Постанова

Іменем України

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 742/2207/17

провадження № 51-4430км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоБущенка А. П.,суддівШевченко Т. О., Яновської О. Г., за участю: секретаря судового засідання Червінської М. П.,засудженогоОСОБА_1,захисника Марковича А. Ю.,прокурораМатюшевої О. В.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Берестівка Липоводолинського району Сумської області, жителя м. Прилук Чернігівської області,

засудженого за частинами 1 і 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області вироком від 25 березня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1530 грн, за частиною 4 статті 358 КК - до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. На підставі частини 1 статті 70 КК суд призначив йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1530 грн і на підставі частини 5 статті 74 КК звільнив від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1, працючи лікарем у КЛПЗ "Прилуцька центральна міська лікарня", 29 грудня 2016 року частково заповнив авансовий звіт про відрядження в частині особистих даних і повідомив бухгалтерії недостовірні відомості про перебування в м. Харкові, де проходив навчання в медичній академії післядипломної освіти з 1 до 30 листопада 2016 року. Введена в оману працівниця бухгалтерії 30 грудня 2016 року заповнила авансовий звіт і, не знаючи про те, що з 8 листопада 2016 року протягом 7 діб засуджений перебував за кордоном у м.

Шарм-Ель-Шейх (Єгипет), внесла у звіт дані та списала кошти за проживання в гуртожитку, курси та добові на загальну суму 1399,01 грн. Підписавши авансовий звіт, ОСОБА_1 підтвердив зазначену в ньому інформацію. Таким чином він підробив авансовий документ і використав його.

3. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2020 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Він зазначає, що обвинуваченням не доведено його винуватості, вказує, що в авансовому звіті заповнив лише особисті дані, достовірність яких не оспорюється.

Після цього він поставив підпис та передав у бухгалтерію не до кінця заповнений бланк, хто вносив решту інформації, йому не відомо.

6. Також він стверджує, що вказаний авансовий звіт не відповідає критеріям офіційного документа, визначеним у примітці до статті 358 КК.

Позиції учасників касаційного розгляду

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.

8. У судовому засіданні засуджений та захисник просили задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

9. Прокурор Матюшева О. В. частково погодилася з доводами касаційної скарги сторони захисту, зазначивши, що апеляційний суд не надав відповідей на доводи апеляційної скарги.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони захисту належить задовольнити частково.

11. Згідно із частиною 1 статті 358 КК предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

12. Відповідно до примітки до статей 357, 358, 366 КК офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.

13. Отже, обов'язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції. Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа цьому критерію виключає визнання його офіційним[1].

14. Авансовий звіт, про який йдеться у цій справі, є документом, який особа складає і надає від себе особисто, а не як особа, якій державою делеговані повноваження видавати або посвідчувати офіційні документи. Таким чином, звіт про використання коштів, виданих на відрядження, не містить ознак документа, передбаченого статтею 358 КК.

15. Суд уже визнавав, що за подібних обставин у діях засудженої особи відсутній склад злочину, передбачений частинами 1, 4 статті 358 КК[2]. Суд не має підстав відступати від цього висновку, зважаючи на обставини цієї справи.

17. Виходячи з наведеного вище, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а провадження щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК через відсутність у його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 4 статті 358 КК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. П. Бущенко Т. В. Шевченко О. Г. Яновська

[1] Постанови Верховного Суду від 1 березня 2018 року у справі № 461/7315/15-к, https://reyestr. court. gov. ua/Review/72641802; від 13 вересня 2018 року у справі № 607/10931/14-к, https://reyestr. court. gov. ua/Review/76673275

[2] Постанова Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 556/839/17 (провадження № 51-135км20)