Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 592/1733/22

провадження № 61-11808св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ровенська Альбіна Олексіївна, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкаль Сергій Павлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Літвін Ігор Миколайович, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 серпня 2022 року у складі судді Онайка Р. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів:

Собини О. І., Кононенко О. Ю., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ровенська А. О., головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкаль С. П., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовну заяву мотивував тим, що заступником начальника відділу Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Товарніченко Є. А. відкрито виконавче провадження № 58330795 від 08 лютого 2019 року. Підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис № 389, виданий 07 лютого 2019 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А. О. про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачених у строк на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу від 16 липня 2018 року, грошових коштів у сумі

3 818 277,75 грн, що за офіційним курсом валют Національного банку України складає еквівалент 141 575,00 дол. США, строк повернення

яких настав 17 жовтня 2018 року.

04 березня 2019 року вказане виконавче провадження прийнято до виконання головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ричкалем С. П.

12 лютого 2020 року виконавче провадження прийнято до виконання головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Суми) Ричкалем С. П.

Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а саме з порушеннями вимог, передбачених статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема нотаріус не переконався у безспірності заборгованості. Крім того, боржник не отримував вимоги про повернення боргу.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати таким,

що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 389, виданий 07 лютого

2019 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А. О.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду

від 18 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріусом були дотримані вимоги, визначені чинним законодавством, а позивачем не доведено, що при вчиненні виконавчого напису не було перевірено безспірність заборгованості ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що стягнута за оспорюваним виконавчим написом заборгованість виникла на підставі нотаріально посвідченого договору позики від 16 липня 2018 року, строк виконання якого станом на день вчинення цього виконавчого напису, сплив. При цьому, підписуючи договір позики, ОСОБА_1 погодився з тим,

що в разі неповернення суми позики в строк до 17 жовтня 2018 року

у позикодавця є право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису без додаткового попередження. Таким чином, ненаправлення позивачу листа-вимоги про виконання вже простроченого зобов`язання не свідчить про порушення приватним нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та не є підставною для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Літвін І. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушеня судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені

у справі судові рішеня та ухвалити новерішення, яким задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

23 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на застосування судами норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України

від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати

у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким,

що не підлягає виконанню, суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, встановивши відсутність доказів направлення позичальником листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа, мали дійти висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), оскільки боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною

і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Аргументи інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити без змін ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду

не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у борг 3 713 512,25 грн, що становить еквівалент 141 575 дол. США, які він зобов`язався повернути в строк до 17 жовтня 2018 року (а.с. 88-89).

Пунктами 2.4, 2.5 та 2.6 договору обумовлено, що повернення

ОСОБА_1 грошових коштів, що вказані у пункті 1.1 цього договору, здійснюється в готівковій формі за робочим місцем приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Ровенської А. О.

У разі якщо позичальник не поверне отримані грошові кошти у визначений договором термін, позикодавець має право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису без додаткового попередження.

16 липня 2048 року ОСОБА_4 складена також нотаріально посвідчена заява, в якій він підтвердив отримання від ОСОБА_2 грошових коштів, згідно з договором позики від 16 липня 2018 року, в сумі

3 713 512,25 грн, що в еквіваленті становить 141 575 дол. США (а.с. 90).

07 лютого 2019 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А. О. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис № 389 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачених у строк на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А. О. від 16 липня 2018 року, грошових коштів у сумі 3 818 277,75 грн, що складають еквівалент

141 575,00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України станом на 07 лютого 2019 року, строк повернення яких настав 17 жовтня 2018 року (а.с. 16).

08 лютого 2019 року на підставі виконавчого напису № 389, виданого

07 лютого 2019 року, відкрито виконавче провадження № 58330795 (а.с. 17).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 в обґрунтування вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що нотаріус не перевірив безспірність заборгованості, а також, що боржнику не направлялась вимога про погашення боргу.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Позичальник, згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)

у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню

у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін

і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627

ЦК України).

Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі

у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій; Порядок), визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів (підпункт 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

У пункті1 розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» Переліку документівзазначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У справі, яка переглядається, установлено, що стягнута за оспорюваним виконавчим написом заборгованість виникла на підставі нотаріально посвідченого договору позики від 16 липня 2018 року, строк виконання якого, станом на день вчинення цього виконавчого напису, настав.

Так, підписуючи договір позики, ОСОБА_1 погодився з тим, що у разі неповернення суми позики в строк до 17 жовтня 2018 року, у позикодавця

є право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису без додаткового попередження.

Наявність боргового документа у ОСОБА_2 , відповідно до положень частини третьої статті545 ЦК України, підтверджувало невиконання ОСОБА_1 свого зобов`язання у встановлений у договорі строк. При цьому під час розгляду справи позивач не надав доказів на спростування розміру стягнутого боргу за договором позики, який запропоновано стягнути в оспорюваному виконавчомунаписі нотаріуса. Також позивач не доводив часткове повернення коштів за договором позики ОСОБА_2 .

Аргументи відповідача про те, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності заборгованості, спростовується встановленими судами обставинами, зокрема змістом договору позики, який є нотаріально посвідченим та в якому визначена конкретна сума,яка підлягає поверненню і яка відповідає сумі, зазначеній

в оспорюваному виконавчому написі, крім того,договір містить пункт 2.5,

в якому зазначено умову повернення боргу - за робочим місцем приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Ровенської А. О.

та пункт2.6, відповідно до якого позикодавець має право звернутися

до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису без додаткового попередження.

З урахуванням установлених у цій справі обставин та умов укладеного між сторонами нотаріально посвідченого договору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що при вчиненні 07 лютого 2019 року виконавчого напису про стягнення боргу за договором позики, строк виконання якого настав 17 жовтня 2018 року, нотаріус перевірив безспірність суми та діяв у межах повноважень, визначених законом.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо неотримання вимоги

про повернення боргу, є необґрунтованими, оскільки, підписавши договір позики, ОСОБА_1 погодився та прийняв його умови, зокрема

і пункт 2.6 договору, у якому сторони обумовили право позикодавця звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису без додаткового попередження. Тобто у договорі позики сторони на власний розсуд врегулювали свої відносини щодо звернення позикодавця за отриманням виконавчого напису нотаріуса за наслідками настання строку повернення позики і невиконання зобов`язань щодо повернення коштів. Такими умовами установлено право звернення позикодавця до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису нотаріуса без додаткового повідомлення позичальника і з такими умовами погодився позивач. При цьому позивач був достовірно обізнаний про існування боргу за договором позики, настання строку його виконання, проте його умови щодо повернення коштів не виконав.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами постанови Верховного Суду України від 05 липня

2017 року у справі № 6-887цс17 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження

№ 12-5гс21), оскільки висновки судів у справі, яка переглядається,

з урахуванням установлених у ній правовідносин сторін не суперечать висновкам, наведеним у цих постановах. Крім того, фактичні обставини

у цих справах і нормативно-правове регулювання правовідносин відрізняються від справи, що переглядається.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 серпня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець