ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7164/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді покладено на помічника судді Геращенко Ю.М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «Плазма» - не з`явився,

відповідача - акціонерного товариства «Альфа-Банк» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «Плазма»

на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 (суддя Ковтун С.А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 (колегія суддів: Сулім В.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)

зі справи № 910/7164/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «Плазма» (далі - ТОВ «Компані «Плазма»)

до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі -АТ «Альфа-Банк»)

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Компані «Плазма» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору від 25.07.2016 № 36226451 на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння відмова відповідача від договору на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання, укладеного з позивачем, є незаконною, оскільки відповідач необґрунтовано встановив позивачу неприйнятно високий ризик, що стало підставою для видачі відповідачем розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем. Крім того, відповідач не вживав жодних заходів з метою зменшення виявлених ризиків та не повідомляв позивача про необхідність здійснення додаткової перевірки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2019 зі справи № 910/7164/19 у задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 зі справи рішення суду першої інстанції залишено без змін. В обґрунтування підстав для відмови в позові суд апеляційної інстанції додатково зазначив про відсутність визначених законом підстав для визнання недійсною односторонньої відмови відповідача від Договору, відповідно, необґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Компані «Плазма», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення та постанову зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судами попередніх інстанцій не враховано те, що АТ «Альфа-Банк» незаконно встановлено для ТОВ «Компані «Плазма» неприйнятно високий ризик та відмовлено у підтриманні ділових відносин. У випадку необґрунтованого встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику, відмова від підтримання ділових відносин є незаконною.

АТ «Альфа-Банк» жодного разу не зверталося до ТОВ «Компані «Плазма» з будь - якими запитами, листами тощо з приводу фінансових операцій Товариства, репутації останнього. Доказів звернення до інших органів та відповідно виконання передбаченого законодавством обов`язку Банком не надано.

Суди залишили поза увагою те, що з`ясувати обставини обґрунтованості встановлення неприйнятно високого ризику неможливо без дослідження програми управління комплаєнс - ризиком Банку, у свою чергу, останній не надав таких документів. Посилання Банку на пункти програми не може бути підставою для встановлення фактів, оскільки доказів (самої програми) відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, не повинен був приймати копію витягу з протоколу управління комплаєнс - ризиком фінансового моніторингу Банку на стадії апеляційного провадження, оскільки Банк не подав такий доказ разом з відзивом на позов та не обґрунтував неможливість його подання у визначений строк з причин, що не залежали від нього.

Відповідність клієнта одному або декільком критеріям, встановлених додатком до листа НБУ від 26.05.2017 № 25-0008/37888 «Щодо фінансових операцій з ознаками фіктивності» не означає безумовний обов`язок Банку встановити такому клієнту неприйнятно високий ризик, а рекомендує здійснити перевірку такого клієнта та підтвердили або спростувати відповідні підозри.

Банк у відповідності до частини першої статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не повідомляв спеціально уповноважений орган про встановлення Товариству неприйнятно високого ризику.

Ухвали слідчого судді по кримінальним провадженням не мають преюдиціального значення, щодо жодної посадової особи не ухвалено обвинувального вироку суду, відповідно, саме по собі зазначення в ухвалах слідчих суддів про Товариство у кримінальних провадженнях, - не наділяє Банк правом встановлювати позивачу у справі неприйнятно високий ризик лише на підставі ухвал суду та правом в односторонньому порядку відмовитися від договору банківського рахунку без застосування належної правової процедури.

Обрання позивачем такого способу захисту як визнання недійсним одностороннього правочину, у даному випадку, є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки звернення позивача з позовом про примусове виконання договору у випадку задоволення позову не скасовує правочин щодо односторонньої відмови від договору, а одночасне звернення з двома позовними вимогами буде передчасним, оскільки визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору недійсним має наслідком відновлення правовідносин сторін на тих самих умовах, що передували його розірванню, без необхідності примусового виконання, що і є в даному випадку ефективним засобом захисту. При цьому, висновок Верховного Суду щодо правильного та ефективного обрання способу захисту порушеного права у подібних правовідносинах відсутній, відповідно, підставою подання касаційної скарги у справі є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Висновки у справах № 338/180/17, № 569/17272/15-ц, № 905/1926/16 не є подібними з тими, що склалися у даній справі ані за суб`єктами, ані за об`єктами, ані за змістом таких правовідносин, ухвалені у справах з іншим предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, тощо.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» просило Касаційний господарський суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість касаційної скарги.

