Постанова

Іменем України

01листопада 2018 року

м. Київ

справа № 642/3165/17

провадження № 61-14776св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, Харківська міська рада,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, Харківської міської ради третя особа: ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 Землекористувачем сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, а власником зазначеної ділянки є Харківська міська рада. ОСОБА_5 перешкоджає обслуговувати належний їй житловий будинок шляхом не пропуску на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на відстань 1 метр від межі належного ОСОБА_4 домоволодіння, а Харківська міська рада з усіх письмових звернень до них пропонує звертатись до суду.

Позивач просила встановити на її користь та на користь її доньки ОСОБА_6 земельний сервітут (право проходу та встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту належного їй домоволодіння) щодо земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 у м. Харкові. Встановити, що земельний сервітут поширюється на частину земельної ділянки на відстані 1 метр від межі в бік земельної ділянки по АДРЕСА_3 у м. Харкові та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року позов задоволено. Встановлено на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6 постійний безоплатний земельний сервітут, який полягає у праві проходу та встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів, з метою ремонту належного позивачу домоволодіння, щодо земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 у м. Харкові. Встановлено, що земельний сервітут поширюється на частину земельної ділянки на відстані 1 метр від межі в бік земельної ділянки по АДРЕСА_3 у м. Харкові згідно до ріс. 1 технічного висновку Харківської служби бюро технічної інвентаризації (сертифікат експерта АЕ№003350 від 09 липня 2014 року). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач звертався до відповідачів з питанням встановленням земельного сервітуту, проте сторони не вирішили таке питання мирним шляхом, тому його встановлення необхідне позивачу для обслуговування належного йому майна, оскільки в інший спосіб це здійснити неможливо.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_6, про встановлення земельного сервітуту відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, оскільки не залучив іншого співвласника житлового будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_7, якому на підставі договору дарування належить 1/3 частина житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не вказав, які права та інтереси ОСОБА_7 порушені рішенням суду першої інстанції, враховуючи, що ОСОБА_7 з апеляційною скаргою не звертався і власник ділянки (Харківська міська рада) із рішенням суду першої інстанції погодився.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2018 року ОСОБА_5 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що позивачу було відомо про наявність іншого співвласника ОСОБА_7 у зв'язку із неповідомленням її про розгляд справи у суді першої інстанції вона була позбавлена можливості навести свої доводи та надати докази. Вважає, що не проведення попереднього судового засідання у суді першої інстанції позбавило можливості визначити суб'єктний склад учасників справи.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2016 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) за адресою АДРЕСА_2

Позивачем здійснено реконструкцію житлового будинку в зв'язку з чим в Реєстрі Державної архітектурно-будівельної інспекції України наявна інформація щодо об'єкту за адресою АДРЕСА_2 - «декларація про початок виконання будівельних робіт № ХК 082170891224, березень 2017 (замовник ОСОБА_4.)» та «декларація про готовність об'єкту до експлуатації № ХК 142171322195, травень 2017 (замовник ОСОБА_4.)».

Земельна ділянка позивача межує з земельною ділянкою за адресою м. Харків, АДРЕСА_1, користувачем якої є ОСОБА_5

Технічним висновком зробленим товариством «ХС БТІ» (сертифікат експерта АЕ № 003350 від 09 липня 2014 року) на підставі досліджень житлового будинку літ. А-1 з терасою літ. А2, ганком літ. А3, льохом літ. «Д», гаражу літ. «Е», вбиральнею літ. «Ж» по вул. АДРЕСА_2, меж земельних ділянок, встановлено, що можлива надійна експлуатація житлового будинку за умови виконання підмостки за периметром будівлі на відстані 1 метр та виконання охоронної зони за периметром будівлі на відстань 1 метр для доступу до газопроводу та здійснення поточного ремонту будівлі, а також для облаштування інженерно-технічних заходів що будуть перешкоджати затіканню опадів на територію сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1.

Крім того судом першої інстанції встановлено, і це не заперечувалося сторонами, що земельна ділянка за адресою м. Харків, АДРЕСА_1 є не приватизованою і належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Листами від 29 червня 2017 року, 19 липня 2017 року, 04 серпня 2017 року, 20 липня 2017 року, 28 липня 2017 року власник земельної ділянки по вулиці Кандаурова, 64 - Харківська міська рада по суті усунулась від розгляду питання про земельний спір, пропонуючи сторонам усі питання вирішувати у суді.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний суд зробив висновок, що розглядаючи спір про встановлення земельного сервітуту, суд не залучив іншого співвласника житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_7, якому на підставі договору дарування належить 1/3 частина житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за вказаною адресою.

Колегія суддів погоджується з цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

У частині другій статті 402 ЦК України передбачено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 404 ЦК України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Аналіз частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України дозволяє зробити висновок, що вимога про встановлення сервітуту має пред'являтися до власника (володільця) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Втім, судом першої інстанції, в порушення статей 33, 130 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки. Тому апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_4 не позбавлена можливості повторно звернутися до суду першої інстанції з позовом, вказавши всіх осіб, які повинні брати участь у розгляді справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Оскільки оскаржене рішення залишається без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О.Антоненко

В. І. Журавель