Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 234/12197/14-ц

провадження № 61-2813св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Енергобанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 січня 2015 року у складі судді Марченко Л. М. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2015 року у складі суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») про захист прав споживачів, стягнення суми депозиту, процентів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 жовтня 2013 року між ним та банком укладено договір № 094623 про строковий банківський вклад з виплатою 17 % річних, за умовами якого він передав, а ПАТ «Енергобанк» прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 60 280 грн на строк 92 дні з 10 жовтня 2013 року по 10 січня 2014 року. Після спливу строку договору він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення суми внеску та нарахованих за користування ним процентів, але отримав відмову у зв'язку з відсутністю грошових коштів. На день подання позову відповідач продовжує користуватися його грошовими коштами в розмірі 60 280 грн, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити суму боргу 60 280 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 12 132 грн 50 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 720 грн 55 коп., а також проценти на вклад у розмірі 12 332 грн 73 коп.

Крім того, неповерненням вкладу йому завдано моральних страждань, що є підставою відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 тис. грн. Також просив стягнути з банку 6 тис. грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 січня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ПАТ «Енергобанк» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором про строковий банківський вклад у розмірі 60 280 грн, проценти у розмірі 12 332,73 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 12 332 грн 73 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 720 грн 55 коп., витрати на правову допомогу в сумі 487 грн 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк депозитного договору закінчився, а вклад та проценти за вкладом вкладнику за умовами договору виплачені не були, тому права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення на його користь суми вкладу, процентів за користування депозитом, суми інфляційних втрат, 3 % річних та суми витрат на правову допомогу у відповідних розмірах.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2015 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 січня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Обставини укладення договору банківського вкладу із ОСОБА_4 підтверджується оригіналом договору, що був досліджений у судовому засіданні, заявою на переказ готівки № 11 від 10 жовтня 2013 року та квитанцією № 11 від 10 жовтня 2013 року. Підстави вважати вказаний договір недійсним відсутні, оскільки відповідачем таких вимог у порядку статті 215 ЦК України не заявлено та будь-яких доказів на підтвердження заперечень проти позову не надано. Судом першої інстанції відповідачу роз'яснювались права та обов'язки сторін, які беруть участь в справі, у тому числі право заявляти клопотання щодо проведення експертиз та обов'язки надавати докази для підтвердження своїх вимог та заперечень. Заявивши в апеляційній скарзі клопотання про призначення комплексної експертизи договору, заявки на переказ коштів, квитанції та зобов'язуючись надати в судовому засіданні зразки: відбитків печатки, штампів, підпису начальника відділення ОСОБА_7, відповідач двічі не з'явився в судові засідання апеляційного суду, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу та не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» БрайкоС. А. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтовано тим, що суди не врахували, що договір № 094623 від 10 жовтня 2013 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_4 не укладався та будь-які підтверджуючі документи щодо цього відсутні. Крім того, за заявою банку триває досудове розслідування щодо вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року на підставі статті 37 ЦПК України у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_4 до справи залучено його правонаступника - ОСОБА_5

У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що твердження відповідача про те, що договір № 094623 від 10 жовтня 2013 року про строковий банківський вкладміж ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк» не укладався, спростовуються наданим у судовому засіданні оригіналом зазначеного договору. Тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

17 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк» в особі відділення № 1 у м. Слов'янську укладений договір № 094623 про строковий банківський вклад. За договором ОСОБА_4 вніс, а ПАТ «Енергобанк» прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 60 280 гр. зі строком розміщення вкладу з 10 жовтня 2013 року по 10 січня 2014 року та сплатою 17 % річних.

Факт внесення позивачем коштів у сумі 60 280 грн на відкритий на його ім'я депозитний рахунок № НОМЕР_2 підтверджено заявою на переказ готівки № 11 та квитанцією № 11 від 10 жовтня 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі, так форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

З урахуванням положень статті 1059 ЦК України та пункту 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 6-109цс17 від 29 листопада 2017 року.

Обставини укладення договору банківського вкладу із ОСОБА_4 встановлено судами із оригіналу договору, що був досліджений у судовому засіданні, заяви на переказ готівки № 11 від 10 жовтня 2013 року та квитанції № 11 від 10 жовтня 2013 року. З урахуванням встановлених під час розгляду цієї справи обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про додержання письмової форми договору банківського вкладу, дійсність якого у встановленому законом порядку не оспорена.

За вимогами пункту 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Таким чином, відкриття банківських рахунків та облік на них грошових коштів, залучених від юридичних та фізичних осіб на підставі укладеного у письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, невиконання якого свідчить про недотримання банком вимог Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та не підтверджує дефект форми договору банківського вкладу.

Вироком у кримінальній справі злочинність дій вкладника не встановлено, а тому доводи касаційної скарги щодо наявності кримінального провадження не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С.П. Штелик

В.С.Висоцька

С. Ю. Мартєв