Розгляд клопотань учасників справи

За клопотанням АТ «Альфа-Банк» розгляд касаційної скарги ТОВ «Компані «Плазма» 07.05.2020 відкладався.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25.07.2016 ПАТ «Альфа-Банк» (Банк) та ТОВ «Компані «Плазма» (Клієнт) укладено договір № 36226451 на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання (далі - Договір), відповідно до умов якого останній регламентує порядок надання Банком, зокрема, таких послуг: відкриття Клієнту поточних рахунків та/або спеціальних рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта за ними, в тому числі, із застосуванням електронних платіжних засобів, визначених у тому числі у Загальних умовах банківського обслуговування суб`єктів господарювання; відкриття Клієнту рахунків ЕПЗ, випуск корпоративних електронних платіжних засобів - корпоративних платіжних карток МПС, здійснення розрахунково - касового обслуговування рахунків ЕПЗ; відкриття Клієнту вкладних рахунків для розміщення Клієнтом депозитних вкладів, зокрема, строкових вкладів, вкладів на вимогу, вкладів овернайт, умови нарахування та сплати процентів за відповідними депозитними вкладами тощо; дистанційного обслуговування за допомогою системи Клієнт-Банк «iFOBS» із застосуванням різноманітних програмно-технічних засобів; надання короткострокового кредиту у формі овердрафт на поточний рахунок Клієнта; обслуговування зарплатного проекту Клієнта; приймання платежів на користь Клієнта для фізичних та/або юридичних осіб через ПТКС Банку.

25.10.2017 року Банк надіслав Клієнту листа, яким повідомив останнього про те, що керуючись чинним законодавством України, а саме приписами статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492, Банк прийняв рішення про відмову Клієнту у підтриманні ділових відносин, у зв`язку з чим договори вважаються припиненими, а рахунки закриті, починаючи з 25.10.2017.

У відповідь на звернення позивача з проханням надати пояснення щодо закриття рахунків, відповідач надіслав позивачу листа від 06.02.2018 № 10560-23.1-б/б, в якому зазначив, що на підставі наявної у Банку інформації, останнім встановлено позивачу неприйнятно високий рівень ризику згідно зі статтею 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та видано розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

частини перша, друга статті 11:

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки;

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

частина перша статті 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

частини перша, друга статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

частина перша статті 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частина перша статті 626:

- договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частина перша статті 627:

- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

частина третя статті 651:

- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим;

частини перша, третя статті 1066:

- за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком;

- банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку;

частини перша, друга статті 1067:

- договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами;

- банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами;

частина перша статті 1074:

- обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду;

частина друга статті 1075:

- Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Закон України «Про банки і банківську діяльність»:

частина шоста стаття 64:

- Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»:

стаття 1:

- неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, який не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

частини друга, третя статті 6:

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розробляти критерії ризиків;

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик;

стаття 10:

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:

відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону;

відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, та встановлення вигодоодержувача є неможливим;

відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:

від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;

від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У випадках, передбачених цією частиною статті, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції;

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу в порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, зобов`язаний уточнювати інформацію про клієнта у випадках, визначених законодавством.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб`єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії);

- Суб`єктам первинного фінансового моніторингу забороняється встановлювати ділові відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з юридичними чи фізичними особами, яких включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції. Про спроби встановлення ділових відносин (проведення валютно-обмінних фінансових операцій, фінансових операцій з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) такими особами суб`єкти первинного фінансового моніторингу зобов`язані негайно повідомляти спеціально уповноваженому органу;

- у разі виявлення суб`єктом первинного фінансового моніторингу за результатами внесення змін до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, особи клієнта (з яким установлені ділові відносини), яку включено до зазначеного переліку, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний негайно повідомити спеціально уповноваженому органу про таку особу;

стаття 11:

- суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу;

- оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020):

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови Банку від Договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав.

Звертаючись до Суду з касаційною скаргою скаржник, зокрема, вказував на те, що обрання позивачем такого способу захисту як визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, у даному випадку, є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки звернення позивача з позовом про примусове виконання договору у випадку задоволення позову не скасовує правочин щодо односторонньої відмови від договору, а одночасне звернення з двома позовними вимогами буде передчасним, оскільки визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору недійсним має наслідком відновлення правовідносин сторін на тих самих умовах, що передували його розірванню, без необхідності примусового виконання, що і є в даному випадку ефективним засобом захисту. При цьому, висновок Верховного Суду щодо правильного та ефективного обрання способу захисту порушеного права у подібних правовідносинах, за твердженням скаржника, відсутній, відповідно, підставою подання касаційної скарги у справі є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Предметом позову у цій справі по суті є визнання недійсною односторонньої відмови Банку від договору від 25.07.2016 № 36226451 на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння відмова відповідача від договору на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання, укладеного з позивачем, є незаконною, оскільки відповідач необґрунтовано встановив позивачу неприйнятно високий ризик, що стало підставою для видачі відповідачем розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем. Крім того, відповідач не вживав жодних заходів з метою зменшення виявлених ризиків та не повідомляв позивача про необхідність здійснення додаткової перевірки.

Судами попередніх інстанцій у розгляді питання щодо обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав не враховано те, що вимога про визнання недійсною односторонньої відмови Банку від договору від 25.07.2016 № 36226451 на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.

Більше того, підтвердженням того, що спори про визнання недійсною односторонньої відмови банку від договору про банківське обслуговування розглядаються судом по суті є, зокрема, постанови Верховного Суду від 27.03.2019 зі справи № 922/2224/18, від 25.04.2019 зі справи № 910/1555/18, від 05.03.2020 зі справи № 910/7161/19 (водночас висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах до ухвалення постанови суду касаційної інстанції у цій справі був відсутній). Відповідно, знайшли своє підтвердження доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, в частині помилкового висновку судів попередніх інстанцій про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав.

Водночас судом апеляційної інстанції відмовлено позивачу у задоволенні позову не лише з підстав обрання останнім неналежного способу захисту, але й по суті спору.

Так, в силу приписів частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи положення статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, Банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом розірвання договорів. Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин.

Право банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, не є необмеженим.

Судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/14158/17, від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17 та від 20.02.2018 у справі № 910/11471/17, від 05.03.2020 у справі № 910/7161/19.

Водночас висновки у справах № 338/180/17, № 569/17272/15-ц, № 905/1926/16, посилання на які містяться у постанові суду апеляційної інстанції, не є подібними з тими, що склалися у даній справі ані за предметом і підставами спору, ані за змістом спірних правовідносин, про що обґрунтовано зазначає у касаційній скарзі скаржник.

Так, судом апеляційної інстанції у розгляді справи по суті встановлено, що:

- за кримінальним провадженням № 32016250000000051 в ході досудового розслідування встановлено, що одним з основних користувачів протиправної схеми (з метою прикриття незаконної діяльності, а саме мінімізації сплати податків в бюджет іншими суб`єктами господарювання реального сектора економіки), є ТОВ «Компані «Плазма» (код ЄДРПОУ 36226451), якому в червні-серпні 2016 року був сформований податковий кредит за рахунок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Селма Груп» (код ЄДРПОУ 40261448), ТОВ «Сокте» (код ЄДРПОУ 40443251);

- за кримінальним провадженням № 42017000000001760: досудове розслідування розпочато за фактами вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва, вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з коштами, отриманими в результаті вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння шляхом легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України. Група осіб, використовуючи підконтрольні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на конвертацію безготівкових коштів у готівку, в період 2016 - 2017 роках відкрила в ПАТ КБ «Приватбанк» поточні банківські рахунки ряду суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких і ТОВ «Компані «Плазма», для обготівкування коштів, отриманих внаслідок незаконно проведених фінансово - господарських операцій з підприємствами-контрагентами, легалізації таких коштів, проведення з ними фінансових операцій. У кримінальному провадженні № 42017000000001760 встановлено, що: службові особи, зокрема ТОВ «Компані «Плазма» (код ЄДРПОУ 36226451), діючи за попередньою змовою з групою осіб та іншими невстановленими особами, використовують розрахункові рахунки для переведення грошових коштів на користь фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності. Протиправна діяльність полягає в тому, що службові особи ТОВ «Компані «Плазма» (код ЄДРПОУ 36226451) внаслідок проведення псевдогосподарських операцій з ФСПД, формують податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов`язань та/або формують податкові зобов`язання внаслідок реалізації товарно - матеріальних цінностей за готівкові кошти без проведення операцій в системі РРО, відображення в бухгалтерському і податковому обліку.

У суді апеляційної інстанції судом було досліджено копію витягу з протоколу управління комплаєнс - ризиком фінансового моніторингу АТ «Альфа-Банк», проте копія витягу не була залучена до матеріалів справи, оскільки остання, за твердженням представника відповідача, є внутрішнім документом Банку з питань фінансового моніторингу, а, отже, є документом з обмеженим доступом.

