Постанова

іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

справа № 686/18210/15-к

провадження № 51-127км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В.,за участю: секретаря судового засідання прокурора Манацької І.А., Пономарьової М.С.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Черняка Р.І. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 листопада 2017 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Камянця-Подільського, жительки АДРЕСА_1засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2016 року ОСОБА_7 було визнано винуватою у вчиненні кількох епізодів злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК та частиною 4 статті 358 КК. На підставі частини 5 статті 74, пункту 2 частини 1 статті 49 КК ОСОБА_7 звільнено від покарання за всіма обвинуваченнями, визнаними судом доведеними.

2. Суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_7, будучи головою ліквідаційної комісії Комунального підприємства Хмельницький завод «Полімер», достовірно знаючи, що загальними зборами цього підприємства прийнято рішення про його ліквідацію, усвідомлюючи, що вона не є одноособовим власником чи співвласником підприємства, 3, 8 та 17-го листопада 2011 року у невстановленому місці виготовила підроблені офіційні документи - протоколи № 1, № 2 № 3 загальних зборів співвласників підприємства, в які внесла завідомо неправдиві відомості та які засвідчила своїм підписом і печаткою підприємства. Направивши 3 та 8-го листопада 2011 року протоколи № 1 і 2 державному реєстратору виконавчого комітету Хмельницької міської ради, вона використала ці підроблені документи. Обставини вчинення цих злочинів детально викладені у вироку суду першої інстанції.

3. Апеляційний суд Хмельницької області від ухвалою від 28 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. У касаційній скарзі захисник просить на підставах, визначених пунктами 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в її діянні складу інкримінованих злочинів.

5. На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що в обвинувальному акті та у вироку не було належним чином сформульоване обвинувачення; не зазначено відомостей про місце, час, спосіб та наслідки вчинення правопорушення; дії засудженої не містять складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК, і суди мали застосовувати норми щодо малозначності діяння, оскільки в цьому випадку не заподіяно будь-якої шкоди; суд першої інстанції не мотивував, чому не врахував окремих доказів та надав перевагу одним доказам перед іншими; засуджену звинувачено в умисному непроведенні ліквідації підприємства, що суперечить нормам законодавства щодо діяльності юридичної особи.

Позиції учасників судового провадження

6. Учасникам кримінального провадження з додержанням вимог закону було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

7. Засуджена ОСОБА_7 та захисник ЧернякР.І. письмово повідомили Суду про можливість здійснення касаційного розгляду без їхньої участі.

8. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Оцінка Суду

9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

10. Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

11. Отже, касаційний суд не перевіряє оскаржуваних судових рішень щодо неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить з обставин, установлених судом.

Щодо формулювання обвинувачення в обвинувальному акті

12. Захисник вважає, що, оскільки в обвинувальному акті не зазначено часу, місця, способу, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду і розміру завданої шкоди, це порушило статтю 91 КПК. На його думку таким чином було порушено право засудженої, передбачене частиною 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і посилається у цьому контексті на рішення Європейського суду з прав людини у справі Маточча проти Італії.

13. Суд зазначає, що хоча предметом розгляду суду касаційної інстанції є судові рішення, а не рішення органів обвинувачення, однак аналіз обвинувального акту може мати значення для оцінки того, чи не було через формулювання обвинувачення в обвинувальному акті порушено право засудженої ефективно захищатися від пред'явленого обвинувачення в судах першої та апеляційної інстанцій.

14. Для забезпечення права на ефективний захист в формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Це не означає, що при формулюванні кожного обвинувачення мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені у переліку статті 91 КПК. Натомість зазначення в обвинувальному акті обставин, що не стосуються справи і не впливають на правову кваліфікацію правопорушення, ускладнює розуміння обвинувачення і може зробити його неясним для обвинуваченої особи, що суперечитиме меті забезпечення умов для ефективного захисту.

15. Це підтверджено і практикою Європейського суду з прав людини, на яку посилається захисник. У рішенні Маточча проти Італії зазначено, що хоча «обвинуваченому мають повідомити «в деталях» підставу обвинувачення проти нього, тобто суттєві факти, які свідчать проти нього і є підставою для обвинувачення і характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих суттєвих фактів»,[1] однак «обсяг «детальної» інформації, на який посилається [пункт (а) параграфу 3 статті 6 Конвенції], змінюється в залежності від особливих обставин кожної справи».[2]

16. Як убачається з матеріалів провадження, у формулюванні обвинувачення засудженої були відображені всі суттєві моменти, які стосувалися як фактичної сторони, так і правової кваліфікації інкримінованих їй діянь. Позиція сторони захисту протягом усього кримінального провадження свідчить про те, що засуджена та її захисник розуміли зміст обвинувачення і захист здійснювався саме від цього, а не будь-якого іншого обвинувачення.

17. Тому Суд вважає, що обвинувачення в обвинувальному акті було сформульовано достатньо детально, щоб побудувати ефективний захист, а тому відхиляє цей довід захисника.

