з огляду на те, що Позивач набув право вимоги до Відповідача 16.05.2015, а з позовною заявою до суду першої інстанції звернувся 25.12.2015.

Доводи Відповідача в касаційній скарзі з приводу того, що судами попередніх інстанцій не надана належна оцінка доводам щодо фіктивної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар", зокрема, щодо досудового розслідування в кримінальному провадженні №12014000000000135 за фактами фіктивного підприємництва та легалізації коштів, зокрема, щодо створення фіктивного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар", на підтвердження чого надано суду лист №4677/24/1/2-2016 від 29.02.2016 Головного слідчого управління Національної поліції України, та наявності кримінального провадження №12016100060002240, запис про яке внесено за наявності ознак порушення, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, то такі відхиляються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами судів попередніх інстанцій.

Щодо доводів Відповідача стосовно того, що судами попередніх інстанцій безпідставно не задоволено клопотання Відповідача про направлення матеріалів справи до слідчих органів та не зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то вони не приймаються Касаційним господарським судом, з огляду на те, що, як зазначено місцевим господарським судом, у суду були відсутні підстави вважати наявними порушення законності з боку Позивача, що виключає наявність підстав для направлення матеріалів справи до правоохоронних органів. Окрім того, апеляційним господарським судом вказано, що Відповідач у клопотанні про направлення справи слідчим органам не вказує мету вчинення даної процесуальної дії, а докази, на які посилається Відповідач (листи правоохоронних органів) не є доказами ані фіктивності договору відступлення, ані фіктивності ТОВ "Володар".

Що ж до посилань відповідача на вироки Комінтернівського районного суду м. Харкова, то такі посилання були відхилені апеляційним господарським судом, оскільки останні не містять обставин щодо фіктивності ТОВ "Володар" або договору відступлення права вимоги.

З приводу ухвали Печерського районного суду міста Києва, про яку зазначав Відповідач, судом встановлено, що вказана ухвала постановлялась за наслідками розгляду клопотання про призначення документальної позапланової виїзної перевірки вимог податкового законодавства, і в ній міститься лише виклад визначених прокурором мотивів клопотання про проведення слідчої дії, а не встановлені судом обставини.

Посилання Відповідача на те, що судом апеляційної інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи № 910/9195/17 про визнання недійсним договору відступлення, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, Відповідач в обох справах обґрунтовує свою правову позицію одними і тими ж обставинами та надає на їх підтвердження одні й ті самі докази, зокрема, щодо факту вчинення фіктивного підприємства ТОВ "Володар", однак, господарський суд не позбавлений можливості самостійно оцінити подані докази та встановити обставини справи, щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг.

Щодо посилань Відповідача на те, що апеляційним господарським судом, в порушення статей 41 та 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) не призначено судову експертизу (технічну експертизу документу) договору відступлення та не зупинено провадження у справі, то вони не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом, Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Володар" є фіктивним підприємством, а також доказів невідповідності сторінок договору тексту, що першочергово був виготовлений, зокрема, що відбулося розкріплення договору. Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідність договору відступлення вимогам чинного законодавства досліджувалась у справі № 910/6096/16.

Посилання Відповідача на порушення судами приписів статей 3, 627, 530 Цивільного кодексу України та не застосування статті 538 Цивільного кодексу України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, підписані акти здачі-приймання наданих послуг підтверджують, що результати наданих послуг відповідають умовам договору та є підставою для проведення розрахунків за надані послуги, а ненадання рахунку-фактури, який не є первинним документом та містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер, не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора в розумінні приписів Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/32579/15 - залишити без змін.

3. Скасувати заходи із зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/32579/15, вжиті ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.