Відповідач у прийнятті рішення про відмову Клієнту (позивачу) у підтриманні ділових відносин, зокрема керувався листом НБУ від 26.05.2017 № 25-0008/37888 «Щодо фінансових операцій з ознаками фіктивності».

Так, у частині дванадцятій цього листа йдеться про рекомендацію НБУ у випадках, якщо Банк встановив, що Клієнт здійснив фінансові операції, які містять ознаки фіктивності - встановити такому клієнту неприйнятно високий ризик та використати законодавчо закріплене право відмови в підтриманні ділових відносин (у тому числі, шляхом розірвання ділових відносин) на підставі статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» з наданням відповідної інформації до Державної служби фінансового моніторингу України.

У додатку до вказаного листа наведений перелік критеріїв для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності. Серед них:

1) Основний вид діяльності - оптова торгівля: 1. Основний вид діяльності клієнта згідно з установчими документами - неспеціалізована оптова торгівля, та/або наявний широкий перелік зареєстрованих видів діяльності, які характеризуються окремою специфікою діяльності. 2. Клієнт найчастіше не є виробником товару, а виступає посередником, зокрема, здійснює купівлю та продаж різних груп товарів;

3) Місцезнаходження: місцезнаходженням клієнта відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є адреса, яка є місцем реєстрації значної кількості юридичних осіб, та/або такий суб`єкт господарювання не знаходиться за місцем державної реєстрації;

9) Негативна інформація: наявність стосовно клієнта та/або його керівників/представників/власників щодо кримінальних проваджень з розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, отриманої банком від:

- правоохоронних органів;

- Державної служби фінансового моніторингу України;

- Єдиного державного реєстру судових рішень;

- засобів масової інформації, в тому числі мережі Інтернет;

- юридичних осіб/державних органів;

За твердженням відповідача, Службою фінансового моніторингу Банку виявлено, що позивач відповідає наведеним трьом критеріям, а саме, основним видом діяльності є оптова торгівля; за вказаною в анкеті клієнтом (позивачем) адресою знаходиться квартира у жилому будинку, в якій працюють 22 співробітника; негативна інформація по клієнту - інформація щодо фігурування у кримінальних провадженнях та здійснення незаконної діяльності (інформація щодо виду діяльності, адреси, кількості співробітників взята з анкети-опитувальника). Зазначеним спростовується довід скаржника про те, що саме по собі зазначення в ухвалах слідчих суддів про Товариство у кримінальних провадженнях не наділяє Банк правом встановлювати позивачу у справі неприйнятно високий ризик лише на підставі ухвал суду та правом в односторонньому порядку відмовитися від договору банківського рахунку без застосування належної правової процедури.

Встановивши наведені обставини, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що неприйнятно високий ризик позивачу встановлений Банком небезпідставно та без порушення (за сукупністю відповідних критеріїв), у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та неправомірність односторонньої відмови відповідача від Договору, а отже, й підстави для задоволення позову відсутні.

Довід скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував причин, за яких останнім прийнятий доказ, що не був поданий Банком до суду першої інстанції (копія витягу з протоколу управління комплаєнс - ризиком фінансового моніторингу АТ «Альфа-Банк»), заслуговує на увагу, проте наведене порушення норми процесуального права (частини третьої статті 269 ГПК України) не вплинуло на правильність висновку суду апеляційної інстанції по суті спору. При цьому, в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення з одних лише формальних міркувань. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції здійснив оцінку доказів у їх сукупності, відповідно протокол управління комплаєнс - ризиком фінансового моніторингу АТ «Альфа-Банк») не був єдиним доказом, покладеним судом апеляційної інстанції в основу рішення про відмову в позові по суті спору.

Доводи, викладені у відзиві АТ «Альфа-Банк» на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судом попередньої інстанції під час розгляду спору по суті та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Компані «Плазма» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.

Водночас рішення суду першої інстанції про відмову в позові обґрунтовано виключно з посиланням на обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав, що є помилковим, у зв`язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Постанову ж суду апеляційної інстанції, яка мотивована, в тому числі, відсутністю підстав для задоволення позову, у зв`язку з його необґрунтованістю, слід залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові, виключивши, при цьому, посилання на обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Компані «Плазма» задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Судові витрати

Понесені ТОВ «Компані «Плазма» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ «Компані «Плазма», оскільки постанова суду апеляційної інстанції про відмову в позові у зв`язку з його необґрунтованістю підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компані «Плазма» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 зі справи № 910/7164/19 скасувати.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 зі справи № 910/7164/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова