ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06 листопада 2019 року (головуючий - Верхогляд Т.А., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) у справі

за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля"

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

про стягнення 4 219 433, 12 грн

(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Панич О .В., Драчевська О.О. та Відповідача - Різник С.Г., Лахтарін І.А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія подій та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 26.02.2010 сторонами цього спору було укладено Контракт № 0-32/001 на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу ( далі - Контракт).

Умови Контракту:

(1) ДП "КБ "Південне" ім. М.К. Янгеля" (Замовник) доручив, а АТ "Дніпроважмаш" (Виконавець) прийняв на себе зобов`язання виконати роботу "Створення робочих місць для проведення заводських випробувань агрегатів стартового обладнання та стаціонарного стенда зборки головного блока КРК "Циклон-4" до їх поставки на космодром "Алькантара" на території Виконавця, згідно доповнення № 2 до даного Контракту. В свою чергу, Замовник зобов`язався прийняти роботи та оплатити їх (п. 1.1. Контракту в редакції протоколу розбіжностей).

(2) Згідно з п. 1.3. Контракту, етапи та строки виконання робіт передбачені календарним планом (Додаток № 2).

(3) Роботи, що передбачені Контрактом, виконуються Виконавцем у повній відповідності з технічним завданням на виконання робіт № Циклон 4.12.8854.155 ТЗ (п. 2.1. Контракту).

(4) Відповідно до умов п. 2.7. Контракту, НТП, обладнання та інші матеріальні цінності, придбані або виготовлені згідно з Контрактом, являються власністю Замовника. Виконавець забезпечує належне зберігання НТП та інших матеріальних цінностей до отримання розпорядження Замовника про порядок їх використання. Розголошення результатів, отриманих в ходів створення НТП (книги, монограми, брошури, статті, комп`ютерні програми та інше), потребує обов`язкового погодження.

(5) Підставою для укладення Контракту є контракт № ACS-22/2009 від 14.09.2009 року, укладений між ДП "КБ "Південне" та БК "АЦС" (п. 1.2. Контракту).

(6) Умовами п. 3.1. Контракту, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили що договірна вартість робіт становить суму 20 646 456,00 грн, крім того ПДВ 4 129 291,20 грн, всього з ПДВ 24 775 747,20 грн.

(7) Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі 80% від вартості робіт по кожному етапу на підставі виставленого Виконавцем рахунку. Залік сплаченого авансу здійснюється при розрахунках за кожен етап робіт (п. 3.2. Контракту в редакції протоколу розбіжностей).

(8) Датою виконання робіт по контракту вважається дата підписання Замовником акта здачі-приймання (п. 3.3. Контракту).

(9) Розрахунки за виконані роботи здійснюються за договірними цінами поетапно через відповідні рахунки в банківських установах у триденний строк від дати підписання акта здачі-приймання відповідного етапу та після надходження грошових коштів від Генерального замовника (п. 3.4. Контракту в редакції протоколу розбіжностей).

(10) Проект договірної ціні Виконавець подає на погодження Замовнику. До проекту додається калькуляція структури договірної ціни з розшифровкою витрат по статтях видатків (п. 3.5 Контракту).

(11) Приймання робіт здійснюється у відповідності до вимог ТЗ Замовника. Акт здачі-приймання (в тому числі співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап або роботу в цілому Виконавець надає замовнику за 10 днів до обумовленого в календарному плані строку. Замовник протягом 10 робочих днів після приймання робіт відповідного етапу направляє Виконавцю підписаний акт здачі-приймання, або мотивовану відмові від приймання робіт (п. 4.1., 4.2., 4.3. Контракту).

(12) Пунктом 8 Контракту сторони погодили строк його дії до 31.12.2011. Згідно підписаного сторонами Календарного плану робіт та Відомості виконання робіт (додатки № 2 та № 3 до Контракту) роботи мали бути розпочаті 01.03.2010 та виконані за погодженими етапами до 31.01.2011.

2. Протягом дії Контракту сторонами було укладено ряд додаткових угод про продовження строку його дії та введення нових редакцій Календарного плату та Відомостей виконання робіт по контракту, зокрема, додаткові угоди: № 1 від 23.12.2011, № 2 від 09.10.2012, № 3 від 29.12.2012, № 4 від 27.12.2013, № 5 від 05.09.2014, № 6 від 07.04.2015 та № 7 від 30.05.2015.

3. Згідно останньої додаткової угоди (№ 7 від 30.05.2015) сторони ввели в дію нові редакції Календарного плану та Відомості виконання робіт, за якими роботи мали бути завершені до 15.12.2015.

