Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 758/14101/16-ц

провадження № 61-17550св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

третя особа - перший відділ Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», яка підписана представником Посметною Майєю Миколаївною, до якої приєднався приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року у складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ«ПУМБ», банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., третя особа - перший відділ Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що 04 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинений виконавчий напис № 19704, відповідно до якого стягнуто з позивача на користь ПАТ «ПУМБ» суму заборгованості у розмірі 574 262, 92 грн.

На думку позивача, зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства. Визначена у виконавчому написі сума не є безспірною, оскільки на частину платежів, які включені до загальної суми заборгованості, минула позовна давність. Письмова вимога про усунення порушень позивачу не надсилалась.

Крім того, виконавчий напис вчинено з порушенням строку, передбаченого статтею 88 Закону України «Про нотаріат».

Позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 листопада 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за № 19704, за яким з нього стягнуто на користь банку заборгованість у розмірі 574 262, 92 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., третя особа - перший відділ Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 листопада 2016 року, зареєстрований у реєстрі під № 19704, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що у порушення Закону України «Про нотаріат» нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню з позивача на користь банку, безспірності характеру правовідносин між сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року АТ «ПУМБ» подало касаційну скаргу за підписом представника Посметної М. М. , у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19),від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14- ц, постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 913/377/17.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевірено наступним чином: боржник був обізнаний про кінцевий строк виконання зобов`язань за кредитним договором (строк до 15 липня 2015 року, кредитний договір № 6642465 від 15 липня 2008 року особисто підписано ОСОБА_1 ), до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань, з дати настання строку виконання зобов`язань та зверненням стягнення, позивачем не було ліквідовано допущені порушення. Тому виконавчий напис № 19704 від 04 листопада 2016 року вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А без порушень строків та у відповідності до норм закону. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані оригінали кредитного договору, розрахунок заборгованості позивача та виписки по особовому рахунку. Таким чином, розмір заборгованості позичальника було повністю встановлено не лише розрахунком заборгованості, а й первинними документами, які підтверджують видачу кредиту, його часткове погашення та розмір заборгованості - виписками по особових рахунках позичальника. А відтак доводи позивача про не підтвердження заборгованості є безпідставними.

Позивач повинен спростувати належними і допустимими доказами те, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка підлягає стягненню, та надати докази часткового чи повного погашення заборгованості. Відповідних доказів позивачем до позовної заяви не додано. Також необґрунтованими є доводи позивача, що для підтвердження безспірності вимог банку нотаріус повинен був пересвідчитися в отриманні позивачем досудової вимоги банку із зазначенням розміру заборгованості, оскільки направлення такої вимоги не передбачено ані чинним законодавством, ані умовами кредитного договору. Подання вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання вимагається лише при вчиненні виконавчого напису на іпотечному договорі про звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 11 Переліку). При вчиненні виконавчого напису на кредитному договорі про стягнення заборгованості подання такої вимоги закон не вимагає. Кредитним договором не встановлено обов`язку банку направляти Позичальнику вимогу про сплату заборгованості, оскільки зобов`язання Позичальника повернути кредитні кошти і сплатити проценти та строки виконання цих зобов`язань прямо випливають із умов кредитного договору, на дату вчинення виконавчого напису строк повернення кредиту в повному обсязі вже настав, що свідчить про безспірність заборгованості позичальника, нарахованої відповідно до умов кредитного договору.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. подав заяву про приєднання до касаційної скарги АТ «ПУМБ».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ПУМБ» та витребувано справу із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року матеріали цивільної справи № 758/14101/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року прийнято заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про приєднання до касаційної скарги АТ «ПУМБ», яка підписана представником Посметною М. М., на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., третя особа - перший відділ Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 14 серпня 2018 року у справі № 913/377/17, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 15 липня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за яким останньому надано кредит у сумі 25 049 дол. США строком до 15 липня 2015 року. Погашення кредиту мало відбуватися шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до графіку повернення кредиту, який є додатком до договору.

Відповідач зазначає, що позивач не сплачує щомісячні платежі з 14 листопада 2013 року.