18. Щодо формулювання судом обвинувачення, визнаного ним доведеним, суд першої інстанції зазначив усі елементи, які утворюють склад злочину, в якому засуджена визнана винуватою. Суд апеляційної інстанції, відповідаючи на аналогічні доводи захисту, наведені в апеляційній скарзі, зазначив, що час, місце і мотиви вчинених дій є факультативними ознаками складу інкримінованих злочинів і не впливають на їх правову кваліфікацію.

19. Суд не вбачає підстав для незгоди з таким висновком суду апеляційної інстанції та відхиляє цей довід захисника.

Щодо відсутності в діях засудженої складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК

20. Захисник зазначає, що, оскільки невідомо, хто саме виготовив документи, у підробці яких засуджена визнана винною, а підпис на документі був справжнім, то в діях обвинуваченої немає складу злочину, передбаченого статтею 358 КК.

21. Суд відзначає, що за висновками судів засуджена засвідчила своїм підписом документи, заздалегідь знаючи, що вони містять неправдиві відомості. Посилання захисника на те, що підпис на документі є справжнім, тобто виконаний саме засудженою, був саме тією обставиною, на підставі якої в сукупності з іншими суд встановив причетність засудженої до виготовлення цих документів і визнав її винуватою в цьому злочині.

22. Спосіб, яким виготовлені документи, що були предметом злочину, місце і час їх виготовлення, не є важливим у контексті цієї справи. Без підпису засудженої вони б не набули ознаки офіційного документа в тому значенні, яке надається цьому терміну в статті 358 КК. Таким чином, саме проставлення засудженою на документах свого підпису перетворило їх на підроблені офіційні документи і утворило склад злочину, передбаченого цією статтею КК.

23. З огляду на викладене Суд відхиляє цей довід захисника як такий, що суперечить точному змісту кримінального закону.

Щодо малозначності діяння

24. Захист посилається на те, що діями ОСОБА_7 не було спричинено жодних негативних наслідків, не заподіяно майнової чи немайнової шкоди, а також вказує на відсутність потерпілих у кримінальному провадженні. На підставі цього захисник робить висновок, що відповідно до частини 2 статті 11 КК дії засудженої не є злочином.

25. Апеляційний суд у своїй ухвалі у відповідь на такий аргумент захисту зазначив, що через спрямованість злочину, передбаченого статтею 358 КК, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян відсутність як завданої шкоди, так і потерпілих, не може свідчити про малозначність діяння.

26. Суд погоджується з таким висновком.

27. Захист на доведення своєї позиції посилається на обставини, які не стосуються визначення суспільної небезпеки злочину, передбаченого статтею 358 КК. Підроблення документів становить суспільну небезпеку, навіть якщо не завдає шкоди певним особам в окремому випадку. Цей злочин посягає на саму основу функціонування обігу інформації в суспільстві, що ґрунтується в значній частині на довірі до документів і впевненості у тому, що відомості, засвідчені у документах, відповідають дійсності. Підробка документів підриває цю довіру. Враховуючи велику роль, яку відіграють документи в сучасному суспільстві, руйнування такої довіри має негативні наслідки для всієї системи обміну інформацією. Саме на протидію цій небезпеці і спрямована кримінальна відповідальність за підроблення документів. Формальний склад злочину в цьому випадку передбачений саме тому, що матеріальні наслідки чи їх відсутність у конкретному випадку не є суттєвими ознаками суспільної небезпеки, яку становить цей злочин.

Інші доводи касаційної скарги

28. Також у касаційній скарзі захисник вказує, що в обвинувальному акті засуджену обвинувачено в умисному непроведенні процедури ліквідації підприємства у передбаченому законом порядку.

29. Суд зазначає, що в касаційному порядку переглядається правильність судових рішень, що оскаржуються. Як убачається з вироку місцевого суду, ця обставина, яку згадує захисник, не була визнана судом першої інстанції доведеною. Тому цей довід не може бути предметом розгляду у касаційній інстанції і має бути відхилений.

30. Захисник також посилається на те, що певні докази суд першої інстанції поклав в основу вироку та не обґрунтував, чому надав перевагу одним доказам перед іншими.

31. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Правильність оцінки судом доказів та висновки суду щодо фактичних обставин може бути предметом перегляду в касаційному порядку лише у разі, якщо таку оцінку зроблено без додержання приписів статті 94 КПК.

32. У цьому випадку суд першої інстанції, оцінюючи докази, діяв у межах своїх повноважень і не порушив згаданої норми права. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, визнав висновки суду першої інстанції щодо фактів справи обґрунтованими достатніми доказами і навів відповідні мотиви своєї оцінки. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК. У касаційній скарзі захисника не зазначено будь-яких процесуальних порушень з боку судів, які могли би вплинути на оцінку судами зібраних у справі даних. Тому Суд відхиляє ці доводи захисника.

33. Таким чином, доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судами першої або апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального закону або закону про кримінальну відповідальність, а тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григорєва

[1] Mattoccia v. Italy, no. 23969/94, § 59, 25 July 2000

[2] Там само, § 60