4. На виконання умов Контракту платіжними дорученнями: № 2771 від 18.05.2010, № 2987 від 20.05.2010, № 6090 від 23.09.2010, № 7328 від 10.11.2010, № 7673 від 25.11.2010 та № 2840 від 13.05.2011 Замовник перерахував Виконавцю 19 000 000 грн авансових платежів.

5. Згідно підписаних сторонами актів Виконавець виконав, а Замовник прийняв роботи на суму 19 171 840, 04 грн, в тому числі: на суму 2 094 618, 69 грн за актом № 1 від 23.08.2012 (1 етап робіт); на суму 10 638 934, 65 грн за актом № 2 від 29.03.2013 (2 етап робіт); на суму 6 113 112, 60 грн за актом № 3 від 26.06.2013 (3 етап робіт); на суму 325 174, 10 грн за актом № 4 від 31.08.2015 (4.3.1., 4.3.2. підетапи робіт).

6. Платіжними дорученнями № 7102 від 27.09.2012, № 2220 від 29.03.2013, № 4028 від 12.06.2013, № 8404 від 18.11.2013 Замовник здійснив оплату за виконання робіт по Контракту за 1, 2, 3 етапами робіт у сумі 4 391 273, 16 грн.

7. Таким чином, загальна сума сплачених Замовником по Контракту коштів склала 23 391 273, 16 грн, в тому числі 19 000 000 грн авансових платежів та 4 391 273, 16 грн оплати по актах, а невикористана частина авансу становить 4 219 433, 12 грн.

8. Всі наведені вище обставини сторонами не оспорюються.

9. Крім цього, в ході розгляду справи апеляційним господарським судом було надано оцінку наявним у матеріалах справи листам КБ "Південне" (№ 155/7161 від 04.11.2015 та № 424/9 від 30.11.2015) якими Замовник зупиняв виконання робіт за Контрактом та прохав Виконавця забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини на час пошуку КБ "Південне" нових місць базування КРК "Циклон-4" та нових потенційних партнерів та інвесторів.

Короткий зміст позовних вимог

10. Враховуючи вказане вище, Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (далі також - "Позивач", КБ "Південне") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі також - "Відповідач") в якому просило стягнути з останнього 4 219 433, 12 грн.

11. Заявлені вимоги, Позивач обґрунтовував тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Контракту, КБ "Південне" сплатило на користь АТ "Дніпроважмаш" 23 391 273, 16 грн. Однак, в порушення умов Контракту, Відповідач свої зобов`язання з виконання робіт виконав лише частково, а саме на суму 19 171 840, 04 грн. Таким чином, вартість невиконаних робіт склала 4 219 433, 12 грн, стягнення якої Позивач і вимагає в судовому порядку.

12. Нормою матеріального права, якою Позивач обґрунтовує обов`язок Відповідача щодо сплати вартості невиконаних робіт, є частина 2 статті 693 ЦК України.

13. В подальшому Позивач подав заяву про зміну предмету позову (фактично заява про доповнення підстав позову), за змістом якої останній доповнив обґрунтування свого позову новими обставинами, які свідчать про те, що в процесі вирішення спору, КБ "Південне" було прийнято рішення про відмову від Контракту, про що Відповідача було повідомлено претензією від 04.02.2019.

Короткий зміст судових рішень

14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 219 433, 12 грн невикористаної частини авансу та судові витрати.

15. Вказане рішення місцевий господарський суд мотивував таким чином.

(1) Положення статті 693 ЦК України не застосовуються у спірних правовідносинах, оскільки регулюють відносини купівлі-продажу, а в даному випадку між сторонами цієї справи має місце спір, який виник з договору підряду, а отже належною до застосування нормою матеріального права є стаття 849 ЦК України.

(2) В період вирішення даного спору, 04.02.2019 Позивач звернувся до Відповідача із претензією, за змістом якої повідомив про відмову від Контракту, в зв`язку із чим, враховуючи положення частини 4 статті 849 ЦК України, зобов`язання, що складає предмет зазначеного правочину є припиненим і така відмова Позивача є підставою для вимоги про повернення невикористаної частини авансу на підставі статті 1212 ЦК України.

(3) Щодо заперечень Відповідача з посиланням на відсутність з його боку вини в простроченні виконання робіт за Контрактом, господарський суд першої інстанції зазначив, що виходячи з норм матеріального закону, які застосовані судом при вирішення даної справи (частина 4 статті 849, стаття 1212 ЦК України), зазначені обставини не мають значення для вирішення спору, оскільки реалізація замовником свого права на відмову від договору підряду в порядку частини 4 статті 849 ЦК України, не залежить від наявності чи відсутності факту порушення з боку підрядника. Так само, положення статті 1212 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

16. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 рішення господарського суду першої інстанції від 12.06.2019 скасовано, а в задоволенні позову - відмовлено.

17. Вказану постанову апеляційний суд мотивував таким чином.

(1) При направленні претензії від 04.02.2019 Позивачем не було дотримано порядок, передбачений статтею 188 ГК України, а тому така претензія не може свідчити про те, що на час звернення до суду Позивач відмовився в односторонньому порядку від договору на підставі частини 4 статті 849 ЦК України.

(2) Крім цього, із встановлених обставин вбачається, що прострочення боржника у даному випадку відсутнє, а отже відсутня і умова застосування наслідків, передбачених положеннями частини 2 статті 849 ЦК України (підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим).

(3) Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами договірного (зобов`язального) права, а договірний характер таких відносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв`язку з належним виконанням Підрядником умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2019 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача

19. Судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення статті 188 ГК України, оскільки ним не було враховано, що правила встановлені цієї статтею є матеріально-правовими, а не процесуальними. Застосування апеляційним судом статті 188 ГК України у даній справі суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2649/17 та рішенню Конституційного Суду України у справі № 15-рп/2002.

20. Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що зупинення виконання робіт за Контрактом можливо здійснити на підставі листа, оскільки таке зупинення можливе лише за наслідками укладення додаткової угоди.

21. Суд апеляційної інстанції не мав правових підстав скасовувати рішення місцевого господарського суду внаслідок неправильного застосування останнім статті 1212 ЦК України, а зобов`язаний був самостійно здійснити правильну, на його думку, правову кваліфікацію правовідносин.

Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Відповідача

22. Постанова апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому і підстав для її зміни чи скасування не має.

23. Посилання Позивача у касаційній скарзі на практику Верховного Суду є нерелевантними, оскільки правовідносини у справах на які посилається скаржник не є подібними тим, що склалися між сторонами цього спору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

24. За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

25. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

26. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

27. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

28. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

29. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

30. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного ними Контракту.

31. Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

32. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

33. Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

34. Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

35. Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

36. Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

37. З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що для правильного вирішення спорів про стягнення невикористаної частини авансу як наслідку відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно встановити правомірність відмови замовника від договору, а також обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду.

38. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в якості підстав для відмови від договору підряду КБ "Південне" зазначило про те, що зі сторони Виконавця має місце порушення умов укладеного Контракту, а саме невиконання АТ "Дніпроважмаш" погоджених робіт по підетапу № 4.3.3 етапу № 4, підетапу № 4.3.4 етапу № 4, підетапу № 5.1 етапу № 5, по підетапу № 5.2 етапу № 5, підетапу № 6.1 етапу № 6, підетапу № 6.2 етапу № 6, підетапу № 6.3 етапу № 6.

39. Таким чином, правовою нормою, якою Позивач обґрунтовує своє право на відмову від подальшого виконання Контракту є саме частина 2 статті 849 ЦК України, а отже під час розгляду цієї справи суди мали встановити чи доведена фактична наявність визначених у цій частині статті 849 ЦК України підстав для такої односторонньої відмови.

40. В цій частині варто вказати також про те, що у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги уповноваженим представником КБ "Південне" було підтверджено, що правовою підставою для відмови від укладеного з Відповідачем Контракту є саме приписи частини 2 статті 849 ЦК України.

41. Як вже зазначалося вище, на заперечення Відповідача про відсутність з його боку вини в простроченні виконання робіт за Контрактом, господарський суд першої інстанції зазначив, що зазначені обставини не мають значення для вирішення спору, оскільки реалізація замовником свого права на відмову від договору підряду в порядку частини 4 статті 849 ЦК України, не залежить від наявності чи відсутності факту порушення з боку підрядника.

42. Отже, незважаючи на те, що правовою підставою для відмови від Контракту Позивачем було обрано приписи частини 2 статті 849 ЦК України, місцевий господарський суд з власної ініціативи застосував до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України чим на думку Верховного Суду порушив норми процесуального права (вийшов за межі позовних вимог) та допустив неправильне застосування норми права матеріального.

43. Так, частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

44. Згідно з частиною 3 цієї ж статті ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

45. Отже визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

46. Суд звертається до правової позиції, висловленої в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17 та від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17.

47. Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

48. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

49. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

50. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

51. Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

52. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

53. Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 15.05.2019 у справі № 923/565/18.

54. Оскільки положення частин 2 та 4 статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду і встановивши, що у даній справі такою підставою Позивачем обрано саме частину 2, застосувавши приписи частини 4 статті 849 ЦК України місцевий господарський суд тим самим самостійно змінив підстави позову та вийшов за межі позовних вимог.

55. Допущене господарським судом першої інстанції порушення норм процесуального права в результаті призвело до неправильного застосування норми матеріального права та відповідно і до самоусунення від з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме обставин пов`язаних із з`ясуванням фактичної наявності визначених у частині 2 статті 849 ЦК України підстав для односторонньої відмови від договору підряду.

56. Так, правильне застосування частин статті 849 ЦК України має вирішальне значення для правильного вирішення подібних спорів, оскільки пов`язане не тільки з різним обсягом доказування а і з різними правовими наслідками таких дій, а тому законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 ЦК України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої.

57. Переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд також некоректно поставився до застосування положень частини 2 та 4 статті 849 ЦК України, оскільки розглянув їх як такі, що є взаємозамінними, хоча із встановлених ним же обставин вбачалося, що застосування частини 4 статті 849 ЦК України не охоплювалося заявленими підставами позову.

58. Однак, на відміну від місцевого господарського суду, апеляційним господарським судом було встановлено, що у даному випадку прострочення Виконавця (підрядника) відсутнє, оскільки сам Позивач ще до закінчення дії Контракту та до закінчення строку виконання 4 етапу робіт, відповідними листами повідомив Відповідача про зупинення робіт на невизначений термін, тобто умова, передбачена положеннями частини 2 статті 849 ЦК України для відмови від Контракту з боку Замовника відсутня.

59. Згідно приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

60. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

61. Оскільки між сторонами було укладено договір про оплатне виконання робіт, а кошти, які КБ "Південне" просить стягнути з АТ "Дніпроважмаш", отримано останнім у якості оплати за роботи, що повинні бути виконані за договором підряду, і як з`ясувалося підстав, заявлених Позивачем для відмови від цього договору у даному спорі не має, то абсолютно правильним є висновок апеляційного суду про те, що такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому й не може бути їх наразі витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

62. Підсумовуючи власні висновки Верховний Суд зазначає, що так як апеляційним судом при перегляді цієї справи не було встановлено, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України умов для односторонньої відмови замовника від договору підряду, а договірний характер відносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, отже правильним у даному спорі є висновок саме апеляційного суду про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

63. Разом із цим, поза увагою Верховного Суду не залишилося факту неправильного застосування апеляційним господарським судом положень статті 188 ГК України.

64. Так, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 2 - 4 статті 188 ГК України).

65. Правила, передбачені частинами 2 - 4 статті 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України.

66. Частинами 2 та 3 статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

67. Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині 2 статті 651 ЦК України.

68. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

69. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

70. Здійснене апеляційним господарським судом застосування положень статті 188 ГК України суперечить наведеному вище тлумаченню цієї норми, проте враховуючи, що підстави позову у даній справі не містили обставин, пов`язаних із застосуванням частини 4 статті 849 ЦК України, отже і правильність застосування статті 188 ГК України не має значення для правильного вирішення цього спору.

71. Стосовно доводів Позивача, які описані у пункті 20 цієї Постанови, Верховний Суд зазначає, що обов`язок сторін з укладення додаткових угод для зупинення виконання робіт за Контрактом не був встановлений судами при розгляді цієї справи, а в силу положень частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Верховний Суд погоджується з твердженням скаржника про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

73. Проте, неможливість застосування наслідків передбачених положеннями статті 1212 ЦК України викликана договірним характером спірних правовідносин у даній справі і її незастосування не означає обов`язковості застосування іншої норми матеріального права.

74. В іншому подана касаційна скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятою постановою апеляційного суду і є проханням про повторний перегляд матеріалів справи та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

75. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

76. Під час касаційного розгляду Верховним Судом було встановлено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 188 ГК України та 849 ЦК України.

77. Проте, як описано вище у цій Постанові таке застосування не вплинуло на правильність та законність прийнятого ним рішення, а тому і підстав змінювати чи скасовувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд не вбачає.

78. Касаційний суд у прийнятті даної постанови керується, зокрема, і принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

79. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06 листопада 2019 року у справі № 904/5265/18 залишити без змін з урахуванням мотивів, що викладені у цій постанові Верховного Суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.