04 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинений виконавчий напис № 19704 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 6642465 від 15 липня 2008 року за період з 14 листопада 2013 року по 03 листопада 2016 року у сумі 22 233, 66 дол. США, в тому числі заборгованість за кредитом у сумі 15 381,93 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03 листопада 2016 року становить 393 141,77 грн; заборгованість за процентами у сумі 6 851,73 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03 листопада 2016 року становить 175 121,15 грн; та 6 000,00 грн за вчинення виконавчого напису.

З рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року вбачається, що ПАТ «ПУМБ» вже звертався до приватного нотаріуса з питанням вчинення виконавчого напису на підставі вищезазначеного кредитного договору та такий виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 19 жовтня 2015 року, яким звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу у сумі 426 116,91 грн. Для вчинення виконавчого напису банком надано довідку про розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2015 року, яка складається із 15 381,93 дол. США заборгованості по кредиту та 4 525,63 дол. США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Вищезазначеним рішенням виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Через 17 днів після ухвалення судового рішення банк знову звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису та 04 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 19704 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором, який є предметом даного спору. Для вчинення виконавчого напису банком надано довідку про розмір заборгованості станом на 03 листопада 2016 року, яка складається із 15 381,93 дол. США заборгованості по кредиту та 6 851,73 дол. США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Строк кредитного договору закінчився 15 липня 2015 року, обидва виконавчі написи вчинені після закінчення строку договору.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги з таких мотивів.

Щодо позовної вимоги, заявленої до АТ «ПУМБ»

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 522/8685/18 (провадження № 61-15987св20), зазначено, що «у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18) та від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18)».

Суди не встановили факт направлення позикодавцем листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позичальником такого листа, що має значення та унеможливлює вирішення спору по суті.

Крім того, для правильного застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Пунктом 1 Переліку (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), на яку посилається АТ «ПУМБ» в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав...

… Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної. Так, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів».

У справі, що переглядається, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню з позивача на користь банку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ «ПУМБ» звертався до приватного нотаріуса з питанням вчинення виконавчого напису на підставі вищезазначеного кредитного договору та такий виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 19 жовтня 2015 року, яким звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу у сумі 426 116,91 грн. Для вчинення виконавчого напису банком надано довідку про розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2015 року, яка складається із 15 381,93 дол. США заборгованості по кредиту та 4 525,63 дол. США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Через 17 днів після ухвалення судового рішення банк знову звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису та 04 листопада 2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 19704 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором, який є предметом даного спору. Для вчинення виконавчого напису банком надано довідку про розмір заборгованості станом на 03 листопада 2016 року, яка складається із 15 381,93 дол. США заборгованості по кредиту та 6 851,73 дол. США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Строк кредитного договору закінчився 15 липня 2015 року, обидва виконавчі написи вчинені після закінчення строку договору.

Суд апеляційної інстанції зробив припущення, що банк продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом і після закінчення строку кредитного договору, не з`ясувавши дійсну суму заборгованості.

Таким чином, суди не з`ясували, яка була сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, за який період вона утворилась, який строк минув з дня виникнення права вимоги та дійшли передчасного висновку про задоволення позовної вимоги до АТ «ПУМБ».

Щодо позовної вимоги, заявленої до приватного нотаріуса

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року справа № 761/825/20(провадження № 61-12951св21) зазначено, що «в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 (провадження № 61-10311св19),на яку посилалось АТ «Альфа-Банк» в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача».В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 201/9570/18 (провадження № 61-7299св21) зроблено висновок, що «нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій із метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача».

За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про задоволення позовної вимоги до приватного нотаріуса.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанов постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року справа № 761/825/20 (провадження № 61-12951св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 522/8685/18 (провадження № 61-15987св20), та підстав касаційного перегляду, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, в задоволенні позовної вимоги до приватного нотаріуса відмовити, в іншій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», яка підписана представником Посметною Майєю Миколаївною, до якої приєднався приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року скасувати.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Справу № 758/14101/16-ц в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук