Постанова

Іменем України

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 183/217/20

провадження № 61-8843св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Городецького Д. І. від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 13 квітня 2021 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про виділ частки нерухомого майна, що перебуває

у спільній частковій власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником 19/31 часток нежитлового приміщення (магазину продовольчих товарів з двома прибудовами), розташованого по АДРЕСА_1. Власником 12/31 часток зазначеного нежитлового приміщення є ОСОБА_2.

Позивачка вказувала, що між нею і відповідачем був обумовлений та склався порядок користування спільним майном, а приміщення, якими вони користуються є відокремленими, мають окремі виходи, окремі інженерно-технічні мережі, оформлені окремі рахунки по сплаті платежів. Зазначала, що незважаючи на встановлений порядок користування спільним частковим майном, між нею і відповідачем виникають спори з приводу користування зазначеним нерухомим майном, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися до суду.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд провести поділ нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, а саме:виділити їй у власність нежитлові приміщення: 7 - санвузол, площею

1,7 кв. м; 8 - котельню, площею 1,6 кв. м; 9 - підсобне приміщення, площею

13,00 кв. м; 10 - торговий зал, площею 28,5 кв. м; 11 - торговий зал, площею 19,5 кв. м; пд. ІІ - торговий зал, площею 32,10 кв. м; припинити право спільної часткової власності її та ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Проведено поділ нежитлового приміщення, розташованого по

АДРЕСА_1, яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (19/31 часток) і ОСОБА_2 (12/31 часток).

Виділено у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення

по АДРЕСА_1, а саме: 7 - санвузол, 1,7 кв. м; 8 - котельню, 1,6 кв. м; 9 - підсобне приміщення, 13,00 кв. м; 10 - торговий зал, 28,5 кв. м; 11 - торговий зал,

19,5 кв. м; пд. ІІ - торговий зал, 32,10 кв. м; усього по літері А - загальною площею 96,40 кв. м (основна площа - 80,10 кв. м; підсобна площа -

16,3 кв. м), а також господарчі споруди: 1/2 ганку зі сторони

АДРЕСА_1, площею 6,4 кв. м; ганок із сторони підвалу, площею

3,3 кв. м; вхід до підвалу літ "а1", площею 6,6 кв. м; зливну яму - Я, усього загальною вартістю 591 922 грн.

Виділено у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення

по АДРЕСА_1, а саме: 1 - торговий зал, 18,40 кв. м; 2 - торговий зал, 26,30 кв. м;

3 - підсобне приміщення, 5,40 кв. м; 4 - санвузол, 2,10 кв. м; 5 - котельню, 4,60 кв. м; 6 - підсобне приміщення, 4,00 кв. м; І - коридор, 3,10 кв. м; ІІ - комору 1,10 кв. м; усього по літері А - загальною площею 65,00 кв. м (основна площа 44,70 кв. м, підсобна площа 20,30 кв. м), а також господарчі споруди: 1/2 ганку зі сторони АДРЕСА_1, площею 6,4 кв. м; ганок із сторони прибудови літера "а", площею 3,3 кв. м; хвіртку - № 2, загальною вартістю 374 956 грн.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 і

ОСОБА_2 на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за збільшення його ідеальної частки в майні в розмірі 681 грн.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновку судової будівельно-технічної та судової оціночно-будівельної експертизиіснує технічна можливість виділу частин нерухомого майна з невеликим відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, а позивачка не заперечувала щодо зменшення її ідеальної частки майна, отже позовні вимоги визнано обґрунтованими й таким, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що спірне нежитлове приміщення є спільною частковою власністю сторін, проте між ними існує спір щодо порядку володіння та користування майном, та урахувавши висновок комплексної судової будівельно-технічної та судової оціночно-будівельної експертизи від 30 липня 2020 року, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, обравши варіант поділу, найбільш наближений до рівності часток співвласників.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц,

від 22 грудня 2020 року у справі № 161/2476/18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник вказує також на відсутність висновку Верховного Суду щодо

питання застосування норм права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що до нежитлової будівлі входять також зливна яма та хвіртка, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку і про виділ яких позивач у позовній заяві не просила, отже суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Заявник вважає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані споруди. На думку заявника, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин нормативно-правові акти, які набрали чинності після придбання сторонами нежитлового приміщення. Наголошує на тому, що суд мав право постановити рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Рішення судів вважає необґрунтованими.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обгрунтованість. На думку позивачки, суд першої інстанції не виходив за межі повних вимог та розглянув справу у відповідності до положень частини 1 статті 13 ЦПК України. ОСОБА_1 вважає, що господарські споруди, а саме: зливна яма та хвіртка, не є новоствореними об'єктами і входили до складу нежитлової будівлі на момент її придбання сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності є власниками нежитлового приміщення (магазину промтоварів) з двома прибудовами, загальною площею 161,4 кв. м, основною площею 92,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно

ОСОБА_1 є власником 19/31 часток спірного нерухомого майна, ОСОБА_2 є власником 12/31 часток зазначеного майна.

У відповідності до розпорядження Новомосковського міського голови Дніпропетровської області від 19 лютого 2016 року № 61-р АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1.

У відповідності до технічного паспорту від 06 вересня 2007 року нежитлове приміщення (магазин продтоварів з двома прибудовами) розташоване по АДРЕСА_1, має загальну площу 161,4 кв. м, основну площу - 92,7 кв. м та складається з:

1 - торговий зал, 18,40 кв. м; 2 - торговий зал, 26,30 кв. м; 3 - підсобне приміщення, 5,40 кв. м; 4 - санвузол, 2,10 кв. м; 5 - котельня, 4,60 кв. м;

6 - підсобне приміщення, 4,00 кв. м; 7 - санвузол, 1,7 кв. м; 8 - котельня,

1,6 кв. м; 9 - підсобне приміщення, 13,00 кв. м; 10 - торговий зал, 28,5 кв. м; 11 - торговий зал, 19,5 кв. м; І - коридор, 3,10 кв. м; ІІ - комора, 1,10 кв. м; підвал пд. ІІ - торговий зал, 32,10 кв. м, а також споруд: ганку; входу до підвалу; зливної ями, ганку із сторони прибудови літ "а"; хвіртки № 2.

Згідно висновку комплексної судової будівельно-технічної та судової оціночно-будівельної експертизи від 30 липня 2020 року № 1, складеного судовими експертами: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вартість нежитлового приміщення, розташованого по

АДРЕСА_1 становить 966 878,00 грн. Відповідно до будівельних норм і правил магазин промтоварів з двома прибудовами та належними до нього господарськими спорудами, враховуючи складений порядок користування, технічно можливо поділити.

Судовими експертами запропоновано один варіант поділу приміщення магазину з незначним відступом від ідеальних часток, а саме:

виділити у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення: 7 - санвузол,

1,7 кв. м; 8 - котельню, 1,6 кв. м; 9 - підсобне приміщення 13,00, кв. м;

10 - торговий зал, 28,5 кв. м; 11 - торговий зал, 19,5 кв. м; пд. ІІ - торговий зал, 32,10 кв. м; усього по літері А - загальною площею 96,40 кв. м (основна площа - 80,10 кв. м, підсобна площа - 16,3 кв. м), а також господарчі споруди: 1/2 частина ганку зі сторони АДРЕСА_1, площею 6,4 кв. м; ганок із сторони підвалу, площею 3,3 кв. м; вхід до підвалу літ "а1", площею 6,6 кв. м; зливну яму - Я, загальною вартістю 591 922,00 грн, що

на 681,00 грн менше ідеальної частки;

виділити у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення:

1 - торговий зал, 18,40 кв. м; 2 - торговий зал, 26,30 кв. м; 3 - підсобне приміщення, 5,40 кв. м; 4 - санвузол, 2,10 кв. м; 5 - котельню, 4,60 кв. м;

6 - підсобне приміщення, 4,00 кв. м; І - коридор, 3,10 кв. м; ІІ - комору,

1,10 кв. м; усього по літері А - загальною площею 65,00 кв. м (основна площа - 44,70 кв. м, підсобна площа - 20,30 кв. м), а також господарчі споруди: 1/2 ганку із сторони АДРЕСА_1, площею 6,4 кв. м; ганок із сторони прибудови літ "а", площею 3,3 кв. м; хвіртку № 2, усього загальною вартістю 374 956,00 грн, що на 681,00 грн більше ідеальної частки.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 , 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, передбачено статтею 364 ЦК України.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (статтею 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша-третя

статті 364 ЦК України).

При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Системний аналіз статей 181, 183, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено відокремлений об'єкт нерухомого майна, який за розміром відповідатиме розміру частки співвласника у праві власності.

Самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахункучасток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2,2.1,2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм.

Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини 1 статті 102 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими частини 1 статті 102 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Встановивши, що висновком комплексної судової будівельно-технічної та судової оціночно-будівельної експертизи від 30 липня 2020 року № 1 визначена технічна можливість виділення кожному із співвласників частини нежитлового приміщення у відповідності до розміру часток із незначним відхиленням, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виділення співвласникам в натурі приміщень відповідно до належних їм часток у спірному нежитловому приміщенні з прибудовами та господарськими спорудами, що відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також інтересам обох сторін.

При поділі спірного нерухомого майна судами враховано встановлений між сторонами порядок користування нежитловим приміщенням, який також було взято до уваги і судовими експертами під час проведення комплексної судової будівельно-технічної та судової оціночно-будівельної експертизи, а також наявність спору між співвласниками щодо порядку володіння та користування спірним майном. При цьому відповідач не заперечував проти варіанту поділу, запропонованого судовими експертами, не заявляв клопотання про призначення додаткової або повторної судової експертизи, та не погоджується з таким поділом, а також з оскарженими судовими рішеннями лише у частині розподілу вигрібної ями та хвіртки, вказуючи, що ці об'єкти не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності об'єктів самочинного будівництва у спірному нежитловому приміщенні. У технічному паспорті спірного нежитлового приміщення

від 06 вересня 2007 року, який був використаний судовими експертами під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, зазначено, що до складу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 входили зливна яма та хвіртка.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду є безпідставним. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах з урахуванням того, що судом першої інстанції проведено поділ об'єкту нерухомого майна з відхиленням від ідеальних часток співвласників та виплатою відповідної компенсації.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 13 квітня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович